Згідно творчого джерела « СНІГОВА КОРОЛЕВА»

Славетний казкар Ханс Крістіан Андерсен народився у 1805 р. в Данії, у маленькому місті Однесе, на острові Фюн. Першими його творами були нариси про мандрівки, роман “Імпровізатор”. Але справжню славу письменник здобув своїми казками. Коли вийшли його перші казки “Кресало”, “Принцеса на горошині” “Русалонька”, про них заговорили скрізь. А коли він написав “Гидке каченя”, багато знайомих та й незнайомих зрозуміли, що в цій казці відображено багато чого з його власного життя, і деякі “друзі” цілком легко пізнавали себе в образі курки, кота та інших. Твори Андерсена, особливо його прекрасні казки, перекладались різними мовами, про нього заговорили і у Франції, і в Англії, і в Німеччині, а в Данії ще довгий час не визнавали уже відомого казкаря і продовжували його “повчати”. Популярність Андерсена росла з кожним роком в усіх шарах народу. Особливо любили свого казкаря діти. Часто, побачивши його високу, худу, незграбну постать, діти підбігали і віталися з ним. Якось одна жінка зробила зауваження своєму синові: “Як ти насмілився заговорити з чужою людиною?” А хлопчик відповів: “Та це ж не чужий, це Андерсен, його всі хлоп’ята знають”. Письменник-казкар говорив, що життя його схоже на казку. Але хіба це дивно, що його, доброго і сердечного, любили люди, що він досяг пошани і слави, і ця пошана і слава живуть і житимуть ще довгі-довгі роки!

Світову славу принесли йому казки, в яких поєднуються романтика і реалізм, фантазія та гумор, сатиричне початок з іронією. Засновані на фольклорі («Кресало»), пройняті гуманізмом, ліризмом і гумором («Стійкий олов'яний солдатик»,«Гидке каченя»,«Русалочка»,«Снігова королева»), казки засуджують суспільну нерівність, егоїзм, користь, самовдоволення сильних світу цього («Нове плаття короля»). Вірші, п'єси, романи («Імпровізатор», 1835; «Тільки скрипаль», 1837), автобіографія «Казка мого життя» (1846).

Обурення сучасників Андерсена викликали казки «Нове плаття короля» і «Кресало». Критики вбачали в них відсутність моралі і поваги до високих особам. Це, перш за все, спостерігалося в тій сцені, коли принцесу вночі собака приносить в комірчину до солдата. Сучасники вважали, що казки призначені виключно дітям і не відчували своєрідності творчої манери датського письменника. Втім, сучасники знали, на відміну від нас не тільки Андерсена-казкаря, адже його творча спадщина значно ширший: 5 романів і повість «Щасливчик Пер», понад 20 п'єс, незліченна безліч віршів, 5 книг подорожніх нарисів, мемуари «Казка мого життя» , обширна листування, щоденники. І всі ці різножанрові твори по-своєму сприяли створенню оригінальної літературної казки Андерсена, про яку норвезький письменник Бйорнстьєрне Мартінус Бйорнсон справедливо зауважив, що в ній «є і драма, і роман, і філософія».

Власне дитинства і автор роботи добре памятає казки «Кресало», «Нове плаття короля», «Стійкий олов'яний солдатик»,«Гидке каченя»,«Русалонька» та «Снігова королева».

Розповідь перша. Дзеркало і його уламки

" Злісний троль виготовляє дзеркало, в якому усе добре здається злим, а зле - тільки яскравіше впадає у вічі. Він вирішує "добратися (з дзеркалом) до неба, щоб посміятися над ангелами і самим Творцем", але терпить поразку - тролі-бесенята, його "вихованці", упускають дзеркало на землю, і воно розлітається на тисячі уламків. "Деяким людям уламки потрапляли прямо в серце, і це було найгірше: серце перетворювалося на лі.".

Розповідь друга. Хлопчик і дівчинка

Кай і Герда, хлопчик і дівчинка з бідних сімей - сусіди, у них свій садок під дахом, де вони розводять троянди. Взимку в садку, правда, не пограєш, тому вони ходять один до одного у гості. Одного разу, сидячи біля вікна і милуючись снігом, що падає, Кай запитує у бабусі: «сніжинки - немов білі бджілки, а чи є у них своя цариця, як у звичайних бджіл? Так, відповідає бабуся, це Снігова королева; вона літає над містами на чорній хмарі, від її погляду студеніють вікна.» Проходить деякий час, настає літо; Кай з Гердою сидять у своєму садку серед троянд, - і тут в око йому потрапляє уламок диявольського дзеркала. Серце його стає черствим, "крижаним": він сміється над бабусею, знущається над Гердою, краса кольорів його більше не цікавить, але він захоплюється сніжинками з їх математично ідеальними формами("жодної неправильній лінії"!). Одного разу він йде кататися на санчатах і з балощів прив'язує свої, дитячі, до розкішно прикрашених " дорослих" саней; несподівано вони розгоняються - швидше, ніж він міг собі уявити, - злітають в повітря і мчаться геть: його забрала з собою та сама Снігова королева.

Розповідь третя. Квітка жінки, що уміла чаклувати

Герда пускається на пошуки Кая. У своїх мандрах вона зустрічає чародійку, яка впускає її до себе переночувати і у результаті вирішує залишити дівчинку у себе і зробити її своєю прийомною дочкою. Вона наводить на неї чари, завдяки яким Герда забуває про свого названого брата, і чаклунством «заганяє» під землю всі троянди у себе в саду, де панує вічне літо, щоб вони ненароком не нагадали дівчинці про їх з Каєм садок на даху. Але з свого капелюха прибрати троянди вона забуває. Одного дня капелюх цей потрапляє Герді на очі, та згадує все і починає плакати. Там, куди стікають її сльози, розцвітають заховані чарівницею троянди. Герда розпитує їх - може, Кай вже мертвий і вони бачили його під землею? - але, отримавши негативну відповідь, розуміє, що його ще можна врятувати, і пускається в дорогу.

Розповідь четверта. Принц і принцеса

Покинувши сад чарівниці, де завжди тепло і світить сонце, Герда бачить, що насправді вже давно настала осінь, і треба поспішати. В дорозі вона зустрічає вченого ворона, який живе зі своєю «нареченою» при дворі тутешнього короля. З розмови з ним вона робить висновок, що наречений королівської дочки, принцеси, той, що з'явився з невідомих країв - це Кай, і умовляє ворона відвести її в палац поглянути на нього. Стає зрозуміло, що вона помилилася; але принцеса і її наречений, вислухавши розповідь Герди про її пригоди, пожаліли її і подарували дівчинці черевики, і муфту, і дивное плаття і золоту карету, щоб вона швидше знайшла Кая.

Розповідь п'ята. Маленький розбійник

В дорозі на мандрівників нападають розбійники: вбивають слуг і кучера, забирають собі карету, коней і дорогий одяг Герди. Сама ж Герда дістається «в товарки» Маленькому розбійникові, дочці голови місцевої зграї - невихованою, жадібною, упертою, але по суті - самотньою. Розбійник владнує її в своєму «звіринці», дівчинка розповідає «хазяйці» свою історію, та проникається і знайомить її з Північним оленем - гордістю «звіринця». Олень розповідає Герді про свою далеку батьківщину, де править Снігова королева, і вона здогадується, що саме Снігова королева тримає Кая у себе, з дозволу Розбійника, пускається в дорогу на Північному олені.

Розповідь шоста. Лапландка і фінка

В дорозі Герда з Оленем ночують у гостинної лапландки, яка, вислухавши їх історію, радить мандрівникам побувати у ведуньі-фінки. Олень, послідувавши її словам, їде з Гердой до фінки і просить у неї для дівчинки «пиття, яке б дало їй силу дванадцяти багатирів». У відповідь фінка говорить, що Герді таке пиття і не буде потрібно: «сила - в її милому, безневинному дитячому серці». Попрощавшись з чародійкою, Герда з оленем доїжджають до царства Снігової королеви. Там вони розлучаються - далі дівчинка повинна йти сама.

Розповідь сьома. Що відбувалося в чертогах Снігової королеви і що сталося потім Не дивлячись на всі перешкоди, Герда добирається до палацу Снігової королеви і застає Кая наодинці: він намагається скласти з уламків льоду слово «вічність» - таке завдання запропонувала йому перед відходом королева (за її словами, якщо він зуміє це зробити, він буде «сам собі пан», і вона «подарує йому все світло і пару нових ковзанів»). Спершу він не може зрозуміти, хто вона така, але потім Герда співає йому їх улюблену пісеньку («Роза квітне, краса, краса.../Скоро ми зустрінемо немовляти Христа»), Кай згадує її, і крижинки «від радості» самі собою складаються в потрібне слово. Тепер Кай - сам собі господар. Названі брат з сестрою повертаються додому, і з'ясовується, що вони - вже дорослі.

У більшості радянських видань казки з тексту були вирізані згадки про Бога, диявола, не приводилася колядка, яку співають Кай і Герда («Роза квітне...»), була відсутня згадка про молитву Господньою, завдяки якій Герда зуміла втихомирити крижані вітри, що охороняли палац Снігової королеви, і дістатися до Кая.

«Снігова королева» — мультиплікаційний фільм, екранізація казки Ганса Хрістіана Андерсена. Одна з найвідоміших анімаційних стрічок, створених в СРСР. У 60-70-і роки минулого століття в США мультфільм був традиційною прикрасою новорічного телебачення.

Легко відмітити, що зовнішність Снігової Королеви різко відрізняється від зовнішності інших персонажів мультфільму. Це пояснюється тим, що Снігову королеву малювали способом «live-action» - з живої актриси (у СРСР метод називався "еклером", зараз відомий як "ротоскопінг"), Марії Бабанової. Цей спосіб, коли спочатку акторів знімають на плівку, а потім отримане зображення переводять покадрово в малюнки на целулоїд, дуже був поширений у вітчизняній мультплікациі в 50-60-і роки.