Тема 1. Соціальна політика як функція державного управління і її складові

Соціальні потреби - це вираження або прояв соціальних очікувань і запитів індивідів і соціальних груп в суспільстві на певному рівні його розвитку. Потреби у міру їх усвідомлення перетворюються на інтереси, що, у свою чергу, стимулює індивідів і соціальні групи на досягнення мети.

Соціальні стосунки - це стосунки між групами людей, які відрізняються своїми засобами буття, займають різне становище в суспільстві і беруть неоднакову участь в його економічному і політичному житті.

Соціальні стосунки - це стосунки рівності і нерівності людей в їх спільній діяльності. Вони можуть носити характер співпраці або конфлікту.

Соціальні стосунки пов'язані з нерівноцінними можливостями і умовами існування і розвитку особистості залежно від причетності до соціального співтовариства або групи.

Вищою метою соціальних стосунків є досягнення соціальної справедливості.

Соціальні процеси - це послідовні зміни стану елементів соціальної системи під впливом внутрішніх і зовнішніх умов.

Соціальне управління - це різновид управління, функцією якого є забезпечення і реалізація потреб прогресивного або регресивного розвитку суспільства і його підсистем. Зміст соціального управління полягає у формуванні критеріїв і показників соціального розвитку, розробка заходів по реалізації соціальних проблем, використання засобів рішення соціальних проблем.

Соціальна політика - це важлива складова внутрішньої політики держави, яка реалізується за допомогою соціальних програм і на практиці реалізує стосунки в суспільстві на користь основних соціальних груп населення.

Завдання соціальної політики - це діяльність державних і громадських інститутів, громадських груп і окремих осіб (суб'єктів соціальної політики), спрямована на реалізацію соціальних потреб людини, які забезпечують її життєдіяльність і розвиток як соціальної істоти на основі стосунків принципу соціальної справедливості при беззастережному дотриманні її громадянських прав і свобод.

Для розробки соціальних програм і оцінки їх виконання потрібні соціальні нормативи і державні соціальні стандарти.

Соціальні нормативи - це певні регламентовані значення соціальних показників, які виражають систему типових вимог соціальних суб'єктів до соціальних об'єктів з метою забезпечення відтворення і розвитку суспільства як цілого, і рішення його соціальних проблем.

Соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних соціальних гарантій в цій державі.

Тести до теми 1

1. Об'єктом соціальної політики є:

а) громадські організації;

б) підприємства;

в) працездатне населення;

г) особа.

2. Суб'єктом соціальної політики не є:

а) підприємство;

б) об'єднання працівників;

в) працездатне населення;

г) громадські організації.

3. Принципом соціальної політики не є:

а) грошові виплати;

б) свобода вибору професій, місця проживання;

в) соціальна солідарність усіх верств населення;

г) соціальне партнерство.

4. До державних соціальних гарантій відносяться:

а) добровільне пенсійне страхування;

б) безкоштовна медична допомога;

в) обов'язкове медичне страхування;

г) добровільне соціальне страхування по безробіттю.

5. Суб'єктом соціального партнерства на регіональному рівні є:

а) уряд;

б) підприємці, галузеві профспілки;

в) адміністрація підприємства;

г) галузеві профспілки, адміністрація підприємства.

6. Предметом переговорів соціального партнерства на національному рівні є:

а) тарифні умови оплати праці;

б) загальні умови заробітної плати, робочий час, соціальні гарантії мінімальної заробітної плати;

в) робочий час;

г) форми і системи оплати праці.

7. Предметом переговорів соціального партнерства на рівні підприємства не є:

а) соціальні гарантії мінімальної заробітної плати;

б) тарифні умови заробітної плати;

в) робочий час;

г) форми і системи оплати праці.

8. Суб'єктами соціальної політики є:

а) державні органи, об'єднання працедавців, громадські організації, працездатне населення;

б) соціально вразливі верстви населення, підприємства;

в) громадські організації, особа, непрацездатне населення, об'єднання працівників;

г) державні органи, підприємства, об'єднання працедавців, громадські організації, об'єднання працівників, особа.

9. Принципом соціальної політики є:

а) доступність освіти, охорони здоров'я, медичних послуг;

б) державні соціальні гарантії;

в) державна соціальна допомога;

г) обов'язкове соціальне страхування.

10. Об'єктом соціальної політики не є:

а) працездатне населення;

б) підприємство;

в) непрацездатне населення;

г) соціально вразливі верстви населення.

11. Інструментом соціальної політики є:

а) державна соціальна допомога;

б) доступність гідних умов життя;

в) право на працю і постійну винагороду за працю;

г) соціальне партнерство.

12. Суб'єктами соціального партнерства на національному рівні є:

а) уряд, підприємства, профспілки;

б) підприємці;

в) адміністрація підприємства;

г) галузеві профспілки.

13. Суб'єктом соціального партнерства на рівні підприємства є:

а) уряд;

б) підприємці;

в) адміністрація підприємства, комітет профспілок;

г) галузеві профспілки.

14. Предметом переговорів соціального партнерства на регіональному рівні є:

а) тарифні умови оплати праці, норми праці, умови праці;

б) загальні умови заробітної плати;

в) норми праці;

г) робочий час.