Категории: ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Топографія як суміжна з картографіею наука. Способи та методи складання топографічних карт.У сучасній науковій геодезичній та картографічній літературі топографія розглядається як ”наука, яка розробляє географічні та геометричні методи вивчення місцевості з метою створення на цій основі крупномасштабних (топографічних) карт“ (Г.Ю. Грюнберг та інші, 1991). Відоме визначення топографії як ”науки, у якій вивчаються методи створення топографічних карт за допомогою вимірювань на місцевості з наступним опрацюванням результатів вимірювань, або за матеріалами дистанційного зондування“ (А.В. Гедимін, 1973). Відоме визначення топографії як ”науки, яка вивчає місцевість у географічному та геометричному відношенні шляхом створення топографічних карт на основі знімальних робіт“. Топографія вивчає також питання класифікації та точності топографічних робіт й отримання за ними інформації про територію та питання розробки методів топографічного знімання. Топографія представляє собою наукову дисципілну, яка розташовується між картографією, з одного боку, та геодезією і фотограмметрією – з іншого. Геодезія та фотограмметрія забезпечує топографію методами вимірювань та визначення місцерозташування різних об’єктів, а картографія – способи зображення місцевості, включаючи й методи його узагальнення (генералізації) та символіку зображуваних об’єктів. Дуже часто топографію називають топографічною картографією, тобто наукою, яка займається картографуванням безпосередньо земної (топографічної) поверхні. Топографічні карти та плани створюються такими способами: – проведенням безпосередніх вимірювань на місцевості та опрацювання їх результатів; – проведенням фотознімання місцевості з літальних апаратів (аерофототопознімання); – із використанням вже існуючих карт крупнішого масштабу. Основними методами створення топографічних карт є: – польовий, який охоплює стереотопографічне знімання й комбіноване знімання; – камеральний (лабораторний). Умовні топографічні знаки Зміст топографічної карти - це рельєф земної поверхні, зображений горизонталями, та її об'єкти, зображені графічними знаками (топографічними умовними знаками). У поєднанні з горизонталями умовні знаки відтворюють на топографічній карті місцевість з усіма її особливостями. Умовні знаки стандартні і єдині. Вони обов'язкові для всіх міністерств та відомств, які займаються топографічним зніманням і складанням планів та карт. Своїм виглядом, формою та кольором умовні знаки часто нагадують зображувані об'єкти або їх відмітні риси. Для топографічних і оглядово-топографічних карт умовні знаки тих самих предметів, як правило, однакові за формою та кольором і відрізняються здебільшого розміром. Місцеві предмети поділяють на групи: гідрографія, грунти, рослинність, населені пункти, промислові та сільськогосподарські об'єкти, дороги, засоби зв'язку, адміністративні границі. Для кожної групи предметів є спільний вихідний графічний знак. Якісні чи кількісні відмінності між предметами кожної групи показують доповненнями і невеликими змінами вихідного знака. Наприклад, за основний (вихідний) умовний знак колодязя взято кружок діаметром 1,2 дам з точкою посередині. Кружком такого самого діаметра, повністю зафарбованим, позначають артезіанські колодязі, а більшого (2 мм) з жирною точкою посередині - колодязі в степу та пустинній місцевості. Умовні знаки поділяються на три основні види: контурні, лінійні і позамасштабні. Крім того розрізняють пояснюючі умовні знаки, пояснюючі підписи (повні і скорочені) і цифрові позначення. Контурними умовними знаками позначаються об'єкти, що виражаються в масштабі карти (ліс, сад, болото тощо), тобто в яких за картою можна виміряти довжину, площу, тобто визначити розміри. Контур чи межу площі, яку займає об'єкт, наноситься на карту крапковою лінією із збереженням подібності з дійсним обрисом меж об'єкта та його орієнтування. Внутрішній простір контурного знака зафарбовується встановленим для знака кольором, і заповнюється (покривається) однаковими за своїм малюнком знаками, що називаються заповнюючими умовними знаками. Так само внутрішній простір контурного знака може одночасно і зафарбовуватися і покриватися заповнюючими умовними знаками. Наприклад, сади, виноградники, рисові поля тощо. Заповнюючі умовні знаки, поміщаються усередині площі, і не вказують ні місцезнаходження окремих предметів, ні їхньої кількості. Лінійними умовними знаками позначаються об'єкти лінійного характеру: річки, дороги, лінії зв'язку тощо, які в межах точності масштабу карти передають довжину об'єктів і їхні вигини. Ширина об'єктів не виражається в масштабі карти і, як правило, зображується з перебільшенням. Наприклад, ширина шосе на карті масштабу 1:50 000 дорівнює 1 мм або в масштабі - 50 метрам, але дійсна ширина шосе дорівнює 12-20 метрам. Точне положення лінійних об'єктів на карті визначається подовжньою віссю (серединою) лінійного умовного знака. Позамасштабними умовними знаками позначають місцеві предмети, не виражені в масштабі карти, наприклад окремі будівлі, дерева, пам'ятники тощо. Позамасштабні умовні знаки - це геометричні фігури встановленого розміру та спрощені малюнки, що передають лише загальний вигляд предмета, а не його розмір чи площу. Центр кожного такого знака - його місцезнаходження, головна точка. Головна точка є у: а) знаках симетричної форми (трикутник, кружок, квадрат, прямокутник, зірочка)-у центрі фігури; б) знаках з широкою основою (пам'ятник, камені тощо) - у центрі основи; в) знаках з прямим кутом в основі (окреме дерево, вітряк, бензоколонка тощо) - у вершині кута; г) знаках, що складаються з кількох фігур, - у центрі нижньої фігури. Координати предметів і відстані між ними визначають від головних точок. Пояснювальні умовні знаки застосовуються для додаткової характеристики об'єктів і для показу їх різновидностей. Наприклад, знак широколистого або хвойного дерева для показу породи дерев усередині контуру лісу. Пояснювальні підписи застосовуються на картах крім умовних знаків і підрозділяються на повні, скорочені і цифрові характеристики. Повні пояснювальні підписи застосовуються для власних назв населених пунктів, рік, озер, гір, урочищ, балок тощо. Скорочені пояснювальні підписи застосовуються для додаткової характеристики об'єктів, що зображуються на карті і тому застосовуються разом із умовними знаками. Для всіх топографічних карт скорочені пояснювальні підписи стандартні і єдині, також як і умовні знаки. Наприклад, біля умовного знака заводу пишеться "маш.", що означає машинобудівний завод; біля умовного знака будівлі, якщо вона є школою, ставиться підпис "шк.", у сарая - "сар." тощо. Цифрові позначення застосовуються для кількісної характеристики зображених на карті об'єктів. Наприклад, поруч з умовним знаком моста вказується його довжина, ширина і вантажопідйомність. Шрифти, виконують функцію умовних знаків, тому що передають не тільки змістовне значення підписів, але і характеризують об'єкти, що зображуються. Наприклад, прямий шрифт чорного кольору літер характеризує розмір, кількість жителів і адміністративне значення населеного пункту; для підписів рік застосовується косий шрифт синього кольору та ін. Для підвищення наочності топографічних карт їхній зміст друкується в декількох фарбах. Кольори також відіграють роль умовних позначень, тому що дозволяють виділяти елементи змісту карт (рослинність, гідрографія, дорожня мережа, рельєф та ін.) зображуючи їх встановленим тільки для них кольором. При зображенні умовними знаками декількох об'єктів на картах допускаються такі умовності: а) при густому розміщенні однорідних об'єктів на місцевості (колодязів, будівель та ін.), зосереджених на невеликій площі, показуються, із зберіганням точного положення, тільки крайні з них; б) при зображенні населених пунктів точно наноситься тільки їхній зовнішній контур, головні вулиці і найближчі до перехресть будівництва. Кількість показаних будівель часто не відображує їхнього дійсного числа, а лише характеризує щільність забудови; в) при зображенні шосейних доріг середина між двома лініями лінійного умовного знака відповідає середині дороги на місцевості; г) центр умовного знака заводу або фабрики розміщається на карті в точці, що відповідає розташуванню на місцевості заводської труби або, при її відсутності, - головного будинку заводу (фабрики). У зміст топографічної карти входить не тільки те, що на ній показано умовними знаками, підписами, цифровими позначеннями і кольором, але і те, що на карті безпосередньо не позначено. Читачі карти здобувають при осмислюванні картографічні уявлення про просторове розміщення предметів і явищ, про зміни, що відбуваються всередині самих явищ і про взаємозв'язки між ними. Отже, ми можемо одержати від карти те, що на ній прямо не позначено, але обумовлено тим, що на карті зображено умовними знаками. Саме просторове розміщення предметів і явищ, їхній розвиток і взаємозв'язок несуть певну інформацію. Умовні знаки періодично переглядаються, уточнюються, змінюються. Деякі з них втрачають свого значення тому, що позначаємі ними об'єкти перестають існувати. Одночасно з'являються нові об'єкти, котрих колись не було. З'являється потреба в нових відомостях з боку не традиційних споживачів карт (лікарів, інженерів, біологів), що викликає необхідність у розробці нових умовних знаків. Швидко розвивається техніка оформлення і видання карт, застосовуються комп'ютерні системи, що дозволяє удосконалити картографічне зображення, збагачувати його зміст, поліпшувати наочність, тобто застосовувати більш ощадливі образотворчі засоби і здешевлювати вартість карт.
|
|
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-11 lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда... |