Основні та додаткові види державних соціальних гарантій

Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

До числа основних державних соціальних гарантій включаються:

¨ мінімальний розмір заробітної плати;

¨ мінімальний розмір пенсії за віком;

¨ неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

¨ розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими за прожитковий мінімум, установлений законом.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються інші державні соціальні гарантії, додаткові державні гарантії щодо:

· рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

· рівнів оплати праці працівників різної кваліфікації в установах та організаціях, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів;

· стипендій учням професійно-технічних та студентам вищих державних навчальних закладів;

· індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін;

· надання гарантованих обсягів соціально-культурного, житлово-комунального, транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров’я, фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування, забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки. Схематично основні та додаткові державні соціальні гарантії проілюстровано на рис. 3.3.

Порядок визначення та застосування державних соціальних гарантій у реалізації державної соціально-економічної політики базується на законодавчій основі. Проте виключно законами України визначаються:

▲ мінімальний розмір заробітної плати;

▲ мінімальний розмір пенсії за віком;

▲ неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

▲ величина порогу індексації грошових доходів громадян;

▲ пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв’язку та критерії їх надання.

Рис. 3.3. Основні та додаткові види державних
соціальних гарантій

Державні соціальні гарантії є обов’язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Запитання для самоконтролю

1. Поняття соціальних нормативів та їх групи.

2. Поняття та види державних соціальних стандартів.

3. Базовий державний мінімальний соціальний стандарт.

4. Принципи, цілі та завдання соціальної стандартизації.

5. Система державних соціальних стандартів і нормативів в Україні.

Основні та додаткові види державних соціальних гарантій.

ТЕМА 4

ПЛАНУВАННЯ І ФІНАНСУВАННЯ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ

СФЕРИ

ПЛАН

1. Поняття соціальної сфери.

2. Галузі соціальної сфери.

Рівні управління соціальною сферою.

4. Джерела фінансування соціальної сфери.

Поняття соціальної сфери

Реалізація соціальної політики у будь-якому суспільстві здійснюється через певну систему соціальних інститутів, фінансових і правових механізмів та рівнів управлінського впливу. У сукупності перераховане являє собою особливу соціальну сферу суспіль­ства і сукупність галузей соціального комплексу. Тому більш конкретна постановка проблеми про способи реалізації соціальної політики в Україні вимагає відповіді на питання про сутність, основні характеристики і способи функціонування соціальної сфери в нашому суспільстві.

У науковій літературі поняття «соціальнасфера» використовується в різних значеннях. Нас дане поняття буде цікавити у двох аспектах:

1) як певна сфера суспільної системи;

2) як сукупність галузей народного господарства, а також галузей державного, регіонального і місцевого управління (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Сутність соціальної сфери

Як підсистема суспільного організму соціальна сфера характеризується:

· специфічними процесами взаємодії та відтворення людини, особистості, соціальних груп і населення в цілому;

· особливого виду відносинами, що складаються з приводу відтворення людського потенціалу і дотримання соціальної справедливості в суспільстві;

· тільки їй властивими функціями диференціації та оформлення соціальних груп.

Функції і відносини соціальної сфери реалізуються через діяль­ність двох груп соціальних інститутів (рис. 4.2):

Рис. 4.2. Групи інститутів соціальної сфери

1. Інститути малого рівня формалізації, що діють на основі внутрішнього саморегулювання (суспільні об’єднання, сім’я).

2. Інститути великого рівня формалізації, регулювання яких здійснюється через спеціальні органи управління (організації й установи соціальної сфери і відповідні органи їхнього управління).

Саме друга група інститутів утворює соціальну сферу як сукупність народногосподарських і управлінських галузей.

Тому в другому значенні соціальну сферу можна визначити як сукупність галузей, програм і заходів, спрямованих на досягнення соціальних цілей і результатів, покликаних підвищити суспіль­ний добробут і поліпшити якість життя населення.

Реалізується соціальна сфера через надання соціальних послуг, забезпечення соціальних гарантій, пільг і виплат.

Галузі соціальної сфери

Соціальна сфера містить у собі ряд самостійних галузей і напрямів діяльності державних органів влади. Кожна галузь має свою структуру, органи управління, правову і фінансову основу. Перелік галузей соціальної сфери наведено на рис. 4.3—4.5.

Рис. 4.3. Галузі соціальної сфери

Освіта— галузь, що забезпечує найважливішу соціальну гарантію розвитку суспільства. Її метою є соціалізація, залучення громадян до всієї накопиченої культури, розвиток кадрового потенціалу економіки. У структуру галузі входять підприємства й освітні установи всіх рівнів, а також державні, регіональні та міс­цеві органи управління освітою.

Охорона здоров’я — галузь, метою якого є підтримка здоров’я нації, збереження і розвиток людського потенціалу суспільства. Включає підприємства й установи охорони здоров’я, фонди обов’язкового і добровільного медичного страхування, регіональ­ні та місцеві органи управління.

Рис. 4.4. Галузі соціальної сфери
(охорона здоров’я, культура і мистецтво)

Культура і мистецтво — галузь, що забезпечує поширення культурних традицій, підвищення духовної культури населення, розвиток творчого потенціалу і культурної активності громадян. Включає підприємства й установи культури, а також органи управління.

Соціальний захист населення — галузь соціальної сфери, що зараз активно розвивається, її метою є соціальна підтримка і захист непрацездатних і малозабезпечених прошарків населення. Галузь розвивається по трьох основних напрямах:

1) соціальне забезпечення;

2) соціальна допомога і соціальне обслуговування;

3) соціально-страхові фонди.

Крім перерахованих галузей, соціальна сфера охоплює напрями діяльності органів державного, регіонального і місцевого управління, які не є галуззю, але регулюють особливу сукупність значущих соціальних процесів. До таких напрямів державного регулювання відносяться державна, регіональна і місцева політика доходів, політика у сфері праці та трудових відносин, політика зайнятості, міграційна, житлова, молодіжна політика, політика у сфері міжнаціональних відносин.

Рис. 4.5. Соціальний захист населення

Дані напрями соціальної політики реалізуються відповідними органами державного і місцевого управління через систему заходів адміністративного впливу, розвиток законодавчої бази, систему соціально-культурних заходів і виконання цільових соціальних програм.