Що таке наукове передбачення? Від чого залежить ступінь передбачуваності розвитку явищ та процесів?

Що таке наукове передбачення? Від чого залежить ступінь передбачуваності розвитку явищ та процесів?

Наукове передбачення — це діяльність із застосування окремих методів, прийомів та інструментів, які дають змогу уявляти перебіг процесів і явищ у майбутньому в певній послідовності з установленням чітких взаємозв’язків.

Передбачаючи зміни, потрібно застосовувати наукові, а також інші раціональні та інтуїтивні прийоми й методи, спиратися на складний комплекс прогнозно-аналітичних, методичних і соціально-психологіч­них підходів. Кожна організація, зорієнтована на доволі тривале існування та розвиток, має постійно оцінювати своє становище як усередині, так і зовні: аналізувати технологію і організацію виробництва, обладнання, діяльність персоналу, а також систему постачання та збуту, обслуговувані ринки, законодавство, яке регулює його діяльність, тощо.

Змінюваність усіх цих чинників має різний ступінь предбачуваності, а тому кожне підприємство стикається з різним рівнем визначеності ситуації, що склалася, та тенденцій її розвитку.

Які обмеження стратегічного управління є, на ваш погляд, найбільш суттєвими та чому все ж його доцільно застосовувати на ринково орієнтованих підприємствах?

По-перше, організація може звести до мінімуму негативні наслідки фактора невизначеності майбутнього.По-друге, підприємство має змогу зосередитися на вивченні чинників зовнішнього середовища, що формують зміни, і відповідно пристосуватися до них.По-третє, фірма може отримати необхідну базу для прийняття стратегічних і практичних рішень.По-четверте, організація стає більш керованою, бо завдяки стратегічним планам є можливість порівнювати досягнуті результати з поставленими цілями, конкретизованими у вигляді планових завдань.

На жаль, стратегічне управління не може бути універсальним для будь-яких ситуацій і задач. Воно має такі обмеження.1. Стратегічне управління не дає змоги точно та детально передбачити майбутнє.2. Стратегічне управління не можна звести до сукупності правил,процедур, схем діяльності. Воно не дає рекомендацій, що та як робити, виконуючи певні завдання в різних ситуаціях. Кожен менеджер розуміє та реалізує стратегічне управління по-своєму.3. Процес стратегічного управління потребує величезних зусиль,чималих витрат часу та ресурсів.4. Різко збільшуються негативні наслідки помилок стратегічного передбачення та вибору.5. За стратегічного управління часто забагато уваги приділяютьстратегічному плануванню. Проте розробка стратегічного плану не настільки важлива. Головне — це реалізація стратегічного плану, проведення змін, що призводить до спротиву персоналу та відбувається зі значними складнощами.

Чи є відмінність між адаптацією та керованим розвитком підприємства? Які концепції управління більш прийнятні для великих і середніх організацій?

Адаптація – це здатність своєчасно проводити адекватні зміни для корекції діяльності підприємства у відповідності до вимог зовнішнього середовища. Метою адаптації є забезпечення виживання та ефективного функціонування підприємства в умовах зовнішнього мінливого середовища, досягнення стратегічної стійкості господарюючого суб’єкта. Адаптація є складним процесом, що має здійснюватись у відповідності до певних принципів.Основними принципами адаптації є: • комплексність – передбачає врахування усіх сфер та аспектів діяльності підприємства; • системність – зумовлює необхідність застосування системного підходу до вивчення, аналізу та запровадження заходів по адаптації; • результативність – передбачає наявність кінцевого результату процесу пристосування; • ефективність – передбачає оцінювання бюджету адаптації та його порівняння з можливими втратами підприємства у випадку відсутності проведення заходів; • стратегічна спрямованість – орієнтація на забезпечення стійкості підприємства у довгостроковій перспективі; • контрольованість – враховує наявність контролю на усіх етапах проведення адаптаційних змін; • принцип основної ланки - передбачає орієнтацію на першочерговий пошук і розв’язання основної проблеми.

Під керованим розвитком підприємства слід розуміти виділену в складі підприємства систему, в якій об’єднані процеси реструктуризації та реінжинірінгу, інноваційні та інвестиційні процеси, що ведуть до кількісних та якісних змін у всіх функціональних галузях підприємства, а також контури управління на основі зворотніх зв’язків, де вирішуються звдання стратегічного й тактичного управління, а також запускаються механізми самоорганізації оперативного управління розвитком

9.Від чого залежать перелік і зміст етапів стратегічного управління? Користуючись рис. 1.5, визначте, які елементи стратегічного управління існують на українських підприємствах, а яких — їм бракує й чому? Обґрунтуйте свою відповідь.

10. Що треба зробити керівникам організацій та підприємств України, щоб перейти до стратегічного управління розвитком? Чи в змозі вирішити питання впровадження стратегічного управління поодинока організація?

Сформулюйте причини переходу від розуміння підприємства як «закритої» системи до «відкритої» системи. Чому у визначеній концепції підприємства, яка застосовується у стратегічному управлінні, воно розглядається як «відкрита» матеріально-речовинна та соціально-економічна система?

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА «ЗАКРИТОГО» І «ВІДКРИТОГО» ТИПУ ОРГАНІЗАЦІЇ

Кожне підприємство чи організація є унікальною, «відкритою» системою, що має певні особливості, які відрізняють одне підприємство від іншого. Однак кожне з них є соціально-економічною системою, а отже, має загальні риси. До цих загальних характеристик відносять: – використання основних елементів виробництва (предмета, засобів праці та праці) і основних функцій управління; – змінність окремих параметрів і системи загалом упродовж періоду існування; – здатність до формування власної поведінки, унікальність, нерідко — непередбачуваність її в конкретній ситуації; – здатність адаптуватися до змін у середовищі, встановлювати ефективні зв'язки;– здатність до протидії тенденціям, які можуть зруйнувати систему; – властивість змінювати структуру й механізм функціонування на власний розсуд; –здатність і спрямованість на цілевстановлення та цілереалізацію.

Що таке стратегічне мислення? Які риси відрізняють стратегічне мислення від інших типів мислення? Чому важливо формувати стратегічне мислення не тільки у керівників, а й в усього персоналу організації?

Стратегічне мислення - особливий тип розумової діяльності, що поєднує аналіз наявної ситуації та можливостей її розвитку з прогнозуванням та проектуванням майбутнього згідно із визначеними цілями. Стратегічне мислення є різновидом комплексного, синтетичного пошуку, йому притаманний цілісний, системний характер. На відміну від звичайного наукового мислення його цілісність визначається не тільки предметом та методом, але й метою. Тобто воно орієнтоване здебільшого на загальне уявлення про бажаний стан речей, якого потрібно досягти.

Стратегічне мислення передбачає:

усвідомлення управлінської ієрархії та послідовності встановлення пріоритетів;орієнтацію на розпізнавання та адекватне реагування на зміни в середовищі — нові можливості та потенційні загрози;логічне обгрунтування форм і методів залучення та напрямків використання інвестицій, а також персоналу відповідної кваліфікації для забезпечення розв’язання проблеми довгострокового розвитку фірми;координацію стратегічних і поточних, функціональних та виробничих, аналітичнопланових і виконавських напрямків діяльності в організації;усвідомлення можливостей та масштабів впливу на формування середовища, а не лише реагування на зміни;орієнтацію на керівництво процесами розвитку підприємства в довгостроковому періоді формуванням відповідної системи стратегічного управління, що виявляється в настанові на ініціювання та очолювання, а не на захист і наслідування.

Менеджери процвітаючих організацій орієнтуються на стратегічне мислення, яке передбачає вивчення потреб споживачів, нових можливостей і загроз, конкурентних позицій, вважаючи це такою самою звичною діяльністю, як і аналіз та оцінка ситуації всередині підприємства. Стратегічне мислення базується на усвідомленні насамперед керівниками та всім персоналом власної відповідальності за довгострокове існування та розвиток підприємства, необхідності відповідного управління цим процесом і забезпечення орієнтації всіх видів діяльності на створення та підвищення конкурентоспроможності, фінансового успіху впродовж тривалого періоду.

В чому полягають переваги розгляду внутрішнього середовища організації у категоріях виробничого потенціалу? Який з розглянутих методів його оцінки є найбільш прийнятним для застосуванні отриманих результатів в стратегічному управлінні?

Внутрішнє середовище організації – це сукупність компонентів, пов’язаних між собою за допомогою певних структур у межах організації. До основних змінних внутрішнього середовища організації належать: цілі, завдання, структури, технології, люди.

Опишіть сильні та слабкі сторони підприємства, діяльність якого вам знайома. Як визначалися характеристики організації, що отримали назву “сильних та слабких сторін підприємства”? Які рішення приймало керівництво підприємства щодо вдосконалення окремих аспектів його діяльності?

Для досягнення поставлених цілей керівництву підприємства важливо знати потенційні можливості, а також слабкі сторони діяльності підприємства. Внутрішні сильні сторони дозволяють підприємству використовувати можливості зовнішнього середовища, а слабкі сторони вказують на можливі небезпеки з боку зовнішнього оточення, які можуть виникнути, якщо керівництво не розробить запобіжні заходи. SWOT-аналіз дуже схожий на складання стратегічного балансу: сильні сторони - це активи компанії в конкурентній боротьбі, а її слабкі сторони- пасиви.

SWOT- аналіз діяльності ВАТ "Молочник".

Сильні сторони: Достатня сировинна база; невисока собівартість продукції;персонал з досвідом роботи; значна відносна частка ринку; великий асортимент продукції;стабільне фінансове становище; готовність керівництва до ризику.

Слабкі сторони: висока зношеність основних виробничих фондів;неефективне використання ресурсів підприємства;переважання ручної праці, невисока фондоозброєність;

відсутність структур та підрозділів з маркетингу; наявність нерентабельних видів діяльності;

непропорційне зростання власного та залученого капіталів; низький ступінь готовності працівників до змін; непорозуміння членів колективу один з одним.

31. Наведіть приклади взаємовпливу внутрішнього та зовнішнього середовища організації. Яким організаціям вдається не тільки впливати на середовище, а й формувати його?

Визначте місце категорії “конкуренція” в системі стратегічних досліджень. Які види конкуренції існують? Чи потрібно вивчати специфічні особливості конкуренції у галузі, регіоні, країні для визначення рівня конкурентоспроможності підприємства?

Конкуренція - це співіснування і боротьба товаро­виробників та інших суб'єктів ринкового середовища за досягнення максимальних прибутків та інших цілей шляхом задоволення різноманітних потреб споживачів з повним використанням при цьому власних сильних сторін і можливостей зовнішнього середовища, усуненням слабких власних сторін і загроз ззовні

Види конкуренції

1.Фунщіональна - виникає внаслідок того, що одну й ту саму потребу можна задовольнити по-різному, тобто за рахунок ши-роти і глибини асортименту однієї групи товарів

2.Видова - випуск аналогічних товарів різними фірмами, або однією фірмою, але різного оформлення (тут важливим є образ фірми - торгова марка, знак)

3.Предметна - між аналогічними товарами різних фірм

4.Цінова - найпростіший вид, коли ринок захоплюється зни-женням ціни товару

5.Прихована цінова - коли продукція вищої якості продається за ціною продукції конкуруючої фірми. Сюди ж відносяться зниження ціни споживання - збільшення економічності, довго-вічності, витрат експлуатаци, розширення комплекс1 .послуг

6.Недобросовісна (незаконна) - антиреюіама товарів конкурентів, імітація товарів відомих престижних фірм, таємна картельна угода для встановлення прихованої монополії

Прокоментуйте складові моделі “детермінанти національного ромбу” М.Портера. Наведіть приклад з практики, який демонструє вплив окремих детермінант та їх взаємодію відносно будь-якої галузі української економіки.

М. Портер велику увагу приділив впливу «детермінант національного ромба» на формування конкурентоспроможності галузей, регіонів, окремих підприємств .

Детермінанти «національного ромба» характеризують фактори що формують конкурентне середовище, де діють всі організації країни — об’єкта аналізу. Усі складові перебувають у взаємодії і посилюють або послаблюють конкурентні переваги фірм, що працюють в межах певної економіки. Можна відстежити і зворот­ній зв’язок: підвищення КФУ і випуск конкурентоспроможної продукції, вибір конкурентних стратегій, розвиток, як окремих підприємств, так і окремих галузей, створюють умови для зростання конкурентоспроможності держави.

У стратегічному управлінні найчастіше конкурентоспроможність розглядається у двох аспектах:1) конкурентоспроможність товару (продукції)[13], тобто ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо.2) конкурентоспроможність підприємства — це рівень його компетенції щодо інших підприємств-конкурентів у нагромадженні та використанні виробничого потенціалу певної спрямованості, а також його окремих складових: технології, ресурсів, менеджменту (особливо — стратегічного та поточного планування), навичок і знань персоналу тощо, що знаходить вираження в таких результуючих показниках, як якість продукції, прибутковість, продуктивність

Наведіть приклад, що характеризує систему “мета – політика – стратегія - результат” для підприємства, з діяльністю якого ви знайомі. Чи можна здійснювати управлінський вплив без усвідомлення мети? Обґрунтуйте свою відповідь.

Мета в управлінні — це ідеальний образ бажаного, можливого та необхідного стану об’єкта, стосовно якого формулюється мета. Функції цілей, що випливають з їхньої ролі в організації, можна сформулювати так: цілі — виправдовують існування, законність організації; регулюють поведінку організації та її членів; сприяють розподілу відповідальності між структурними підрозділами; зменшують невизначеність, сприяють пристосуванню до середовища; забезпечують основу для конструювання організації та взаємодію між окремими її підсистемами.

Визначте роль та значення “місії” організації в стратегічному управлінні ринково орієнтованим підприємством. На яких засадах формується місія фірми та які ознаки грамотно сформованої місії? Чи може отримання прибутку бути місією фірми?

Місія — якісна мета, задля якої існує організація у ринковій соціально-орієнтованій економіці.Управлінська цінність формулювання місії полягає у визначенні довгострокової орієнтації підприємства та основних рішень стосовно узгоджених дій з реалізації «бачення» його розвитку.

«Бачення»— погляд вищого керівництва підприємства на те, якою може чи має бути організація (підприємство) за найсприятливішого збігу обставин.

Місія складається на основі довгострокового «бачення» того, що організація прагне робити, та з того, якою організацією вона намагається стати.За умов, коли керівники підприємства не мають чіткого «бачення» того, що організація збирається робити та чим стати, їхні рішення та дії більш схожі на блокування шляхів розвитку згори, ніж на їх розчищення.«Бачення» дуже тісно пов’язане з філософією функціонування підприємства.

Філософія функціонування підприємства— це інтегрована частина управління, що дає змогу усвідомити майбутнє, керуючись наявною та бажаною позицією, способом життя підприємства, які є основними настановами процесу мислення, інтелектуаль­них робіт, що зумовлюють процеси, процедури, технологію та зміст рішень.

64. Сформулюйте місію університету (коледжу, ліцею), де ви навчаєтесь. Логічно обґрунтуйте її зміст та необхідність встановлення.

Для чого існує класифікація цілей та за якими критеріями можна їх класифікувати? Спробуйте здійснити класифікацію цілей вашої академічної групи. Чи є розбіжності цілей окремої особи та групи і як можна їх уникнути?

можна сформувати ще два класифікаційних типи цілей: прямі та забезпечувальні. Для підприємства, що діє в ринково­му середовищі, до прямих цілей належать:зростання прибутковості діяльності;справедлива винагорода персоналу;виконання соціальних зобов’язань;задоволення потреб споживачів;створення конкурентних переваг (конкретних);завоювання ринку тощо.

До забезпечувальних (підтримувальних) цілей підприємства відносять:«виживання» в конкурентній боротьбі;нові види продукції та технології;професіоналізм і компетенцію персоналу, що забезпечують гнучкість і рівень управління в умовах конкурентної боротьби;рівень та умови виробництва тощо.

Що таке “дерево цілей”? Які існують підходи до його побудови? Де може застосовуватися “дерево цілей” підприємства? Дайте характеристику відмінностей “нормативного дерева цілей” та “фактичного дерево цілей”?

«Дерево цілей» — це наочне графічне зображення підпо­рядкованості та взаємозв’язку цілей, що демонструє розподіл загальної (генеральної) мети або місії на підцілі, завдання та окремі дії. «Дерево цілей» можна визначити, як «цільовий каркас» організації, явища чи діяльності.

Вимоги до побудови «дерева цілей» такі:повнота відображення процесу або явища;

на кожному рівні сукупність підцілей має бути достатньою для опису цілі вищого рівня;

несуперечливість цілей нижчого та верхнього рівнів;декомпозиція мети на підцілі на кожному рівні має виконуватися за одним методологічним підходом;усі цілі мають бути сформульовані в термінах робіт.

Розрізняють нормативні та фактичні «дерева цілей» організації. Перше має плановий характер, а друге характеризує поточний стан підприємства з погляду діяльності, яку воно тепер виконує. Перехід від фактичного до нормативного «дерева цілей» є завданням, яке розв’язує стратегічне управління.

Охарактеризуйте процес побудови “дерева цілей” на прикладі декомпозиції мети, яку ви самі визначите. Спробуйте кількісно визначити поставлені цілі у межах отриманого “дерева цілей” за допомогою відповідних показників.

Декомпозиція(розукрупнювання) — це метод розкриття структури системи, при якому за однією ознакою її поділяють на окремі складові. У даному випадку мова йде про систему цілей організації.

При побудові «дерева цілей» можна використати для декомпозиції мети будь-якого типу. Автором цього підходу є В. Глушков, який застосував його вперше при побудові графів прогнозування розвитку науково-технічного прогресу; потім було доведено, що метод спрацьовує і в більшому числі випадків.

Метод забезпечення необхідних умов передбачає, що сформульована генеральна мета пропонується експертам для аналізу та побудови «дерева цілей». Незалежні експерти висувають вимоги щодо форми та умов, необхідних для досягнення мети, пропонують перелік оцінок структури цілей, а також заходи для досягнення цілей.

Охарактеризуйте сутність та механізм формування організаційної культури (ОК) як об’єкта стратегічного управління? Які типи ОК сприяють, а які – перешкоджають розробці та здійсненню стратегій в організації?

Організаційна культура (ОК) — це явище, що існувало завжди, але увагу йому стали приділяти на певному етапі розвитку підприємств і персоналу, який працює у великих організаціях. ОК складається з комплексу взаємозв’язаних факторів, таких як досвід минулий та нинішній, структурні та соціально-психологічні, національно-культур­ні характеристики, а також погляди, цілі, потреби та цінності людей, що працюють в організації. Існують різні типи ОК (зокрема, субкультур), що мають такі спільні ознаки: імідж у зовнішньому середовищі (вклю­чаючи навіть зовнішній вигляд персоналу та офісів), «цінності, що поділяються» (включаючи неписані норми та табу), «герої» та «лиходії», церемонії, ритуали та свята, переважний стиль керівництва, комунікаційна мережа, базована на типі ОК,

Назвіть причини та форми “опору змінам” в організації. Які Ви знаєте методи управління змінами і в чому полягає сутність “управління опором”? Які заходи можна запропонувати щодо уникнення опору в організації?

Опір змінам — це багатогранне явище, яке проявляється у формі непередбачуваних відстрочок, протидій, додаткових витрат і нестабільності процесу стратегічних змін.

Причини опору стратегічним змінам, які є основою непорозуміння, боротьби тощо, тобто активних або пасивних дій, полягають у відсутності або поганому соціально-психологічному забезпеченні СУ.

«Управління опором» застосовується тоді, коли часу для зді­йснення змін більше, ніж у разі використання примушування, і менше, ніж для адаптації. У цьому методі залежно від часового періоду можуть переважати елементи примушування чи адаптації.

Що таке “бази стратегічних даних” (БСД) та як їх формують? Які обмеження існують на українських підприємствах при формуванні БСД?

База стратегічних даних (БСД) — це стислий системний опис найсуттєвіших стратегічних елементів, що належать до зовнішнього середовища підприємства;вона (БСД) використовується для оцінки поточного становища, застосовується для визначення прояву процесів у майбутньому та для прийняття стратегічних рішень.У БСД міститься інформація про вплив окремих складових і чинників процесу стратегічного аналізу та управління на формування стратегічних альтернатив, а також інформація, що дозволяє обирати ті або інші рішення з визначених альтернативних варіантів, тобто БСД може трактуватись як підсистема підтримки управлінських рішень.БСД формується за допомогою цільових підборок інформації, що надходить з багатьох джерел і являє собою по суті процес перетворення сукупності даних у стратегічну інформацію на основі їхньої аналітичної обробки з орієнтацією на конкретне використання в процесі встановлення та на реалізацію стратегічних планів, проектів і програм.

151. Охарактеризуйте специфічні риси сучасних інформаційних систем. Які з них можна застосовувати в стратегічному управлінні? Наведіть відповідні приклади.

Що таке наукове передбачення? Від чого залежить ступінь передбачуваності розвитку явищ та процесів?

Наукове передбачення — це діяльність із застосування окремих методів, прийомів та інструментів, які дають змогу уявляти перебіг процесів і явищ у майбутньому в певній послідовності з установленням чітких взаємозв’язків.

Передбачаючи зміни, потрібно застосовувати наукові, а також інші раціональні та інтуїтивні прийоми й методи, спиратися на складний комплекс прогнозно-аналітичних, методичних і соціально-психологіч­них підходів. Кожна організація, зорієнтована на доволі тривале існування та розвиток, має постійно оцінювати своє становище як усередині, так і зовні: аналізувати технологію і організацію виробництва, обладнання, діяльність персоналу, а також систему постачання та збуту, обслуговувані ринки, законодавство, яке регулює його діяльність, тощо.

Змінюваність усіх цих чинників має різний ступінь предбачуваності, а тому кожне підприємство стикається з різним рівнем визначеності ситуації, що склалася, та тенденцій її розвитку.