П. Бахін, В.К. Весельський, Т.С. Маліков

П. Бахін, В.К. Весельський, Т.С. Маліков

Поліцейський допит у США

(Поради допитуючому)

Навчальний посібник

Вступ

Для процедури розслідування злочинів завжди була актуальною взаємодія завдань кримінального судочинства (встановлення винного у вчиненні злочину) та забезпечення при цьому прав та інтересів усіх учасників розслідування. Порушення їх відповідності, згідно закону, тягне за собою або неякісність дій по встановленню об'єктивної істини, або обмеження прав громадян, залучених до кримінального процесу.

В наш час, коли Конституція України проголосила, що "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави" (ст. 3), їх забезпечення та реалізація в процесі кримінально-процесуальної діяльності набуває визначального значення [1].

Створення правової держави стане можливим тільки тоді, коли права людини у всіх сферах діяльності будуть надійно захищені та забезпечені законом.

Розслідування — як діяльність, яка передбачає можливість примусового досягання її мети та обмеження прав і свобод громадян (затримання, обшук, привід на допит і т.ін.), потенційно пов'язане з порушенням законності внаслідок допущених слідчими, прокурорами помилок або умисного ігнорування вимог закону "для забезпечення ефективності боротьби зі злочинністю".

Все це обумовлює необхідність удосконалення правової регламентації розслідування (що повинно бути враховано під час прийняття нового кримінально-процесуального законодавства), розширення науково-технічного та тактичного арсеналу слідства, підвищення професійної майстерності слідчих та оперативних працівників. Одним із засобів цього повинно стати вивчення і використання досвіду держав, які можуть бути класифіковані як правові.

Допит є однією з найбільш розповсюджених слідчих дій. Без нього не проходить жодне розслідування. На його проведення йде більше 80 процентів робочого часу слідчого, який взагалі витрачається на проведення слідчих дій (2, с. 108; 3, с. 21]. Тому професіоналізм та майстерність слідчого під час проведення допиту значною мірою зумовлює якість та результативність розслідування.

Наша система розслідування суттєво відрізняється від більшості закордонних: у нас основний акцент робиться на попередньому слідстві, а у них — на судовому. Однак і там, і у нас допит залишається головним джерелом інформації для встановлення обставин подій, які досліджуються.

Для ілюстрації зарубіжного підходу та відношення до допиту ми вирішили прокоментувати одне із американських джерел, присвячене допи-ту.

Автор праці "Поліцейський допит" — в минулому лейтейант поліцейського департаментуКаліфорнії [4].

Висновки

Ми вчимося плавати в процесі плавання. Ми вивчаємо тактику допиту на практиці. Як молодші офіцери, ми маємо великі можливості перевірити наші методи на тих, хто подає скарги, на свідках та інших громадянах. Згодом, коли ми стаємо старшими офіцерами і займаємося розслідуванням більш складних справ, наші допити стають більш цікавими і дуже рідко — більш важкими, у зв'язку з тим, що ми робимося більш досвідченими.

Тактиці допиту ми можемо вчитися під час нашої повсякденної роботи, практикуючись на наших товаришах. Перш ніж розпочати розмову чи допит, офіцер повинен накреслити план стратегії. Однак, якщо запланований метод допиту не виправдовує себе, офіцер повинен уміти швидко переключитися на інший. Коли допит закінчено, добре проаналізувати те, як він проходив. Коли допит не вдався, необхідно шукати причину, думати, який інший, невикористаний метод, міг би принести кращі результати.

Офіцеру рекомендується вести реєстрацію вдалих Методів, які допомогли б успішно вести допит. Необхідно пам'ятати, що ті прийоми, які були вдалими учора, сьогодні можуть бути неефективними. Це пов'язано з тим, що поведінка людей змінюється залежно від того, як змінюються умови їх існування і т.ін.

Проникливий, передовий офіцер може з великим успіхом використовувати у своїй практиці керівництво для проведення допиту, такі настанови:

— систематично удосконалюйте мистецтво допиту постійним застосуванням нових методів та підкріпленням старих;

— аналізуйте допущені на допиті недоліки;

— радьтеся з іншими офіцерами та обмінюйтеся досвідом;

— цікавтесь думкою злочинців про допит;

— будьте весь час у контакті з молоддю, слідкуйте за їх досвідом;

— відвідуйте суди.

Висновки

Проаналізовані положення свідчать про значний збіг більшості організаційних і тактичних моментів допиту у нас, і у американців. У той же час є багато підходів та прийомів, котрі суттєво відрізняються.

У розвитку та удосконаленні правових форм і тактики допиту необхідний детальний аналіз та використання досвіду правоохоронних органів інших країн. У цьому плані можуть та повинні бути прикладом поради І.Р.Кідда щодо практичного удосконалення майстерності допиту, і перш за все такі:

— аналізуйте допущені під час допиту недоліки,

— відвідуйте суди,

— цікавтесь думкою злочинців про допит.

Зрозуміло, що у діяльності поліції США та інших країн є помилки, порушення закону, і не все з їх рекомендацій може бути нами сприйнято, але все, що формує та демонструє людське, чуйне ставлення до допитуваного, повинно стати і нашою зброєю у боротьбі за справедли-вість закону.

Бібліографія

1. Конституція України, — Київ, 1996.

2. Горский Г.Ф. Научные основы организации и деятельности следственного аппарата в СССР. — Воронеж, 1970.

3. Михайлов А.М. Следственная тактика и вопросы научной организации труда следователя // Тезисы докладов научной конференции "Ленинский принцип неотвратимости наказания и задачи советской криминалистики". — Свердловск, 1970.

4. Кіdd І.R. (U.ВегkІу, Саlіfоrnіа), — Тhе роlісу іntеrrоgаtіоn, —Pab,House "Ваzіnо", — Journal fоr роlісеmаn.

5. Криминалистика. Расследование преступлений в сфере экономики. — Нижний Новгород , 1995.

6. Бахін В., Гончаренко В. Як розкриваються злочини. — Київ, 1996.

7. Вакутин Ю.А. Способы маскировки преступного поведения. — Омск, 1987.

8. Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совершен-ствования. — Киев, 1991.

9. Криминалистика социалистических стран. — М., 1986.

10. Бюллетень Главного следственного управлення МВД СССР. — М., 1986, 2 (47).

11. Бахин В.П., Биленчук П.Д., Кузьмичев В.С. Криминалистические приемы и средства разрешения следственных ситуаций. — Киев, 1991.

12. Образцов В.А. Основы криминалистики. — М., 1996.

13. Кольнер М.И. Из практики следователя. — М., 1971.

14. Баев О.Я. Конфликтные ситуации на предварительном следствии. — Воронеж, 1984.

15. Бахин В.П., Лукьянчиков Е.Д. Тактика использовамия внезапности в раскрытии преступлений органами внутренних дел. — К., 1990.

16. Гончаренко В.І., Сокиран Ф.М. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві. — Киев, 1994.

17. Тактические приемы раскрытия преступлений. — Киев, 1991.

П. Бахін, В.К. Весельський, Т.С. Маліков

Поліцейський допит у США

(Поради допитуючому)

Навчальний посібник

Вступ

Для процедури розслідування злочинів завжди була актуальною взаємодія завдань кримінального судочинства (встановлення винного у вчиненні злочину) та забезпечення при цьому прав та інтересів усіх учасників розслідування. Порушення їх відповідності, згідно закону, тягне за собою або неякісність дій по встановленню об'єктивної істини, або обмеження прав громадян, залучених до кримінального процесу.

В наш час, коли Конституція України проголосила, що "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави" (ст. 3), їх забезпечення та реалізація в процесі кримінально-процесуальної діяльності набуває визначального значення [1].

Створення правової держави стане можливим тільки тоді, коли права людини у всіх сферах діяльності будуть надійно захищені та забезпечені законом.

Розслідування — як діяльність, яка передбачає можливість примусового досягання її мети та обмеження прав і свобод громадян (затримання, обшук, привід на допит і т.ін.), потенційно пов'язане з порушенням законності внаслідок допущених слідчими, прокурорами помилок або умисного ігнорування вимог закону "для забезпечення ефективності боротьби зі злочинністю".

Все це обумовлює необхідність удосконалення правової регламентації розслідування (що повинно бути враховано під час прийняття нового кримінально-процесуального законодавства), розширення науково-технічного та тактичного арсеналу слідства, підвищення професійної майстерності слідчих та оперативних працівників. Одним із засобів цього повинно стати вивчення і використання досвіду держав, які можуть бути класифіковані як правові.

Допит є однією з найбільш розповсюджених слідчих дій. Без нього не проходить жодне розслідування. На його проведення йде більше 80 процентів робочого часу слідчого, який взагалі витрачається на проведення слідчих дій (2, с. 108; 3, с. 21]. Тому професіоналізм та майстерність слідчого під час проведення допиту значною мірою зумовлює якість та результативність розслідування.

Наша система розслідування суттєво відрізняється від більшості закордонних: у нас основний акцент робиться на попередньому слідстві, а у них — на судовому. Однак і там, і у нас допит залишається головним джерелом інформації для встановлення обставин подій, які досліджуються.

Для ілюстрації зарубіжного підходу та відношення до допиту ми вирішили прокоментувати одне із американських джерел, присвячене допи-ту.

Автор праці "Поліцейський допит" — в минулому лейтейант поліцейського департаментуКаліфорнії [4].