Основні етапи розвитку економічної теорії як науки

Потреби людей дуже різноманітні, основним джерелом їх задоволення є виробництво, економічна діяльність людей, оскільки саме вони створюють для цього необхідні умови.

Поняття економіка (мистецтво ведення домашнього господарства) нині застосовують у чотирьох значеннях:

1) народне господарство певної країни, групи країн або всього світу;

2) сфера господарської діяльності людини, у якій створюються, розподіляються і споживаються життєві блага;

3) сукупність економічних відносин між людьми у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання продукції, що утворюють певну економічну систему;

4) економічна наука, що вивчає різноманітні економічні явища і процеси, які відбуваються в суспільстві.

На перший погляд, далеко не всім потрібні глибокі знання по економіці. Шахтар в забої, металург у плавильної печі, астроном, що вивчає сонячну активність, можуть безболісно обійтися без знання економічної теорії в своєму робочому процесі. Людський мозок має обмежену місткість. Кожен прагне економити свій обмежений час і використовувати його для накопичення професійних знань і відпочинку.

В той же час ми повинні визнати, що з економічними питаннями і проблемами стикаються практично всі:

– домогосподарка розраховує, як прожити на зарплату чоловіка, нагодувати і одягнути дітей;

– шахтар стурбований недостатнім заробітком і висуває свої вимоги уряду;

– інженер намагається з'ясувати, чи не можна десь підробити додатково або удосконалити предмет своєї діяльності, щоб він приносив більше прибутку;

– бізнесмен стурбований спадом виробництва і підвищенням ставок за кредит і податків;

– власник акцій в паніці з падінням їх курсу і так далі.

Економічна наука як система знань почала складатись лише у 16-17ст. (рис. 1.1)

Рис.1.1. Основні етапи розвитку економічної науки

Еволюція назви економічної теорії:

Термін економіяввели в обіг давньо-грецькі мислителі, це означає "мистецтво ведення домашнього господарства", "домоводство".

У 15 ст. меркантилістами був застосований термін "політична економія" – перекладається з грецької як суспільний устрій. Цей термін означає науку про ведення господарства в державі, суспільстві.

В сучасних умовах у більшості країн світу політична економія функціонує під назвою "економікс",в ряду інших — як "економічна теорія" або як "політична економія".

Економічна теорія — це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб'єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.

Економікс –це неокласичний напрям в економічній науці, який має за мету синтезувати класичну політичну економію та маржиналізм, концентрується на економіці ринкових відносин.

Економічна теорія в широкому розумінні включає такі розділи (рис.1.2):

Рис. 1.2. Складові економічної теорії

Основи економічної теорії (політекономія) — це фундаментальна, методологічна частина економічної науки, яка розкриває сутність економічних категорій, законів та закономірностей функціонування і розвитку економічних систем у різні історичні епохи.

Мікроекономіка –вивчає економічні процеси і поведінку економічних суб’єктів: домогосподарства, підприємства, фірми. Вона аналізує ціни окремих товарів, витрати на їхнє виробництво, прибуток, заробітну плату, попит і пропозицію на товари.

Макроекономікавивчає закономірності функціонування господарства в цілому, тобто на рівні національної економіки. Об'єктом її дослідження є валовий національний продукт, національний дохід, рівень життя населення, проблеми безробіття, інфляція, податкова політика, кредитно-банківська система.

Meзоекономікавивчає окремі галузі й підсистеми національної економіки (агропромисловий комплекс, військово-промисловий комплекс, торговельно-промисловий комплекс, вільні економічні зони).

Мегаекономікавивчає закономірності функціонування і розвитку світової економіки в цілому, на глобально-планетарному рівні.

Предмет економічної теорії

Взагалі предмет економічної теорії надзвичайно складний і багатогранний, як складна і динамічна економічна життєдіяльність людини.

Предмет економічної теорії– це:

ü суспільна наука, яка вивчає поведінку людей у виробництві, розподілі, обміні і споживанні матеріальних благ;

ü наука про закони, керівників виробництвом і обміном матеріальних благ на різних етапах розвитку суспільства;

ü наука про дослідження багатства, стимулів людини до дії і мотивів протидії.

Таким чином, це господарська діяльність людей, яка розвивається по загальних законах взаємодії людини з природою.

Методи економічної теорії

Під методом пізнання розуміють спосіб, шлях дослідження предмета науки. Щоб економічна теорія повною мірою могла виконувати свої завдання як наукова дисципліна, вона має застосовувати ті методи досліджень, які дають їй можливість розкривати сутність економічних явищ і процесів, поглиблювати розуміння закономірностей розвитку економіки.

Метод економічної теорії — це сукупність прийомів, засобів і принципів, за допомогою яких досліджуються категорії і закони функціонування та розвитку економічних систем.

Серед методів економічної теоріїможна виділити такі (рис. 1.3):

Рис. 1.3. Методи економічної теорії

1. Діалектика – метод пізнання економічних явищ і процесів у їхньому взаємозв'язку та взаємозалежності, у безперервному розвитку, у розумінні того, що накопичення кількісних змін зумовлює зміни якісного стану.

2. Наукова абстракція як метод полягає в поглибленому пізнанні реальних економічних процесів шляхом відокремлення основних, найсуттєвіших сторін певного явища, очищених (абстрагованих) від всього другорядного, випадкового.

3. Аналіз і синтез. При аналізі об’єкт дослідження фактично розкладається на складові, кожна з яких вивчається окремо; при синтезі відбувається об’єднання різних елементів об'єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв'язків між ними.

4. Індукція і дедукція. Індукція — це метод пізнання від окремого до загального. Дедукція — метод пізнання від загального до одиничного.

5. Історичний і логічний методи використовуються економічною теорією для дослідження економічних процесів у єдності.

6. Економічне моделювання — це формалізований опис і кількісне вираження економічних процесів і явищ. Економічні моделі дають можливість наочно і глибше дослідити основні риси й закономірності розвитку реального об'єкта пізнання.

7. Економічний експеримент— штучне відтворення економічних процесів і явищ з метою вивчення їх за оптимально сприятливих умов та подальшого практичного впровадження. Особливо важлива роль експериментів на переломних етапах розвитку економіки, в період криз, проведення економічних реформ.

8. Метод якісного і кількісного аналізу –дає теоретичне підґрунтя для визначення конкретних практичних завдань щодо темпів і пропорцій розвитку господарства, розробки програм розвитку економіки тощо.

9. Метод порівняння. Необхідність порівняння як загальнонаукового методу зумовлена тим, що в економічному житті ніщо не може бути оцінено саме по собі. Будь-яке явище пізнається у порівнянні.

Функції економічної теорії

У процесі становлення і розвитку економічної теорії як науки були сформовані її основні функції (рис. 1.4).

Рис.1.4. Функції економічної теорії

Пізнавальна функція – досліджує сутність економічних процесів і явищ. Розкриваючи і формулюючи економічні категорії і закони, економіка збагачує знання людей, розширює науковий світогляд людей.

Методологічна функція полягає в тому, що економічна теорія виступає теоретико-методологічною базою для цілої системи економічних наук, оскільки розкриває економічні закони та принципи господарювання, які реалізуються в усіх галузях людської діяльності.

Практична функція – наукове обґрунтування економічної політики держави, розробки рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціонального господарювання.

Прогностична функція – виявляється у розробці наукових основ передбачення перспектив соціально-економічного розвитку країни в майбутньому.

Виховна функція полягає у формуванні економічної культури, логіки сучасного ринкового мислення, аналітичних здібностей, які забезпечують цілісне уявлення про функціонування економіки на національному і загальносвітовому рівнях і дають їм можливість виробити грамотну господарську поведінку в умовах ринкової системи.