На закінчення: Капіталізм як «соціальна патологія».

Історія економічної думки це, в багатьох аспектах, історія людських соціальних стосунків, з моделями певних простих припущень, які стали панівними через те, що протягом довгого часу розглядатися як священні та непорушні. Цей елемент традиціоналізму, який став кульмінацією цінностей та системи вірувань ранніх періодів, був основною темою у короткому огляді економічної історії. Головним моментом тут є те, що атрибути, які сприймаються як «дане» для панівних економічних теорій сьогодні, насправді не базуються на прямій фізичній основі, яка потрібна для того, щоб отримати затвердження шляхом наукового методу. Вони скоріше базуються на простому увіковіченні встановленої ідеологічної структури, яка еволюціонувала химерним шляхом в таку, яка самопосилається на свою внутрішню логіку, виправдовуючи своє власне існування за своїми ж власними стандартами.

Сьогодні, найбільш проблемним є не те, що конкретно втілює в собі капіталістична ідеологія, а скоріше те, що вона в більшості не враховує. Так само як ранні релігії вбачали світ плоским і були вимушені виправляти свою риторику, оскільки наукою було доведено, що він є насправді круглим, традиції ринкової економіки також стикнулися з подібним випробуванням. Беручи до уваги простоту сільськогосподарських, а зрештою примітивних підходів до промислового виробництва, впродовж тривалого часу було дуже мало відомо або не приділялося достатньо уваги його можливим негативним наслідкам, які проявлялися не лише на екологічному рівні (природне середовище), але також на рівні людини (охорона здоров’я).

Більше того, ринкова система з її дуже давніми припущеннями стосовно можливостей, також ігнорує (або навіть протистоїть) потужний прорив в науці та технологіях, який свідчить про можливість вирішувати проблеми та створювати збільшений достаток. Фактично, як буде пізніше досліджуватися в есе «Ринкова ефективність проти технічної ефективності», такі прогресивні дії та гармонійне розуміння середовища проживання та здоров’я людини вказують на те, що ринковий капіталізм буквально не може застосовувати ці рішення, оскільки сама його механіка за замовченням не дозволяє цього та працює проти застосування таких можливостей.

Загалом кажучи, вирішення проблем, а отже і посилення ефективності є, в багатьох аспектах, анафемою для ринкових операцій. Повне вирішення проблем означає втрату можливості отримувати прибуток від «обслуговування» цих проблем. Збільшення ефективності майже завжди означає зменшення потреби в праці та витратах енергії і в той час коли це може здаватися позитивним для справжньої планетарної ефективності, це також часто означає втрату робочих місць та зменшення грошового обігу після його застосування (272).

Саме тут капіталістична модель починає виконувати роль соціального патогенну, не лише з точки зору того, що вона ігнорує, чому перешкоджає та проти чого працює, але також з точки зору того, що він посилює та увіковічує. Якщо ми повернемося до твердження Локка щодо природи грошей, які при мовчазній згоді суспільства, стали по суті служити товаром самі по собі, то легко побачимо як цей колись лише «посередник при обміні» еволюціонував у свою теперішню соціологічну форму, де вся основа ринку функціонує фактично не з наміром щось створювати та сприяти виживанню, здоров’ю та процвітанню людей, а тільки лише для того, щоб сприяти отриманню прибутку і тільки прибутку.

272 Простим прикладом цього є сума фінансування та рівень зайнятості, який був створений завдяки раку. Якби лікування насправді відбувалося, то логічним результатом цього стало б скорочення штату цих масивних медичних інститутів. Це означає, що вирішення таких проблем може призвести до втрати засобів для існування для тих багатьох людей, які працювали над обслуговуванням таких проблем. Це створює спотворений стимул зберігати речі такими, якими вони є, уникаючи змін у цілому.

Адам Сміт ніколи б не осягнув, що в ці дні, найбільш прибутковою, доходною сферою стало не виробництво товарів, які підтримують чи покращують життя, а скоріше дії по переміщенню грошей, - а отже «робота» фінансових інститутів, на зразок банків, «Уолл-стрит» та інвестиційних фірм – компаній, які буквально нічого не створюють, але володіють неосяжним багатством та мають величезний вплив.

Сьогодні, єдиною реальною теорією вартості, яка має місце є та, яку можна назвати «грошовим виміром вартості» (273). Гроші почали жити своїм життям у відповідності до закріпленої психології, яка ними рухає. Вони не мають ніякої іншої безпосередньої мети в своїх намірах, окрім як отримати більшу кількості грошей з їх меншої кількості (інвестування).

Таке явище «пошуку грошей через гроші» не лише створює розлад системи цінностей, в якій інтерес грошового прибутку затьмарює все, залишаючи по-справжньому важливим екологічним проблемам та проблемам охорони здоров’я другорядне та «неістотне» місце в економіці, але разом з постійною схильністю «примножуватися» та «розширюватися» насправді має властивості ракової пухлини, де така ідея необхідного «зростання» замість сталої рівноваги продовжує свій паталогічний ефект на багатьох рівнях.

Можна також багато чого сказати про боргову систему (274) та про те, як фактично всі країни на планеті Земля на сьогодні заборгували самі собі до такої мірі, що весь наш людський вид, насправді не має стільки грошей в обороті, щоб виплатити самим собі те, що ми напозичали буквально з повітря. Потреба у все більшому й більшому «кредиті» для того, щоб живити «ринок» є на сьогодні постійною через таку відсутність рівноваги. Це означає, що так само як і з раковою пухлиною, ми маємо справу з намірами безкінечного розширення та споживання. Це просто не може працювати на обмеженій планеті.

Більше того, породжені дефіцитом конкурентні моральні уявлення суспільства властиві цій моделі продовжують увіковічувати розбратну класову війну, яка не лише тримає весь світ у війні з самим собою через протекціонізм та імперіалізм імперій, але також серед населення в цілому. Сьогодні, більшість людей навколо бояться один одного, оскільки експлуатація та зловживання є панівним та заохочуваним етосом. Всі люди, адаптовані до цієї культури, зайвим чином розглядають один одного у якості загрози для свого виживання у все більше і більше абстрактних «економічних» умовах. Наприклад, коли двоє людей, щоб влаштуватися на роботу ідуть на співбесіду, шукаючи засоби життєзабезпечення, вони не зацікавлені у добробуті один одного, оскільки лише один з них отримає роботу. Фактом є те, що емпатійна чутливість негативно пригнічується у цій системі переваг і вона залишається в повній мірі невинагородженою фінансовим механізмом.

Більш того, припущення, що в такому конкурентному середовищі може коли-небудь існувати «справедливість», особливо коли природа «перемоги» чи «програшу» означає втрату засобів життєзабезпечення необхідних для існування, є глибоко наївною ідеєю. Правові акти, які існують для того, щоб зупинити право монополії та фінансову «корупцію» існують лише тому, що в цій моделі буквально не існує жодних вбудованих запобіжних механізмів від званої «корупції». Як випливає з робіт Сміта та Веблена згаданих в цьому есе, «держава» насправді є проявом економічних передумов, а не навпаки. Використання державної влади задля ведення законодавчої діяльності з метою безпеки і процвітання одного класу над іншим, є не спотворенням капіталістичної системи, а основною характеристикою конкурентної етики вільного ринку.

Багато хто з прихильників лібертаріанства, політики невтручання держави в економіку, австрійської школи, чиказької школи та інших неокласичних відгалужень

273 Ця фраза застосовувалася Джоном МакМартрі в його роботі «Ракова стадія капіталізму» (The Cancer Stage of Capitalism, Pluto Press, 1999 р.)

274 Створення грошей із боргів в поєднанні з їх примноженням через позикову систему часткового резервування, що є мало не універсальною практикою всіх центральних банків світу, за самою своєю механікою продовжує прагнути безкінечного зростання.

постійно ведуть розмови про те, як «державне втручання» являє собою проблему на сьогоднішній день, так само як і протекціоністська політика імпорту та експорту або сприяння певним галузям виробництва зі сторони держави. Вважається, що ринок якимосьчином може бути «вільним» та функціонувати без прояву монополій або «корупції», що є властивим для того, що сьогодні називають «кумівським капіталізмом», навіть якщо вся основа його діяльності є конкурентна або, в більш чіткій термінології, «воююча». Знову ж таки, вважати, що держава не буде використовуватися як інструмент для різноманітних переваг – у якості інструмента для бізнесу – є абсурдом (275).

Врешті решт, ці відверті та невиправдано егоїстичні цінності були причиною людських конфліктів від самого свого початку і, як вже зазначалося, історичне поняття війни між людьми на класовому рівні більшістю розглядаються як щось «належне», «природне» і «незмінне». В існуючій соціальній моделі, яка взята по суті із породженої дефіцитом ксенофобської та расистської системи цінностей, немає місця таким речам як мир та рівновага. Такі речі є просто неможливими в капіталістичній моделі. Більше того, продовжує існувати ілюзія рівності між людьми в так званих «демократичних» суспільствах, яка припускає, що незважаючи на явну економічну нерівність, яка властива такому методу виробництва та виду людських відносин якимось чином може проявлятися політична рівність.

Раніше в цьому есе мимохідь згадувалася різниця між «історичною» та «механістичною» точкою зору на економічну логіку. Важливість «механістичної» (наукової) точки зору, яка буде досліджена в пізніших есе, є критичною для розуміння того, наскільки глибоко застарілою та порочною є насправді ринкова економіка. Коли ми беремо до уваги відомі закони природи, як на рівні людини так і нарівні середовища нашого проживання, і починаємо підраховувати якими є наші можливості та перспективи, технічно, без багажу таких історичних припущень, то з’являється зовсім інший хід думок. З точки зору руху «Zeitgeist», він являє собою новий світогляд, за яким повинно впорядковуватися людство для того, щоб вирішити свої теперішні соціологічні та екологічні проблеми, які постійно посилюються та щоб відкрити двері для велетенських можливостей для майбутнього процвітання.

275 Варто зазначити, що «ринкова дисципліна», або виправна природа ринку, якій, як передбачається, повинен піддаватися весь бізнес, в реальності застосовується сьогодні лише до нижчих класів. Як показує історія, вислів «занадто великий, щоб збанкрутувати» та нещодавні (у 2008 р.) видачі фінансової допомоги банкам на суму більш ніж 20 трильйонів доларів свідчать про те, що багаті сектори захищені жестами так званого «соціалізму», а не капіталізму.

-РИНКОВА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОТИ ТЕХНІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ-

«Синергетичний аспект виробництва, який полягає в тому, щоб робити більше роботи витрачаючи менше часу та енергії на одиницю продуктивності… ніколи формально не брався до уваги у якості приросту капіталу в аграрних суспільствах. Синергетична ефективність виробничих процесів інтегрованих в масштабах світу набагато більша ніж обмежений синергетичний ефект окремих систем, які функціонують в межах держави. Отже, тільки повна всесвітня десуверенізація може дозволити реалізацію високого стандарту життєзабезпечення для всього людства (276)»

Р. Бакмінстер Фуллер

Загальний огляд

Хоча розвиток науки відбувався паралельно з традиційним економічним розвитком впродовж останніх 400 років а то й більше, він все ще в більшості ігнорувався та розглядався як «зовнішній фактор» по відношенню до економічних теорій. Результатом цього стало «відокремлення» соціально-економічної структури від структури життєзабезпечення до якої ми всі прив’язані і від якої ми всі залежимо. В більшості випадків сьогодні, за винятком певних технічних припущень щодо того, як могла би працювати система, яка не базується на ринковій динаміці та «ціновому механізмі» (277), найбільш загальноприйнятим аргументом, який використовуються на захист ринкового капіталізму є те що він є системою «свободи» та «вільності».

Міра істинності цього твердження дуже сильно залежить від того ким воно інтерпретується, хоча таке узагальнене визначення часто є повсюдним у риториці захисників даної моделі (278). Як виявляється така точка зору є насправді реакціями на попередні спроби впровадження альтернативних соціальних систем у минулому, які створювали проблеми з владою на зразок «тоталітаризму» (279). Отже, з того часу, основуючись на цих побоюваннях, будь-яка модель яка перебувала за рамками капіталізму часто імпульсивно сприймалася як така, яка пов’язана з передбачуваною історичною схильністю до тиранії, а відтак від неї відмовлялися.

Як би там не було, цей базовий жест «свободи», незалежно від контексту його суб’єктивного використання, створив невроз або плутанину відносно того що для такого виду як наш означає виживання та процвітання в такому середовищі – середовищі, яке очевидно керується законами природи. Те що ми бачимо дак це те, що на рівні стосунків з нашим навколишнім середовищем ми елементарно не є вільними, тож вважати свободу переважаючим ціннісним орієнтиром, який в свою чергу застосовується до того як ми повинні приводити в дію нашу глобальну економіку, стає все більше й більше небезпечним для людської стійкості на цій планеті (280).

Крім складності соціальних стосунків, люди, незалежно від їхніх традиційних соціальних звичаїв, безпосередньо прив’язані до природних, діючих законів Землі і відхилення від упорядкування з ними є неминучою перешкодою для нашої стійкості, процвітання та охорони здоров’я. Треба пам’ятати, що базові припущення нашої сучасної

276 Джерело: Operating Manual for Spaceship Earth, R. Buckminster Fuller, 1968 р., Chapter 6

277 Людвіг фон Мізес в своїй відомій роботі «Економічні обчислення в соціалістичному господарстві» (англ. «Economic Calculation In The Socialist Commonwealth») намагається довести, що «ціновий механізм» це єдиний можливий спосіб зрозуміти як «ефективно» створювати та управляти товарами в економіці. Така критика будь-якого виду «планової» системи служить для багатьох священним текстом, що використовується для захисту капіталістичної системи. Це питання буде більше розглядатися в Частині ІІІ.

278 Посилання: An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations, Adam Smith, 1776, par. IV.9.51

279 Класичним текстом, який служить основою для таких побоювань була книга Фрідріха фон Гайєка «Шлях до кріпацтва». «Людська природа» розглядалася там з досить очевидним підтекстом, який доводився в основному історичними тенденціями тоталітаризму, з яким, як вважається, пов’язана командна чи планова економіка.

280 Посилання: “A Safe Operating Space for Humanity”, Nature, 461, 472-475, 24 September 2009 р., doi:10.1038/461472a;

соціально-економічної системи впродовж довгого періоду часу розвивалися в основному без наукової обізнаності як про наше навколишнє середовище так і про нас самих (281). Багато негативних наслідків, які тепер є загальними для сучасних суспільств просто не проявлялися в минулому, а тепер саме ця невідповідність систем і продовжує дестабілізувати наш світ в багатьох аспектах.

Тут буде обговорюватися те, як цілісність будь-якої моделі в дійсності найкращим чином вимірюється тим, наскільки добре вона впорядковується з відомими, діючими законами природи. Це поняття законів природи не представлене тут як щось езотеричне чи метафізичне, а як фундаментально доступне для огляду. В той час як правдою є те, що наше розуміння законів природи постійно удосконалюється та змінюється з плином часу, певні причинно-наслідкові реалії залишилися і продовжують залишатися, у якості остаточно правдивих. Безспірним є те, що людський організм має специфічні потреби для виживання, як наприклад потреба в харчуванні, воді та повітрі. Безспірним є те, що стосується фундаментальних екологічних процесів, які забезпечують екологічну стабільність середовища нашого проживання та які повинні залишатися непорушними в своїх симбіотично-синергічних зв’язках (282). Безспірним є також те, наскільки б комплексним це не було, що людська психіка має, в середньому, базові передбачувані реакцій коли мова йде про стреси навколишнього середовища, а отже і те, в результаті чого виникають реакції насильства, депресії, поганого поводження та інші шкідливі проблеми поведінки (283).

Ця наукова, причинно-наслідкова або технічна точка зору на економічні стосунки зводить всі суттєві фактори до набору вихідних даних та ходу думок, які пов’язані з сучасним розумінням фізичного світу та його природної, відчутної динаміки. Ця логіка бере наукові знання пов’язані з вивченням людини, а отже, знову ж таки, із загальним характером людських потреб та охорони здоров’я, і поєднує їх з перевіреними законами нашого оточуючого середовища, з яким ми синергетично та симбіотично пов’язані. Складена «з нуля» раціональна модель економічних процесів може бути насправді впроваджена в загальний ужиток без великої потреби в традиціалізованій за минулі століття економічній теорії (284).

Тут мається на увазі не те, що такі історичні аргументи не мають значення відносно розуміння культурної еволюції, а скоріше те, що якщо науковий світогляд буде по-справжньому прийнятий по відношенню до того, що «працює» або «не працює» в стратегії ефективності, що є необхідним у цій шаховій грі людського виживання, то в таких історичних посиланнях буде дуже мало потреби взагалі. Ця точка зору лежить в основі реформістської логіки руху «Zeitgeist» і вона також буде розглядатися в Частині ІІІ цього тексту.

Головним тут є те, що ці моменти майже незмінної наукової обізнаності залишаються невизнаними в економічних моделях, які є на сьогодні панівними. Тут фактично буде аргументуватися те, що ці дві системи є не лише непов’язаними між собою, вони є діаметрально протилежними в багатьох аспектах, посилаючись на те, що реалії конкурентної ринкової економіки є насправді «нефіксованими» в цілому, а отже нова система, яка базується безпосередньо на таких реаліях «законів природи» повинна будуватися з нуля. В даному есе буде випробовуватися та протиставлятися серія «економічних» міркувань з точки зору ринкової системи (ринкової логіки) та цієї згаданої

281 В той час як деякі історики часто відносять зародження наукового методу до часів Стародавньої Греції, виявляється, що Ренесанс, який почався близько 16го століття є головним періодом наукових відкриттів та розвитку. Дехто сьогодні розглядає Галілео (1564 - 1642) у якості «батька» сучасної науки. Тим не менше, поява такого розуміння дуже мало поширювалася на економічні реалії.

282 Руйнування процесів екосистеми людськими діями проявляється у дуже чітких негативних наслідках. Забруднення, вирубування лісів, втрата біорізноманіття та багато інших загальних характеристик сучасного стану світу сьогодні є відображенням глибокої невпорядкованості з незмінними симбіотичними та синергетичними реаліями нашого навколишнього середовища з якими ми всі пов’язані.

Посилання: http://www.globalchange.umich.edu/globalchange1/current/lectures/kling/ecosystem/ecosystem.html

283 Дивіться есе «ВИЗНАЧЕННЯ ЗДОРОВ’Я СУСПІЛЬСТВА»

механістичної або «технічної» логіки. В ньому буде виражено як «ефективність» набуває двох дуже різних значень в кожній з цих точок зору, а також обґрунтовуватися те, що «ринкова ефективність» (285) може бути ефективною лише по відношенню до самої себе і що вона використовує штучні набори правил, які в більшості пов’язані з класичною економічною динамікою, що сприяє прибутку та росту, в той час як «технічна ефективність» посилається на відомі закони природи та шукає найбільш оптимальний метод індустріального розвитку, який є можливим, щоб зберегти навколишнє середовище, зменшити відходи та практично забезпечити охорону здоров’я, базуючись на науковому розумінні, яке постійно розвивається (286).