Скоробогатова Н.Є. , Черненко Н.О.

Скоробогатова Н.Є. , Черненко Н.О.

ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ

Київ

Навчально-методичний посібник до вивчення курсу «Основи економічної теорії» / Укл. Н.Є. Скоробогатова, Н.О. Черненко. - К.: НТУУ "КПІ", 2011. - 238 с.

Укладачі: к.е.н. Скоробогатова Наталя Євгенівна

к.е.н. Черненко Наталя Олександрівна

Рецензенти: д.е.н., проф. Г.О. Крамаренко

д.е.н., проф. О.Г. Вагонова

Відповідальний редактор: д.т.н., проф. О.А. Гавриш

З М І С Т

ВСТУП

У сучасних умовах розвитку ринкових відносин суттєво зростає роль економічної науки. Метою вивчення дисципліни є формування ґрунтовних знань про економічну систему суспільства, закони її функціонування і розвитку для розуміння чинників зародження, утвердження і напрямів розвитку сучасних соціально-економічних систем, їх спроможності задовольняти потреби людей.

Навчально-методичний посібниквідповідає типовій програмі дисципліни «Основи економічної теорії», підготовлений для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються відповідно до освітньо-професійної програми бакалавра по всім напрямам освіти. Протягом семестру застосовуються індивідуальна (контрольні роботи) і групова (лекційні, семінарські заняття) форми навчання. Вивчення курсу передбачає опанування навичками роботи з економічною літературою (підручники, посібники, періодичні видання), правильного оформлення індивідуальних робіт; формування власної думки на основі аналізу отриманих даних; набуття досвіду участі в обговоренні; самостійного пошуку інформації, необхідної для вирішення поставленої задачі; розвиток у студентів вмінь грамотного застосування економічних законів та категорій в майбутній професійній та повсякденній діяльності для досягнення поставлених цілей.

Запропонований методичний підхід є зручним у застосуванні як для студентів під час самостійного опрацювання матеріалу, так і для викладачів під час проведення лекційних та семінарських занять. В навчально-методичному посібнику наведені основні теоретичні підходи, багатоваріантні запитання, приклади розв’язку задач, задачі для самостійного вирішення, завдання для виконання домашньої контрольної роботи, а також список рекомендованої літератури з відповідних тем курсу.

Предмет економічної теорії

Методи економічної теорії

Функції економічної теорії

Бюджетні обмеження

Предмет економічної теорії

Взагалі предмет економічної теорії надзвичайно складний і багатогранний, як складна і динамічна економічна життєдіяльність людини.

Предмет економічної теорії– це:

ü суспільна наука, яка вивчає поведінку людей у виробництві, розподілі, обміні і споживанні матеріальних благ;

ü наука про закони, керівників виробництвом і обміном матеріальних благ на різних етапах розвитку суспільства;

ü наука про дослідження багатства, стимулів людини до дії і мотивів протидії.

Таким чином, це господарська діяльність людей, яка розвивається по загальних законах взаємодії людини з природою.

Методи економічної теорії

Під методом пізнання розуміють спосіб, шлях дослідження предмета науки. Щоб економічна теорія повною мірою могла виконувати свої завдання як наукова дисципліна, вона має застосовувати ті методи досліджень, які дають їй можливість розкривати сутність економічних явищ і процесів, поглиблювати розуміння закономірностей розвитку економіки.

Метод економічної теорії — це сукупність прийомів, засобів і принципів, за допомогою яких досліджуються категорії і закони функціонування та розвитку економічних систем.

Серед методів економічної теоріїможна виділити такі (рис. 1.3):

Рис. 1.3. Методи економічної теорії

1. Діалектика – метод пізнання економічних явищ і процесів у їхньому взаємозв'язку та взаємозалежності, у безперервному розвитку, у розумінні того, що накопичення кількісних змін зумовлює зміни якісного стану.

2. Наукова абстракція як метод полягає в поглибленому пізнанні реальних економічних процесів шляхом відокремлення основних, найсуттєвіших сторін певного явища, очищених (абстрагованих) від всього другорядного, випадкового.

3. Аналіз і синтез. При аналізі об’єкт дослідження фактично розкладається на складові, кожна з яких вивчається окремо; при синтезі відбувається об’єднання різних елементів об'єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв'язків між ними.

4. Індукція і дедукція. Індукція — це метод пізнання від окремого до загального. Дедукція — метод пізнання від загального до одиничного.

5. Історичний і логічний методи використовуються економічною теорією для дослідження економічних процесів у єдності.

6. Економічне моделювання — це формалізований опис і кількісне вираження економічних процесів і явищ. Економічні моделі дають можливість наочно і глибше дослідити основні риси й закономірності розвитку реального об'єкта пізнання.

7. Економічний експеримент— штучне відтворення економічних процесів і явищ з метою вивчення їх за оптимально сприятливих умов та подальшого практичного впровадження. Особливо важлива роль експериментів на переломних етапах розвитку економіки, в період криз, проведення економічних реформ.

8. Метод якісного і кількісного аналізу –дає теоретичне підґрунтя для визначення конкретних практичних завдань щодо темпів і пропорцій розвитку господарства, розробки програм розвитку економіки тощо.

9. Метод порівняння. Необхідність порівняння як загальнонаукового методу зумовлена тим, що в економічному житті ніщо не може бути оцінено саме по собі. Будь-яке явище пізнається у порівнянні.

Функції економічної теорії

У процесі становлення і розвитку економічної теорії як науки були сформовані її основні функції (рис. 1.4).

Рис.1.4. Функції економічної теорії

Пізнавальна функція – досліджує сутність економічних процесів і явищ. Розкриваючи і формулюючи економічні категорії і закони, економіка збагачує знання людей, розширює науковий світогляд людей.

Методологічна функція полягає в тому, що економічна теорія виступає теоретико-методологічною базою для цілої системи економічних наук, оскільки розкриває економічні закони та принципи господарювання, які реалізуються в усіх галузях людської діяльності.

Практична функція – наукове обґрунтування економічної політики держави, розробки рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціонального господарювання.

Прогностична функція – виявляється у розробці наукових основ передбачення перспектив соціально-економічного розвитку країни в майбутньому.

Виховна функція полягає у формуванні економічної культури, логіки сучасного ринкового мислення, аналітичних здібностей, які забезпечують цілісне уявлення про функціонування економіки на національному і загальносвітовому рівнях і дають їм можливість виробити грамотну господарську поведінку в умовах ринкової системи.

Бюджетні обмеження

Доход споживача та ціни формують бюджетне обмеження споживача. Рівняння бюджетного обмеження визначає сукупні видатки споживача на придбання двох товарів (X, Y) в межах певного доходу (І):

, (1.5)

де Р_х , Р_у – ціна товару Х, У, грн.;

Q_Х, Q_У – обсяг товару Х, У, шт.

Наприклад, за рівнянням (1.5) можна визначити набори товарів, для придбання яких споживач витратить однакові кошти. За умови, що І =10 грн, Р_х = 1 грн.; Р_у = 0,5грн. варіанти можливих наборів наведено в табл.1.3.

Таблиця 1.3

Набори товарів, що можуть бути придбані за певних бюджетних обмежень

Лінія бюджетних обмежень,що міститься показує всі ті набори товарів, які бюджет споживача дає змогу йому придбати. Рівняння цієї лінії можна виразити через граничну норму заміщення:

(1.6)

Правило максимізації корисності – це вибір такого набору благ в границях бюджетного обмеження, для якого відношення граничних корисностей останніх одиниць кожного виду благ до їхніх цін однакове для всіх благ:

(1.7)

Загальне правило оптимізації вибору споживача: в межах бюджетного обмеження відношення граничних корисностей будь-якого блага дорівнює відношенню його ціни:

(1.8)

Альтернативні теорії вартості

Соціальні показники

Світова практика господарювання оцінює результати функціонування економіки країн двома способами: економічним зростанням та ефективністю суспільного виробництва.

Економічне зростання– це розвиток національної економіки протягом певного періоду, що вимірюється абсолютним приростом обсягів валового внутрішнього продукту (ВВП), валового національного продукту (ВНП) та національного доходу (НД).

Ефективність виробництва— категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання.

Ефективність виробництва є однією з головних характеристик господарської діяльності людини.

Існує економічна та соціальна ефективність виробництва (рис. 2.7).

Рис.2.7. Види ефективності виробництва

Рівень економічної ефективності виробництва визначається за допомогоюсистеми показників. У найзагальнішій формі економічна ефективність ( )визначається як співвідношення результати — витрати:

(2.6)

Однак цей показник дуже узагальнений, оскільки характеризує ефективність усіх сукупних витрат. Для визначення ефективного використання кожного фактора виробництва застосовується система показників (рис. 2.8):

Рис. 2.8. Показники економічної ефективності

Продуктивність праціна мікрорівні:

(2.7)

Продуктивність праціна макрорівні:

(2.8)

Трудомісткість – це показник, зворотний продуктивності праці:

(2.9)

Фондовіддача– це показник, який характеризує ефективність використання засобів праці:

(2.10)

Фондомісткість— це зворотний показник фондовіддачі, який показує вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції:

(2.11)

Матеріаловіддача –ефективність використаних предметів праці:

(2.12)

Матеріаломісткість -зворотній показником матеріаловіддачі, який характеризує вартість витрат матеріальних ресурсів на одиницю виробленої продукції:

(2.13)

Капіталомісткість – це відношення обсягу капітальних вкладень до зумовленого ним приросту обсягу виробленої продукції:

, (2.14)

де К – капіталомісткість продукції;

К – обсяг капіталовкладень;

∆Q – приріст обсягу виробленої продукції.

Екологоефективність.Поряд з показниками економічної ефективності слід визначати й ефективність природокористування:

, (2.15)

де Е₀ – загальноекономічний ефект суб'єкта господарювання;

А – вартість природоохоронних заходів;

В – втрати від пошкодження природного середовища;

С – вартість природних ресурсів.

Рентабельним може вважатися лише таке виробництво, у якого еколого-економічний ефект є додатною величиною.

Показники соціальної ефективності виробництва.Соціальна ефективністьпоказує, наскільки розвиток виробництва відповідає вирішенню головної мети — служити споживачу, задовольняти особисті потреби кожної людини (рис. 2.9):

Рис. 2.9. Показники соціальної ефективності виробництва

Рівень життя—це фактичний рівень забезпеченості людей матеріальними і духовними благами певної країни. Відповідність прожитковому мінімуму.

Прожитковий мінімум— це вартісна величина набору продуктів харчування достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров'я, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум відображає так звану межу бідності населення, за якою настає деградація особистості.

Альтернативні теорії вартості

У суспільстві постійно існує проблема у оптимальному виборі можливих факторів виробництва. Треба постійно вибирати, як оптимально розподілити ресурси. Графічне зображення комбінацій максимально можливого виробництва двох благ називають межею (кривою трансформації) виробничих можливостей.Цемаксимальна кількість продукції, що може виробити економіка за даного рівня технологічного розвитку і наявних факторів виробництва. Вона відображає повне використання ресурсу (тобто неможливо збільшити виробництво одного товару, не зменшуючи іншого).

Користуючись кривою виробничих можливостей, можна визначити граничну норму трансформації одного продукту в інший. Ця норма показує, яку кількість товару У потрібно знехтувати для отримання додаткової одиниці товару Х:

або (2.17)

Умовним прикладом виробничих можливостей суспільства є дані, наведені у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Приклад виробничих можливостей суспільства

У житті постійно доводиться вибирати. Оскільки ресурси обмежені, то вибір одного блага потребує відмови від якогось іншого. Ця втрачена альтернатива називається вартістю втрачених можливостей, абоальтернативною вартістю.

Закон спадної граничної віддачіпроявляється як зростання альтернативних витрат виробництва. Послідовне збільшення на 100 од. автомобілів вимагає відмову від все більшої кількості тракторів – спочатку від 10 од., потім від 20 од., 30 од.

КАПІТАЛ

Сутність та види капіталу

3.2. Кругообіг капіталу. Перетворення грошей у капітал

Дисконтування

Сутність та види капіталу

Капітал – це багатство, здатне приносити дохід. Капітал– це ресурс тривалого користування, що використовується з метою виробництва більшої кількості товарів і послуг та отримання доходу.

Існує багато підходів до визначення капіталу, головні з них:

ü Грошовий підхід до визначення капіталу: капітал це фінансовий ресурс, що приносить дохід власникові у вигляді відсотків.

ü Часовий підхід до визначення капіталу:заснований на порівнянні корисності благ у різний час. Цінність теперішніх благ завжди перевищує цінність таких самих благ у майбутньому.

Види капіталу:

ü Фізичний капітал – сукупність матеріальних засобів, які використовуються в технологічному процесі виробництва і забезпечують підвищення продуктивності людської праці. (машини, будови, споруди, транспорт, інструменти, запаси сировини та матеріалів);

ü Фінансовий капітал– сукупність грошових коштів та цінних паперів;

ü Юридичний капітал– сукупність прав розпорядження цінностями, які забезпечують їх власнику дохід без затрат праці;

ü Людський капітал– вкладення, які сприяють збільшенню фізичних та розумових здібностей людини. (професійні навички).

У традиційному політекономічному визначенні капітал має такі властивості:

I. За джерелами формування:

– власний капітал — капітал, вкладений власником фірми. Визначається як різниця між сукупними активами фірми та її зобов'язаннями;

– залучений капітал створюється за рахунок розміщення цінних паперів та отримання банківського кредиту.

II. За напрямами інвестування:

– людський капітал як міра втіленої у людині здатності приносити дохід. (Освіта, професійна підготовка, природні здібності і творчість розглядаються як чинники, що сприяють збільшенню обсягів виробництва високоякісної інноваційної продукції;

– інтелектуальний капітал — нагромаджена в процесі інтелектуальної діяльності сукупність знань, досвіду, навичок, що мають економічну цінність і використовуються з метою отримання доходу;

– соціальний капітал — капітал, втілений у якості соціальних зв'язків та відносин, заснованих на довірі та зобов'язаннях, що спонукають суб'єктів господарювання до ефективніших дій з метою досягнення спільних цілей.

III. За сферами застосування:

– промисловий капітал — капітал, який застосовується у сфері матеріального та нематеріального виробництва з метою отримання прибутку;

– торговельний капітал — капітал, який функціонує у сфері товарного обігу, забезпечуючи одержання торговельного прибутку;

– позичковий капітал — грошовий капітал, який надається в позику та приносить власнику дохід у вигляді процента.

IV. За роллю у відтворювальному процесі:

– капітал-власність — капітал, який перебуває у власності кредитора;

– капітал-функція – запозичений капітал, який функціонує в певній галузі.

V. За значенням у створенні та перерозподілі доходу.

– реальний капітал відіграє визначальну роль у створенні доходу, втілюючись у матеріально-речові, грошові та духовні цінності;

– фіктивний капітал — капітал, представлений у цінних паперах (акціях, облігаціях тощо), який регулярно приносить дохід їх власнику.

Різновидом фіктивного капіталу є спекулятивний капітал — капітал, спрямований не на довгострокові вкладення, а на швидке отримання спекулятивного прибутку за рахунок гри на коливаннях ринкових курсів цінних паперів.

VI. За інноваційною спрямованістю(неризиковий та венчурний (ризиковий) капітали).

Венчурний капітал — ризиковий капітал, що функціонує в інноваційній сфері, забезпечуючи комерціалізацію нововведень.

Дисконтування

Створення додаткового обсягу благ у майбутньому періоді часу допускає витрати ресурсів у теперішньому періоді. У зв'язку з цим виникає проблема порівняння благ, споживаних у теперішньому і майбутньому періодах.

Вибір у часі– це жертвування частиною сьогоднішнього споживання для виграшу в майбутньому. Для більшості людей за інших однакових умов негайне споживання блага привабливіше, ніж очікування цього самого блага у близькому чи далекому майбутньому. Зменшення споживання нині вимагає більшої компенсації у майбутньому.

Дисконтування –це математичні розрахунки поточної вартості майбутніх доходів, що будуть отримані через певний час при існуючій ставці відсотку. Відношення дисконтованої гривні, що буде виплачена через t років, до сьогоднішньої 1 гривні дає коефіцієнт дисконтування, дорівнює:

(3.11)

Дисконтована (сучасна) вартість (PV)– це сума, яку необхідно заплатити в даний момент за товари, щоб через певний строк мати бажаний дохід:

, (3.12)

де PV – дисконтова на вартість, грн;

FV – ціна капітального товару, грн.;

і – ставка відсотка (номінальна), %.

З плином часу вартість грошей змінюється. Сума грошей надана сьогодні (РV) під відсоток і через t років становитиме майбутню цінність (FV) – метод складних відсотків, яка визначається:

(3.13)

Методом складних відсотків можна обчислити, на скільки збільшиться через певний період часу вкладена сьогодні сума.

Методом дисконтування можна визначити, яку суму треба вкласти в банк під певні відсотки, щоб одержати у майбутньому бажану суму.

За умови, коли очікуваний майбутній дохід по роках є різним, то поточна його вартість розраховується:

(3.14)

Формули дисконтування застосовуються при розрахунках доцільності купівлі машини чи устаткування, інших інвестицій, страхових внесків, позик, оцінці реальної вартості цінних паперів та ін. Для визначення окупності інвестицій за певний період фірма обчислює їх чисту сучасну цінність.

Чиста сучасна цінність(NVP) або (ЧДД)– це дисконтована цінність потоків очікуваних прибутків за мінусом суми інвестиційних видатків (К):

(3.15)

Рівняння (3.15) дає такі критерії для вибору об’єктів інвестування:

NVP > 0 – фірмі варто інвестувати капітал;

NVP < 0 – інвестиційний проект слід відхилити;

NVP = 0 – не буде прибутку і збитків.

Витрати виробництва

Прибуток підприємства

Витрати виробництва

Для прийняття підприємством оптимальних рішень необхідно враховувати інформацію про рівень витрат. Джерелом формування виробничих витрат є виробничі ресурси: земля, праця, капітал, підприємницька діяльність. Є два підходи до визначення витрат: бухгалтерський (витрати трактуються як вартість витрачених ресурсів за фактичними цінами їх придбання) та економічний (витрати розуміють як вартість інших благ, які можна було б отримати при найвигіднішому з усіх можливих альтернативних напрямків використання тих самих ресурсів). На практиці згідно з бухгалтерським підходом витрати визначаються собівартістю фактично виробленої продукції. Тоді як за економічним підходом вони враховують крім собівартості й ті витрати, які пов'язані із залученням обмежених ресурсів з інших ділянок виробництва.

Отже, економічні витрати - це ті суми грошей, які підприємство зобов'язано виплатити кожному постачальнику ресурсів, щоб забезпечити їм такий рівень доходів, який дозволив би утримати ресурси в межах даного виду діяльності, відволікти їх від використання в альтернативних вир