Імперська війна: становлення держави

Неолітична революція, які відбулася близько 12000 років тому (389), відмітилася як ключовий поворотний момент для людського суспільства, оскільки вона перенесла нас з «життя майже виключно за рахунок замлі» - обмеженого природною регенерацією нашого навколишнього середовища – до розвиваючих тенденцій контролю над навколишнім середовищем та маніпуляції ресурсами. Розвиток сільського господарства та створення інструментів для полегшення праці було початком того, що можна побачити сьогодні, де

387 Джерело: “Man's place in the animal world”, What is Man? And other Irreverent Essays, Mark Twain, 1896 р., ст.157

388 Реакція «бий або тікай» (або гостра реакція на стрес) була вперше описана американським фізіологом Уолтером Бредфордом Кенноном. Його теорія полягала в тому, що при реакції тварин на загрозу відбувається активізація симпатичної нервової системи, що спонукає тварин битися або втікати.

389 Інколи вона також називалася аграрною революцією. Це була історично перша світова доказова революція у сільському господарстві. Це була широкомасштабна трансформація багатьох людських культур від мисливського та збиральницького стилю життя до сільського господарства та осілості, що підтримували велику кількість населення, яка постійно збільшувалася та стали базисом сучасної соціальної моделі, яку ми маємо сьогоді.

спектр людського потенціалу використання науки для зміни світу задля нашої ж користі стає фактично необмеженим (390).

Тим не менше, ця від початку повільна технологічна адаптація привела в дію певні моделі та зміни, які вірогідно створили багато з тих проблем, які ми всі вважаємо загальнопоширеними сьогодні. Прикладом може бути те, як дисбаланс викликаний відносною бідністю та економічною стратифікацією став вважатися очевидним наслідником таких нових можливостей. За словами невролога та антрополога доктора Роберта Сапольскі: «миливці-збиральники [мали] тисячи диких джерел їжі для свого виживання. Сільське господарство все змінило, створюючи переважну залежність від пари дюжин джерел їжі… Сільське господарства дозволило створювати резерви із залишків ресурсів, а отже, це невідворотно привело до їх нерівномірного накопичення, стратифікації суспільства та утворення класів. Таким чином це зробило можливим створення бідності (391)».

Більше того, в більшій мірі кочовий стиль життя мисливців-збиральників повільно став заміщатися осілими, протекціоністськими племенами, а потім поступово і локалізованими суспільствами міського типу. Річард А. Габріель в своїй роботі «Коротка історія війни» писав: «Винайдення та поширення сільського господарства в поєднанні з одомашнюванням тварин у п’ятому тисячолітті до нашої ери визнаються тими елементами розвитку, які встановили етап появи перших широкомасштабних, складних урбанізованих суспільств. Ці суспільства, які зявилися майже одночасно близько 4000 років до нашої ери в Єгипті та Месопотамії використовували кам’яні знаряддя праці, але в межах 500 років кам’яні інструменти та зброя були замінені на бронзові. З виробництвом бронзи настала революція у прийомах ведення війни (392)».

Це якраз той період коли почала з’являтися та концепція «держави», яку ми знаємо сьогодні, а також постійні «збройні сили». Габріель продовжує: «Ці ранні суспільства створили перші зразки державних урядових інститутів, спочатку у якості централізованих вождівств, а пізніше у якості монархій… В той же час, централізація вимагала створення адміністративної структури, яка змогла б спрямувати соціальну діяльність та ресурси на досягнення комунальних цілей… Розвиток центральних державних інститутів та підтримуючого адміністративного апарату невідворотно надав форму та стабільність військовим структурам. Результатом стало розширення та стабілізація в минулому розпущених та нестабільних каст воїнів… Близько 2700 років до нашої ери в Шумері була повністю сформована військова структура та регулярна армія, організована за сучасним принципом. Регулярна армія стала постійною частиною соціальної структури і була наділена міцним правом претензії на соціальну легітимність. І такою вона і залишилася з нами з тих пір (393)».

Імперська війна: ілюзії

“Імперіалізм” визначається як: “політика, практика або пропаганда поширення влади та володінь нації, особливо шляхом прямого територіального захоплення або отримання непрямого контролю над політичним чи економічним життям інших областей (394)”.

В той час як традиційна культура можливо в загальному вважає імперську війну варіацією війни взагалі, беручи до уваги інші форми озброєних, національних конфліктів, тут буде обговорюватися те, що основний базис всіх національних війн є насправді

390 Для довідок: Exponentially Accelerating Information Technologies Could Put an End to Corporations

(http://scienceprogress.org/2011/06/exponentially-growing-information-technology-will-put-an-end-to-corporations/)

391 Джерело: Why Zebras Don't Get Ulcers, Robert Sapolsky, W. H. Freeman,

1998 р., ст. 383

392 Джерело: A Short History of War: The Evolution of Warfare and Weapons, Richard A Gabriel, Strategic Studies Institute, U.S. Army War College, Chapter 1, 1992 р.

393 Там же.

394 Джерело: Merriam-Webster.com (http://www.merriam-webster.com/dictionary/imperialism)

імперським за своєю природою. Буквально тисячи війн, які записані в людській історії в більшості були пов’язані з загарбанням ресурсів або територій, де одна група або намагалася збільшити свою владу та матеріальне багатство, або робила спроби захистити себе від інших намагаючись завоювати та абсорбувати їхню владу і багатство.

Навіть багато історичних конфліктів, які поверхово виглядають нібито вони мають чисто ідеологічну мету, часто насправді мають приховані імперіалістичні економічні мотиви. Християнські христові походи 11 століття, наприклад, часто визначаються як чисто релігійні конфлікти або як вираз ідеологічного завзяття. Проте, більш глибоке дослідження розкриває потужний підтекст розширення торгівлі та захоплення ресурсів під виглядом «релігійної» війни (395). Це не означає, що релігія історично не була джерелом величезних конфліктів, але показує, що в багатьох історичних текстах часто відбувається надмірне спрощення, де часто упускається або ігнорується економічна значимість. Не зважаючи на те, поняття «доброчесних» хрестових походів як форми прикриття національного, економічного імперіалізму продовжує існувати по цей день (396).

По суті, існує глибоко примусова тенденція, яка простежується впродовж історії, коли мова йде про отримання підтримки суспільства для актів національної війни. Наприклад, при поверховому огляді історії можна побачити, що «наступальні» акти війни, які означають початок війни даною політичною владою з будь-яких причин (а не відповідь на пряме вторгнення), беруть свій початок у колі членів та соратників урядового органу, а не громадського населення. Війни мають тенденцію починатися з оголошення певних пропозицій, яке робиться державною владою; потім вони підживлюються ЗМІ, які фінансуються державою та корпораціями (397); таким чином громадянське населення повільно налаштовується на схвалення цієї пропозиції. Це також робить державі велику послугу в тому, що якщо з’явитсья певна форма емоціно зарядженої провокації, то нею можна зманіпулювати для подальшого виправдання намірів війни (398).

393 Там же.

394 Джерело: Merriam-Webster.com (http://www.merriam-webster.com/dictionary/imperialism)

395 Для довідок: Economic Development of the North Atlantic Community, Dudley Dillard, Prentice-Hall, New Jersey, 1967 р., ст.3-178.

396 Використання релігії для створення політичної підтримки імперіалістичних актів війни є досить загальнопоширеним в історії. Навіть у Сполучених Штатах сьогодні політики постійно створюють загальний підтекс релігійної війни або діяльності від імені «Бога» стосовно нещодавніх військових дій. Ісламські та Єврейські держави звісно роблять те ж саме з такою самою пишністю. Ізраельсько-палестинський конфлікт, наприклад, який в загальному визнаний як глибоко релігійний конфлікт через «святі» території, виявив при більш ретельній перевірці, що при тому, що релігія можливо і є реальним чинником у суспільній свідомості в цілому, але вона насправді не є причиною конфлікту. Реальною причиною виявився імперіалізм еліти та захоплення ресурсів у загальному, де релігія використовувалася як засіб для заохочування та забезпечення підтримки громадськості.

Для довідок: http://www.thejakartaglobe.com/globebeyond/israel-palestine-not-a-religious-conflict/558353

397 Державні ЗМІ в загальному визначаються як засоби масової інформації, які напряму фінансуються урядом країни. В той час як вони все ще є загальнопоширеними у світі і часто підвладні державній пропаганді, в Сполучених Штатах, з’явилася схожа, але при цьому ще більш прихована їх форма - те, що можна назвати корпоративно-державними ЗМІ. Корпоративний статизм є формою «корпоратизму», чиї прихильники вважають, що корпоративна група є базисом суспільства і держави. Поетична традиція «вільної преси» в США, що існує без «регулювань» та «втручань», є давньою цінністю та припущенням. Проте, якщо ми в дійсності проаналізуємо посилення концентрації головних ЗМІ, як наприклад той факт, що в 2012 році 90% з них контроювалися корпораціями * – в поєднанні з базовим розумінням того, що держава і її корпорації у капіталістичній соціально-економічній моделі не роздільні за замовчуванням – то дуже важко захищати ідею, що найбільш домінантні випуски новин існують без ідеологічного впливу, щоб зберегти статусу-кво, оскільки вони так сильно пов’язані з ними. Що стосується розпочинання війни, то статистичний огляд історичних ЗМІ за останні 100 років показує глибоку підтримку державних інтересів всіма головними випусками новин.

*Джерело: (http://www.businessinsider.com/these-6-corporations-control-90-of-the-media-in-america-2012-6)

398 Попередній радник з національної безпеки США Збігнєв Бжезінський це добре розумів і констатував це у своїй відомій роботі «Велика шахівниця»: «Ставлення американської громадськості до зовнішнього застосовування американської сили — значно суперечливіше. Громадськість підтримала участь Америки в Другій Світовій війні великою мірою через шоковий ефект, викликаний японським нападом на Перл-Гарбор (Basic Books Publishing, 1998 р., ст.24-25)», «… оскільки Америка дедалі більше стає багатокультурним суспільством, їй може бути важче досягти консенсусу з проблем зовнішньої політики, за винятком обставин дійсно масової і широко відчутої прямої зовнішньої загрози (Basic Books Publishing, 1998 р., ст.211)»

Така тактика маніпуляції громадськістю може приймати багато різних форм. Використання страху, честі (помсти), патріотичного патерналізму (399), моральності, та «всезагального захисту» є ймовірно найбільш поширеними вивертами. По суті, всі без вийнятку акти війни виправдовуються «захистом» у сфері громадскості, навіть якщо для громадського населення немає ніякої раціональної, відчутної загрози. Проте, дійсно є певна правда щодо такого поняття як «оборонна» війна (400), оскільки акти імперської мобілізації базуються на достатньо реальних, але у той же час прихованих формах економічного та/або політичного страху – страху втратити контроль або владу. Іншими словами, в той час як можливо і не має прямої, безпосередньої загрози для даної нації, яка виступає в ролі агресора – але довготермінова конкурентна потреба постійно перестраховувати свою вже існуючу владу від її можливої майбутньої втрати є дуже реальною і заснована на страху. Отже така «оборона» в дійсності означає елітарне, самозбереження вищих класів, а отже вона зазвичай морально не виправдовує себе перед суспільством у своїй справжніх рисах; відтак замість них використовуються всі ці виверти задля того, щоб отримати схвалення зі сторони громадськості (401).

Економіст та соціолог Торстейн Веблен в своїй відомій роботі 1917 року під назвою «Дослідження природи миру і умов його підтримки» писав щодо тематики переконування громадськості наступне: «Будь-яка воєнна компанія, яка має надію вступити в дію повинна мати моральне офіційне схвалення суспільства або ефектної більшості в суспільстві. Як наслідок, перше про що турбуються воєнні державні діячі це пропихнути моральну силу для авантюри над якою вони зосереджують свої зусилля. Існує дві головні лінії мотивації… збереження або підтримка матеріальної зацікавленості суспільства, реальної чи вигаданої – та захист національної честі. До цього можливо варто також додати третю лінію – просування і збереження культури нації (402)»

Цей останній пункт щодо увіковічування культури нації найкраще можна виразити на прикладі загальнопоширених, сучасних західних імперських заяв щодо намагань поширювати «свободу і демократію». Ці заяви приймають патерналістичну позицію, виставляючи у якості аргументу ідею, що поточний політичний клімат визначеної націє є просто дуже негуманним і що втручання заради «допомоги» її громадянам стає «моральним обов’язком» влади, яка буде робити таке вторгнення.

Веблен продовжує цю думку: «Будь-який патріотизм буде служити як шлях та засіб для воєнної компанії під правочинним керівництвом, навіть якщо [люди] зазвичай не є схильними до войовничого настрою. Правильно направлені, звичайні патріотичні почуття можуть дуже легко бути мобілізовані для воєнної авантюри будь-якою достатньо спритною та цілеспрямованою групою державних діячів – чому є достатньо прикладів (403)». «…можна [також] цілком сміливо узагальнити, що з моменту коли ворожість було

399 Термін патерналізм визначається як: «система, при якій органи влади беруть на себе зобов’язання задовольняти потреби або регулювати поведінку тих, хто перебуває під їхнім контролем».

(http://www.merriam-webster.com/dictionary/paternalism)

Термін «патріотичний патерналізм» означається припущення, що верховна нація знає більше за іншу, а отже вона намагається вплинути та взяти контроль над іншою нацією нібито для блага її народу.

400 В наші дні, термін «преемптивна війна» широко використовується для виправдання актів агресії через твердження, що це є оборонним кроком зі сторони цілі для того щоб перешкодити певному можливому нападу.

401 Колишній радник з національної безпеки США Збігнєв Бжезінський чітко зобразив таку «патерналістичну оборону» у своїй роботі «Велика шахівниця: Американська першість та її стратегічні імперативи». Головним чином щодо потреби Америки утримувати контроль над світом він зазначає наступне: «Америка тепер єдина надвлада, а Євразія — центральна арена земної кулі. Звідси те, що трапиться з розподілом сили на євразійському континенті, матиме вирішальну вагу для глобальної першості та історичної спадщини Америки» (Basic Books Publishing, 1998 р., ст.194) «Якщо висловити це в термінології, яка нагадуватиме жорстокіший вік давніх імперій, то йтиметься про три великі імперативи імперської геостратегії, як-от запобігання зіткненню і підтримка узалежнення заради безпеки серед васалів, захист і збереження спокою серед підданих і стримування варварів від їх об'єднання» (Там же, ст.40) «Віднині Сполученим Штатам напевно треба визначати, як давати раду з регіональними коаліціями, які намагаються виштовхнути Америку з Євразії , тим самим загрожуючи статусові Америки як глобальної сили» (Там же, ст.55)

402 Джерело: An Inquiry Into the Nature of Peace and the Terms of Its Perpetuation, Thorstein Veblen, Echo Library, 1917 р., ст.16

403 Там же, ст.7

цілком впроваджено зацікавленими державними діячами, можна впевнено розраховувати на патріотичні почуття нації для прикриття кампанії незалежно від суті конфлікту (404)».

В Америці, фраза «я проти війни, але підтримую війська (405)» є загальнопоширеною серед тих, хто виступає проти певного конфлікту, але бажає, щоб його все ще вважали таким, хто ставиться шанобливо до своєї країни в загальному. Ця фраза є унікальною, оскільки вона насправді є нелогічною. Логічно, «підтримувати війська» означало б підтримувати роль пов’язану з існуванням «військ», а отже і ті акти, які вимагаються від цієї ролі. Прихованим жестом тут звісно є те, що хтось підтримує потребу у війні, а отже підтримує чоловіків та жінок збройних сил, які допомагають задовольнити цю потребу. Проте, саме це твердження є повністю суперечливим та існує як форма «подвійного мислення» (406), оскільки не погодитися з веденням певної війни означає повністю не погодитися з діями тих, хто нею займається. Це те саме, що казати «я проти того, щоб рак убивав людей, але я підтримую право раку на життя».

Збройні сили історично мали високу повагу в очах громадськості, а уряд постійно прославляв їх до такої міри, що уявлення про «честь» почало жити своїм власним нераціональним життям. По суті, воно психологічно посилилося вбудованою церемоніальністю. Честь формується з нагород, медалей, парадів, «віддавання честі», та інших прикрас, які вражають публіку нібито надаючи цінності діям солдатів, а отже інституту війни. Це ще більше посилює культурне табу, де образа будь-якого елементу воєнного апарату розглядається у якості неповаги до жертв збройних сил.

З точки зору справжнього захисту та вирішення проблем, як це відбувалося б з «почесним» випадком коли пожежники рятують дитину з палаючого будинку, таке захоплення було б виправданим. Самовіддана, альтруїстична позиція - ризикувати своїм життям заради інших є звичайно шляхетним вчинком. Тим не менше, в контексті історичної війни, персональний альтруїзм солдата не виправдовує широких актів національної, імперської агресії, незалежно від того, наскільки благими можуть бути наміри солдатів.

Більше того, таке утримування влади, орієнтоване на залякування зі сторони устояного урядового апарату також природно породжує «під-війну» проти самого внутрішнього громадянського населення, що майже завжди посилюється під час війни. Над тими, хто кидає виклик або виступає проти відповідного національного конфлікту історично проявляють пряме гноблення і, в культурній мірі, публічні образи. Загальнопоширені, але при цьому двозначні порушення закону, що полягають у «державній зраді» (407) та «заколоті» (408) є історичними прикладами цього, разом зі зразками тимчасового позбавлення громадянських прав під час війни, а інколи навіть позбавлення свободи слова (409).

Соціально, використання «патріотизму», як вже зазначалося раніше, є також дуже загальнопоширеним задля досягнення такого ефекту коли ті, хто не підтримує війну часто відкидаються як такі, що не підтримують національну громадськість ніби як щось само

404 Там же, ст.16

405 Для довідок: Can You Support the Troops but Not the War? Troops Respond

(http://www.huffingtonpost.com/paul-rieckhoff/can-you-support-the-troop_b_26192.html)

406 Термін “подвійне мислення” був утворений Джорджем Орвелом і описує дію, при якій два взаємно суперечливих вірування одночасно схвалюються у якості правильних.

407 “Державна зрада” визначається як: «порушення, яке полягає в спробі здійснення явних актів з метою повалення уряду держави, перед якою правопорушник має громадянські зобов’язання»

Джерело: http://www.merriam-webster.com/dictionary/treason

408 “Заколот” визначається як: “підбурювання до опору або повстання проти законної влади”

Джерело: http://www.merriam-webster.com/dictionary/sedition

409 Від таборів японсько-американського інтернування під час Другої світової війни, в яких було ув’язнено понад 127,000 американських громадян (Джерело: http://www.ushistory.org/us/51e.asp) до призупинення дії громадянських свобод, як наприклад, відбувається у випадку з «Габеас корпус» (англ. Habeas corpus) (Джерело: http://www.salon.com/2009/04/11/bagram_3/) та судового переслідування за просту промову (Джерело: http://www.history.com/this-day-in-history/us-congress-passes-sedition-act), порушення прав під час війни є історично постійним явищем.

собою зрозуміле, створюючи таким чином відчуження. Останнім часом, ті, хто стоїть в опозиції та можливо залучений до протестних акцій, розглядаються державою у якості «терористів» (410), за чим слідує потужне інкримінування із суворими легальними наслідками у випадку якщо органи влади будуть вважати це правильним.

Тим неменше, цю «під-війну» можна розкласти навіть на більш глибокий механізм – що можна назвати певним видом соціального контролю задля підтримки імперських намірів. В багатьох країнах сьогодні, примус або підштовхування до служби в армії через обов’язок від народження (411) або шляхом переконування до підписання юридично зобов’язуючих контрактів (412) уже само по собі є маніпулятивним на багатьох рівнях. Загальнопоширеними є рекламні тактики на зразок «грошей для коледжу» або «персонального досягнення», які вірогідно орієнтовані на нижчі сходинки економічної ієрархії (413). Сполучені штати на сьогоднішній день офіційно витрачають мільярди доларів на рік ($4.7 мільярдів у 2009 році) на зв'язки з громадськістю на глобальному рівні задля підтримки публічного іміджу та набору новобранців (414).

Імперська війна: джерело

Тепер, коли традиційні, пропагандистські ілюзії на захист актів організованого вбивства людей та крадіжки ресурсів були скасовані, розвінчавши такі пусті припущення як патерналістичний патріотизм, честь та протекціонізм, ми можемо побачити, що війна сьогодні є насправді характерною рисою властивою власницькій бізнес системі, що живиться дефіцитом. Було б неправильним казати, що війна є продуктом капіталізму сама по собі оскільки практика війни у великій мірі передує капіталізму. Тим не менше, коли ми розкладемо на складові самі передумови, то побачимо, що війна є, насправді, центральною, незмінною рисою капіталізму оскільки вона є просто більш складним проявом цих самих, розбратних, конкуруючих, архаїчних цінностей та практик.

Так само як одна корпорація конкурує з іншими корпораціями в стилі прибуткового виживання, незмінно прагнучи до монополії та утворення картелі коли це можливо, всі уряди на планеті фундаментально виходять з тих же передумов, що в результаті являють собою ту ж саму форму виживання. Якщо брати Америку як приклад для дослідження, то у 2001 році країна отримала близько 2.3 трильйонів доларів США лише через самі тільки надходження з федеральних прибуткових податків (415). Ці надходження є дуже важливими для роботи того, що в дійсності можна назвати бізнес-інститутом відомим під назвою «Америка», так само як річний прибуток компанії Microsoft впливає на її здатність функціонувати. Америка є в дійсності корпорацією в своїй формі та функціях; разом з усіма зареєстрованими підприємствами, які існують у її внутрішній узаконеній мережі і які можна розглядати у якості допоміжних для батьківського інституту, який ми традиційно називаємо «уряд США».

Тому, всі дії уряду США, разом з усіма іншими конкуруючими урядами в світі, природно повинні мати гостру ділову хватку у своїй діяльності. Тим не менше, те, що відокремлює цю «батьківську корпорацію» (Америку) від її дочірніх секторів (корпорацій) так це рівень її можливостей оберігати себе та зберігати свою конкурентну перевагу. Її

410 Недавнім прикладом цього було повстання руху «Захопи» (англ. “Occupy Movement”), що, як виявилося пізніше, розглядалося службою ФБР як можлива «терористична загроза».

(Джерело: http://www.justiceonline.org/commentary/fbi-files-ows.html)

411 Ізраїль, наприклад, майже повністю накладає примусові зобов’язання служби в армії на своїх громадян. (Джерело: http://www.aljazeera.com/news/middleeast/2012/07/20127853118591495)

412 Для довідок: “Why Is Getting Out of the U.S. Army So Tough?”, Time, 2012 р.

(http://nation.time.com/2012/05/04/why-is-getting-out-of-the-u-s-army-so-tough/)

413 Для довідок: “Military recruiters target isolated, depressed areas”, Seattle Times, 2005 р.

(http://seattletimes.com/html/nationworld/2002612542_recruits09.html)

414 Джерело: “Pentagon Spending Billions on PR to Sway World Opinion”, Fox News, 2010 р. (http://www.foxnews.com/politics/2009/02/05/pentagon-spending-billions-pr-sway-world-opinion/)

415 Джерело: “Federal Revenues by Source”, Heritage.com, 2012 р.

(http://www.heritage.org/federalbudget/federal-revenue-sources]

необхідність оберігати головні рушії своєї економіки є критичною, а поверховий огляд історії відносно того, як США змогла здобути та утримати свій статус глобальної «імперії» чітко показує цю ділову хватку. Її прояв мало чим насправді принципово відрізняється від того як певні корпорації намагаються отримати комерційну монополію. Лише в цьому випадку ідеал глобальної монополії (імперії) не обмежується правовими мандатами оскільки вони зазвичай являють собою внутрішні правові обмеження – він же втілюється рішуче на арені імперської війни.

По суті, досить цікавим, але не несподіваним є те, що сам акт такого самозбереження через військову міць став дуже прибутковою бізнес авантюрою, яка часто покращує економічний стан держави, а отже приносить прибуток її корпоративним складовим. Сьогодні, ми можемо поширити ці економічні вигоди до масштабних військових видатків (416, 417), разом з відновленням знищених війною територій комерційними дочірніми підприємствами держав, що здійснюють завоювання (418), повільним проштовхуванням цілісності країни через торгові тарифи, санкції та накладання боргу заради підкорення населення задля вигоди трансконтинентальних індустрій (419, 420) і багато інших сучасних звичаїв «економічної війни».

Цей момент був мабуть найкраще виражений одним з найбільш заслужених армійських офіцерів американської армії 20го століття генерал-майором Смедлі Д. Батлером (421). Батлер був автором відомої книги випущеної після Першої світової війни під назвою «Війна — це рекет» (англ. «War is a Racket») і стверджував щодо війни як бізнесу наступне: "Війна це рекет. Вона зажди ним була. Це можливо найдавніший, найприбутковіший та безперечно найбільш порочний рекет. Тільки його здійснюють у всесвітніх масштабах. І прибуток від нього рахується у доларах, а витрати у життях (422)".

У 1935 році він також написав наступне: «Я витратив 33 роки і чотири місяці в активній військовій службі і впродовж цього періоду більшість свого часу я працював вишибайлом високого класу на службі у великого бізнесу, Уолл-стрит та банкірів. Якщо коротко, то я був рекетиром, гангстером капіталізму. Я допоміг зробити Мексику, а в особливості Тампіко, безпечною для американських нафтових інтересів у 1914 році. Я допоміг зробити Гаїті та Кубу зручним місцем для хлопців з Національного Сіті Банку (англ. «National City Bank»), щоб вони пожинали там свої прибутки. Я допоміг зґвалтувати півдюжини республік Центральної Америки заради прибутків Уолл-стрит. Я допоміг зачистити Нікарагуа для Міжнародного банкірського дому братів Браун у 1902-1912 році. Я приніс світло в Домініканську республіку заради американських цукрових інтересів у 1916 році. Я допоміг зробити Гондурас підходящим для американських фруктових компаній у 1903 році. В Китаї в 1927 році я допомагав приглядати за тим, щоб туди безперешкодно змогла зайти компанія «Standard Oil». Озираючись назад на все це, я міг би дати Аль Капоне кілька порад. Найбільше на що він спромігся це здійснювати рекет у трьох районах. Я ж діяв на трьох континентах (423)».

416 Для довідок: The 25 Most Vicious Iraq War Profiteers, BusinessPundit.com, 2008 р. (http://www.businesspundit.com/the-25-most-vicious-iraq-war-profiteers)

417 Для довідок: Ten Companies Profiting Most from War, 247WallSt.com, 2012 р.

(http://247wallst.com/2012/02/28/ten-companies-profiting-most-from-war/)

418 Для довідок: Advocates of War Now Profit From Iraq's Reconstruction, LATimes.com, 2004 р.

(http://articles.latimes.com/2004/jul/14/nation/na-advocates14)

419 Для довідок: Deadly Sanctions Regime: Economic Warfare against Iran, GlobalResearch.ca, 2012 р.

(http://www.globalresearch.ca/deadly-sanctions-regime-economic-warfare-against-iran/5305921)

420 Для довідок: Confessions of an Economic Hit Man: How the U.S. Uses Globalization to Cheat Poor Countries Out of Trillions, DemocracyNow.org, 2004 р.

(http://www.democracynow.org/2004/11/9/confessions_of_an_economic_hit_man)

421 Для довідок: Banana Wars: Major General Smedley Butler, About.com

(http://militaryhistory.about.com/od/1900s/p/Banana-Wars-Major-General-Smedley-Butler.htm)

422 Джерело: War is a Racket, Smedley D. Butler, William H Huff Publishing, 1935 р., Розділ 1, ст.1

423 Оригінал було опубліковано в журналі «Common Sense» у 1935 році. Його було відтворено в книзі Ганса Шмідта «Maverick Marine: General Smedley D. Butler and the Contradictions of American Military History», University Press of Kentucky, 1998 рік, ст.231.

Джон А. Гобсон (1858-1940) в своїй монументальній роботі «Імперіалізм: дослідження» (англ. «Imperialism: A Study») описує цю тенденцію як «соціальний паразитичний процес, за яким грошовий інтерес в межах держави, узурпуючи кермо влади здійснює імперську експансію для того, щоб прикріпити економічних паразитів до іноземних тіл, щоб висмоктувати їхнє здоров’я заради підтримки внутрішньої розкоші (424)»

Сьогодні, багато хто може думати про такі акти зловживання як про форму «корупції», але такі міркування не виправдовують себе при більш широкому розгляді. Такі етичні та моральні аргументи як «чесно» та «нечесно» не мають переконливої цілісності в межах системної структури, яка є властивою для капіталізму. Це одна з прикрих помилок розуміння у тих, хто є досить активним у поширенні ідеї «світового миру» або у активізмі присвяченому «анти-війні», але при цьому все ще захищає конкурентну ринкову модель. Іншими словами, «світовий мир» є просто неможливим в межах прийнятої на даний момент моделі економічної практики.

Кожен крок застосування глобального капіталізму, починаючи від його Європейського започаткування був пов'язаний з широким насильством, експлуатацією та підкоренням. Європейський колоніалізм (425), захоплення в полон африканських «рабів» задля експлуатації та продажу, насильне підкорення незліченної кількості колоніального населення, а також створення привілейованих святилищ спекулянтів та надання влади багатьом бізнес-підприємствам, які були створені державою або перебувають під її захистом, торкаються лише поверхні властивого йому характеру, що виступає у якості мислення «воєнної системи».

Знову ж таки, Торстейн Веблен у 1917 році показує прямий зв'язок з тим, що він називає «грошовою» або монетарною основою війни: «В той час як ведуться суперечки, стає очевидним, що збереження існуючого грошового закону та порядку, з усіма їхніми інцидентами власності та інвестування, є несумісним із неворожим станом миру та безпеки. Ця поточна схема інвестування, бізнесу, та [індустріального] саботажу буде мати помітно більше шансів на виживання в довгостроковій перспективі якщо будуть підтримуватися поточні умови воєнної підготовки та національної «небезпеки», або якщо прогнозований мир буде залишатися в певному проблемному стані, достатньо ризикованому, щоб підтримувати пильність національної ворожості… (426)» «Отже, якщо укладачі цього миру в цілому схильні у певній мірі шукати примирливі умови при яких мир ймовірно міг би стати довготривалим, частиною їхніх намагань від самого початку очевидно мало би бути здійснити певний ряд заходів для поточного послаблення та поступового скасування прав власності та цінової системи, в якій ці права набирають чинності (427)»

Подальші докази такого контексту можна знайти в більш сучасних формах непрямого насильства. Вони включають підходи до «економічної війни», що вже згадувалися раніше і які можуть служити у якості цілковитих актів агресії вже самі по собі, або бути частиною процедурної прелюдії до традиційних воєнних дій. Прикладами цього можуть виступати торгові тарифи, санкції, примусові кредити та багато інших менш відомих, прихованих методів послаблення країни (428).

Такі глобальні фінансові інститути як світовий банк та МВФ мають за собою потужні узаконені державні, а отже і бізнес інтереси і вони мають повноваження давати в борг тим країнам, які перебувають у «скрутному економічному становищі», за рахунок

424 Джерело: Imperialism: A Study, J.A. Hobson, University of Michigan Press, Ann Arbor, 1965 р., ст.367

425 Для довідок: визначення західного колоніалізму: http://www.britannica.com/EBchecked/topic/126237/colonialism-Western

426 Джерело: An Inquiry Into the Nature of Peace and the Terms of Its Perpetuation, Thorstein Veblen, B.W. Hubsch, 1917 р., ст.366-367

427 Там же, ст.367

428 Для довідок: Our Economic Warfare, ForeignAffairs.com

(http://www.foreignaffairs.com/articles/70162/percy-w-bidwell/our-economic-warfare)

якості життя громадського населення цих країн, часто беручи в заставу їхні природні ресурси або різні галузі промисловості через вибіркову приватизацію або іншим способом, що може послабити можливості країни до такого рівня, що вона стає залежною від інших, задля вигоди комерційних аутсайдерів (429).

Це є просто більш прихованим способом підкорення ніж той, що ми бачили, скажемо, у випадку з імперіалістичною експансією Британській Імперії через її «Ост-Індську компанію» - комерційну силу, яка отримувала вигоду із заново завойованих регіональних ресурсів та праці в Азії в 17му столітті (430). Тим не менше, на відміну від експансії Британської імперії, експансія Американської імперії отримала свій статус не лише завдяки одним тільки воєнним діям, навіть хоча вони все ще мали місце у великій мірі у глобальних масштабах (431). Скоріше загальнопоширеним стало використання комплексних економічних стратегій, які ставлять інші країни в позицію підпорядкування економічним та геоекономічним інтересам США (432).