Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Перспектива навчання і розвитку персоналу

(Як ми можемо „бути найкращими” постійно?)

Цілі Вимірювання
· Залучення і втримання здібних та мотивованих працівників. · Задоволеність персоналу. · Плинність персоналу. · Продуктивність персоналу. · Середній розмір заробітної плати.
· Відповідність навичок персоналу із стратегією бізнесу. · Оцінка навичок і аналіз причин їх відсутності. · % працівників, що пройшли навчання. · Кількість інновацій, що розроблені та впроваджені персоналом.

Як було сказано вище, цілі повинні піддаватися обов’язковому вимірюванню.«Все що не вимірюється, не є контрольованим. Все що не є контрольованим, не є керованим». В табл. 5.1. приведено приклади формулювання цілей та критеріїв їх вимірювання за блоками «фінансова перспектива», «перспектива відношень із клієнтами», «перспектива розвитку внутрішніх бізнес-процесів» та «перспектива навчання і розвитку персоналу».

Більш детально перелік критеріїв оцінки стану протікання процесів наведено у розділі 4 даного посібника.

5.3. Модель збалансованих показників оцінки ефективності (СЗПЕ), як інструмент планування

Плануючи фінансовий результат компанія має подбати про шляхи його досягнення. Одним із інструментів комплексного планування ділового розвитку у довготерміновому (1-3 роки) та короткотерміновому (квартал) термінах є модель збалансованих показників оцінки ефективності бізнесу, що була запропонована у 1988 році Р.Капланом та Д.Нортоном.

Система збалансованих показників ефективності дозволяє:

· чітко сформулювати стратегію і перевести її у площину конкретних стратегічних задач;

· керувати бізнесом, як єдиним цілим;

· чітко і однозначно фіксувати цінність результатів праці кожного із членів команди та більш повно реалізувати потенціал команди;

· забезпечити адекватне сприйняття цілей та задач, що стоять перед кожним зокрема та командою в цілому;

· забезпечити ефективний поділ влади шляхом фіксації переліку норм, правил та принципів прийняття рішень;

· забезпечити етичність та дієву ефективність вирішення соціальних проблем;

· досягти бажаної прозорості стану бізнесу, адекватно оцінювати його стан та передбачати можливі сценарії його розвитку.

СЗПЕ дозволяє планувати, оцінювати та вимірювати бізнес у чотирьох площинах: фінансові результати, стан розвитку стосунків компанії із клієнтами, стан протікання внутрішніх бізнес-процесів та стан розвитку персоналу (Рис. 5.3. ).

Для забезпечення розробки стратегічного плану вище керівництво насамперед зобов’язане розглянути і затвердити місію, визначити якими цінностями живе, розвивається компанія і у якій мірі дані цінності «приживлені» в організації. На підставі інформації вищого керівництва менеджери розвивають стратегічне мислення, - формують візію: «Якою буде компанія в майбутньому?». Це бачення повинно чітко і зрозуміло описувати головну мету розвитку компанії.

Стратегічний план, сформульований відповідно до структури моделі СЗПЕ зручний також для використання на етапі розвитку стратегії.

Розробку стратегічної карти здійснюють «зверху вниз». Розпочинають із формулювання фінансових цілей та визначення шляхів, що приведуть до їх досягнення. Тобто, визначають логіку досягнення бажаного рівня.Створення карти стратегії (мал.5.4.) типово розпочинається із фінансової стратегії: «Збільшення дивідендів для акціонерів».


Мал. 5.3. Структура моделі СЗПЕ
цілі  
показнки
задачі  
ініціативи
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бачення і стратегія
Фінанси


Для розвитку фінансової стратегії використовують два пріоритети: зростання доходів і ріст продуктивності. Перший пріоритет, зростання доходів, також має два компоненти:

· збільшення доходів від нових ринків, нових виробів і обслуговування нових клієнтів;

· збільшення доходу від існуючих клієнтів через більш деталізований розвиток стосунків із ними, розширення структури продаж. Наприклад, продаж нових виробів, пропозиція супутніх виробів або додаткового сервісу.

Стратегія нарощування продуктивності також, як правило, має дві частини:

· скорочення структури затрат через оптимізацію розміру прямих і непрямих витрат;

· більш ефективне використання активів, шляхом скорочення тривалості виробничого циклу, а відповідно і суми обігового капіталу, необхідного для підтримки даного рівня бізнесу.

Як правило, стратегія продуктивності дає результат швидше, ніж стратегія росту продаж.

Шлях з реалізації плану росту доходів лежить через через реалізацію планів розвитку відношень із споживачами, так як саме споживач є головним джерелом доходів для бізнесу. На даному етапі планування менеджмент компанії формулює чіткі задачі щодо залучення нових споживачів, утримання і задоволення потреб наявних, збільшення розміру покупки, що припадає на одного клієнта. Як наслідок, логічним є планування дій щодо покращення стану протікання внутрішніх бізнес-процесів, що передбачає скорочення тривалості виробничого циклу, зменшення собівартості продукції (послуги), гарантії якості продукції, зменшення числа невдоволених клієнтів. І, як кінцевий етап розробки плану, ми плануємо дії щодо розвитку ефективності персоналу.

Последнее изменение этой страницы: 2016-07-23

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...