Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Кафедра психології та педагогіки

УНІВЕРСИТЕТ СУЧАСНИХ ЗНАНЬ

Кафедра психології та педагогіки

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

дисципліни

для студентів напряму підготовки “Психологія”

освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр

(денна, заочна)

Київ – 2011


 

Підготовленодокторомпсихологічних наук, професором кафедри психології та педагогіки Власовою О.І.

Затверджено на засіданні кафедри психології та педагогіки

Протокол № 6 від 13.01.2011р.

 

 

Схвалено Вченою радою Університету сучасних знань

 

Власова О.І. Навчальна програма дисципліни “Психологія особистості” (для бакалаврів). — К.: УСЗ, 2011 — 18с.

 

 

Навчальна програма містить пояснювальну записку, тематичний план, зміст дисципліни “Психологія особистості”, плани семінарських занять, список літератури.

 

Університет сучасних знань УСЗ, 2011

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

 

Оволодіння курсом „Психологія особистості” є складовою частиною спеціалізованої підготовки студентів-психологів. За родом своєї діяльності вони мають постійно спілкуватися з людьми, надавати їм необхідну психологічну допомогу, тому знання психології людської особистості є для них конче потрібним. Цей курс дає можливість ознайомити навчальну аудиторію із сучасними проблемами теорії особистості в інтерпретації вітчизняних та зарубіжних дослідників, оволодіти навичками цілісного підходу до аналізу людської психіки з позиції її наукового соціально-критеріального розгляду. Він є необхідною частиною психолого-педагогічної підготовки фахівця психологічного профілю будь-якої спеціалізації, запорукою успішного проходження ним передбаченої навчальним планом педагогічної практики.

Головною метою вивчення дисципліни є надання майбутнім психологам необхідних знань зі сфери психології особистості, з метою формування у них науково-критеріального апарату аналізу поведінки та діяльності людини, який виступає індивідуальною основою професійного розуміння її сутнісних особливостей.

Дидактична структура навчальної дисципліни представлена органічним поєднанням трьох форм організації засвоєння студентами необхідної інформації. В межах лекційного курсу здійснюється передача базових для цієї дисципліни теоретичних знань. Семінарсько-практичний блок занять орієнтований на відпрацювання та забезпечення повноцінного засвоєння аудиторією таких знань, становлення у студентів вмінь та навичок практичного використання отриманих знань для аналізу конкретних ситуацій життєдіяльності особистості. В межах цієї форми забезпечується і поточний контроль якості засвоєння з боку викладача. Нарешті основним завданням організації самостійної роботи студентів виступає необхідність актуалізації та подальшого розвитку їхніх науково – пізнавальних інтересів, реалізації потреби цих суб’єктів навчання у самореалізації та творчості, через залучення до науково-теоретичного дослідження дискусійних питань психології особистості, маловідомої, але важливої інформації психологічного змісту, дотичної до предмету вивчення.

ВИМОГИ ДО ЗНАНЬ І УМІНЬ СТУДЕНТІВ

Внаслідок вивчення дисципліни

студенти повинні знати:

- понятійно-категоріальний апарат психології особистості;

- основні теоретичні проблеми курсу;

- методи психологічного дослідження особистості;

- провідні психологічні школи та напрямки сучасного дослідження особистості людини, сучасні види її структурних концепцій;

- особливості вітчизняного та зарубіжного підходів до наукового вивчення особистості;

- науковий зміст характеристики усіх складових структури особистості людини.

студенти повинні володіти вміннями:

- комплексного аналізу різноманітних концепцій особистості на основі теоретико-методологічних принципів здійснення їх науково-психологічної оцінки;

- використовувати основні методичні засоби дослідження особистості в індивідуальній практиці;

- застосовувати надбані знання, з метою аналізу психологічних проблем людини.

 

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Контроль формування знань та вмінь студентів із дисципліни „Психологія особистості” здійснюється в формах поточного, проміжного та підсумкового контролів.

Поточний контроль у переважній більшості орієнтований на оцінку активності роботи студентів на семінарських заняттях. Він базується на аналізі якості підготовлених студентом доповідей, доповнень до них та запитань, які виникають у нього під час висвітлення питань, винесених на обговорення, а також на оцінці рівня виконання письмових завдань для фронтального (в навчальній аудиторії) та самостійного виконання (написання рефератів).

Проміжний контроль здійснюється після вивчення окремих тем в усній (колоквіум) та письмовій (контрольна робота) формах.

Формою підсумкового контролю засвоєння курсу є залік.

В основі оцінювання знань студентів із курсу „Психологія особистості” передбачаються наступні якісні характеристики:

- ґрунтовність та широта знань із дисципліни в обсязі, передбаченому цією навчальною програмою;

- рівень свободи використання набутих знань, з метою аргументації власної точки зору на предмет обговорення;

- прагнення студента до цілісного та всебічного розкриття питання, намагання творчого синтезу різних точок зору на предмет обговорення;

- самостійність та комплексність мислення студента, його намагання використовувати набуте знання для аналізу життєвих прикладів.

При визначенні досягнень студентів у вивченні курсу аналізу підлягають:

− характеристики їхньої відповіді, яка може бути елементарною, фрагментарною, неповною, повною, логічна, доказовою, обґрунтованою, творчою;

− якість знань, їхня правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;

− ступінь сформованості загально навчальних та предметнихумінь і навичок;

− рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо;

− досвід творчої діяльності (вміння виявляти та ставити проблеми, формулювати гіпотези, розв'язувати проблеми).

З урахуванням зазначених критеріїв передбачаються наступні рівні оцінювання:

“Зараховано” – знання оцінюються як достатні, якщо студент демонструє вільне володіння питаннями програми, безпомилково виконує практичні завдання. При відповіді на теоретичні питання допускають деякі незначні неточності.

“Не зараховано” – виставляється, якщо студент не володіє більшістю питань програми, не орієнтується в основних поняттях.

 

Рейтингова оцінка здійснюється за 100-бальною шкалою.

Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в чотирьохбальну та шкалу за системою ECTS здійснюється відповідно до таблиці:

 

Оцінка за шкалою ECTS Оцінка за стобальною шкалою, що використовується в УСЗ Оцінка за національною шкалою
А 90 – 100 «5» («відмінно»)
В 80-89 «4» («дуже добре», вище середнього рівня з кількома помилками)
C 71 – 79 «4» («добре», в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок)
D 60 – 70 «3» («задовільно», непогано, але зі значною кількістю недоліків)
E 50-59 «3» («задовільно», виконання задовольняє мінімальні критерії)
F X 30 – 49 «2» («незадовільно») із можливістю повторного складання
F 0 - 29 «2» («незадовільно») із обов’язковим повторним вивченням дисципліни

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

«ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ»

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Семінарське заняття № 1

Семінарське заняття № 2

Семінарське заняття № 3

Семінарське заняття № 4 - 5

Семінарське заняття № 6 - 7

Семінарське заняття № 8

Семінарське заняття № 9 - 10

ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ

1. Атитюди, соціальні установки та інтереси особистості.

2. Багатомірна цілісна модель особистості.

3. Біогенетичні теорії особистості.

4. Біографічний метод дослідження особистості.

5. Взаємозв'язок методології, методів та методик психологічного дослідження особистості.

6. Г. Айзенк і концепція типів особистості.

7. Г. Олпорт і концепція рис особистості, основні положення щодо природи людської особистості.

8. Гуманістична концепція А. Маслоу.

9. Гуманістично-феноменологічний напрямок у теорії особистості.

10. Дж. Келлі й когнітивна теорія особистості. Типи конструктів.

11. Здібності та інтелект у структурі особистості.

12. Зміст поняття „особистість” у вітчизняній та зарубіжній психології.

13. Зміст процесу соціалізації та її механізми.

14. Ідеали, цінності, ціннісні орієнтації в структурі особистості.

15. Ієрархічна структура суб’єкта взаємодії зі світом: організм-індивід-особистість-індивідуальність.

16. Індивідуальна специфіка психічних, емоційних та регулятивних процесів.

17. Категорії „соціалізація”, „виховання”, „ресоціалізація” в психології.

18. Класифікація видів структур особистості.

19. Конституціональні теорії темперамента.

20. Концепція особистості Ананьєва Б.Г.

21. Концепція особистості Божович Л.І.

22. Концепція особистості Леонтьєва О.М.

23. Концепція особистості Мерліна В.С.

24. Концепція особистості Петровського А.В.

25. Концепція особистості Платонова К.К.

26. Концепція особистості Узнадзе Д.Н.

27. Концепція особистості Ядова В.О.

28. Методи досліджень та оцінювання в психології особистості.

29. Місце психології особистості в системі психологічної науки.

30. Мотиваційні утворення та мотиваційні риси особистості.

31. Нейрогуморальні теорії темпетамента.

32. Основні елементи структури особистості.

33. Основні закономірності розвитку особистості людини

34. Основні положення епігенетичної концепції психосоціального розвитку Е. Еріксона.

35. Основні положення щодо природи людини: свобода – детермінізм, раціональність – ірраціональність, холізм – елементалізм, змінність – незмінність, суб’єктивність – об’єктивність.

36. Основні принципи соціально-когнітивної теорії А. Бандури. Научіння через моделювання. Підкріплення в научінні через спостереження.

37. Особистісний сенс. Проблема екзистенційного вакууму.

38. Особистість в аналітичній психології К.Г. Юнга.

39. Особистість та індивідуальність. Структура індивідуальності людини. Системний аналіз ієрархії індивідуальних відмінностей.

40. Особистість у структурі міжособистісного спілкування.

41. Особистість як об’єкт досліджень персонології.

42. Поведінковий напрямок у теорії особистості.

43. Поняття „індивід”, „особистість”, „індивідуальність”.

44. Поняття особистості в загальній, соціальній психології, соціології, психіатрії.

45. Поняття про керівний мотив і тенденцію до актуалізації в концепції К. Роджерса. «Я»-концепція. Проблема повноцінно функціонуючої особистості. Точка зору Роджерса на природу людини.

46. Поняття соціалізації особистості.

47. Потреба особистості в самоствердженні, самовизначенні та самоактуалізації. Творча активність собистості.

48. Предмет і завдання психології особистості на сучасному етапі суспільного розвитку.

49. Прикладні аспекти психології особистості.

50. Психодинамічний напрямок у теорії особистості. З. Фрейд, теорія психосексуального розвитку особистості.

51. Психологічна структура особистості (Платонов К.К., Петровський А.В.)

52. Психологічні ефекти соціалізації.

53. Радикально-гуманістичний психоаналіз Е. Фромма, основні положення і принципи.

54. Розвиток самосвідомості в онтогенезі.

55. Роль мотивів у регуляції поведінки особистості.

56. Соціалізація та ресоціалізація.

57. Соціокультурний підхід до вивчення особистості К. Хорні.

58. Спостереження та експеримент у психології особистості.

59. Спрямованість особистості: потреби та мотиви її активності.

60. Стадії інститути та механізми соціалізації. соціалізації. та типи соціалізації.

61. Структура самосвідомості особистості.

62. Структура характеру. “Я”-концепція; самооцінка, саморегуляція, базові орієнтації.

63. Структурна теорія особистості Р. Кеттела.

64. Темперамент і характер у структурі індивідуальних властивостей. Темперамент і стиль.

65. Теорія загальних здібностейМ.Холодної.

66. Теорія здібностей Шадрікова В.Д.

67. Теорія оперантного научіння Б. Скіннера.

68. Теорія особистості А.Адлера

69. Теорія особистості У. Джеймса

70. Теорія соціального научіння Дж. Роттера, основні концепції та принципи.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Издательство «Питер».2001. – 288с. (Серия «Мастера психологии»).

2. Варій М.Й. Психологія особистості. Навчальний посібник рекомендовано МОН України. Издательство: Центр учебной литер., 2008. - 592 с.

3. Заброцький М.М., Савиченко О.М., Тичина І.М. Психологія особистості: Навч. посіб. для ВНЗ / Житомирський держ. ун-т ім. Івана Франка. — 3.вид. — Житомир : Видавництво ЖДУ ім. І.Франка, 2010. — 205с.

4. Копець Л.В. Психологія особистості: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Національний ун-т "Києво-Могилянська академія". — К. : Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2007. — 460с.

5. Л. Хьелл , Д. Зиглер. Теории личности. 3-е изд. Основные положения, исследования и применение. Издательство: Питер, 2009 - 608 с.

6. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1975.

7. Первин Л. Джон О. Психология личности: Теория и исследования. – М., 2000.

8. Психология личности. Методологические основы психологии личности. – М.: СГУ, 2003, Ю-1.

– Психологія особистості: Хрестоматія: Навч. посіб./ Мельничук О.Б., Пасічняк Р.Ф., Вольнова Л.М. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2009. – 532 с.

9. Фрейд З. Введение в психоанализ. Лекции. Серия: Мастера психологии, 2 – е издание, 2010. - 384 стр.

10. Фрейд З. Психология бессознательного. Серия: Мастера психологии . - 2 издание, 2010 год, 400 стр.

11. Шустов Д.И Трансактный анализ. Издательство: Когито-Центр, 2009.

12. Ямницький В.М. Психологія життєтворчої активності особистості / Південний науковий центр АПН України; Рівненський держ. гуманітарний ун-т. — Рівне : РДГУ, 2004. — 360с.

Додаткова:

13. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. – М., 1980.

14. Аверин В.А. Психология личности. – СП-б, 2001.

15. Айзенк Г. Структура личности. – СПб., 1999

16. Асмолов А.Г. Психология личности. – М., 1990.

17. Бандура А. Теория социального научения. – СП-б, 2000.

18. Блюм. Т. Психоаналитические теории личности. – М., 1996.

19. Божович Л.И. Личность й ее формирование в детском возрасте. – М., 1968.

20. Бурлачук Л.Ф. Общая психодиагностика. – СПб., 2003.

21. Власова О.І. Педагогічна психологія. – К., 2001.

22. Зейгарник Б.В. Теория личности К. Левина. – М., 1986.

23. Лазурский А.Ф. Избранные психологические труды. – М., 1997.

24. Лазурский А.Ф. Очерк науки о характере. – М., 1995.

25. Леонгард К. Акцентуированные личности. – К., 1981.

26. Маслоу А.Г. Мотивация и личность. – СПб., 1999.

27. Платонов К.К. Структура и развитие личности. – М., 1986.

28. Психология личности: Тексты. – М., 1982.

29. Психология личности; Тесты, опросники, методики. – М., 1995.

30. Фельдштейн Д.И. Психология развития личности в онтогенезе. – М., 1989.

31. Францелла и Баристер. Теорія особистісних конструктів Дж. Келлі. – М., 1991.

32. Фромм Э. Душа человека. – М., 1992.

33. Холодная М.А. Психология интеллекта. – СПб., 1999.

34. Чеснокова И. Самосознание личности. – М., 1983.

35. Шадриков В.Д. Психология способностей. – М., 1997.

36. Эриксон Э. Детство и общество. – М., 1997.

37. Юнг К.Г. Тэвистокские лекции. Аналитическая психология. – Л., 1995.

ЗМІСТ

Пояснювальна записка
Тематичний план
Зміст дисципліни «Психологія особистості»
Плани семінарських занять
Питання до заліку
Рекомендована література

 

УНІВЕРСИТЕТ СУЧАСНИХ ЗНАНЬ

03150 м.Київ-150, вул. Велика Васильківська 57/3

 

УНІВЕРСИТЕТ СУЧАСНИХ ЗНАНЬ

Кафедра психології та педагогіки

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

дисципліни

для студентів напряму підготовки “Психологія”

освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр

(денна, заочна)

Київ – 2011


 

Підготовленодокторомпсихологічних наук, професором кафедри психології та педагогіки Власовою О.І.

Затверджено на засіданні кафедри психології та педагогіки

Протокол № 6 від 13.01.2011р.

 

 

Схвалено Вченою радою Університету сучасних знань

 

Власова О.І. Навчальна програма дисципліни “Психологія особистості” (для бакалаврів). — К.: УСЗ, 2011 — 18с.

 

 

Навчальна програма містить пояснювальну записку, тематичний план, зміст дисципліни “Психологія особистості”, плани семінарських занять, список літератури.

 

Університет сучасних знань УСЗ, 2011

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

 

Оволодіння курсом „Психологія особистості” є складовою частиною спеціалізованої підготовки студентів-психологів. За родом своєї діяльності вони мають постійно спілкуватися з людьми, надавати їм необхідну психологічну допомогу, тому знання психології людської особистості є для них конче потрібним. Цей курс дає можливість ознайомити навчальну аудиторію із сучасними проблемами теорії особистості в інтерпретації вітчизняних та зарубіжних дослідників, оволодіти навичками цілісного підходу до аналізу людської психіки з позиції її наукового соціально-критеріального розгляду. Він є необхідною частиною психолого-педагогічної підготовки фахівця психологічного профілю будь-якої спеціалізації, запорукою успішного проходження ним передбаченої навчальним планом педагогічної практики.

Головною метою вивчення дисципліни є надання майбутнім психологам необхідних знань зі сфери психології особистості, з метою формування у них науково-критеріального апарату аналізу поведінки та діяльності людини, який виступає індивідуальною основою професійного розуміння її сутнісних особливостей.

Дидактична структура навчальної дисципліни представлена органічним поєднанням трьох форм організації засвоєння студентами необхідної інформації. В межах лекційного курсу здійснюється передача базових для цієї дисципліни теоретичних знань. Семінарсько-практичний блок занять орієнтований на відпрацювання та забезпечення повноцінного засвоєння аудиторією таких знань, становлення у студентів вмінь та навичок практичного використання отриманих знань для аналізу конкретних ситуацій життєдіяльності особистості. В межах цієї форми забезпечується і поточний контроль якості засвоєння з боку викладача. Нарешті основним завданням організації самостійної роботи студентів виступає необхідність актуалізації та подальшого розвитку їхніх науково – пізнавальних інтересів, реалізації потреби цих суб’єктів навчання у самореалізації та творчості, через залучення до науково-теоретичного дослідження дискусійних питань психології особистості, маловідомої, але важливої інформації психологічного змісту, дотичної до предмету вивчення.

ВИМОГИ ДО ЗНАНЬ І УМІНЬ СТУДЕНТІВ

Внаслідок вивчення дисципліни

студенти повинні знати:

- понятійно-категоріальний апарат психології особистості;

- основні теоретичні проблеми курсу;

- методи психологічного дослідження особистості;

- провідні психологічні школи та напрямки сучасного дослідження особистості людини, сучасні види її структурних концепцій;

- особливості вітчизняного та зарубіжного підходів до наукового вивчення особистості;

- науковий зміст характеристики усіх складових структури особистості людини.

студенти повинні володіти вміннями:

- комплексного аналізу різноманітних концепцій особистості на основі теоретико-методологічних принципів здійснення їх науково-психологічної оцінки;

- використовувати основні методичні засоби дослідження особистості в індивідуальній практиці;

- застосовувати надбані знання, з метою аналізу психологічних проблем людини.

 

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Контроль формування знань та вмінь студентів із дисципліни „Психологія особистості” здійснюється в формах поточного, проміжного та підсумкового контролів.

Поточний контроль у переважній більшості орієнтований на оцінку активності роботи студентів на семінарських заняттях. Він базується на аналізі якості підготовлених студентом доповідей, доповнень до них та запитань, які виникають у нього під час висвітлення питань, винесених на обговорення, а також на оцінці рівня виконання письмових завдань для фронтального (в навчальній аудиторії) та самостійного виконання (написання рефератів).

Проміжний контроль здійснюється після вивчення окремих тем в усній (колоквіум) та письмовій (контрольна робота) формах.

Формою підсумкового контролю засвоєння курсу є залік.

В основі оцінювання знань студентів із курсу „Психологія особистості” передбачаються наступні якісні характеристики:

- ґрунтовність та широта знань із дисципліни в обсязі, передбаченому цією навчальною програмою;

- рівень свободи використання набутих знань, з метою аргументації власної точки зору на предмет обговорення;

- прагнення студента до цілісного та всебічного розкриття питання, намагання творчого синтезу різних точок зору на предмет обговорення;

- самостійність та комплексність мислення студента, його намагання використовувати набуте знання для аналізу життєвих прикладів.

При визначенні досягнень студентів у вивченні курсу аналізу підлягають:

− характеристики їхньої відповіді, яка може бути елементарною, фрагментарною, неповною, повною, логічна, доказовою, обґрунтованою, творчою;

− якість знань, їхня правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;

− ступінь сформованості загально навчальних та предметнихумінь і навичок;

− рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо;

− досвід творчої діяльності (вміння виявляти та ставити проблеми, формулювати гіпотези, розв'язувати проблеми).

З урахуванням зазначених критеріїв передбачаються наступні рівні оцінювання:

“Зараховано” – знання оцінюються як достатні, якщо студент демонструє вільне володіння питаннями програми, безпомилково виконує практичні завдання. При відповіді на теоретичні питання допускають деякі незначні неточності.

“Не зараховано” – виставляється, якщо студент не володіє більшістю питань програми, не орієнтується в основних поняттях.

 

Рейтингова оцінка здійснюється за 100-бальною шкалою.

Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в чотирьохбальну та шкалу за системою ECTS здійснюється відповідно до таблиці:

 

Оцінка за шкалою ECTS Оцінка за стобальною шкалою, що використовується в УСЗ Оцінка за національною шкалою
А 90 – 100 «5» («відмінно»)
В 80-89 «4» («дуже добре», вище середнього рівня з кількома помилками)
C 71 – 79 «4» («добре», в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок)
D 60 – 70 «3» («задовільно», непогано, але зі значною кількістю недоліків)
E 50-59 «3» («задовільно», виконання задовольняє мінімальні критерії)
F X 30 – 49 «2» («незадовільно») із можливістю повторного складання
F 0 - 29 «2» («незадовільно») із обов’язковим повторним вивченням дисципліни

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Последнее изменение этой страницы: 2016-08-11

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...