Сутність та особливості інтегрованого навчання в початковій школі.

Інтегрáція (від лат. Integrum — ціле, лат. Integratio — відновлення):

1. поєднання, взаємопроникнення. Це процес об’єднання будь-яких елементів (частин) в одне ціле. Процес взаємозближення й утворення взаємозв’язків;

2. згуртування, об’єднання політичних, економічних, державних і громадських структур в рамках регіону, країни, світу.

3. інтеграція економічна — процес інтернаціоналізації господарського життя, зближення, об’єднання економік ряду країн.

4. інтеграція соціальна — наявність упорядкованих відносин між індивідами, групами, організаціями, державами.

5. інтеграція культурна — асиміляція різнорідних елементів культури в єдину культуру.

6. інтеграція мов — процес мовної еволюції, що полягає у зближенні різних діалектів і мов аж до їхнього злиття.

7. інтеграція в біології — процес упорядкування, узгодження і об’єднання структур і функцій у цілісному організмі, характерний для живих систем на кожному з рівнів їх організації.

8. інтеграція у фізіології — функціональне об’єднання окремих фізіологічних механізмів у складну координовану пристосувальну діяльність цілісного організму.

Термін інтеграція використовується й для характеристики процесу зближення і зв’язку наук, що відбувається нарівні з процесом їх диференціації (див. Диференціація та інтеграція наук).

Однією з найважливіших проблем сучасної освіти являється помітне зниження зацікавленості учнів до навчання. Оновлення змісту освіти у 21 столітті вимагає розв’язання складної проблеми, як перетворити гігантський масив знань в індивідуальне надбання та знаряддя кожної особистості. Адже світ «інформаційного вибуху», який формує нові взаємовідносини між дитиною і знаннями, стає все складнішим, тому молодь потребує вміння розв’язувати складні проблеми, критично ставитися до обставин, порівнювати альтернативні точки зору та приймати зважені рішення.

Отже, головним завданням освіти є підготовка молоді до сучасного життя, тобто формування в неї необхідних компетентностей, а одним із засобів їх формування є інтеграція навчальних дисциплін. Інтеграція може вирішити основні суперечності освіти – протиріччя між безмежністю знань і обмеженими людськими ресурсами.

Нікому не можна дати освіту на засадах якоїсь окремої науки незалежно від інших наук. Тому інтеграція, тобто органічне поєднання відомостей інших навчальних предметів навколо однієї теми, є однією з найперспективніших інновацій, яка закладає нові умови діяльності викладачів та учнів, що має великий вплив на ефективність сприйняття учнями навчального матеріалу.

Проблема інтегративних зв’язків у початковій школі доволі актуальна для світової педагогічної науки. Учені та вчителі-практики давно замислюються над тим, як створити загальну платформу зближення предметних знань. Про важливість інтеграції знань неодноразово наголошувалось у прогресивній педагогіці. Ще в епоху Відродження вчені, виступаючи проти схоластики в навчанні, підкреслювали важливість формування у школярів цілісних уявлень про взаємозв’язок природних явищ. Я.А.Каменський акцентував увагу на необхідності «завжди і всюди брати разом те, що пов’язано одне з одним» [7, с. 33]. Необхідність інтегрованого підходу до організації навчально-виховного процесу великий дидакт пояснював таким чином: «Всі знання виростають з одного коріння – навколишньої дійсності, мають між собою зв’язки, а тому повинні вивчатися у зв’язках». [7, с. 17]

Не втратили актуальності думки Д.Локка про доцільність наповнення змісту одного предмета фактами інших. Зокрема, у книзі «Розвідка про людське розуміння» зацікавлений читач зустрічає такі слова: «Від правильного виховання дітей залежить добробут всього народу». [8, с. 12]

Аналіз науково-педагогічної літератури засвідчує, що інтеграція – не абсолютно нове явище також і у вітчизняній методиці початкового навчання. Ще в середині ХІХ століття відомий педагог, основоположник звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти К. Ушинський розробив своєрідну систему занять, відому під назвою "методу письма-читання". Він справедливо вважав, що знання та ідеї, які повідомляються будь-якими науками, повинні органічно об’єднуватися у світлий і, по можливості, широкий погляд на світ та життя взагалі. [9, с. 32]

У педагогічній системі К. Д.Ушинського важливе місце посідало вчення про мету виховання, що визначалося ним як підготовка людини до життя та праці, як формування у людини почуття обов’язку перед народом та виховування у людини патріотизму. Як бачимо, вчення більш як півторасторічної давності є цілком актуальним і в наші дні.

У 20-х роках минулого століття інтеграція була покладена в основу комплексних програм, які, на жаль, виявилися на той час неефективними, оскільки не забезпечували одержання учнями ґрунтовних знань і формування вмінь .

Одним із найвдаліших прикладів інтеграції різних видів діяльності молодших школярів із метою ефективного навчання й виховання стали уроки мислення в природі, які були розроблені й упроваджені відомим ученим-педагогом В. О. Сухомлинським у 60-х роках ХХ століття в Павлиській школі. Цей досвід і нині широко використовується в багатьох школах України та за її межами.

Уроки мислення в природі включали в себе об’єднані знання з рідної мови, розвитку мовлення, читання і природознавства. В.О.Сухомлинський рекомендував цілісне ознайомлення через сприйняття, уяву, мислення і мовлення, вважаючи, що розвиток мислення серед природи сприяє кращому засвоєнню рідного слова в усіх його барвах, виражальних засобах, а це збагачує пам’ять дитини, сприяє успішному розумовому розвиткові. [10, с.19]

Тенденція уваги до проблеми інтеграції, започаткована К. Ушинським та В.О. Сухомлинським, значно розширилася і поглибилася в дослідженнях українських вчених – Л.Варзацької, М.Вашуленка, О.Савченко, Н. Світловської, І.Беха, І.Волкової, М.Іванчук та он. Увага провідних дидактів і методистів до проблеми інтеграції пояснюється тим, що це об’єднання спрямоване на посилення інформаційного змісту та емоційне збагачення сприймання, мислення і почуттів учнів завдяки залученню додаткового цікавого матеріалу, що дає можливість з різних боків пізнати явище, поняття, досягти цілісності знань учнів. Інтегративні зв’язки в навчально-виховному процесі сучасної початкової школи стали предметом досліджень вітчизняних учених М.Вашуленка, Н.Бібік, Л.Кочиної, Т.Бойченко, Н. Коваль, О. Манюка, Т.Пушкарьової та ін. У результаті цих досліджень створено інтегровану програму з навчання грамоти, математики та навколишнього світу, інтегровані курси «Навколишній світ», «Основи здоров’я» та ін. У багатьох школах за ініціативою вчителів проводяться інтегровані уроки з народознавства, етики, мистецтва тощо.

Аналіз науково-методичних досліджень свідчить, що інтеграція в дидактиці розглядається в двох аспектах:

1) як мета навчання, що передбачає створення цілісної уяви про навколишній світ як єдине ціле, у якому всі елементи взаємозв’язані;

2)як засіб навчання, що орієнтований на зближення предметних знань, встановлення між ними взаємозв’язків.

Велика увага приділяється інтеграції знань у початковій школі, оскільки, на думку М. Вакуленка, для цього існують об’єктивні причини й передумови, зокрема:

- необхідність усунути перевантаження дітей;

- скоротити кількість навчальних годин протягом тижня і вилучені години віддати для предметів розвивально-виховного циклу;

- інтегрований курс у початкових класах може без додаткових витрат вести сам класовод, оскільки йому доводиться навчати школярів цих предметів у традиційній ізоляції (на відміну від старших класів, де інтеграція курсів вимагає переучування вчителя, наповнення його знаннями з іншого предмета, що інтегрують з тим, який він викладає.

Нині ідея інтеграції змісту навчання приваблює багатьох учених і вчителів у нашій країні та за рубежем.

Сьогодні інтеграція – це провідний принцип розвитку сучасних освітніх систем. Вона в основному проявляється як спосіб і процес створення багатомірності картини світу, що об’єднує різні форми відображення дійсності.

Інтеграція як процес і результат формує цілісність як єдину якість на основі багатьох інших. Інтеграція як принцип здійснення освітнього процесу ґрунтується на взаємному доповненні різних форм пізнання дійсності, чим і створює умови для становлення багатомірної картини світу та пізнання себе в ньому. В цьому розумінні вона виступає засобом універсальної освіти людини.

Необхідність інтеграції зумовлена не лише значним зростанням обсягу наукового знання, а й завданням освіти – розвитку і саморозвитку суттєвих, природних властивостей дитини в їхній єдності і цілісності. Цю обставину і можна вважати головною детермінантою необхідності інтеграційних процесів у сучасному освітньому процесі.

Вихідним початком інтегративних процесів, які спостерігаються в світі, є потреба формувати в учнів цілісну картину світу. Цей традиційний підхід до визначення стратегічних цілей освіти досить важливий, однак обмежений у тому розумінні, що сприйняття світу як цілісності в кінцевому результаті замикається на людині і стає лише умовою цілісного становлення та розвитку особистості.

Зазначену стратегію освіти, її курс на створення у свідомості дітей цілісного уявлення про світ необхідно враховувати і пам’ятати, адже за цим стоїть людина, яка усвідомлює своє місце в освоюваній нею цілісній картині світу.

В освітньому процесі інтеграція проявляється у перетворенні всіх компонентів освітніх систем завдяки створенню освітніх комплексів інтегративного типу; розробці інтегративних навчальних програм, курсів, навчальних занять, тощо. В діяльності освітньої системи інтеграція як засіб забезпечує цінність картини світу, сприяє розвитку здібностей людини до системного мислення, при розв’язанні теоретичних і практичних завдань. Основна цінність інтегрованих освітніх систем в тому, що вони забезпечують для учнів значну свободу вибору подальшого освітнього маршруту, напрямів і рівнів вищої освіти, а також ступенів професійної підготовки.

Інтеграція у широкому розумінні – це процес становлення цілісності, взаємопроникнення елементів одного об’єкта в структуру іншого, наслідком якого є не проста їх сума, не поліпшення якості обох об’єктів, а новий об’єкт з новими властивостями.

На психологічному рівні бачення предмета всі його складові відображаються у свідомості суб’єкта як система певних якостей, властивостей чи характеристик, які зв’язані між собою і породжують нову функціональну якість, тобто інтегративну властивість.

Однак психологічно дитині буває важко встановити зв’язки між науковим поняттям (функцією) і відповідним предметом. У результаті й виникає проблема застосування знань школярами у практичній діяльності. Учень, володіючи знаннями, часто не може розв’язати певної практичної задачі, що ґрунтується на цих знаннях.

Відсутність цілісного розуміння учнями предметів і явищ зумовлена науковим підходом, який традиційно склався у нашій пізнавальній культурі. Наука, яка прагнула пізнати глибинні закони та закономірності навколишнього світу, змушена була диференціюватися, розділивши окремі предмети пізнання. Так фізика розкриває фізичні закони світобудови, хімія – хімічні, естетика – естетичні. Такий методологічний підхід був перенесений у побудову освітнього процесу. Навчальні дисципліни однозначно відповідають певним наукам. При цьому будь-який предмет як цілісне утворення часто був «розірваним» на окремі «шматки» (властивості), які не узгоджувалися й ізольовано вивчалися у різних навчальних курсах. Ці розрізненні знання інтегрувати в самостійну систему учень об’єктивно не може, тому й говорити про цілісний науковий світогляд не доводиться. У кращому випадку в школяра може сформуватися фізичний, хімічний, естетичний світогляд без необхідного внутрішнього зв’язку між ними.

Впровадження інтеграції у навчально-виховний процес сприяє розв’язанню ряду важливих дидактичних проблем: усунення інформаційної перевантаженості процесу навчання, ущільнення, згортання і концентрації знань, націлення на формування самостійності і творчості в учнів, орієнтацію їх у складних умовах сучасного життя та раціонального використання засвоєних знань.

Глобальне завдання сучасної школи – створення умов повноцінного цілісного розвитку особистості дитини, її самоорганізації. Це забезпечується внаслідок розв’язання таких проблем:

· створення умов для задоволення базових потреб дитини в активності, інформації, розвитку її індивідуальності тощо;

· формування в кожної дитини почуття психологічної захищеності;

· надання кожній дитині можливості самоутвердитися у найважливіших для неї сферах життєдіяльності, з максимальним розвитком її здібностей та можливостей;

· створення специфічного емоційного поля взаємовідносин «учитель-учень», «учень-учень», «учні-учитель»;

· забезпечення умов розвитку високого рівня когнітивної складності й інтеграції в процесі навчання.

Досягнення поставлених цілей і реалізація накреслених завдань неможливі в рамках традиційного навчально-виховного процесу, який передбачає розподіл освітнього і виховного процесів і їх специфічну орієнтацію, дотримування загальних для всіх режимних моментів незалежно від індивідуальних особливостей дітей, системну організацію навчального процесу з подробленими навчальними завданнями не на змістові, а на часові відрізки, без врахування індивідуальних особливостей психічних процесів і необхідних інтегративних зв’язків.

Інтеграція як провідна тенденція оновлення змісту освіти дає можливість якісно змінити зміст освіти, зокрема, доповнити в той чи інший предмет соціально – філософські, психолого-економічні, історичні знання, знання історії науки, що взаємозв’язані між собою.

Інтегровані уроки як вид роботи утвердився в дидактиці і методиці початкової школи в 90-их роках минулого сторіччя. Проведення таких уроків зумовлене насамперед підготовкою вчителя як багатопредметника, який сприймає початкову школу системно, а тому може організаційно і методично зв’язати близькі теми з різних предметів.

Метою такого зв’язку є цікаве, різнобічне вивчення поняття, події, явища які є важливими для молодших школярів. Інтегровані уроки ставлять за мету «спресувати» споріднений матеріал кількох навчальних дисциплін навколо однієї теми; розкрити загальні закономірності предметів, явищ, що відображаються у відповідних навчальних дисциплінах; навчити дітей бачити світ цілісним та вільно орієнтуватися в ньому.

Такі уроки ґрунтуються на міцних міжпредметних зв’язках, що дає можливість продемонструвати цілісність освіти, розвивати на новому якісному рівні творче мислення, інтелект та емоційні образні почуття дітей молодшого шкільного віку. В результаті інтегративних зв’язків у дитини створюється певний «конгломерат» знань, який збільшує свою вагу не внаслідок надмірного накопичення інформації, а шляхом синтезу поглядів, позицій, навіть почуттів.

Сьогодні ідея інтеграції змісту і форм навчання приваблює багатьох учених та вчителів-практиків. Досліджені дидактичні особливості інтеграції змісту навчання (О.Біляєв, Л.Варзацька, Т.Донченко, Ю.Колягін, В. Паламарчук, О.Савченко, Н.Свєтловська). Навчальні плани початкової школи у XXI ст. поповнилися інтегрованими курсами, складовими яких є інтегровані уроки (див. «Я і Україна» — В. Ільченко, К.Гуз; «Художня праця» — В. Томенко; «Мистецтво» — Л.Масол та ін., тощо).

Які шкільні дисципліни можуть бути зінтегровані? Аналіз чинної програми для початкової школи дозволяють зробити висновок, що всі предмети початкової ланки мають своєрідний інтеграційний потенціал. Варіанти інтегрованих уроків є різноманітними. Можна зінтегрувати не тільки два, але й навіть три-чотири предмети на одному або кількох уроках. Але слід пам’ятати, що в основі інтегрованих уроків повинна бути близькість змісту провідних тем різних предметів та їх логічний взаємозв’язок.

Можливості для інтеграції навчального змісту, а згодом і проведення інтегрованих уроків, досить широкі. Що ж до їх кількості, то тут однозначної відповіді бути не може. Все залежить від уміння вчителя синтезувати матеріали, справді органічно пов’язані між собою, і провести інтегрований урок без перевантаження дітей враженнями, щоб він підпорядковувався головній меті, а не був безладною мозаїкою окремих картин.

Отже, взявши до уваги історію появи поняття інтеграції в освіті, спираючись на досвід відомих науковців, визначивши сутність та особливості інтегрованого навчання у початковій школі, приходимо до висновку, що інтеграція – це могутній засіб формування світогляду, який має не нормативний, а особистісний характер; історичну та психологічну обумовленість, надійну методичну основу. З її успішною методологічною реалізацією передбачається забезпечення якісної освіти – конкурентоздатної, спроможної створити кожній людині умови для самостійного досягнення цієї чи іншої життєвої мети, творчого самоутвердження у різних соціальних сферах.

Рачунь Наталія Іванівна