Способи розрахунку валового національного продукту

Для виміру сукупного продукту, його кількісної оцінки використають сукупність агрегованих макроекономічних показників, які створюють систему національних рахунків (СНР). Показники, що входять у СНР, дають комплексну оцінку загальному стану національної економіки й характеризують виробництво, розподіл і споживання створеного сукупного продукту.

Основним показником СНР, що узагальнює результати функціонування національної економіки за певний проміжок часу, є валовий внутрішній продукт. Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це ринкова вартість всієї сукупності кінцевих товарів і послуг, зроблених у країні за певний проміжок часу, як правило, за рік.

Важливо враховувати, що в будь-якій економіці деяка частина факторів виробництва (і доходів на ці фактори) належить іноземним громадянам. У теж час громадяни цієї країни можуть одержувати частину доходів за її межами. У зв'язку із цим при вимірі результатів національного виробництва крім показника валового внутрішнього продукту враховують показник валового національного продукту.

Валовий внутрішній продукт ураховує вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, зроблених з ресурсів, розміщених у певній країні, незалежно від того, хто є їхніми власниками (громадяни цієї країни або іноземці).

Валовий національний продукт (ВНП) – сукупність вартості всіх товарів і послуг, зроблених підприємствами усередині країни й філіями, що перебувають за межами країни протягом певного періоду, переважного за рік. ВНП ураховує вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, зроблених з ресурсів, що належать громадянам певної держави, незалежно від місця знаходження цих ресурсів (у країні або за її межами).

Валовий внутрішній продукт розраховується трьома методами.

1. По сумі витрат на придбання товарів і послуг (метод кінцевого споживання):

,

де Y – валовий внутрішній продукт;

С – особисті споживчі витрати;

I – валові частки інвестиції;

G – державні витрати;

Xn – чистий експорт.

2. По сумі доходів, отриманих у процесі виробництва товарів і послуг:

,

де w – заробітна плата;

R – рентні платежі;

і – відсоток;

Р – прибуток (дохід некорпоративного підприємницького сектора й валовий прибуток корпорацій: дивіденди, податок на прибуток корпорацій, нерозподілений прибуток корпорацій);

А – амортизація;

Tn – непрямі податки (податок на додану вартість, акцизний збір, мито).

Оскільки витрати одних економічних суб'єктів є одночасно доходами інших, валовий внутрішній продукт, розрахований по сумі витрат, рівняється валовому внутрішньому продукту, розрахованому по сумі доходів.

3. Метод прибавочної вартості (виробничий метод). Як ми вже відзначали, ВВП - це грошова оцінка всіх зроблених товарів і послуг у національній економіці протягом року. При цьому враховується тільки річний обсяг кінцевих товарів і послуг, зроблених на території певної країни. Для правильного розрахунку ВВП необхідно враховувати всі продукти, зроблені в певному році, але без повторного (подвійного) рахунку. Виключити подвійний рахунок дає можливість, прибавочна вартість.

Прибавочна вартість включає такі складові, як вартість спожитого капіталу у вигляді річних амортизаційних відрахувань Ар, оплата праці до сплати податків і різних внесків Від, прибуток підприємств П_п, відсоток позикового капіталу П_зк, рента R, непрямі податки на бізнес Нн.

Загальною сумою прибавочних вартостей ПС, створених всіма підприємствами в країні, є ВВП, тобто ринкова оцінка всіх зроблених товарів і послуг у суспільстві за рік.

, або .

Отже, ВВП, розрахований по виробничому методі, є валовою прибавочною вартістю на економічній території країни у виробничих цінах.

На основі показника ВВП розраховується ряд інших макроекономічних показників:

- Чистий внутрішній продукт (ЧВП) – валовий внутрішній продукт за винятком амортизації;

- Національний доход (НД) – це сукупний дохід, що одержують власники факторів виробництва (заробітна плата найманих робітників (w), прибуток (P) і відсоток (i), рента (R)). Для визначення національного доходу із чистого валового продукту необхідно відняти непрямі податки;