ТЕСТИ ДО КУРСУ ФІЛОСОФІЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Тема 2. Добровільна громада в Середні віки

№ 33,0,2,1,1,30

У християнському світогляді цінність свободи людини:

- нехтувалася

- визнавалася

- заперечувалася

№ 34,0,2,1,1,40

Поняття «свободи волі» вперше набуває базового значення для життя особи:

- у вченні Аристотеля

- у вченні Цицерона

- у вченні Платона

- у християнському вченні

№ 35,0,2,1,1,60

У християнському вченні патрицій і раб, еллін і юдей, римлянин і варвар:

- володіли принципово відмінними чеснотами

- не могли бути рівними за своєю природою

- визнавалися рівними на основі спільного визнаного права

- визнавалися рівними на основі однакової гідности

№ 36,0,2,1,1,50

Свобода людини у християнському вченні:

- набувається від народження

- здійснюється лише через покаяння і прощення Свобода в християнстві здійснюється покаянням, прощенням, милосердям і вдячністю, – діями і словами, що приходять

- на землю лише завдяки свідомому вибору людини між тим, що вона

- хоче, і тим, що вона може вчинити.

- реалізується через політичну активність

№ 37,0,2,1,1,50

Августин Блаженний характеризує державу: які ці тести …..гррррр

- як втілення добра

- як здійснення людської сподоби

- як наслідок людської гордині

- як справедливу організацію суспільного життя

№ 38,0,2,1,1,60

За Августином Блаженним, справжня солідарність між людьми:

- існує від природи

- виникає на основі господарських взаємозв’язків

- виникає на основі сімейних стосунків

- створюється на основі церковної громади

№ 39,0,2,1,1,50

Тома Аквінський вважав, що громадянська спільнота визначається:

- громадською власністю

- приватною власністю

- владою вільних людей

- природним правом

№ 40,0,2,1,1,40

Характеризуючи різні види влади, Тома Аквінський вважає найвищою:

- владу економічну

- владу господарську

- владу політичну,бо це стан лише для выльних людей.

Св. Тома до середньовічного деспотизму влади:

- ставився нейтрально

- підтримував його як притаманний його добі «статус-кво»

- ставився вкрай негативно

- обходив це питання мовчанкою

№ 42,0,2,1,1,50

Св. Тома у вченні про людину і владу надавав перевагу:

- імперській політичній організації

- монархії

- конституційній монархії

- позадержавному об’єднанню людей

№ 43,0,2,1,1,50

Св. Тома, витлумачуючи природу влади, вважав, що демократія щодо християнства є:

- негативною формою врядування

- випадковою формою врядування

- сумісною з людською природою формою врядування

№ 44,0,2,1,1,60

Згідно з Т. Аквінським, перебувати християнину у громадянській спільноті:

- це поліпшувати себе і громаду

- це примножувати гріховність

- відходити від праведного життя

- загубити своє християнське призначення

№ 45,0,2,1,1,50

Дискурсивно-мовні особливості витлумачення свободи у християнському світобаченні обумовлювалися:

- природним життям людей

- соціальним устроєм середньовіччя

- отцями церкви

- знаково-символічним контекстом (одкровенням) Біблії

№ 46,0,2,1,1,50

Поняття громадянського суспільства у працях Т. Аквінського:

- не є тотожним до суспільства політичного

- ототожнюється з політичним суспільством

- ототожнюється з церковною організацією людей ст..34

- громадянське суспільство – це

- той проект, що може здійснюватися лише на двох рівнях життя: полі-

- тичному та позаполітичному (на рівні християнської громади і церков-

- ної організації).

№ 47,0,2,1,1,50

У філософії Середніх віків свобода людини:

- стосується лише людського суспільства

- має природне походження

- має надприродне походження

Науки

- вживається для означення мови простолюдинів

№ 70,0,3,1,1,70

Т. Гоббс вважає, що новий лексикон, властивий для громадянського стану:

- має бути очищений від знаків морального значення і приватності

- має бути насичений знаками морального значення і приватності

- має наповнюватися значеннями співчуття, рівності, любови

Тема 7. Громадянське суспільство у метафізиці Геґеля

№ 145,0,7,1,1,50

У теорії громадянського суспільства Геґеля мораль – це:

- ідея свободи як об’єктивність волі

- ідея свободи як суб’єктивність волі ст.185

- ідея абстрактної свободи

- ідея свободи як звичаєвості

№ 146,0,7,1,1,50 !!!

У теорії громадянського суспільства Геґеля етичність – це:

- ідея свободи як об’єктивність волі ст.185

- ідея свободи як суб’єктивність волі

- ідея абстрактної свободи

№ 147,0,7,1,1,60

Громадянський простір у теорії Геґеля виникає як форма суперечності між:

- свободою і випадковістю

- деспотією і демократією

- автономією і гетерономією

- приватністю і корпоративністю

- звичаєвістю й індивідуальною свободою

№ 148,0,7,1,1,60

У теорії громадянського суспільства Геґеля «воля до негації» - це:

- прагнення до панування

- прагнення до самозаперечення

- втеча від самого себе

- прагнення до незалежності

№ 149,0,7,1,1,40

У філософії Геґеля сутністю духу є:

- необхідність

- свобода

- ідея

- поняття

№ 150,0,7,1,1,60

Згідно з філософією Геґеля, джерелом прогресу людськості є:

- виробничі відносини

- боротьба класів

- усвідомлення людиною свободи

- розвиток економічних відносин

- розвиток науки

№ 151,0,7,1,1,40

Згідно з Геґелем, інституційна форма «свободи народу» втілюється у:

- нації-державі

- культурі

- громадянському суспільстві

№ 152,0,7,1,1,40

Згідно з Геґелем, об’єктивною передумовою усвідомлення індивідуальної свободи є:

- громадянське суспільство

- сімя

- культура

- нація-держава

№ 153,0,7,1,1,50

Етичність (Sittlichkeit) у “Філософії права” Геґеля – це:

- громадянське суспільство

- сім’я

- держава

ТЕСТИ ДО КУРСУ ФІЛОСОФІЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Тема: 1 Ідея громадянського суспільства в Античній філософії

№1,0,1,1,1,60

Свобода у філософії Аристотеля це:

- пізнана необхідність;

- вроджений стан будь-якої людини;

- вільний вибір, обумовлений ментальним рішенням;

- стан душі, дарований від природи;

- стан розуму, обумовлений знанням необхідності.

№2,0,1,1,1,60

Аристотель вважає, що свобода – це:

- стан, однаково притаманний усім мешканцям полісу;

- стан, притаманний усім мешканцям демократичного полісу;

- вільний вибір, нічим не обумовлений;

- вільний вибір, обумовлений мовленням, спрямованим на усвідомлення

- блага;

- вільний вибір, обумовлений природними потребами.

№3,0,1,1,1,60

За Аристотелем, свобода людини визначається:

- під впливом природних сил;

- під впливом колективу;ст.19

- під впливом богів;

- у сфері ментального рішення;

- під впливом демократичного врядування;

№4,0,1,1,1,60

Значення свободи людини у філософії Аристотеля:

- має універсальний характер;

- визначається політичним режимом; “Отже, – пише Аристотель, – і громадя-

- нин повинен бути таким чи таким, залежно від тієї чи іншої форми

- державного [соціального] устрою

- стосується стану вільнонародження;

- має випадковий характер;

- визначається природним станом.

№5,0,1,1,1,60

За Аристотелем, найвища міра свободи дії людини стосується:

- сфери мистецтва;

- сфери політики;

- сфери природи;

- сфери ремесла;

- сфери науки.

№6,0,1,1,1,60

Згідно з Аристотелем, найповніша міра свободи людини може проявлятися – між названих – у такому політичному режимі:

- олігархічному;

- тиранічному,

- монархічному,

- аристократичному,

- демократичному.

№7,0,1,1,1,60

Найповніша міра свободи людини, згідно з Аристотелем, проявляється у політичному режимі:

- політії,

- монархічному,

- олігархічному,

- аристократичному,

- демократичному.

№8,0,1,1,1,60

Згідно з Аристотелем, соціальний стан людини-громадянина античного полісу обумовлений:

- лише походженням,

- сукупністю набутих чеснот,

- волею володаря,

- лише спадковістю,

- природним правом.

№9,0,1,1,1,60

Свобода людини античного полісу:

- поширювалася на приватну сферу життя,

- стосувалася публічної сфери,

- обумовлювалася винятково соціальним статусом особи;

- стосувалася господарської діяльності,

- поширювалася на все суспільство.

№10,0,1,1,1,60

На думку Аристотеля, існування людей, що перебувають у рабському стані пояснюється з причин:

- природного становища людини,

- відсутності чеснот, притаманних для громадянина,

- відсутності бажання бути вільним,

- загарбницьких війн,

- тиранічної влади.

№11,0,1,1,1,60

Людина античного полісу, в залежності від його державного ладу: за Арістотелем могла,але насправді ні.

- могла змінити всій соціальний статус і стати вільною,

- не могла змінити свого статусу і стати вільною,

- завжди залишалася в одному й тому ж статусі,

- могла з власної волі змінити свій статус.

№12,0,1,1,1,60

Відмінність між свободою в античному полісі і свободою в Новий Час полягає в тому, що

- людина Нового часу більше зайнята політичною активністю;

- людина Нового часу володіє правом на приватну свободу;

- людина Нового часу має меншу частку приватної свободи, ніж в античності;

- людина Античності має більшу частку приватної свободи;

- в Античності чоловік і жінка володіли рівним правом на свободу.

№13,0,1,1,1,60

Свобода в античному полісі полягає:

- у публічній активності громадян;

- у приватній активності громадян;

- у господарській активності населення;

- у праві бути громадянином;

- у володінні власним майном.

№14,0,1,1,1,60

В античному полісі свобода людини:

- носила індивідуальний характер;

- була цілком приватною справою;

- була несумісною з авторитетом громади;

- була підпорядкована авторитетові колективного правління;

- мала випадковий характер.

№15,0,1,1,1,60

Свобода в античному полісі стосувалася:

- можливості вести незалежне приватне життя;

- можливості обирати віру;

- можливості бути незалежним у своїх домашніх справах;

- можливості громадянина брати участь у виборах;

- можливостей громадянина бути вільним в особистому житті.

№16,0,1,1,1,60

В античному полісі:

- людина відстоювала свої індивідуальні права;

- людина не мала поняття про індивідуальні права;

- індивідуальні права визнавалися демократичним врядуванням;

- індивідуальні права стосувалися лише громадян;

- індивідуальні права дарувалися верховною владою.

№17,0,1,1,1,60

Стан свободи людини суспільства Модерного часу викликаний, зокрема:

- зростанням кількості населення;

- раціональністю монархічної влади;

- прагненням монархів жити у мирі;

- свідомою волею володарів відмовлятися він насильства;

- можливостями торгівлі, якою досягається збагачення без війни;

№18,0,1,1,1,60

Серед усіх грецьких полісів, Афінський спосіб життя сприяв найпомітнішій індивідуальній свободі у порівнянні з іншими полісами через те, що:

- в Афінах було найчисельніше населення;

- афіняни були найосвіченіші серед решти;

- серед усіх занять в Афінах було найрозвинутішим заняття ремеслом і

- торгівлею;

- стратеги Афін запроваджували заборону на торгівлю і грошовий обіг;

№19,0,1,1,1,60

Статус громадянина в Афінах:

- ніколи не надавався чужинцям;

- надавався винятково у спадок від батька;

- надавався винятково на основі майнового цензу;

- міг надаватися рабам;

- надавався чужинцям, які прибували займатися ремеслом.

№20,0,1,1,1,60

Звичай піддавати людину остракізму в античному полісі – свідчить:

- про наявність індивідуальної свободи;

- про невід’ємність права на свободу і громадянство;

- про непідпорядкованість особи колективному рішенню;

- про справедливість колективного рішення стосовно пошанування свободи

- людини;

- про підпорядкування індивіда верховній владі суспільного організму

№ 21,0,1,1,1,50

Згідно з Аристотелем, значення слова «громадянин»:

- може змінюватися у залежності від політичного режиму

- не може змінюватися від політичного режиму

- не залежить від політичного режиму

№ 22,0,1,1,1,60

Поняття «politike koinonia» у філософії Аристотеля позначає:

- будь-яке суспільство давнього світу

- винятково афінське суспільство

- суспільство, що складається з громадян

- суспільство, що складається з громадян і рабів античного полісу

№ 23,0,1,1,1,40

У соціальній філософії Аристотеля стан «politike koinonia» визначається:

- під впливом природних чинників

- під впливом суспільної орієнтації на спільну мету

- безвідносно від орієнтації на спільну мету

№ 24,0,1,1,1,30

На переконання Аристотеля, полісна політична спільнота:

- існує незалежно від етичного виміру життя

- прямо пов’язана з етичним виміром життя

№ 25,0,1,1,1,30

У філософії Аристотеля взаємодія між державою і суспільством:

- є незалежною від етосу спільноти

- визначається етосом спільноти

№ 26,0,1,1,1,30

Аристотель вважає, що сімя як суспільний інститут:

- перебуває поза полісною соціальністю

- належить до соціальності полісної

№ 27,0,1,1,1,40

Поняття полісної соціальності у концепції Аристотеля:

- характеризується як моністична, тотальна єдність суспільних форм життя

- характеризується як розмаїта полісна єдність

№ 28,0,1,1,1,30

У античному афінському полісі громадянське суспільство:

- існує як реальна соціально-політична дійсність

- не існує як реальна дійсність

№ 29,0,1,1,1,40

Ідея громадянського суспільства зароджується:

- у філософії Давньої Греції класичної доби

- у філософії Нового часу

- у філософії новітній

№ 30,0,1,1,1,60

У концепції Цицерона основою права є:

- релігійне ставлення до світу

- природна схильність людини любити іншу людину

- культурна традиція народу

- свобода як така

№ 31,0,1,1,1,40

Цицерон, характеризуючи громадянську спільноту, вважає, що:

- право є основою законів в державі

- право встановлюється законами у державі закон є сполучною

- ланкою громадянського суспільства, а право, встановлене законом,

- однакове для всіх...

№ 32,0,1,1,1,30

Вперше поняття «громадянська спільнота» застосовує:

- Т. Гоббс

- Аристотель

- Цицерон