Логістика, як один із методів управління проектами.

Поняття логістики багатогранне. У найзагальнішому вигляді вона пропонується як наука управління (планування, організації, контролю) постачанням матеріальних і пов’язаних із ними інформаційних і фінансових потоків від первинного джерела до кінцевого споживача.

Метою логістики є задоволення потреб споживачів на основі оптимального управління матеріальними потоками, для чого в логістиці організовуються інформаційні потоки.

Матеріальний потік – продукція, що розглядається в процесі додатку до неї різних логістичних операцій (транспортування, складування і т.п.).

Таким чином, матеріальні потоки утворюються в результаті транспортування, складування, виконання операцій із сировиною, напівфабрикатами, готовими виробами, починаючи від первинного джерела аж до кінцевого споживача.

Вартість продукції включає ціну продукції або послуг і що не має грошового виразу іншу вартість, якій можна віднести, наприклад, зміна іміджу і репутації команди проекту, соціальну значущість сфери діяльності по проекту, перспективи зростання і розвитку команди і т.п. Якість обслуговування включає якість продукції або послуги і надійність обслуговування. Останнє має на увазі гарантованість обслуговування споживача потрібними йому ресурсами і перебіг заданого проміжку часу і незалежно від можливих недопостачань, порушень термінів доставки і таке ін. Надійність можна оцінити через вірогідність відсутності відмови в задоволенні заявки споживача. В окремих випадках якість обслуговування, а також окремі умови поставки не відображаються на ціні придбання.

Окрім основних критеріїв вибору постачальника, існують і інші критерії, кількість яких може бути достатньо велика. До них відносяться:

- віддаленість постачальника від споживача;

- терміни виконання поточних і екстрених замовлень;

- наявність у постачальника резервних потужностей;

- організація управління якістю продукції у постачальника;

- психологічний клімат в трудовому колективі постачальника;

- ризик страйків у постачальника;

- здатність постачальника забезпечити поставку запасних частин протягом терміну служби встановленого устаткування;

- кредитоспроможність і фінансове положення постачальника.

Транспортування є важливим елементом логістичного ланцюжка «закупки - поставки - транспорт – розподіл ресурсів». Новий підхід до транспорту як до складової частини найкрупнішої системи, тобто логістичного ланцюга, привів до необхідності розглядати його в різних аспектах. З погляду вивчення ефективності роботи окремих видів транспорту, інтерес становлять перевезення вантажів між пунктами відправлення і призначення на кожному з них.Проте з позиції організації перевезень доцільно аналізувати весь процес перевезення від вантажовідправника до вантажоодержувача.

Кажучи про підсистему логістики, що займається запасами матеріальних ресурсів, необхідно пов’язати поняття запасів з предметом науки логістики, тобто з рухом матеріального потоку, в рамках якого ці запаси створюються. Незалежно від того, чи є матеріальні потоки по відношенню до проекту зовнішніми або внутрішніми, при фіксації місця їх знаходження ми зіштовхуємося з поняттям запасів. Можна сказати, що запас – це форма існування матеріального потоку.

Особливість логістики – вивчення запасу як постійно змінного у часі об’єкту.

Таким чином, класифікація запасів необхідна для вирішення принаймні двох завдань:

1) конкретизації об’єкту вивчення в рамках заданого матеріального потоку;

2) управління запасами в рамках заданої логістичної системи.

Логістична система управління запасами проектується з метою безперервного забезпечення робіт проекту яким – небудь видом матеріального ресурсу. Реалізація цієї мети досягається рішенням наступних задач:

- облік поточного рівня запасу на складах різних рівнів;

- визначення розміру гарантійного (страхового) запасу;

- розрахунок розміру замовлення;

- визначення інтервалу часу між замовленнями.

Для ситуації, коли відсутні відхилення від запланованих показників і запаси споживаються рівномірно, в теорії управління запасами розроблені дві основні системи управління, які вирішують поставлені задачі, відповідаючи меті безперервного забезпечення споживача матеріальними ресурсами. Такими системами є:

- система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;

- система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.

На завершення слід зазначити, що логістика є, по суті, таким же формалізуючим підходом до вже відомих процесів матеріально – технічного постачання, як управління проектами до принципів цілеспрямованості діяльності.

18. Календарне планування робіт.

Важливе місце у плануванні проекту мають завдання календарного планування. Календарне планування — це процес складання й коригування роз­кладу, в якому роботи, що виконуються різними організаціями, взаємопов'язуються між собою в часі і з можливостями їх забез­печення різними видами матеріально-технічних та трудових ре­сурсів.

При календарному плануванні обов'язково повинно враховуватися дотримання заданих обмежень (тривалість робіт, ліміти ресурсів) та оп­тимальний розподіл ресурсів.

У ході реалізації проекту застосовуються різні типи календарних планів, які можна класифікувати за різними ознаками:

І) за рівнем планування:

календарні плани проекту (розробляються до укладання кон­трактів);

функціональні календарні плани робіт (ФКПР).

У свою чергу, функціональні календарні плани робіт поділяються:

- за типами робіт:

ФКПР матеріально – технічного забезпечення;

ФКПР будівництва;
ФКПР введення в експлуатацію і освоєння;

ФКПР також можуть бути складені: як окремі елементи, підсистеми, комплекси великого проекту, які в цьому випадку розглядаються як міні проекти.

2) за глибиною планування:

перспективні графіки;

графіки початку й завершення робіт по проекту;

щомісячні, щотижневі, щоденні.

3) за формою подання:

логічні мережі;

графіки;

діаграми і т. п.

Параметрами календарного плану в найпростішому варіанті є дати початку та закінчення кожної роботи, їх тривалість та необхідні ресурси.

У більшості складних календарних планів існують до 6 варіантів мо­ментів початку, закінчення, тривалості робіт та резервів часу. Це ранні, пізні, базові, планові і фактичні дати, реальний та вільний резерв часу. Методи розрахунку сіткових моделей дозволяють розраховувати тільки ранні та пізні дати. Базові та поточні планові дати необхідно вибирати з урахуванням інших факторів. Існує три варіанти вибору:

1. Календарний план за датою раннього початку. Використовується для стимулювання виконавців проекту.

2. Календарний план за датою пізнього завершення. Використову­ється для представлення виконання проекту в кращому вигляді для споживача.

3. Календарний план, який вибирається для згладжування ресурсів або для представлення замовнику найбільш імовірного закінчення.

Дата раннього початку — це найбільш рання дата, коли робота мо­же бути розпочата. Якщо до неї додати тривалість роботи, отримаємо да­ту її ранньогозавершення. Через те що виконання роботи може залежа­ти від завершення якогось її елемента, існує остання дата, коли робота може бути завершена без затримки роботи проекту. Ця дата обчислюєть­ся як сума дати пізнього початку та тривалості виконання роботи. Якщо дати пізнього та раннього початку відрізняються, то проміжок, коли ро­бота може бути розпочата, називається резервом часу і визначається як різниця дати пізнього початку та дати раннього початку. Якщо тривалість роботи не змінюється, то різниця між раннім і пізнім початками та ран­нім і пізнім її завершенням збігається. Таке припущення роблять у біль­шості систем планування. Робота з нульовим резервом часу називається критичною, її тривалість визначає тривалість реалізації проекту зага­лом. Критична тривалість — мінімальна тривалість, протягом якої мо­же бути виконаний весь комплекс робіт проекту. Критичний шлях — шлях у сітковій моделі, тривалість якого дорів­нює критичній. Роботи, що лежать на критичному шляху, назива­ються критичними.

Метод критичного шляху є основним для розрахунку ранніх та пізніх початків та закінчень робіт та резервів часу. Календарний план як пере­лік тільки планових параметрів проектних робіт втрачає свій сенс без по­рівняння з фактичними термінами виконання, тому частіше говорять про календарний графік. Він відбиває планові та фактичні дані про початок, кінець і тривалість кожного робочого елемента. Існують різні способи ві­дображення календарного плану:

1. Табличний. У таблиці подається перелік робіт на певному рівні WBC за датами початку, кінця, тривалості по кожній із робіт.

2. Діаграмний. Подання у вигляді діаграм Гранта. Позитивними рисами діаграми Гранта є: легкість побудови та читання; можливість подання перебігу виконання робіт за проектом; дає зрозуміти ідею запасу часу і його використання; є прекрасним засобом планування і контролю, передумовою календарного планування потреб у ресурсах; є умовою визначення грошових потоків; є ключовим документом у процесі прийняття рішень тощо.

Перед тим як розміщувати роботу на діаграмі, потрібно розглянути, чи існує логічний зв'язок між роботами, тривалість робіт залежно від за­безпечення необхідними ресурсами, розподіл ресурсів між роботами. Діаграма Ганта дає можливість наочно визначити, які роботи є критич­ними, а які — некритичними, який запас часу мають некритичні роботи, резерв часу, логічний зв'язок між роботами.

Тривалість роботи — це головний параметр планування. Вона за­лежить від сумарної трудомісткості, що витрачається на виконання еле­ментів роботи, і числа працюючих, які можуть її виконати. Звичайно, що тривалість роботи залежить від обсягу, який потрібно виконати, та інтен­сивності виконання роботи. Тривалість роботи можна визначити за фор­мулою:

ТР = ТМ : ЧП,

де ТР — тривалість роботи, дні;

ТМ — трудомісткість роботи, люд.-днів;

ЧП — чисельність працюючих, осіб.

Задачі планування мають, як правило, два типи постановки:

1.Облік потреб в окремих видах ресурсів та їх згладжування. Дана задача зводиться до побудови гістограм загальної потреби в ресурсах для заданого варіанта календарного плану. Гістограми показують розподіл потреби у ресурсах у часі, дозволяють порівняти цю потребу з можливо­стями своєчасного забезпечення ресурсами відповідного проекту і слугу­ють для оцінки якості та реальності варіанта календарного плану.

2. Розподіл ресурсів. В залежності від прийнятого критерію оптимальності та характеру обмежень задачі розподілу ресурсів поділяють на: задачі оптимізації відхилень від заданих термінів або мінімізації термінів настання цільових подій при дотриманні обмежень на ресурси та задачі оптимізації деяких показників якості використання ресурсів при заданих термінах виконання комплексу робіт.