Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне

Форма суспільного виробництваце певний спосіб організації господарської діяльності. Існує дві форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне.

Натуральне господарство – такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для особистого та внутрішнього споживання безпосередніми виробниками. Поступово на зміну натуральному господарству прийшло товарне виробництво.

Товарне виробництво – це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для продажу на ринку. Розрізняють два типи товарного виробництва: просте і розвинуте (рис. 2.10).

Просте товарне виробництво
Розвинуте товарне виробництво
Спільні ознаки
Наявність суспільного поділу праці Приватна власність на засоби праці Ринкова форма зв’язків між виробниками Конкуренція  
Відмінності
Базується на особистій праці виробника
Мета – задоволення особистих потреб виробника та членів його сім’ї
Виробництво товарів має обмежений характер (стосовно панівного натурального господарства)
Незначні масштаби виробництва, кустарна техніка, переважно ручна праця  
Великі масштаби виробництва, передова техніка, механізована праця
Товарне виробництво набуває загального панівного характеру. Товаром стає і сама робоча сила
Мета – отримання прибутку підприємцем
Базується на системі найманої праці
Товарне виробництво  

 

 


Рис. 2.10. Спільності та відмінності простого й розвинутого

товарного виробництва

 

Просте товарне виробництво– це дрібне виробництво індивідуальних самостійних робітників, що працюють на ринок.

Розвинута форма товарного виробництва – це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на приватній власності, найманій праці й машинній індустрії.

Товарне виробництво є основою виникнення і розвиткуринкової економіки. Ринкова економіка— одна з вершин суспільної цивілізації, геніальний винахід людства, яка відкидала необхідність розвитку товарного виробництва, ринкових відносин, відкидала і досягнення світової цивілізації.

 

Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості

Основоположною категорією товарного виробництва є «товар». Однак історично та логічно цій категорії передувала категорія «благо».

Благо– будь-які явища, що задовольняють певні потреби людини, відповідають її інтересам, цілям та прагненням. Блага поділяють на економічні та неекономічні.

Неекономічні блага –надаються людині природою, тобто без прикладання її праці (наприклад, повітря, морська вода, сонячне тепло та ін.).

Економічні блага– це блага економічної (трудової) діяльності людини, які існують в обмеженій кількості.

Економічне благо в умовах товарного виробництва набуває форми товару. Товар –це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну (купівлі – продажу на ринку).

Важливими характеристиками товару є:

Споживча вартість– це здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини. Оскільки товар задовольняє потреби не самого виробника, а іншої особи, то він має не просто споживчу вартість, а суспільну споживчу вартість, тобто є споживчою вартістю для інших.

Вартість товару– це уречевлена в товарі суспільна праця виробника. Вартість проявляється за допомогою мінової вартості –це певне співвідношення в якому товар одного роду обмінюється на товар іншого виду.

Вартість – це праця, втілена в товар. Мірою витраченої кількості праці є робочий час. Вартість товару визначається суспільно-необхідним робочим часом, витраченим на його виготовлення:

, (2.16)

де W – вартість одиниці товару (робочий час виробника, який задовольняє суспільні потреби в даному продукті і виготовляє найбільшу масу товарів);

q – кількість виготовлених товарів;

L – індивідуальні витрати праці на одиницю виготовленої продукції, год.

Альтернативні теорії вартості

У суспільстві постійно існує проблема у оптимальному виборі можливих факторів виробництва. Треба постійно вибирати, як оптимально розподілити ресурси. Графічне зображення комбінацій максимально можливого виробництва двох благ називають межею (кривою трансформації) виробничих можливостей.Цемаксимальна кількість продукції, що може виробити економіка за даного рівня технологічного розвитку і наявних факторів виробництва. Вона відображає повне використання ресурсу (тобто неможливо збільшити виробництво одного товару, не зменшуючи іншого).

Користуючись кривою виробничих можливостей, можна визначити граничну норму трансформації одного продукту в інший. Ця норма показує, яку кількість товару У потрібно знехтувати для отримання додаткової одиниці товару Х:

або (2.17)

Умовним прикладом виробничих можливостей суспільства є дані, наведені у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Приклад виробничих можливостей суспільства

Вид продукту Виробничі альтернативи
А В С D
Трактори, шт.
Автомобілі, шт.

 

У житті постійно доводиться вибирати. Оскільки ресурси обмежені, то вибір одного блага потребує відмови від якогось іншого. Ця втрачена альтернатива називається вартістю втрачених можливостей, абоальтернативною вартістю.

Закон спадної граничної віддачіпроявляється як зростання альтернативних витрат виробництва. Послідовне збільшення на 100 од. автомобілів вимагає відмову від все більшої кількості тракторів – спочатку від 10 од., потім від 20 од., 30 од.

Последнее изменение этой страницы: 2016-07-23

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...