Категории:

Дом Здоровье Зоология Информатика Искусство Искусство Компьютеры Кулинария Маркетинг Математика Медицина Менеджмент Образование Педагогика Питомцы Программирование Производство Промышленность Психология Разное Религия Социология Спорт Статистика Транспорт Физика Философия Финансы Химия Хобби Экология Экономика Электроника

Тема 2. Технологія створення підприємства

Обмеження підприємництва

Згідно з чинним законодавством обмеження у здійсненні підприємницької діяльності стосуються її видів, пов'язаних з такими діями:

1) виготовлення і розповсюдження наркотичних засобів, психотропних речовин (крім спеціально обумовлених);

2) виготовлення і реалізація військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин;

3) видобування бурштину;

4) охорона окремих особливо важливих об'єктів державної власності (перелік яких дається Кабінетом Міністрів);

5) розробка, випробування, виробництво та експлуатація ракет-носіїв.

Ці види діяльності можуть здійснюватися лише державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій — також за участю певних товариств.

Виключно державними підприємствами та об'єднаннями зв'язку здійснюється діяльність, пов'язана:

а) з технічним обслуговуванням і експлуатацією первинних мереж (крім місцевих) і супутникових систем телефонного зв'язку в мережах загального користування (крім супутникових систем), які мають наземну станцію стеження на території України і створюються та розгортаються за допомогою національних ракет-носіїв або національних космічних апаратів);

б) з виплатою і доставкою пенсій, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам.

Водночас уряд встановлює перелік видів діяльності, якими можна займатися лише за ліцензіями.

Ліцензій — документ, який видається її власнику державними органами, на право займатися певним видом підприємницької діяльності (що потребує обмежень) або з метою вилучення платежів за надання такого дозволу.

Згідно з чинним законодавством ліцензуванню підлягають ті види підприємницької діяльності, які безпосередньо впливають на здоров'я людини, навколишнє середовище і безпеку держави. Так, без ліцензії, яка видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженими ним органами, не можна здійснювати такі види діяльності:

1) пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин;

2) виробництво, ремонт і реалізація Мисливської, спортивної зброї та боєприпасів до них, а також холодної та пневматичної зброї;

3) виготовлення і реалізація лікарських засобів та особливо шкідливих хімічних речовин;

4) виготовлення пива, алкогольних напоїв, а також вироблення і реалізація етилового, коньячного і плодового спирту;

5) виготовлення тютюнових виробів;

6) медицинська, ветеринарна та юридична практика;

7) створення та утримання гральних закладів, організація азартних ігор;

8) міжнародні перевезення пасажирів та вантажів залізничним та автомобільним (крім країн СНД), повітряним, річковим, морським транспортом;

9) виготовлення та ввезення бланків цінних паперів, документів строгої звітності та знаків поштової оплати, а також матеріалів і напівфабрикатів для їх виробництва;

10) діяльність, пов'язана з використанням радіоактивних відходів, джерел іонізуючого випромінювання, перевезення ядерних матеріалів та радіоактивних речовин;

11) проектування, будівництво та експлуатація об'єктів атомної енергетики, а також надання послуг з їх обслуговування;

12) видобування коштовних металів і каменів, виготовлення та реалізація виробів з їх використанням;

13) застосування авіаційно-хімічних робіт і аерофото-зйомок;

14) аудиторська та страхова діяльність;

15) виготовлення ветеринарних медикаментів і препаратів;

16) пересилання грошових переказів, листів до 20 грамів і поштових карток;

17) використання радіочастот;

18) виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт і кадастрових зйомок;

19) будівельна діяльність (окремі види проектних та будівельно-монтажних робіт, інженерних обстежень для будівництва, надання інжинірингових (послуг перед проектного, проектного та після проектного характеру тощо) та інших послуг, які вимагають відповідної атестації виконавця, згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів);

20) виготовлення та реалізація спеціальних засобів із використання речовин сльозоточивої та подразнюючої дії, індивідуального захисту, активної оборони, а також засобів для виконання спеціальних операцій оперативно-пошукових заходів;

21) діяльність, пов'язана з розробкою, виготовленням, ввезенням, реалізацією і використанням засобів криптографічного і технічного захисту інформації;

22) надання послуг для отримання освіти з одержанням спеціального документа державного зразка;

23) діяльність, пов'язана з організацією іноземного і зарубіжного туризму;

24) судово-експертна діяльність;

25) надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення;

26) виробництво, передача і постачання електроенергії, здійснення операцій з металобрухтом;

27) посередництво у працевлаштуванні та роботі за кордоном;

28) ремонт і експлуатація об'єктів трубопровідного транспорту;

29) надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів), технічне обслуговування мереж телерадіо-провідникового мовлення у межах промислової експлуатації;

30) наукові дослідження, пов'язані зі створенням і використанням космічних техніки і технології (крім ракетоносіїв);

31) розробка, випробування, виробництво й експлуатація космічних апаратів та їх складових частин, наземної космічної інфраструктури та її складових, устаткування, яке входить до складу космічного сегмента, супутникових систем, крім систем телерадіомовлення та ін.

Держава з часом вносить зміни щодо видів діяльності, які здійснюються за ліцензіями, та заборонених видів господарської діяльності.

Ліцензію на здійснення підприємницької діяльності видає Кабінет Міністрів України або уповноважений ним орган у термін, не більше як за 30 днів з дня одержання заяви.

Для отримання ліцензії необхідно подати заяву, в якій зазначають:

1) відомості про заявника (для фізичної особи — прізвище, ім'я, по батькові та паспортні дані — серія, номер паспорта, ким і коли виданий, а також місцепрожи-вання., для юридичної особи — назву місцезнаходження, банківські реквізити, організаційно-правову форму, ідентифікаційний код);

2) вид діяльності, на який заявник хоче отримати ліцензію;

3) термін дії ліцензії.

Крім заяви, фізичні особи повинні подати копії документів, які засвідчують рівень освіти і кваліфікації, копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності; юридичні особи — копії свідоцтва про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та засновницькі документи. Ліцензія видається не менш ніж на три роки.

За наявності у поданих документах недостовірних даних або якщо заявник не може виконати певний вид діяльності згідно з ліцензійними умовами, ліцензія не видається, а у відповідному рішенні вказують причини відмови.

Відмову в наданні ліцензії видають у той самий термін у письмовій формі. У разі відмови у видачі ліцензії підприємець може оскаржити це рішення в суді або арбітражному суді.

Складовою частиною організації підприємництва є проблема припинення підприємницької діяльності.

Рис. 3 Схема реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи

Тема 2. Технологія створення підприємства

2.1. Джерела створення власного бізнесу

2.2. Характеристика суб’єктів підприємницької діяльності

2.3. Особливості заснування власної справи

2.4. Обмеження підприємництва

2.5. Припинення діяльності підприємства

2.1. Джерела створення власного бізнесу

Для організації власного бізнесу необхідний початковий (стартовий) капітал.

Початковий капітал — сума грошей, цінних паперів або матеріально-речових цінностей, необхідних .підприємцю для відкриття власної справи, створення підприємства з виробництва товарів, послуг.

Початковий капітал неоднаковий в різних країнах, в окремих сферах та галузях народного господарства. Так, у СІЛА його середня величина на початку 90-х років становила приблизно 20 тис. дол., в Канаді — 12,5 тис. дол.

В Україні ця сума набагато менша. Так, згідно з даними офіційної статистики, торгівлею у нашій державі у 1998 р. займалося майже З млн. осіб (так звані «човники», які купують товари в інших країнах за нижчими цінами і перепродують їх в Україні або купують в одних регіонах України і продають в інших). Для організації такого бізнесу достатньо було мати до 1 тис. дол., за сертифікат на право діяльності у сфері роздрібної торгівлі з юридичних осіб стягувалося 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Загалом у сфері послуг України одне робоче місце наприкінці 90-х років XX ст. коштувало до 10 тис. грн., тоді як у високотехнологічних галузях — до 90 тис. грн., а при створенні спільних підприємств — майже 50 тис. дол.

Якщо під бізнесом розуміти ініціативну економічну діяльність із створення виробництва товарів і послуг з метою отримання прибутку, то сума початкового капіталу буде значно більшою. Адже для цього потрібно створити власне підприємство і передусім зареєструвати його, що вимагає певних витрат. Необхідно сплатити реєстраційний збір, а також за підготовку засновницьких документів, за послуги нотаріусу, за відкриття розрахункового рахунка в банку, за виготовлення ескізу печатки, штампів, товарного знака, за отримання кодів діяльності у Статистичному управлінні, за дозвіл міліції на виготовлення печатки і штампу, за послуги чиновнику (хабарі) та ін.

Отже, власний бізнес можна створювати у невеликих масштабах на дрібних підприємствах (малий бізнес) і у більших масштабах. Так, для створення товариства з обмеженою відповідальністю, згідно з чинним законодавством, необхідно сформувати статутний фонд в обсязі 625 мінімальних заробітних плат, а для відкритого акціонерного товариства — 1250, що наприкінці 2000 р. становило відповідно 73 750 і 143 750 грн.

Одним з найважливіших засобів формування початкового капіталу є заощадження домогосподарств, тобто відкладення ними частини грошових доходів для майбутніх покупок. З кількісного боку такі заощадження є різницею між доходами сім'ї та споживчими витратами, точніше витратами на придбання товарів і послуг та сплату податків. Співвідношення між цими показниками ще називають нормою заощаджень.

Серед розвинутих країн світу найвища норма заощаджень в Японії. Так, у 1990 р. цей показник становив у ній 14,4% особистого доходу і був вшестеро більшим, ніж у США. В Україні майже 90% домогосподарств знаходяться на межі виживання, а отже не здійснюють жодних заощаджень.

Крім коштів засновників створенню власного бізнесу можуть сприяти зовнішні джерела фінансування, яке здійснюється шляхом отримання позик і випуску акцій. Ці операції виконують комерційні банки та небанківські фінансові установи, страхові компанії, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, пенсійні фонди, довірчі товариства. До зовнішніх джерел фінансування належать також кошти від приватних фірм, урядових регіональних програм, кредити і гранти міжнародних фінансових організацій, допомога родичів і друзів. Так, у США з коштів приватних інвесторів щорічно фінансується майже 30 тис. фірм-початківців.

З юридичного погляду підприємство може бути створене:

а) згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органу, підприємства-засновника, організації або за рішенням трудового колективу відповідно до чинного законодавства, а також внаслідок примусового поділу іншого підприємства згідно з антимонопольним законодавством;

б) внаслідок виділення із складу діючого підприємства, на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу. У цьому разі за новими підприємствами зберігаються взаємозобов'язання та укладені договори з іншими підприємствами.

2.2. Характеристика суб’єктів підприємницької діяльності

З'ясування основних джерел створення власного бізнесу передбачає подальше визначення суб'єктів підприємницької діяльності, тобто тих, хто може бути підприємцем.

На підставі досвіду розвинутих країн світу трьома основними типами підприємців є власник або співвласник підприємства, орендар-господарник, який забезпечує процес виробництва товарів або надання послуг на орендованих засобах виробництва, і підприємець-менеджер (спеціаліст у галузі управління підприємством).

Згідно з чинним законодавством суб'єктами підприємницької діяльності в Україні можуть бути всі громадяни країни, за винятком окремих категорій. Зокрема, підприємництвом заборонено займатися працівникам правозахисних органів (міліції, судів, прокуратури, державної безпеки, державного арбітражу, державного нотаріату), а також органів державної влади, управління (в тому числі фінансових органів та податкової інспекції), які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Водночас такою діяльністю дозволяється займатися громадянам України, інших держав, які не обмежені законом у правоздатності або дієздатності. Дієздатними вважають осіб після досягнення повноліття.

Згідно із Законом України «Про підприємництво» «особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співвласниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю».

З урахуванням поділу на фізичні та юридичні особи підприємницькою діяльністю можуть займатися:

1. громадяни України та інших країн, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності (в тому числі робітники, службовці, кооператори, орендатори, менеджери, дрібні власники, власне підприємці, наймані працівники та ін.);

2. колективи підприємців та підприємницькі асоціації (договірні об'єднання підприємств, які створюються з метою координації виробничо-господарської діяльності та ін.);

3. індивідуальні та колективні споживачі продукції, а також союзи та асоціації споживачів;

4. профспілки;

5. державні підприємства та організації у разі їх участі у здійсненні безпосередніх угод (надання урядових замовлень підприємцям тощо).

Водночас у більшості країн світу, в тому числі в Україні, існують певні обмеження на здійснення підприємницької діяльності.

2.3. Особливості заснування власної справи

Успіх у здійсненні підприємницької діяльності залежить від багатьох факторів. Однією з необхідних умов досягнення успіху в бізнесі є вдалий початок справи. Механізм створення власної справи — це складний і багатоаспектний процес, що потребує глибоких знань з економіки, права, психології тощо. Саме ці питання висвітлено в розглядуваній темі.

Організувати фірму, відкрити власну справу нелегко. Процедура створення власного бізнесу специфічна для кожного конкретного випадку. Проте існує низка загальних проблем, з якими так чи інакше доводиться стикатися підприємцеві-початківцю, тому можна говорити про існування узагальненої технології започаткування підприємства, яку й потрібно опанувати під час вивчення цієї теми.

Загальновідомо, що аби розпочати бізнес, необхідні гроші та певні компетенції підприємця щодо їх застосування. Але визнаним є й той факт, що відправною точкою, з якої починається власна справа, є ідея, покладена в її основу.

Наступним кроком є визначення правового статусу створюваного підприємства. Рішення, яке буде прийнято на цьому етапі, визначить права, обов’язки та відповідальність майбутнього підприємства перед державою, третіх осіб стосовно фірми, а також взаємовідносини між власниками всередині підприємства. Останнє пов’язане з визначенням типу підприємства, який залежатиме від бажання підприємця обрати певний спосіб процедури прийняття рішення (колективний чи одноосібний). Прийняття цього рішення знайде своє продовження і відображення під час вибору організаційної форми майбутнього підприємства.

Для прийняття обґрунтованого рішення щодо організаційної форми необхідно з’ясувати переваги та недоліки кожної з передбачених чинним законодавством організаційних форм підприємницької діяльності в Україні:

індивідуальне підприємництво фізичних осіб,

приватне підприємство,

товариство з обмеженою відповідальністю,

товариство з додатковою відповідальністю,

повне товариство, командитне товариство,

акціонерне товариство відкритого та закритого типу (рис 1).

Коли йдеться про вибір організаційної форми підприємства, увага приділяється найбільш значущим ознакам, за якими такі форми різняться. Насамперед до них належать: джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності, кількість власників використовуваного капіталу та учасників створюваного підприємства; межі майнової відповідальності; спосіб розподілу прибутків і збитків; форма управління суб’єктом господарювання тощо. Крім того, прийняття рішення щодо вибору організаційно-правової форми підприємства залежить від багатьох інших чинників, починаючи від особливостей середовища майбутнього бізнесу і завершуючи особистими якостями та уподобаннями самого підприємця.

Зауважимо також, що в разі заснування малого підприємства необхідно враховувати специфічні фактори, які впливають на процес його створення та функціонування (табл.1).

Враховуючи характеристики, переваги і недоліки, а також чинники вибору організаційної форми, можна прийняти обґрунтоване рішення щодо правового статусу майбутнього підприємства.

Наступним етапом технології створення є визначення стратегічних і конкретних цілей діяльності новостворюваного суб’єкта підприємництва, які мають відповідати певним критеріям і підтверджуватись необхідними розрахунками.

Останнім етапом у створенні нового підприємства є його державна реєстрація. Виходячи з цього, особливу увагу потрібно звернути на процедуру та зміст її етапів.

Організація підприємства має процесуальний характер. Для того, аби підприємство було визнане як суб’єкт підприємницької діяльності, його потрібно зареєструвати певним чином і в певному порядку.

В Україні протягом останнього часу діє типова схема процедури державної реєстрації новостворюваного підприємства. Варто звернути увагу, що послідовність кроків, а також їх зміст суттєво відрізняються для фізичних (рис. 2) та юридичних осіб (рис. 3). Для реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб на сьогодні діє спрощена схема державної реєстрації.

Насамкінець наголосимо, що приступити до здійснення певних видів господарської діяльності (відповідно до чинного законодавства) можна лише після отримання ліцензії — дозволу на здійснення конкретного виду підприємницької діяльності.