Мета, завдання та види сіткових графіків.

Сіткові моделі найбільше використовуються на вітчизняних підпри­ємствах при плануванні підготовки виробництва та освоєнні нових виро­бів. Сіткове планування дозволяє не тільки визначити потреби різних ви­робничих ресурсів у майбутньому, але й координувати їхнє раціональне використання на даний момент.

Найважливішими етапами сіткового планування є такі:

- розподіл комплексу робіт на окремі частини і їхнє закріплення за виконавцями;

- виявлення й опис кожним виконавцем усіх подій і робіт, необхід­них для досягнення поставленої мети;

- побудова первинних сіткових графіків і уточнення змісту плано­вих робіт;

- об'єднання окремих частин сіток і побудова зведеного сіткового графіка виконання комплексу робіт;

- обґрунтування чи уточнення часу виконання кожної роботи у сітковому графіку.

На початку сіткового планування випуску нового виробу необхідно виявити, якими подіями буде характеризуватися комплекс робіт. Кожна по­дія повинна встановлювати завершеність попередніх дій. Усі події і робо­ти, що входять у заданий комплекс, рекомендується перераховувати у по­рядку їх виконання, проте окремі з них можуть виконуватися одночасно.

Далі проводиться побудова первинних сіткових графіків, їх перевір­ка та об'єднання окремих сіток у зведену модель.

Завершальним етапом сіткового планування є визначення тривало­сті виконання окремих робіт чи сукупних процесів. Для встановлення тривалості будь-яких робіт необхідно, насамперед, користуватися відпо­відними нормативами чи нормами трудових затрат. А у разі відсутності вихідних нормативних даних тривалість усіх процесів і робіт може бу­ти встановлена різними методами, у тому числі і за допомогою експерт­них оцінок.

По кожній роботі, як правило, дається декілька оцінок часу: міні­мальна, максимальна та найвірогідніша. Отримана найвірогідніша оцін­ка часу не може бути прийнята як нормативний показник часу виконан­ня кожної роботи, оскільки у більшості дана оцінка є суб'єктивною і багато у чому залежить від досвіду відповідального виконавця. Тому для визначення часу виконання кожної роботи експертні оцінки підлягають статистичній обробці.

Подія, що відбувається у визначений момент, може залежати як від єдиної події, так і від комплексу попередніх взаємозалежних подій. Жод­на подія не може відбуватися без завершення попередніх операцій.

Взагалі, існує три типи сіткових моделей, які використовуються для складних проектів, а саме:

>* моделі типу "вершини — роботи". Роботи представлені у вигляді прямокутників, пов'язаних логічними залежностями (рис.1);

>- моделі "вершини — події" (кожна робота визначається і, j номе­ром — початок — закінчення. Робота визначається стрілками між двома вузлами і номерами вузлів, які вона пов'язує (рис. 2));

	В

Фіктивна робота

>- змішані (робота представлена у вигляді прямокутника (вузла) або лінії (стрілки). Крім того, існують прямокутники та лінії, які не представляють роботу: одночасні події та логічні залежності. Лі­нії використовуються не для об'єднання прямокутників на початках та закінченнях, а для відображення моменту часу до, під час виконання або після виконання роботи.

Сіткові графіки будуються зліва направо графічним зображенням проектних робіт та визначенням логічних зв’язків між ними. Залежно від способу зображення існують такі види сіткових графіків:

- стрілчасті графіки;

- графіки передування.

Стрілчасті графіки почали застосовуватися у 50-х роках. Вони ма­ли вигляд зображення роботи у вигляді стрілки, а зв'язки між роботами зображалися у вигляді кіл та мали назву подій, які мали порядкові номе­ри.

Графіки передуванняпочали використовуватися у 60-х роках мину­лого століття. На відміну від стрілчастих, роботи подано у вигляді пря­мокутників, а стрілками позначають логічні зв'язки.

Графіки передування мають свої переваги, оскільки такі графіки лег­ше створювати, спочатку зобразивши всі прямокутники — роботи, а по­тім позначивши логічні зв'язки між ними. Для графіків передування лег­ше створювати комп'ютерні програми, які сьогодні використовують.