ТЕМА 3. ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ В СИСТЕМІ КОНТРОЛІНГУ

3.1. Управлінський облік як вихідний елемент системи контролінгу

Контролінг – це система управління процесом досягнення кінцевих цілей та результатів діяльності підприємства. Але для прийняття управлінських рішень необхідна інформація. Основним та найбільш значимим джерело є бухгалтерська інформація, тобто інформація, яка надається бухгалтерським обліком.

Але сьогодні вимоги до бухгалтерського обліку змінилися. Він повинен відповідати вимогам міжнародних стандартів, задовольняти потреби внутрішних та зовнішних користувачів інформації, виявляти резерви підвищення ефективності виробництва та бути “язиком бізнесу”. Таким чином, інформація, яка надається бухгалтерським обліком, повинна бути більш деталізованою, поширеною та релевантною, відповідати інтересам не тільки зовнішних, але й внутрішних користувачей. У зв’язку з цим в економічно розвинутих країнах бухгалтерський облік поділений на 2 підсистеми: фінансову та управлінську.

Та частина системи бухгалтерського обліку, яка забезпечує потреби управління в інформації, називається управлінським обліком. До такої інформації відносяться дані про витрати на виробництво, собівартість продукції та її окремих видів, рентабельності випуску та результатах реалізації продукції, робот та послуг.

Управлінський облік предназначен для рішення внутрішних завдань управління підприємством та є її “ноу-хау”.

У вітчизняних спеціалістів існують певні розходження у визначенні сутністі та значення управлінського обліку. Але всі вони єдиніі у визначенні основного завдання управлінського обліку: надання об’єктивної інформація для прийняття управлінських рішень відповідними управлінськими ланками підприємства.

Взаємозв’язок та взаємодія облікової функції управлінського обліку з іншими функціями управління наведені на рис. 3.1.

Предметомуправлінського обліку є виробнича та комерційна діяльність підприємства у цілому та його окремих структурних підрозділів у процесі всього циклу управління. Зміст предмету розкривається його об’єктами:

- витрати (поточні та капітальні) діяльності (виробничі підрозділи підприємства;

- доходи діяльності (керівництво підприємства);

- результати діяльності (функціональні підрозділи підприємства).

Управлінський облік – це інтегрована системи різних економічних дисциплін (планування, організація діяльності, управління). Тому метод управлінського обліку включає:

- елементи бухгалтерського обліку (рахунки та подвійний запис; інвентаризація та документація; оцінка та калькулювання);

- елементи статистики (індексний метод);

- прийоми економічного аналізу ( аналіз відхилень, факторний аналіз);

- математичні методи (кореляція, лінійне програмування, метод найменших квадратів).

Так Ні

Рис. 3.1. Взаємозв’язок і взаємодія облікової функції управлінського обліку з іншими функціями управління в процесі прийняття рішень

Між управлінським та фінансовим обліком багато східного, бо вони використовують інформацію облікової системи підприємства. Але в той же час ці два види бухгалтерського обліку суттєво відрізняються один від одного за цілями, користувачами джерелами інформації, обов’язковістю ведення обліку, правилами ведення; основними об’єктами тощо.

Оскільки основне завдання управлінського обліку – служити інформаційною базою для прийняття управлінських рішень, він повинен забезпечувати:

- необхідною інформацією менеджерів, відповідальних за досягнення кінцевих виробничих результатів;

- визначення фактичної собівартості продукції та відхилень від встановлених норм;

- визначення фінансових результатів по структурних підрозділах (центрах відповідальності).

До особливостей управлінського обліку, які надають можливість використання його як вихідного елементу систему контролінгу, відносяться:

- більша націленість на майбутнє у порівнянні з іншими видами обліку;

- спрямування в основному не на грошові показники, а на натуральні, трудові, якісні; допущення приблизних оцінок;

- оцінюються результати діяльності центрами витрат і центрами відповідальності, окремими продуктами;

- частота подання звітності залежить від потреб управління (частіше – щоденна, щотижнева, щомісячна);

- розглядаються сегменти організації, а не організація в цілому;

- витрати групуються за статтями калькуляції, за способом включення до собівартості, за степенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат.