Битва під Сталінградом та її історичне значення.

Битва за Сталінград розпочалася 17 липня 1942 р. Це місто на Волзі стало символом стійкості, мужності й нечуваного героїзму радянських солдатів. Узяття міста супротивником означало б не тільки втрату одного із промислових центрів, але й перервало б важливі транспортні артерії, що зв’язували центр країни з південними регіонами. Крім того, нова перемога зміцнила б авторитет фашистської Німеччини й підштовхнула б її союзників до більш активних дій проти СРСР. На Сталінград наступала Шоста німецька армія. Період з липня до листопада 1942 р. у радянській історичній літературі називають оборонним. Місто захищали 62-а і 64-а армії. У цей період німецькі війська здійс­нили понад 700 атак на позиції радянських військ. Майже два місяці невеликий загін під командуванням сержанта Я. В. Павлова обороняв будинок по Пензенській вулиці, що фашисти не змогли взяти. Стійкість радянських солдатів, незважаючи на зазнані величезні втрати, не дозволила фашистам взяти під свій контроль і все місто. За 4 місяці боїв відбірні німецько-фашистські війська втратили під Сталінградом до 700 тис. солдатів й офіцерів, понад 1000 танків, 2000 гармат і мінометів, 1400 літаків. У середині листопада 1942 р. війська супротивника були змушені припинити наступ.

Бої в Сталінграді завершили оборонний період Великої Вітчизняної війни. Стійкість і мужність захисників Сталінграда дозволили радянському командуванню до середини листопада досягти загальної переваги сил над німецько-фашистськими військами й перейти до розгрому супротивника.

Курська битва та її історичне значення.

Влітку 1943 року розгорнулася одна з найбільших битв Другої світової війни - в районі Курського виступу.

15 квітня 1943 німецьким командуванням була затверджена Директива № 6, в якій конкретизувалися завдання військ у наступальній операції «Цитадель». Виходячи з вигідного розташування німецьких військ в районі Курської дуги, директивою наказувалося двома ударами по підставі виступу - з півночі, з району на південь орла, і з півдня, з району Бєлгорода - оточити і знищити радянські війська, що знаходяться в районі Курська. Німецьке командування надавало цій операції особливе значення і планував у разі успіху наступ в південно - східному напрямку.

Для здійснення операції «Цитадель» були залучені кращі війська вермахту і найбільш досвідчені генерали.

Німецьке командування готувалося до операції «Цитадель» з особливою ретельністю. Підготовка тривала майже 4 місяці, з тим щоб у війська надійшло достатню кількість нової техніки. Масштабні військові дії не велися, напрям удару було очевидним, і радянські війська постаралися скористатися настала паузою і приготуватися до відбиття німецького наступу з меншою ретельністю.

Історичне значення Курської битви:
- розгромлено кращі дивізії німців;
- стратегічна ініціатива перейшла до Червоної армії, почався загальний наступ радянських військ по всьому фронту;
- були закладені передумови до висадки англо-американських військ і розпаду німецького блоку.
В результаті перемоги під Курськом радянські війська вийшли до Дніпра. З серпня по грудень 1943 р. тривала битва за Дніпро, яка завершилась проривом німецької оборони - "Східного валу", визволенням Києва 6 листопада 1943 р. і початком визволення Правобережної України.

Початок визволення України у 1943р. Визволення Донбасу та Харкова.

Визволення України почалося під час Столінградської битви (листопад 1942 – лютий 1943), яка поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР. Перші населені пункти України в східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 р. Масове ж визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня – 23 серпня 1943 р.). 23 серпня війська Степового фронту звільнили Харків. Розвиваючи успіх, радянські війська у вересні 1943 р. звільнили Донбас і вийшли до Дніпра. У вересні-жовтні 1943 р. розгорнулася героїчна битва за Дніпро, на якому німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони (”Східний вал”). Кульмінацією битви за Дніпро було визволення від окупантів Києва. Сталін, ігноруючи реальне співвідношення сил, наказав будь-якою ціною звільнити Київ до „Великого Жовтня”.
Ціною величезних людських втрат радянські війська звільнили місто 6 листопада 1943 р. За подвиги, здійснені в ході битви за Дніпро, 2430 воїнам було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (п’ята частина від усіх, хто одержав це звання за період війни).
Переможне форсування Дніпра завершувало корінний перелом у війні. Проте ще значна частина українських земель перебувала під фашистською окупацією.
У 1944 р. радянське командування силами чотирьох Українських фронтів здійснило серію наступальних операцій, остаточно визволивши територію України.

Битва за Дніпро.

Би́тва за Дніпро́ — військова кампанія СРСР проти країн Осі у 1943 році в ході Другої світової війни на річці Дніпро. У боях було задіяно близько чотирьох мільйонів людей з обох сторін. Лінія фронту складала приблизно 1 400 км. Битва була однією з наймасштабніших і найкривавіших воєнних операцій світової історії. Оцінки кількості загиблих різняться між 1,7 та 2,7 млн.

За чотиримісячну кампанію Червоної армії проти Вермахту вся Лівобережна Україна була відвойована у німецьких сил, радянські війська захопили декілька плацдармів на правому березі Дніпра та повернули собі Київ.

Поразка Вермахту була повною, бо попри те, що він ще контролював більшу частину правобережної території, обидві сторони розуміли, що подальше визволення лише діло часу. Радянські війська подолали Дніпро, найважчий природний рубіж оборони, а німецькій стороні бракувало сил ліквідувати відвойовані радянські плацдарми на правобережжі. Після перемоги Радянського Союзу у цій битві, поразка Німеччини у другій світовій здавалась неминучою, що значно посилило позиції Сталіна у переговорах із союзниками на Тегеранській конференції, яка збіглася із закінченням битви.