Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






РОЗДІЛ І. РАХУНОК ПОТОЧНИХ ОПЕРАЦІЙ

охоплює всі переміщення через межі економічної території матеріальних цінностей та послуг, призначених для поточного використання.

1) Стаття «Баланс товарів» – відображаються всі переміщення товарів через економічні межі країни з переходом права власності.

а) експорт відбивається у графі «Надходження»;

б) імпорт – у графі «Платежі».

Ця стаття займає ключове місце в платіжному балансі України (на неї припадає 60% усіх валютних надходжень).

Співвідношення обсягів надходження і платежів по цій статті називається торговельним балансом.

Якщо надходження перевищують платежі, то торговий баланс буде активним, а його сальдо - позитивним; якщо платежі перевищують надходження, то торговий баланс буде пасивним, а його сальдо - негативним

2) Стаття «Баланс послуг» – це рух коштів у зв’язку з обміном між резидентами та нерезидентами різноманітними послугами (транспортними, туристичними, комунікаційними, культурними, ліцензійними, інформаційними тощо).

3) Стаття «Доходи» – враховується рух коштів, пов'язаний з доходами фізичних осіб-резидентів, одержаними в оплату праці за кордоном, доходами від прямих інвестицій за кордоном (дивіденди за акціями, нерозподілений та реінвестований прибуток), доходами від портфельних інвестицій (проценти за облігаціями та іншими борговими зобов'язаннями, дивіденди за акціями тощо), доходами від інших інвестицій (проценти за довгостроковими та іншими кредитами і вимогами: депозитами, залишками коштів на коррахунках тощо).

4) Стаття «Поточні трансферти»– враховується рух коштів на безеквівалентних засадах - гуманітарна та технічна допомога, внески до фондів міжнародних організацій, безоплатні перекази грошей з-за кордону фізичним особам (спадок, дарування, аліменти, членські внески в різні благодійні фонди та інші фонди і організації тощо).

РОЗДІЛ ІІ. РАХУНОК ОПЕРАЦІЙ З КАПІТАЛОМ

ТА ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЙ

відображається співвідношення між активами та вимогами резидентів даної країни за кордоном та активами і вимогами нерезидентів у даній країні

1) Стаття «Капітальні трансферти» – це операції, пов’язані з переданням права власності на основний капітал або анулювання боргів кредиторам, коли рух вартості здійснюється на еквівалентній основі (державне фінансування великих проектів за кордоном, інвестиційні субсидії корпорацій своїм іноземним філіям, передання права власності на нефінансові активи - землю та її надра, патенти, авторські права тощо). В усіх цих випадках відбувається зростання капіталу в одній країні і зменшення - в іншій. Воно може здійснюватися в грошовій та в матеріальній формах.

У підрозділі "Фінансовий рахунок" показуються операції з купівлі-продажу та погашення фінансових вимог однієї країни до інших. При цьому відбувається зміна власності на фінансові активи або пасиви країни. Усі фінансові операції класифікуються в три групи:

- «Прямі інвестиції» –це капітальні вкладення прямих інвесторів у зарубіжні підприємства. Вони здійснюються переважно для одержання прямим інвестором контрольного пакета акцій цих підприємств.

- «Портфельні інвестиції»– операції з тими цінними паперами, придбання яких не є прямими інвестиціями (облігації, привілейовані акції, похідні фінансові інструменти, свідоцтва про участь у капіталі товариств, векселі, депозитні сертифікати тощо), тобто не дають права участі в управлінні підприємствами.

- «Інші інвестиції» – операції кредитного характеру: комерційний кредит; довгострокові позики, включаючи кредити МВФ та інших міжнародних організацій; короткострокові позички; депозити; інші активи чи пасиви.

Операції "Фінансового рахунку" займають особливе місце в платіжному балансі, тому що в них ураховується не тільки звичайний рух фінансових ресурсів між країнами, зініційований окремими економічними суб'єктами, а й рух ресурсів на макрорівні з метою балансування платіжного балансу в цілому.

З теоретичного погляду, економічна роль платіжного балансу визначається тим, що відображені в ньому обороти безпосередньо впливають на попит і пропозицію на валютному ринку: надходження валюти створює передумови для формування пропозиції її, а платежі - для формування попиту на валюту. Цей зв'язок можна виразити кількісно у вигляді таких формул: 1) ПрВ = ЗВ1 + НВ – ЗВ2

ПрВ - пропозиція інвалюти протягом звітного періоду, ЗВ1 - залишки інвалюти в суб'єктів ринку на початок періоду; НВ - надходження інвалюти протягом звітного періоду по платіжному балансу; ЗВ2 - залишки інвалюти в суб'єктів ринку на кінець періоду. Якщо залишки інвалюти на початок і кінець звітного періоду однакові, то пропозиція валюти буде збігатися з надходженнями її по платіжному балансу, тобто ПрВ = НВ. 2) ПоВ = БВ1 + ПВ – БВ2

ПоВ - попит на інвалюту протягом звітного періоду; БВ1 - боргові зобов'язання резидентів перед нерезидентами на початок періоду; ПВ - валютні платежі протягом періоду по платіжному балансу; БВ2 - боргові зобов'язання резидентів перед нерезидентами на кінець періоду. Якщо боргові зобов'язання на початок і кінець звітного періоду однакові, то попит на інвалюту буде збігатися з валютними платежами, визначеними по платіжному балансу, тобто ПоВ = ПВ. (ПоВ) і (ПрВ) на валютному ринку будуть урівноважуватися за умови збалансованості (НВ) та (ПВ) платіжного балансу.


49. Золотовалютні резерви в механізмі валютного регулювання.

У механізмі платіжного балансу важливе місце займають офіційні золотовалютні резерви (ЗВР), що враховуються по статті "Резервні активи" і слугують офіційним механізмом урегулювання його сальдо. Активне сальдо платіжного балансу сприяє зростанню золотовалютних резервів, а пасивне - їх зменшенню.

Золотовалютні резерви - це запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі і перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення.

Ці потреби визначають цілі накопичення золотовалютних резервів.

трансакційне призначення Забезпечення країни достатнім запасом міжнародних платіжних засобів, з тим, щоб держава, її окремі структури та недержавні економічні агенти могли своєчасно розрахуватися за своїми зовнішніми зобов’язаннями. слугують запасом ліквідних коштів, які забезпечують платоспроможність країни на світовому ринку.

інтервенційне призначенняЗабезпечення можливості проводити інтервенції на валютному ринку та ринку грошей, з тим, щоб підтримувати на потрібному рівні попит і пропозицію на них, обмінний курс та купівельну спроможність грошей. підтримують зовнішню та внутрішню цінність грошей (його ще можна назвати регулятивним)

Досягнення цих цілей залежить від достатності обсягу золотовалютних резервів та ефективності механізму їх використання. У зв'язку з цим виникає ряд проблем з використанням цього регулятивного інструменту:

проблема оптимізації обсягу золотовалютних резервів Занижений їх обсяг погіршує платоспроможність країни на світовому ринку та обмежує регулятивні можливості держави у монетарній сфері, а завищений - призводить до заморожування значної частини національного багатства країни на тривалий період.
потреба ЗВР у їх трансакційному призначенні визначаються обсягами платежів за зовнішніми зобов’язаннями, пов’язаними з імпортом товарів та послуг, обслуговуванням зовнішнього боргу держави, експортом капіталу тощо
потреба ЗВР в їх інтервенційному (регулятивному) призначенні залежить не тільки від обсягу пропозиції валюти, а й від попиту на неї, який, у свою чергу, залежить від динаміки обсягу пропозиції національних грошей.
проблема використан- ня золотова- лютних резервів Полягає у втручанні уряду та бюджетної системи в цей процес. Річ у тім, що кошти ЗВР не повинні безпосередньо використовуватися навіть на найгостріші потреби суспільства (наприклад, на ліквідацію наслідків стихійного лиха, боротьбу з епідеміями тощо), які мають фінансуватися з державного бюджету чи інших цільових фондів. І лише, якщо в процесі такого фінансування виникне потреба купити на світових ринках матеріальні цінності чи послуги нерезидентів, відповідні державні структури повинні купити необхідну суму інвалюти у ЗВР і здійснити оплату за кордон. За такого фінансування подібних потреб воно одночасно вплине на: - державні фінанси (збільшаться витрати за відповідними планами, не порушивши рівня їх розбалансованості); - валютний ринок (збільшаться однаковою мірою попит і пропозиція інвалюти і не порушиться обмінний курс); - грошовий ринок (зменшиться грошово маса відповідно до зменшення ЗВР і не порушиться рівень її валютного забезпечення)
проблема розміщення та диверси-фікації золотовалютних резервів Має важливе значення для страхування їх від знецінення та для одержання додаткових доходів і збільшення обсягів. Тому ЗВР звичайно тримають у кількох найбільш сталих валютах, що найширше використовуються як міжнародні платіжні засоби (долар США, євро, фунт стерлінгів тощо) і періодично конвертують запаси однієї валюти в іншу, якщо очікується падіння курсу однієї чи підвищення курсу іншої. Як правило, найбільша частка ЗВР припадає на ту валюту, яка найширше застосовується резидентами даної країни у розрахунках з нерезидентами.

Резервна позиція в МВФ – це частка в капіталі Фонду, яку внесла країна у вільно конвертованій валюті. Вона становить 25% від квоти країни в капіталі МВФ (решта 75% квоти вноситься у національній валюті). У межах своєї резервної позиції країна може вільно, на першу вимогу, одержати позичку від МВФ на будь які потреби. Кожна країна-учасник МВФ має квоту, виражену в спеціальних грошових одиницях, які отримали назву SDR (українською мовою – СПЗ, спеціальні права запозичення). Розмір квоти визначається з врахуванням економічного потенціалу країни й її питомої ваги у світовій економіці та торгівлі. Залежно від цих важливих економічних параметрів розподіляються квоти між країнами-членами МВФ дуже нерівномірно – у одних квота велика, а у інших – маленька. Але які б масштаби не мала квота, вона завжди є ключовою ланкою у взаємовідносинах між країнами, які входять до складу МВФ. Її радикальне значення полягає в тому, що від неї залежить сума внеску в статутний капітал Фонду, можливість отримання певних розмірів кредитів від МВФ, а також кількість голосів, які має країна при рішенні питань в органах управління Фонду. Розміри квот переглядаються згідно з статутом МВФ через кожні п’ять років. Це робиться з метою встановлення, чи не потрібно збільшити квоти в результаті зростання масштабів світового господарства або збільшення економічного потенціалу країн-учасниць і зростання їхньої ролі у світовій економіці.

Спеціальні права запозичення (СПЗ) – це частка валютного запасу, виражена у створеній МВФ грошовій одиниці. МВФ емітує СПЗ як колективну валюту і розподіляє її між своїми членами пропорційно їх квотам. Обсяги емісії невеликі, тому ця валюта не відіграє помітної ролі у світовому платіжному обороті і частка її у ЗВР країн теж незначна.

ЗВР слід зберігати так, щоб мінімізувати ризики втрат і забезпечити високі доходи. Зазвичай їх розміщують на високодохідних депозитних рахунках у найнадійніших банках-нерезидентах. Певна їх частина розміщується також у високодохідні цінні папери надійних емітентів, зокрема – в коротко- та довгострокові зобов’язання урядів США та інших країн. Незначна частина резерву може зберігатися в готівковій формі для забезпечення поточних потреб у готівці на внутрішньому ринку. Ці активи не дають доходу, і тому розміри їх мінімізуються. Країн-члени МВФ частину своїх резервів зберігають у вигляді резервного внеску у Фонді та у вигляді запасу СПЗ.

Золота складова СПЗ – це високо чисте золото (не нижче 995 проби) у вигляді монет, зливків чи брусків. Золото безпосередньо не є ліквідним активом. Щоб використати для платежів за зобов’язаннями, золото спочатку слід продати за валюту, а це пов’язано з додатковими ризиками. Зберігання золота теж не захищає резервних активів від знецінення, тому що ціни на золото можуть знижуватися, що спричинює відповідні втрати. Цим можна пояснити тенденцію до скорочення золотих запасів державами – найбільшими його власниками. Проте ситуація на ринках золота може в будь-який час змінитися і ціни почнуть зростати. Це зумовлює зберігання багатьма країнами частини своїх резервних активів у золоті.


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-11

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...