Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






США у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.

США у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.

 

План:

  1. Зміцнення міжнародного статусу США внаслідок Другої світової війни.
  2. Особливості економічного розвитку.
  3. Наростання консервативних тенденцій у внутрішньополітичному житті.
  4. Внутрішня та зовнішня політика адміністрації Джона Кеннеді та

Ліндона Джонсона.

  1. Загострення внутрішньополітичної боротьби у 1970-ті рр. «Уотергейтська справа».
  2. Другий етап науково-технічної революції.
  3. «Рейганоміка».
  4. Зростання ролі США у міжнародних відносинах після розпаду СРСР і комуністичного блоку.
  5. Українсько-американські відносини на початку ХХІ ст.

 

Навчально-методичний комплекс:

1 Т.В. Ладиченко. Всесвітня історія 11 клас. Підручник. К., «Видавництво А.С.К.» 2003 р. стор. 70-87.

2 Я.М. Бердичівський, Т.В. Ладиченко, І.Я. Щупак Всесвітня історія 11 кл. 1939-2004. Підручник. Запоріжжя «Прем’єр» 2004. стор. 70-89.

 

 

І.Зміцнення міжнародного статусу США внаслідок Другої світової війни.

 

1.1.Підсумки війни. США зробили великий внесок у розгром фашизму і мілітаризму в роки другої світової війни. Людські втрати країни нараховували понад 300 тис. убитими і 800 тис. пораненими та такими, що потрапили в полон і пропали без вісті.

Але США, на території яких не велися воєнні дії, виявилися єдиною країною, чия економіка вийшла з війни значно зміцнілою. За роки війни національний доход країни подвоївся.

Основні суперники США або тимчасово вибули з конкурентної боротьби (Німеччина, Японія), або потрапили у фінансово-економічну залежність від США (Велика Британія, Франція). США скористалися цією обставиною, щоб оволодіти новими ринками, збільшити експорт товарів і капіталів, створити велику «імперію долара».

1.2. Зростання військової могутності США. На 1945 р. США досягли найвищого за свою історію рівня військової могутності. Наприкінці війни збройні сили країни нараховували 12 млн. осіб. США аж до 1949 р. монопольно володіли ядерною зброєю.

1.3. Основні цілі зовнішньої політики. Якщо до Другої світової війни зовнішньополітичний курс країни визначала політика ізоляціонізму, то з посиленням економічної та військової могутності відбулася його кардинальна зміна в бік опори на військову силу, прагнення підсилити свій влив на хід подій у всіх країнах світу. Оптимальною, з погляду правлячих кіл США формою устрою післявоєнного світу був би «мир по американськи» - «Рах Аmericana».

Основними цілями зовнішньополітичного курсу США були: зміцнення національної безпеки, створення союзу західних країн, протидія поширенню комунізму, посилення позицій США в усьому світі.

25 червня 1947 р. Конгрес прийняв закон «Про національну безпеку», що вперше в американській історії вводив посаду міністра оборони. Крім того, були створені Рада національної безпеки (РНБ) та Центральне розвідувальне управління (ЦРУ).

1.4. Посилення активності США на міжнародній арені. Показником зростаючої ролі США у світі став їх особливий вплив при створенні Північноатлантичного блоку (НАТО) в 1949 р. Американські генерали зайняли ключові позиції в керівництві цієї організації.

Значно підсилила роль США у світі реалізація «плану Маршалла», у ході якого була надана економічна допомога 17 країнам Європи (враховуючи Західну Німеччину) для відновлення економіки, зруйнованої в ході війни.

Отож, США після Другої світової війни перетворилися в державу – лідера західного світу.

 

2. Особливості економічного розвитку.

 

2.1. Зростання впливу республіканців. У післявоєнний період намітилося зростання впливу Республіканської партії. Смерть президента Ф.Рузвельта 12 квітня 1945 р. обернулася для демократів утратою ряду позицій у країні. Президентом США за конституцією став віце-президент Г. Трумен.

2.5. Перемога на президентських виборах Д. Ейзенхауера. На президентських виборах 1952 р. перемогу здобув кандидат від республіканців, відомий воєначальник у роки Другої світової війни Дуайт Ейзенхауер. Його політика в царині економіки полягала в обмеженні державного регулювання і втручання у справи бізнесу. За час правління президента Д.Ейзенхауера (1953-1960 рр.) покращилося матеріальне становище великої кількості людей: більше половини американців за рівнем доходів стали середнім класом, який має власні будинки, автомобілі тощо. Популярною стала ідея «суспільства загального благоденства».

2.6. Зовнішня політика. У зовнішній політиці адміністрація Ейзенхауера прагнула забезпечити гегемонію США в усьому світі, спираючись на економічні важелі і технологічне лідерство.

Разом із тим, Ейзенхауер не дозволяв втягнути США в яку-небудь нову війну.

Відносини з СРСР у період президентства Ейзенхауера розвивалися досить складно і суперечливо. Деякий прогрес у двосторонніх відносинах був досягнутий під час візиту в 1959 р. у США глави радянського уряду М.Хрущова. Тоді вперше з’явилася реальна перспектива досягти згоди з контролю за озброєнням.

 

Внутрішня та зовнішня політика адміністрації Джона Кеннеді та

Ліндона Джонсона.

 

На президентських виборах 1960 року переміг 43-літній сенатор- демократ Джон Кеннеді, який став 35-м президентом в історії США.

Джон Фіцджеральд Кеннеді (1917-1963) – президент США в 1961-1963 рр. Народився в одній з найбагатших і найвпливовіших родин у країні, яку охрестили «кланом Кеннеді». У сім’ї окрім Джона, було ще 8 дітей, і всі сини присвятили себе політиці. У роки війни Дж. Кеннеді був командиром торпедного катера, учасником бойових дій. Нагороджений медалями ВМС і корпуса морської піхоти. У 30 років став конгресменом, а через кілька років сенатором від штату Массачусетс. У 1960 р. обраний президентом США. Трагічно загинув 22 листопада 1963 р. у результаті замаху.

Основою діяльності Кеннеді на посаді президента стала концепція «новихрубежів». Її цілі у сфері внутрішньої політики полягали в тому, щоб створити «сильну Америку» з економікою, що буде стабільно розвиватися.

Основу економічного росту Кеннеді вбачав у збільшенні капіталовкладень в економіку, оптимальному використанні досягнень НТР, підвищенні кваліфікації та рівня освіти працівників у всіх галузях.

Програма уряду передбачала підвищення мінімуму погодинної оплати праці, тимчасове збільшення термінів виплати допомоги по безробіттю, допомогу збіднілим фермерам, розширення житлового будівництва.

У здійсненні своєї програми адміністрація демократів досягла значних успіхів. Під час президентства Кеннеді ВНП збільшився на 25%.

Валовий національний продукт – статистичний показник, являє собою

сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, виражену в ринкових цінах.

У сфері зовнішньої політики президент Кеннеді намагався збільшити вплив США на перебіг подій у світі й не допустити експансії комунізму. Водночас уряд Кеннеді почав реалістичніше оцінювати свої можливості у світі, якісніше усвідомлювати соціально-економічні фактори. Сам Кеннеді неодноразово підкреслював необхідність провадити більш гнучку й реалістичну зовнішню політику.

Кеннеді також виявляв готовність йти на компроміси у відносинах з СРСР. У той же час президент США дотримувався досить твердої політики під час Карибської кризи.

Карибська криза. В 1959 р. на Кубі відбулася антидиктаторська революція, був силою зброї повалений проамериканський режим Ф.Батісти, до влади прийшов новий уряд лівих сил на чолі з Ф. Кастро. Американо-кубинські відносини стало швидко погіршуватися. США підтримали висадку збройних груп антикастрівської опозиції в квітні 1961 р. Десант був скинутий у море, але США не полишили планів повалення режиму Фіделя Кастро. За цих умов кубинське керівництво звертається за допомогою до СРСР. За таємною кубино-радянською угодою, щоб забезпечити «острів Свободи» від подальшої американської інтервенції було вирішено, розмістити на Кубі радянські ракети середньої дальності з ядерними боєголовками. Оскільки Куба розташована за 90 миль від узбережжя США, більша частина американської території в 1962 р. опинилася в сфері досяжності радянської ядерної зброї. У відповідь на розміщення радянських ракет президент Кеннеді оголосив встановлення морської блокади Куби, причому американський флот отримав наказ оглядати всі судна, щоб виключити підвезення нових ракет. Небезпека зіткнення СРСР та США стала реальністю 24-28 жовтня 1962 р.коли 5 радянських кораблів підійшли до зони блокади. Внаслідок жорстких переговорів між М.С.Хрущовим та Дж. Кеннеді загроза військового конфлікту – прологу третьої світової війни – була знята. СРСР вивіз свої ракети з території Куби в обмін на обіцянку США не вдаватись до інтервенції проти уряду Ф.Кастро.

Багатообіцяюча кар’єра Дж. Кеннеді обірвалася трагічно. Деякі з його реформ, особливо націоналізація нафтових родовищ, торкнулися інтересів представників великого бізнесу. 22 листопада 1963 р. під час поїздки в м. Даллас (штат Техас) на президента США був зроблений замах. Він був смертельно поранений у своїй відкритій машині.

Згідно з конституцією США посаду президента обійняв віце президент Ліндон Джонсон. У роки його президентства (1963-1969 рр.) була завершена значна частина соціально-економічних програм, намічених Кеннеді. У 1964 р. Л. Джонсон проголосив початок «війни з бідністю», що стало основним напрямком діяльності його адміністрації.

На початку здійснення цієї кампанії популярність президента Л.Джонсона стрімко зросла. Але війна у В’єтнамі, що почалася в 1965 р., різко збільшила воєнні витрати, призвела до зростання дефіциту федерального бюджету і значно знизила авторитет Л. Джонсона.

Війна у В’єтнамі. В’єтнам був розколотий на дві частини. На півночі країни, у Демократичній Республіці В’єтнам (ДРВ), владу зосередили у своїх руках комуністи, які спиралися на підтримку СРСР. Південь країни знаходився під контролем проамериканського уряду. З 1965 р. американські війська брали участь безпосередньо у військових акціях, ВПС США розпочали бомбардування Північного В’єтнаму.

У 1965-1967 рр. у Південному В’єтнамі США зосередили майже 500-тисячний військовий контингент, однак ескалація воєнних дій не приносила успіхів – південнов’єтнамські партизани і війська ДРВ продовжували завдавати американцям відчутних втрат і підсилювали опір. По всьому В’єтнаму розгорнулася партизанська боротьба, велику допомогу в організації якої надавали Китай та СРСР.

Після переговорів у Парижі між делегаціями США і ДРВ з осені 1968 р. бомбардування території ДРВ були припинені. Улітку 1969 р. адміністрація США взяла курс на «в’єтнамізацію» війни, тобто її повинні були продовжувати протиборчі між собою в’єтнамські сили. Остаточно війна в Індокитаї завершилась у 1975 р. об’єднанням В’єтнаму під контролем «в’єтконгівців» - комуністів.

Рух за громадянські права. Однією з найгостріших внутрішньополітичних проблем США, що сягає корінням у далеке минуле, є расова проблема. Незважаючи на проголошену конституцією рівноправність американських громадян, США в 50-60-ті рр.. залишалися країною расової нерівності і дискримінації.

Незважаючи на ухвалення Конгресом у 1957 і 1960 рр. законів антирасистського характеру, у країні продовжувала здійснюватися політика сегрегації афроамериканського населення в школах, у транспорті, у лікарнях і громадських місцях.

Сегрегація – (від пізньолатин. Segregation – відокремлення) – політика примусового відокремлення якої-небудь групи населення за расовою чи етнічною ознакою; одна з форм расової дискримінації.

У 1964-1965 рр. значно активізувалися виступи афроамериканців проти расизму. Великі зіткнення мали місце в Нью-Йорку, «чорному гетто» Лос-Анджелеса. «Чорні бунти» охопили більшість американських міст. Літо 1967 р. за масштабом і силою негритянських повстань перевершило всі попередні: 120 міст було охоплено повстаннями. Країна заговорила про «малу громадянську війну».

Визнаним лідером антирасистського руху став священник християнської церкви Мартін Лютер Кінг. У 1960-ті рр.. він організував ряд кампаній протесту проти політики сегрегації в США. Кінг активно виступав проти війни у В’єтнамі, оголосив необхідність боротьби з бідністю. У 1964 р. йому була присуджена Нобелівська премія миру, а в 1968 р. лідер афроамериканського руху загинув руки найманого вбивці.

Вбивство Кінга поставило країну на межу громадянської війни. На придушення расових безладів влада кинула 100 тис. поліцейських, національних гвардійців і солдатів.

 

 

Комуністичного блоку.

 

У 1990-ті рр.. США фактично стали єдиною «наддержавою».Одна з головних задач адміністрації Клінтона в зовнішньополітичній сфері полягала в тому, щоб максимально використати у своїх інтересах принципово нову геополітичну ситуацію, що склалася у світі після закінчення «холодної війни», розпаду СРСР і комуністичного блоку.

Американські лідери прагнули пристосувати провідні міжнародні організації - ООН, НАТО, МВФ, Всесвітній банк та інші – до нової ситуації та взяти під свій контроль їхню діяльність.

Велике значення американська дипломатія надавала розширенню НАТО на Схід і прийняттю до цієї організації нових членів. У липні 1997 р. було винесено рішення про вступ до НАТО Угорщини, Польщі, Чехії. З Україною було підписано Хартію особливого партнерства.

11 вересня 2001 р. – поворотний день у сучасній історії США й усього світу. Безпрецедентні терористичні акти в Нью-Йорку і Вашингтоні потрясли США і всю планету. Президент Буш у ці трагічні дні оголосив тотальну війну проти міжнародного тероризму. Президента США в його намірі знищити міжнародний тероризм підтримали лідери провідних країн світу, у тому числі країн Євросоюзу, Росії, Індії, Китаю.

7 жовтня 2001 р. збройні сили США і їхніх союзників почали здійснення міжнародної анти терористичної операції. Першим на черзі був режим талібів в Афганістані, що став схованкою терористів «Аль-Каїди» на чолі з У. БенЛаденом, які вважалися у Вашингтоні організаторами і виконавцями терактів. Після декількох місяців бойових дій можна констатувати перемогу США і їхніх союзників у війні проти режиму «Талібан» і місцевих відділень терористичної організації «Аль-Каїди» хоча опір невеликих окремих груп продовжувався. З грудня 2001 року влада в Афганістані перейшла до тимчасової адміністрації на чолі з Х.Карзаєм, обраним згодом президентом країни.

 

9.Українсько-американські відносини на початку ХХІ століття.

 

 

Нині у США мешкає майже 2 млн. українців. Найвідомішим центром українознавства є діючий при Гарвардському університеті Український науковий інститут. У США діють також Українська академія мистецтв і наук, Наукове товариство імені Т.Шевченка і багато інших наукових установ. Виходить чимала українських газет і журналів.

 

Д/З. Впишіть до таблиці президентів США (повоєнного періоду) партії, які перебували при владі за їхнього президентства, і строки їхніх повноважень.

 

Президент Провідна партія Строки
32. Франклін Рузвельт демократична 1932-1945
33. Гарі Трумен демократична  
     
     
43. Джорж Буш - молодший республіканська 2000- 2008
44. Барак Обама   2009 -

 

США у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.

 

План:

  1. Зміцнення міжнародного статусу США внаслідок Другої світової війни.
  2. Особливості економічного розвитку.
  3. Наростання консервативних тенденцій у внутрішньополітичному житті.
  4. Внутрішня та зовнішня політика адміністрації Джона Кеннеді та

Ліндона Джонсона.

  1. Загострення внутрішньополітичної боротьби у 1970-ті рр. «Уотергейтська справа».
  2. Другий етап науково-технічної революції.
  3. «Рейганоміка».
  4. Зростання ролі США у міжнародних відносинах після розпаду СРСР і комуністичного блоку.
  5. Українсько-американські відносини на початку ХХІ ст.

 

Навчально-методичний комплекс:

1 Т.В. Ладиченко. Всесвітня історія 11 клас. Підручник. К., «Видавництво А.С.К.» 2003 р. стор. 70-87.

2 Я.М. Бердичівський, Т.В. Ладиченко, І.Я. Щупак Всесвітня історія 11 кл. 1939-2004. Підручник. Запоріжжя «Прем’єр» 2004. стор. 70-89.

 

 

І.Зміцнення міжнародного статусу США внаслідок Другої світової війни.

 

1.1.Підсумки війни. США зробили великий внесок у розгром фашизму і мілітаризму в роки другої світової війни. Людські втрати країни нараховували понад 300 тис. убитими і 800 тис. пораненими та такими, що потрапили в полон і пропали без вісті.

Але США, на території яких не велися воєнні дії, виявилися єдиною країною, чия економіка вийшла з війни значно зміцнілою. За роки війни національний доход країни подвоївся.

Основні суперники США або тимчасово вибули з конкурентної боротьби (Німеччина, Японія), або потрапили у фінансово-економічну залежність від США (Велика Британія, Франція). США скористалися цією обставиною, щоб оволодіти новими ринками, збільшити експорт товарів і капіталів, створити велику «імперію долара».

1.2. Зростання військової могутності США. На 1945 р. США досягли найвищого за свою історію рівня військової могутності. Наприкінці війни збройні сили країни нараховували 12 млн. осіб. США аж до 1949 р. монопольно володіли ядерною зброєю.

1.3. Основні цілі зовнішньої політики. Якщо до Другої світової війни зовнішньополітичний курс країни визначала політика ізоляціонізму, то з посиленням економічної та військової могутності відбулася його кардинальна зміна в бік опори на військову силу, прагнення підсилити свій влив на хід подій у всіх країнах світу. Оптимальною, з погляду правлячих кіл США формою устрою післявоєнного світу був би «мир по американськи» - «Рах Аmericana».

Основними цілями зовнішньополітичного курсу США були: зміцнення національної безпеки, створення союзу західних країн, протидія поширенню комунізму, посилення позицій США в усьому світі.

25 червня 1947 р. Конгрес прийняв закон «Про національну безпеку», що вперше в американській історії вводив посаду міністра оборони. Крім того, були створені Рада національної безпеки (РНБ) та Центральне розвідувальне управління (ЦРУ).

1.4. Посилення активності США на міжнародній арені. Показником зростаючої ролі США у світі став їх особливий вплив при створенні Північноатлантичного блоку (НАТО) в 1949 р. Американські генерали зайняли ключові позиції в керівництві цієї організації.

Значно підсилила роль США у світі реалізація «плану Маршалла», у ході якого була надана економічна допомога 17 країнам Європи (враховуючи Західну Німеччину) для відновлення економіки, зруйнованої в ході війни.

Отож, США після Другої світової війни перетворилися в державу – лідера західного світу.

 

2. Особливості економічного розвитку.

 

2.1. Зростання впливу республіканців. У післявоєнний період намітилося зростання впливу Республіканської партії. Смерть президента Ф.Рузвельта 12 квітня 1945 р. обернулася для демократів утратою ряду позицій у країні. Президентом США за конституцією став віце-президент Г. Трумен.

2.5. Перемога на президентських виборах Д. Ейзенхауера. На президентських виборах 1952 р. перемогу здобув кандидат від республіканців, відомий воєначальник у роки Другої світової війни Дуайт Ейзенхауер. Його політика в царині економіки полягала в обмеженні державного регулювання і втручання у справи бізнесу. За час правління президента Д.Ейзенхауера (1953-1960 рр.) покращилося матеріальне становище великої кількості людей: більше половини американців за рівнем доходів стали середнім класом, який має власні будинки, автомобілі тощо. Популярною стала ідея «суспільства загального благоденства».

2.6. Зовнішня політика. У зовнішній політиці адміністрація Ейзенхауера прагнула забезпечити гегемонію США в усьому світі, спираючись на економічні важелі і технологічне лідерство.

Разом із тим, Ейзенхауер не дозволяв втягнути США в яку-небудь нову війну.

Відносини з СРСР у період президентства Ейзенхауера розвивалися досить складно і суперечливо. Деякий прогрес у двосторонніх відносинах був досягнутий під час візиту в 1959 р. у США глави радянського уряду М.Хрущова. Тоді вперше з’явилася реальна перспектива досягти згоди з контролю за озброєнням.

 

Последнее изменение этой страницы: 2016-08-11

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...