Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Техно-капіталістична апологетика

Як вже зазначалося раніше, в основі збільшеної здатності для створення достатку лежить ефемеризація або можливість робити «більше з меншого». Закон Мура, який являє собою явище коли комп’ютерна потужність або продуктивність чипа по суті подвоюється кожні 18 місяців, на сьогоднішній день проявляється в будь-якому виді основаної на інформації технології (749). Наприклад, застосування автоматизації праці, що є комбінацією робототехніки та програмування, обидва з яких в своєму походженні визначаються інформацією, відображає те, як самі засоби виробництва стають інформаційною технологією, а отже і об’єктом експоненціального росту.

У фінансових термінах, результатом цієї моделі стали більш дешевші цінові показники оскільки відповідна ефективність зменшує витрати до найбільш дозволеного рівня. Це можна побачити у різкому зростанні кількості недорогих та тепер уже повсюдних технологій, таких як, наприклад, мобільні телефони. В абсолютній абстракції, при однакових умовах, припускаючи, що суспільство буде підтримувати лише поточний спектр споживчих товарів, багато виробничих тенденцій мають можливість наблизитися до «майже нульової» вартості. Враховуючи це, постає питання: на якому рівні такого зниження мінової вартості (ціни) сама вартість стає настільки незначною, що вона сама по собі стає спірною як економічний фактор? Чи можемо ми очікувати, що такий потенціал може проявитися на такому прогнозовано високому рівні в ринковій системі?

Відповідь – ні. Ринок ніколи не створить такого великомасштабного, суттєвого, пост-дефіцитного передбачуваного зменшення в загальному через його головну потребу в

 

748 Для довідок: Coke, Ford join forces to juice supply of plant-based plastic

(http://www.greenbiz.com/blog/2012/06/14/coca-cola-nike-ford-join-forces-juice-supply-plant-based-plastic)

749 Для довідок: Big Idea: Technology Grows Exponentially

(http://bigthink.com/think-tank/big-idea-technology-grows-exponentially)

дефіциті для того, щоб підтримувати грошовий оборот, а отже утримувати людей зайнятими. Важливо зазначити, що багато з цих сучасних технологічних рухів все ще виправдовують існування ринкового капіталізму, як засобу створення «достатку» приймаючи до уваги цей феномен загального зменшення витрат. У якості аргументу висувається, що розвиток даної продукції та збільшення попиту на неї сприяє «кращим» методам виробництва, а отже більші заощадження компанії означають більші заощадження для споживача. Таким чином це з часом робить доступними деякі товари для тих, хто не міг собі дозволити ці товари раніше. Якщо приймати це за чисту монету, то під цим спостереженням припускається, що з часом всі товари у своїй вартості будуть наближатися до нуля, якщо попит на даному ринку буде посилюватися.

Перша проблема, тим не менше, полягає в тому, що цей аргумент просто ігнорує широкий ряд загальної технічної неефективності, яка при правильному її розгляді та вирішенні даної проблеми, також може створювати те ж саме зменшення витрат. Іншими словами, тут помилково поєднується «ринкова ефективність» та «технічна ефективність». Загальним прикладом є глобалізація. В той час як дешева, примітивна праця країн третього світу може і допомогти знизити витрати даного продукту для споживача американського ринку, витрачена енергія, затрачені ресурси та вірогідно негуманні створені експлуатаційні умови, що сприяють «ціновій вигоді» при широкому розгляді насправді являють собою глибоку та руйнівну неефективність.

У якості відступу можна зазначити, що в той час як це дійсно є правдою, що певні типи технологій, зазвичай пов’язаних з комп’ютером є сьогодні широкодоступними для багатьох, хто в іншому випадку не міг би їх собі дозволити, це є результатом наукової винахідливості, а не ринку. Багато традиційних економістів сьогодні постійно стверджують, що «якби не було капіталізму…» і так далі. Правда в тому, що ринок є нічим більше ніж системою стимулювання та постачання і в той час як прибуткова мотивація можливо інколи і пов’язана з високим рівнем технічного прогресу, що сприяє досягненню вищого потенціалу виробництва посилюючи феномен «виготовлення більшого з меншого», це всього лише один імовірний результат із багатьох. Тут можуть застосовуватися багато інших високоприбуткових засобів, які мають нульовий, якщо не негативний ефект у досягненні самого пост-дефіциту.

Можливо найкраще думати про це як про само-обмежувальний поріг. Прибутковою метою в ефективності витрат є залишатися «конкурентним» порівняно з іншими виробниками, в той же час природно намагаючись отримати максимальний прибуток для того, щоб продовжувати платити працівникам та зберегти структуру компанії. Це є спонукальним рівнянням. Очевидно, що жодна компанія не хоче зробити себе непридатною намагаючись досягнути стану надзвичайно високої ефективності.

Більше того, культура прибутку є недалекоглядною за своєю природою. Це означає, що коли приходить момент прийняття рішення пов’язаного з ефективністю витрат, то буде шукатися найлегший та найбільш прямий шлях впровадити відповідні зміни. Це, знову ж таки, може означати різницю між оновленням технічної діяльності для того, щоб бути більш ефективним у процесі фактичного виробництва – та просто передачею певних функцій до країни, що розвивається, де можна дуже мало платити через існуючу там бідність – що може краще виглядати на папері в плані заощадження витрат. Ринок не бачить різниці між цими двома варіантами. Рішення базуються лише на торговій вартості, а кінцевий результат як правило виправдовує засоби.

Отже, з плином часу, ринкові процеси можуть і справді продовжувати робити певні товари високого попиту більш доступними для тих, хто не міг їх собі дозволити раніше. Однак, це не є доказом того, що результатів по-справжньому орієнтованого на постдефіцит суспільства можна в цілому досягнути в тій же структурі. Справжнього прогресу в створенні достатку можна досягнути лише через безпосередній перегляд суспільства для затвердження постдефіцитних намірів та видалення зацікавленості в збереженні дефіциту, яка на сьогодні є загальнопоширеною. В такому висновку також не враховується широкий ряд інших великомасштабних проблем ефективності, які є властивими для ринкового капіталізму стосовно культурної та екологічної стійкості, які будуть обговорюватися більш широко в інших есе.

У якості заключного слова можна сказати, що дебати про «технологічне безробіття» так само стали потужним відкриттям у цьому протиріччі усвідомлених намірів. Захисники капіталізму ховаються за ідеєю, що в той час як технології заміняють людську працю, вони також і створюють її. В той час як це могло бути правдою у минулому, яке повільно відходить назад, все більш явними стають зовсім інші реалії (750).

По-перше, експоненціальне прискорення, яке сьогодні відбувається, в значній мірі випереджає освітню адаптацію людини. У процесі втрачання і створення робочих місць, який відбувається в сучасному світі, не існує співвідношення 1:1. При об’єктивному розгляді застосування машин, враховуючи експоненціальні тенденції, можна побачити, що втрачання робочих місць на сьогодні та можливості втрачання робочих місць у майбутньому є величезними. Цікавим тут є те, що цей самий процес автоматизації грає значну роль у створенні достатку, навіть хоча і компанії, в своїй логіці переслідування прибутку, використовують її для заощадження грошей. Результатом є комплексна дихотомія з меншою кількістю працівників, а отже і меншою кількістю доступних грошей, тобто купівельною здатністю.

З усіх симптомів занепаду капіталістичної моделі цей феномен технологічного безробіття є просто одним з найбільш глибоких, оскільки він дійсно проявляє протиріччя функцій системи. Капіталізм припускає, що попит на людську працю буде майже однаковим і всеохоплюючим. Проте, якщо дешевшим є найняти машини для виконання ролі людини, то як тоді ми отримаємо «витрачання грошей» людьми, які, як робоча сила, тепер були заміщені цими самими машинами? Як машини можуть продовжувати здійснювати виробництво без «підживлення» грошового обороту?

В решті решт, аргумент щодо пониження вартості в межах контексту капіталізму просто не працює оскільки він припускає пряме врегулювання балансу між ціною та зниженою собівартістю (заощадження грошей завдяки механізації для зниження кінцевої ціни товару) для того, щоб задовольнити купівельну здатність тепер вже ненайнятих споживачів (ті робочі місця, які були замінені завдяки механізації), яка постійно зменшується.

Єдиний метод за яким це могло би працювати це якщо усунути сам прибутковий стимул, що по суті є неможливим якщо ми все ще будемо мислити в межах контексту ринкової економіки. Єдина причина по якій компанії застосовують технології для заміни людської праці і з якої треба починати це заощадження грошей та посилення своєї конкурентної позиції на певному рівні в загальній економіці. Такі наміри руйнують будь-яке розподільче збалансування між купівельною спроможністю та заощадженням коштів.

 

 

750 Для довідок: Coming to an office near you

(http://www.economist.com/news/leaders/21594298-effect-todays-technology-tomorrows-jobs-will-be-immenseand-no-country-ready)

 

- СПРАВЖНІ ЕКОНОМІЧНІ ФАКТОРИ -

 

«За останні 100 років світ змінився набагато більше ніж за будь-яке інше століття. Причина цьому є не політичною чи економічною, а технологічною – технології, які випливають безпосередньо з прогресу в базовій науці (751)»

- Стівен Гокінг

 

Загальний огляд

В Греції, економіка означала управління домашнім господарством (752). Визначаючими якісними атрибутами економіки є рівень її «ефективності». В протилежність практикам «ринкової ефективності», яка поширена сьогодні, ця форма ефективності пов’язана з фізичними системами – а не із взаємодією «грошей», «ринку» та іншими сумнівними культурними вигадками (753).

В цьому процесі фізичної еволюції, ми неодмінно приходимо до набору взаємопов’язаних компонентів, які відповідно називаються економічними факторами. Знову ж так, ці компоненти, на відміну від більшості фінансових теорій, які мають місце в сучасному світі сьогодні, не мають нічого спільного з актом торгівлі і тому подібним. Скоріше вони включають у якості факторів справжні технічні процеси, а отже тенденції, потенціали та вимоги до виміру, які є необхідними для оптимізованої системної організації протоколів індустріального видобутку, виготовлення, розподілу, проектування, переробки і тому подібне.

Тим не менше, заради кращого розуміння варто зазначити, що навіть якщо цей тип економічного мислення є сильним відступом від традиційних економічних теорій, які основуються на грошах і які ми переживаємо сьогодні, в цьому есе ми все таки будемо розглядати ці компоненти економіки основаної на ресурсах в контексті традиційних «мікроекономічних» та «макроекономічних» категоріальних відмінностей так, як це робиться в загальноприйнятих підручниках з грошової економіки.

Макроекономічні компоненти пов’язані зі взаємозв’язками фізичної системи найвищого рівня, які ми можемо осягнути. Мікроекономічні компоненти пов’язані з певними специфічним галузями промисловості або секторами, які зазвичай пов’язані з виробництвом єдиного продукту, регіональним розподілом та специфічними регенеративними аспектами (про це йтиметься більш широко пізніше в цьому есе). В більш широкому сенсі на рівні системи, макроекономічні компоненти також як правило керують логікою пов’язаною з мікроекономічними аспектами. Наприклад, макроекономічний атрибут глобального управління ресурсами має універсальне відношення до відповідного розвитку мікроекономічної діяльності, як наприклад, до ефективності проектування продукту (яка неодмінно використовує такі глобальні ресурси).

Тим не менше, перед тим як розглянути ці компонентні фактори, на черзі стоїть подальше обговорення систем та того, що насправді являють собою наші соціальні цілі.

 

Загальна теорія систем

Загальна теорія систем це ідея, яка ймовірно стала найбільш відомою завдяки біологу Людвигу фон Берталанфі. Він зазначав: «…існують моделі, принципи та закони, які застосовують узагальнені системи або їх підкласи, незалежно від їхнього особливого типу, природи їхніх складових елементів, та їхніх взаємозв’язків або «сил» між ними. Здається законним задатися питанням щодо теорії, яка стосується не систем більш менш

 

751 Steven Hawking, A Brief History of Relativity, Time Magazine, December 31st, 1999 р.

752 Термін «економіка» в Греції ([Oikonomia]) означає «управління домашнім господарством; ощадливість» - звідси «е·кон·о·мити» або «посилювати ефективність».

753 Дивіться есе «РИНКОВА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОТИ ТЕХНІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ».

спеціальних типів, а універсальних принципів, які застосовуються до систем взагалі» (754). В той час як протягом багатьох років теоретики теорії систем значною мірою сприяли інтелектуальній складності та детальній розробці, базове розуміння є скоріше простим та інтуїтивно легким для сприйняття.

Людське тіло, наприклад, складається з різноманітних системних взаємозв’язків, які за своєю властивістю не лише регулюють специфічні процеси задля певних цілей (такі наприклад як серце та його роль у циркуляції крові), ці системи так само завжди мають менший та більший рівень взаємозв’язків. У випадку із серцем, кров, яку воно циркулює має свій власний набір визначених хімічних властивостей та системної поведінки (системні взаємозв’язки нижчого рівня) в той чай як сама кров є також складовою частиною всього ряду людських органів (системні взаємозв’язки вищого рівня), а отже пов’язана, наприклад, з легенями, які сприяють розподіленню кисню по всьому кровотоку.

Розширюючи цей приклад до вищого рівня взаємозв’язків, можна сказати, що ця система людини пов’язана з екологічною системою (755), яка неодмінно має прямий взаємозв’язок зі здоров’ям людини. Для прикладу, погані індустріальні методи, які існують в межах екологічної системи, можуть, наприклад, представляти собою забруднення повітря, що спричиняє умови, які можуть закласти основу для проблем з легенями або для іншої шкоди людському здоров’ю. Звісно, системні взаємозв’язки з людським здоров’ям є не лише «фізичними» в традиційному сенсі цього слова, вони є також психологічними та соціальними в своїй причинності. Наука прийшла до кращого розуміння того, як через генетичний вплив та вплив навколишнього середовища, які включають в себе контекст систем вищого рівня, формується людське виховання та схильності поведінки. Наприклад, як зазначалося в попередніх есе, проблеми залежності, такі як наркоманія або алкоголізм, можуть бути часто пов’язаними зі стресом у ранніх періодах життя та емоційними втратами (756). В дійсності, самим базисом для розуміння охорони здоров’я, без виключення є розуміння системності. Відтепер, поєднання всіх систем є тим, що можна назвати «узагальненими керуючими принципами». В науковій термінології, «узагальнений» принцип або теорія це фундаментальна характеристика або припущення, яке керує всією системою. Примітним є те, що постійним пошуком у сучасній науці є дослідження універсальних керуючих принципів, які застосовуються до всіх відомих систем у всесвіті, як було виражено у попередній цитаті Людвига фон Берталанфі.

В той час як існує велика доля теоретичних дебатів щодо комплексної поведінки певних систем (де виникають сутички між точками зору, наприклад, «класичної механіки» та «квантової механіки»), розуміння, яке стосується ефективної економічної організації – системної конструкції призначеної для оптимізації людського добробуту та довготермінової екологічної та соціальної стійкості – не повинно втрачатися в такій абстракції. Таким чином, економічні взаємозв’язки представлені в цьому есе справедливо є очевидними та легкими для їх перевірки на дійсність.

Тим не менше, давайте відмітимо, що коли системний світогляд насправді усвідомлюється у своєму глибокому розгалуженні незмінної взаємопов’язаності, а отже взаємозалежності та взаємовідповідальності буквально всього відомого у всесвіті, традиційні культурні поняття основані на соціальному поділі людей – такі як релігійна вірність, расова приналежність, класовість, національні країни, патріотизм та інші прояви

 

754 Ludwig Von Bertalanffy, General System theory: Foundations, Development, Applications, New York: George Braziller, 1976 р., ст.32

755 «Екологія» визначається як: галузь біології, яка має справу зі взаємозвязками та взаємодією між організмами та їхнім середовищем, включаючи інші організми (http://dictionary.reference.com/browse/ecology).

756 Др. Габор Мате в своїй роботі «В королівстві голодних привидів» (англ. «In the Realm of Hungry Ghosts», North Atlantic Books, 2012 рік) представив величезну кількість досліджень, які стосуються того, як «емоційні втрати», що відбуваються в ранньому віці впливають на поведінку в пізнішому житті, особливо що стосується схильності до залежностей.

породжені світом, який в минулому ймовірно був необізнаним про такі реалії – не можуть створювати нічого іншого окрім збентеження, поганого пристосування та конфліктів у довгостроковій перспективі.

Усвідомлення та намагання мислити в контексті взаємопов’язаних систем має вирішальне значення для інтелектуального розвитку, так само як і створення освітнього імперативу для людей, щоб також вчитися більше як «універсалами», що є протилежним до жорсткого поняття «спеціалістів», яке є поточною моделлю завдяки структурі нашої традиційної ролі праці. Нажаль, наша система освіти була сформована та структурована не для того, щоб створити усебічне розуміння світу, але скоріше спрямувати фокус на ізольовану та вузьку спеціальність, яка в результаті зменшує розуміння системи (757).

Отже, повертаючись до конкретного контексту створення економічної моделі, така доречність системи природно створює по суті «самогенеруючу» причинність, яка значною мірою зменшує суб’єктивність. Коли ми встановлюємо взаємозв’язок між поточним розумінням людської системи та екологічною системою, ми отримуємо процес об’єктивного припущення що стосується того, що є можливим та стійким, як в загальній структурі індустріальних процесів так і в структурі цінностей самого суспільства.

В кінцевому підсумку, як тільки ця реалія усвідомлюється, знаючи, що ми можемо ніколи так і не досягнути абсолютного розуміння повної, універсальної керуючої системи, нашою задачею є відтак вивести економічну модель, яка найкращим чином накладається на такі відомі нам властивості та взаємозв’язки фізичного світу, адаптуючись та пристосовуючись настільки ефективно наскільки це можливо, в той час як нова зворотна реакція (інформація) буде продовжувати підтверджувати її дійсність. Іншими словами, створення економічної моделі є насправді процесом структурного упорядкування з існуючою екологічною системою, яка вже має місце на планеті земля. Рівень, до якого ми можемо цього досягнути, визначає наш успіх.

 

Соціальні цілі

В той час як різноманітні світові культури сьогодні проявляють багато унікальних рис та інтересів, все ще існує базовий, практично універсальний набір спільних потреб, які обертаються навколо виживання. В сукупності, це по суті складає базис «охорони здоров’я», в своєму найширшому сенсі.

Нижче Ви побачите список загальних, на вигляд очевидних соціальних «цілей», на досягнення яких і повинна бути спрямована робота цієї нової економічної моделі, з подальшим детальним поясненням. В загальному, вони є складовими цілями у прагненні до підвищення якості життя для всього людства, при підтримці справжньої стійкості у довгостроковій перспективі.

 

Цілі:

(1) Оптимізована індустріальна ефективність; активна робота над створенням «пост-дефіцитного достатку».

(2) Підтримка оптимізованого екологічного та культурного балансу і стійкості.

(3) Навмисне визволення людства від монотонної та небезпечної праці.

(4) Сприяння активній адаптації системи до нових змінних.

 

(1) Оптимізована індустріальна ефективність; активна робота над створенням «пост-дефіцитного достатку»:

На відміну від поточного, структурного економічного завдання зберегти

757 Для довідок: “Education and the Market Model”, John McMurtry, Journal of Philosophy of Education Volume 25, Issue 2, pps 209–217, 1991 Online: http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/j.1467-9752.1991.tb00642.x/abstract

неефективність заради грошового обігу, економічного зростання та збереження влади (758), ця ціль прагне оптимізувати як технічно так і структурно всі індустріальні процеси для роботи і створення того, що можна образно назвати пост-дефіцитним достатком.

Якщо коротко, то пост-дефіцитний достаток це ідеалізований стан, який усуває дефіцит певного ресурсу чи процесу, зазвичай завдяки оптимізованій ефективності, яка стосується виробничого дизайну та стратегічного використання. Немає необхідності казати, що ідею досягнення універсального пост-дефіциту – що означає багату кількість всього для всіх – по справедливому можна назвати неможливою, навіть з найбільш оптимістичної точки зору. Тому, цей термін, який тут використовується, насправді вказує на точку фокусування (759).

Загальнопоширені приклади реалій пост-дефіциту, які будуть розглядатися більш докладно в пізнішому есе (760), включають статистично доведену можливість створити достаток харчування для світового населення, достаток енергії для її відповідального використання людиною, достаток житла, щоб дати притулок високого рівня якості кожній родині на Землі, разом з достатком товарів, як основаних та потребах (наприклад інструменти) так і основаних на поміркованих бажаннях (предмети розкоші та особливі товари) (761) для того, щоб сприяти постійному підвищенню та покращенню якості життя, яке є недосяжним для ймовірно 99% людства сьогодні.

Ці та багато інших можливостей довели себе як статистичні реалії для поточного населення Землі та навіть більше, якщо вони будуть реалізовані через те, що Р. Бакмінстер Фуллер образно назвав «революцією в науці проектування» (762) або перепроектуванням нашої соціальної інфраструктури, щоб уможливити нову та ґрунтовну ефективність.

Немає необхідності казати, що під цим соціальним перепроектуванням мається на увазі радикальний відхід від поточних соціальних норм та встановлених традицій, включаючи саму природу самої нашої соціально-економічної та керуючої структури (комплексна тема переходу буде розглядатися в пізнішому есе) (763).

 

(2) Підтримка оптимізованого екологічного та культурного балансу і стійкості:

 

Підтримка екологічної стійкості має очевидну важливість враховуючи, що людський вид немає незалежності від середовища свого проживання, а напряму ним підтримується. По суті, сама еволюція доводить, що ми насправді формуємося нашим середовищем, що також в подальшому виражається в глибоких симбіотичних та синергічних зв’язках.

Будь-яке негативне порушення цих взаємозв’язків екологічних систем ймовірно призведе до пропорційно негативних порушень нашого здоров’я з плином часу. Тому, дуже важливим для стійкості та охорони здоров’я в довгостроковій перспективі є переконатися в тому, щоб економічна система, яка практикується, мала структурну, вбудовану відповідність цим природним порядкам. Сам цей аспект є по суті мірилом власної практичної обґрунтованості економічної системи як життєпідтримуючої структури. Варто знову повторити, що сучасна ринкова модель економіки буквально не має структурного визнання цих законів природного порядку. Ринок просто припускає, що

 

 

758 Дивіться есе «РИНКОВА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОТИ ТЕХНІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ».

759 Питання щодо рівня, по суті, стає довільним. Навіть якщо це є можливим лише з деякими наборами ресурсів, мета та важливість роботи над досягненням пост-дефіциту від цього не міняється. Соціальне покращення в загальному базується на таких полегшеннях.

760 Дивіться есе «ПОСТДЕФІЦИТНІ ТЕНДЕНЦІЇ, ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ».

761 Фізично нестійка, надмірна власність та ментальність «накопичення», які є сьогодні загальнопоширеними в сучасному культурному ідеалі високого соціального статусу та успіху, сьогодні потребують полегшення.

762 Рекомендується для вивчення: R. Buckminster Fuller, Critical Path, St. Martin's Press, 1981 р.

763 Дивіться есе «ПЕРЕХІД ТА ГІБРИДНА ЕКОНОМІКА».

такий баланс буде підтримуватися через те що, справедливо вважається метафізичними механізмами, які пов’язані з однією лише грошово-ринкової динамікою (764), - що є помилковим припущенням.

 

(3) Навмисне визволення людства від монотонної, небезпечної та непоштивої праці:

Як буде описано в технічних деталях в пізніших есе (765), що стосується потужної, орієнтованої на ефемеризацію тенденції, яка називається механізацією (що означає застосування машин для заміни робочої ролі, яка зазвичай виконується людьми), то потреба в тяжкій людській роботі та страждання від монотонних, недоречних та небезпечних занять стають значною мірою все менш необхідними. Ця нова технічна реалія також створила тенденції, які колись були неймовірними, такі наприклад як той факт, що застосування автоматизації довело себе як більш ефективне ніж людська праця, роблячи устояні традиції «заробітку на життя» все більш невідповідальною соціальною умовністю, враховуючи, що на даний момент ми можемо робити більше меншою кількістю людей практично в кожній сфері на сьогодні.

Більше того, важливим є також розглянути моделі людської зайнятості з плином поколінь, усвідомлюючи, що поточна соціальна шкода спричинена «безробіттям» є повністю проявом застосування технологій до праці (766). Великим міфом 20го століття, який пропагандується ринковими економістами є те, що технології створюють робочі місця в тій самій пропорції в якій вони їх забирають (767). На сьогодні доведено, що це є статистично неправильним, оскільки експоненціальне посилення в інформаційних технологіях та їх трансформація в постійне підвищення ефективності машин доводить помилковість цього, на перший погляд, правдивого спостереження (768). Сьогодні, криза праці 21го століття не проявляє жодних ознак спадання (769) і знайде своє рішення лише через реструктуризацію індустріальних методів праці, категорично змінюючи традицію «роботи заради виживання» (770).

764 Дивіться есе «ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ», де обговорюється поняття Адама Сміта про «невидиму руку».

765 Дивіться есе «ПОСТДЕФІЦИТНІ ТЕНДЕНЦІЇ, ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ».

766 Економісти сьогодні швидше за все будуть оскаржувати таку заяву разом з тим твердженням, що в цьому рівнянні має враховуватися «аутсорсинг» та інші моменти (поряд з іншими вузькими, урізаними відмінностями). Насправді, розглядаючи людську працю без кордонів, на глобальному рівні, з плином поколінь ми бачимо, що технології і лише технології є тим, що змінило виробничі методи та те, що є інтересом для виробництва. Якби такий прогрес не проявив себе, то людство ніколи б не зазнало Неолітичної революції, а отже все ще б займалося мисливством та збиральництвом примітивним способом.

767 Це припущення є частиною того, що історично мало назву «помилковість луддитів». Варто зазначити, що навіть якщо хтось би намагався висувати претензії пов’язані з помилкою луддитів, щоб нові робочі місця створювалися у рівній кількості для компенсації заміщеної робочої сили в тепер уже механізованому секторі, все більше і більше приходить усвідомлення того, що такі робочі місця ймовірно мають мало спільного зі справжньою доречністю щодо життєздатності та функцією підтримки життя. Отже, «новостворені робочі місця» завжди служать як марнування людської енергії. Одна справа виконувати дії, що представляють інтерес для чийогось життя, з власної волі. Інше справа бути примушеним до такої безглуздої праці просто тому, що Ви повинні «працювати заради виживання». Для вивчення рекомендується наступні матеріали: David Graeber, On the Phenomenon of Bullshit Jobs, Strike Magazine, 2013 (http://www.strikemag.org/bullshit-jobs/).

768 Проблема тут полягає в швидкості технологічного прискорення. Сто років назад, така швидкість змін була набагато менш стрімкою, в той час як сьогодні швидкість змін все більше й більше експоненціально посилюється. В той час як соціальні зміни у промисловості та праці могли динамічно компенсувати такі зміни у минулому завдяки відносно повільному темпу, з плином часу стає все більш складним підтримувати «роботу задля доходу» як ми її знаємо в сучасній традиції. Це відбувається також через те, що крива експоненціального росту з часом зменшує вартість інструментів машинної автоматизації встановлюючи загальну неминучість того, що машини не лише перевищать по продуктивності людську працю в певних секторах, але вони будуть також дешевшими у довгостроковій перспективі. Для вивчення цього питання ми рекомендуємо наступні матеріали: http://www.kurzweilai.net/the-law-of-accelerating-returns

769 На початку 21го століття новини та статистичні звіти про глобальну кризу безробіття були досить рясними, особливо, що стосується молоді. Для довідок: Generation jobless

(http://www.economist.com/news/international/21576657-around-world-almost-300m-15-24-year-olds-are-not-working-what-has-caused)

770 Для довідок: Could Automation Lead to Chronic Unemployment? Andrew McAfee Sounds the Alarm

(http://www.forbes.com/sites/singularity/2012/07/19/could-automation-lead-to-chronic-unemployment-andrew-mcafee-sounds-the-alarm/)

(4) Сприяння активній адаптації системи до нових змінних:

 

В той час як ця ціль могла здаватися більш абстрактною в порівнянні з попередніми цілями, усвідомлення нових реалій інтелектуальної та індустріальної еволюції є дуже важливим. Ми повинні структурно зробити можливою адаптацію.

Сукупна інтелектуальна кульмінація людських знань є, і як показують сучасні тенденції, завжди буде неповною. Багато практик, які можливо вважаються «стійкими» або такими, що відповідають охороні здоров’я сьогодні цілком можуть бути визнаними шкідливими у відносному або абсолютному сенсі в майбутньому. Прикладом можуть бути минулі десятиліття спалювання нафти. В той час як на початкових етапах її використання простежувалися невеликі негативні зворотні реакції, сьогодні існує сильний поштовх до того, щоб відійти від використання вуглеводної енергії завдяки посиленню наслідків, які є результатом її застосування у якості первинного джерела енергії для суспільства – особливо враховуючи поточний стан більш чистих та багатих альтернатив.

Тому, індустріальна та економічна система повинна бути динамічно спроможною до оновлення, уможливлюючи швидке виправлення помилок та вдосконалення при розвитку прогресу. Знову ж таки, цей тип гнучкості на даний момент ігнорується у ринковій економіці сьогодні, оскільки будь-які такі зміни часто мають дестабілізуючий ефект на прибутковість відповідних галузей промисловості. В загальному в сучасний період зміни проходять надзвичайно повільно в цьому плані через параліч, який походить від збереження долі ринку та групової влади. Можна дуже легко аргументувати те, що прогрес часто є шкідливим для існуючих схем прибутку.

 

Макроекономічні фактори:

В традиційній економічній теорії, яка базується на ринку, макроекономіка має справу з найбільш широкими факторами впливу та політикою, які частково впливають на динаміку та можливі результати мікроекономічних умов. Вона зазвичай пов’язана з вимірюванням зростання, рівнем зайнятості, відсотковими ставками, національними боргами, валютою і так далі.

В контексті ПрРОЕ ми можемо також встановити економічні компоненти, про які можна мислити так само категоріально, лише в цьому випадку вони прямо пов’язані з керуючим тиском фізичного світу вищого порядку, а також з тим як такі фізичні принципи стосуються більш «мікроекономічних» дій з виробництва товарів, проектування, розподілу і тому подібного. Іншими словами, це всеосяжна структура правил, яка по суті підкріплена фізичною наукою для того, щоб забезпечити підтримку та оптимізацію справжньої економічної ефективності.

В основі макроекономічного (і, як наслідок, мікроекономічного) підходу лежить спосіб мислення та самого аналізу. Це «науковий метод». Часто кажуть, що в науці ніщо не може бути доказано, лише спростовано. Це і є красою цього методу, оскільки характерний йому скептицизм своїх власних висновків, при відсутності людських упереджень, може забезпечити постійний прогрес та коригування. Наука дає інструмент для того, щоб приходити до висновків, а не «робити їх», а це і є тією основаною на системності логікою, на яку повинні бути зорієнтовані всі економічні рішення як відносно можливостей так і відносно обмежень (771).

Що стосується наукового методу в контексті «макроекономічної політики» в ПрРОЕ так це те, що ми б могли вести облік у масштабах всієї Землі. Його складові по суті пов’язані з наступним:

 

(1) Глобальне управління ресурсами

(2) Глобальне оцінювання попиту

(3) Глобальні протоколи виробництва та розподілу.

Ці три фактори розглядаються у якості «макроекономічних», оскільки вони утворюють основний, майже універсальний розгляд інфраструктури, незалежно від того що в особливості дане виробництво тягне за собою або де воно розміщене на планеті. (Наразі потрібно також зазначити, що концепція «національної економіки» більше не є життєздатною в цій перспективі, так само як вона в дійсності ніколи такою не була, якщо говорити технічно).

 

(1) Глобальне управління ресурсами:

Глобальне управління ресурсами це процес відстеження використання ресурсів, а отже робота над передбаченням та униканням дефіциту та інших проблем. В дійсності, воно не відрізняється від логіки, яка лежить в основі більшості загальноприйнятих інвентарних систем, які ми можемо знайти у комерційній сфері сьогодні. Тим не менше, ця система пов’язана передусім з відстеженням рівня природної генерації для підтримки динамічної рівноваги (772).

Всі відомі природні ресурси – чи то деревина, мідна руда, вода, нафта, і т.д. – мають свою власну швидкість природної регенерації, якщо така взагалі є. У певних випадках, як наприклад у випадку зі станом певних металів або мінералів, термін регенерації настільки довготривалий, що було би більш доречним негайно просто припустити його обмежену поставку (773). Взагалі, цей процес можна було би почати із цілковитого обстеження Землі до того рівня, до якого це є технічно можливим, де обстеження б відбувалося в режимі реального часу на доступному технічному рівні.

Каталог відстежуваних ресурсних компонентів буде включати всі форми, від біотичних ресурсів, таких як дерева, до абіотичних ресурсів, таких як залізна руда і тому подібне. Забруднення та інші екологічні порушення ресурсної цілісності також будуть братися до уваги. В той час як такий підхід загальних систем для обліку ресурсів в масштабах Землі та система відстеження можуть здаватися складною задачею, насправді на сьогоднішній день це є абсолютно здійсненним, з тими технологіями, які вже використовуються для відповідних галузей промисловості в корпоративному середовищі.

 

(2) Глобальне оцінювання попиту:

Глобальне оцінювання попиту це процес визначення попиту людського населення. Якщо коротко, то цей процес буде поділятися на серії регіональних обстежень, в поєднанні з випуском публікацій, які інформують громадськість про нові можливі проектні рішення у виробництві споживчих товарів або промисловому виробництві.

Тоді як поточна культурна практика, яка включає громадську рекламу, що здійснюється корпораціями в цілях підвищення прибутку, та яка часто нав’язує населенню цінності орієнтовані на статус та марнославство у багатьох відношеннях замість того, щоб допомагати йому у задоволенні існуючих потреб, робочий процес у ПрРОЕ цілковито пов'язаний зі створенням поінформованості про нові технологічні можливості при їх появі, в той же час даючи змогу досягнути узгодженості, щоб прийняти рішення у чому є інтерес для виробництва, а у чому ні (774).

Це можна назвати «ринком» ПрРОЕ. У багатьох аспектах, це також може розглядатися у якості самого ме

Последнее изменение этой страницы: 2016-08-11

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...