Сутність, форми й методи. Функції держави

За довгі роки, розвиваючи виробничі відносини, людство виробило «регулятор» розвитку народного господарства - це ринок. Ринок становить основу господарського механізму сучасних економічних систем.

Господарський механізм – спосіб господарювання, сукупність інструментів, форм і методів функціонування й розвитку економіки.

Однак соціально-економічні проблеми, що виникають у суспільстві, виходять за межі можливостей ринку. Ринок не в змозі вирішити ряд соціально-економічних проблем:

- економічне розшарування товаровиробників, поглинання сильними слабких приводить до ствердження економічної влади монополістів, а монополія розкладає ринок;

- ринок не здатний запобігти безробіттю;

- ринок не здатний здійснити великі структурні зрушення в масштабі країни, розраховані на тривалий період;

- приводить до соціальної диференціації, значній нерівності в доходах;

- не зважає на руйнування навколишнього середовища, не сприяє збереженню невідтворних ресурсів;

- не створює стимулів для виробництва товарів і послуг колективного користування (дороги, дамби, утворення, суспільний транспорт і т.д. і т.п.);

- не гарантує права громадян на працю й дохід, не забезпечує перерозподіл доходу;

- не забезпечує фундаментальних досліджень у науці.

Ринкове суспільство характеризується хаотичністю, нестійкістю розвитку, супроводжується наростанням соціальної напруженості в суспільстві, ростом безробіття.

Названі вади ринкового механізму компенсує держава через систему державного регулювання економіки. Інакше кажучи, держава покликана вирішити ті завдання, які не в змозі вирішити ринок, а саме:

1) досягнення соціальної й економічної стабільності в суспільстві;

2) установлення зв'язку між суспільними й приватними інтересами;

3) створення умов для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників на міжнародних ринках;

4) задоволення потреб суспільства в колективні (суспільних) благах;

5) забезпечення ефективної зайнятості;

6) забезпечення економічного росту.

Державне регулювання економіки – комплекс форм і коштів централізованого впливу на розвиток економічних об'єктів і процесів для стабілізації економічної системи і її розширеного відтворення.

Державне регулювання, насамперед, здійснюється по коштам проведення антициклічної, регіональної, інвестиційної, амортизаційної, структурної, кредитно-грошової, бюджетно-фінансової, антиінфляційної, валютної, митної, цінової, соціальної, екологічної й іншої форм економічної політики.

Основними формами державного регулювання є планування (довгострокове, середньострокове й короткострокове), програмування (насамперед за допомогою складання цільових комплексних програм), і прогнозування на національному й міжнародному рівнях. Вища форма державного регулювання - національне демократичне економічне планування.

Виділяють наступні методи (кошти) державного регулювання економіки:

- адміністративні методи регулювання – ґрунтуються на владно – розпорядницьких відносинах і зводяться до адміністративного впливу на функціонування господарських суб'єктів, тобто припускають пряма вказівка форм, способів, обсягів економічної діяльності, обов'язкове виконання. Це виражається в державному контролі за економічною діяльністю підприємств; установленні нормативів, лімітів, фінансових санкцій, штрафів, ліцензуванні й квотуванні, установленні стандартів якості, пільговому кредитуванні, державному інвестуванні, установленні гарантованого мінімуму заробітної плати, ціль якого - забезпечення громадянам мінімального рівня життя; допомога з безробіття; ліцензуванні експорту; контролі над монопольними ринками; контролі над імпортом (митом); закритті шкідливих виробництв; попередній державній експертизі нових технологій на їх екологічну безпеку; створенні необхідній правовій базі для ефективного функціонування економіки;

- економічні методи регулювання засновані на використанні ринкових умов. Вони безпосередньо впливають на ринкову кон'юнктуру й через неї - побічно на виробників і споживачів товарів і послуг. Економічні методи державного регулювання не обмежують волю підприємницького вибору. Держава через певну систему інструментів впливає на економічне поводження господарських суб'єктів, направляючи, стимулюючи й обмежуючи їхню діяльність. Ціль економічного втручання держави в ринкову економіку - створення такої ситуації, коли те, що вигідно державі - вигідно й економічному суб'єктові. Економічні методи державного регулювання економіки проявляються в бюджетній політиці держави (регулювання державних закупівель, випуск облігацій); у фіскальній політиці (регулювання оподатковування доходів і майна фізичних і юридичних осіб); у кредитно-грошовій політиці (регулювання дисконтної ставки відсотка, норми банківських резервів, контроль за грошовою масою);

- правові методи регулювання здійснюються внаслідок прийняття й удосконалення правової бази.