Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Основні тенденції розвитку економічної системи.

Роздержавлення й приватизація

 

Однієї з найважливіших тенденцій в еволюції економічних систем у багатьох розвинених країнах в останні два десятиліття була тенденція до роздержавлення економіки.

Роздержавлення економіки припускає процес, у результаті яких відбувається перехід від монополії держави на присвоєння способів і результатів виробництва й керування ними до різноманітних форм власності.

Роздержавлення власності являє собою перетворення державних підприємств у такі підприємства, які засновані на недержавних формах власності.

Методами роздержавлення є акціонування, приватизація, передача в оренду й т.п.

Приватизація– це перехід державної власності в руки окремої особистості або родини.

Роздержавлення й приватизація здійснюються в таких формах: перетворення державного підприємства в акціонерне або інше господарське товариство (з повною або обмеженою відповідальністю); викуп державного підприємства, зданого в оренду, орендним підприємством; викуп державного підприємства членами трудового колективу; продаж державних підприємств на аукціоні юридичним особам або громадянам.

Однак повна приватизація державної власності це теж не припустима крайність.

Приватизація – це процес ві доплатної або безоплатної передачі державної власності у власність фізичних і юридичних осіб.

Приватизація сполучається зі збереженням частини майна в руках держави. Це виправдано стратегічним характером ряду галузей, здійсненням великих технологічних і соціальних програм, необхідністю виробництва суспільних благ (утворення, медицина, наука, культура). Реформа державних підприємств у перехідній економіці припускає або їхню передачу під пряме управління держави з фінансуванням з державного бюджету, або їхню комерціалізацію.

Комерціалізація – це передача державних підприємств у повне господарське володіння їхнім колективам на основі економічної самостійності й відповідальності за результати господарювання, поділу фінансів підприємств і держави.

Ціль приватизації власності в Україні:

- подолання державної монополії на засоби виробництва;

- підвищення ефективності економіки й створення стимулів до праці;

- формування класу власників і забезпечення соціальної стабільності;

- створення нових робочих місць за рахунок розвитку малих і середніх підприємств;

- децентралізація економіки й забезпечення економічного росту.

Приватизація й роздержавлення ліквідували монополію державної форми власності й створили умови для створення змішаної соціально-орієнтованої ринкової економіки.

Закони України «Про власність», «Про форми власності на землю» і законодавчі акти дають визначення форм власності.

Вирішальне значення для становлення різних форм власності має приватизація підприємств і демонополізація економіки. Законодавча основа для цього в Україні інтенсивно розробляється. У законі «Про приватизацію майна державних підприємств» сформульовані правові, економічні й організаційні основи приватизації підприємств загальнодержавної, республіканської й комунальної власності з метою утворення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України.

З 1991 по 1998р. було роздержавлено й приватизоване 60 тис. підприємств. Але цей процес не носив характеру народної приватизації. Кожна людина в нашій країні одержала приватизаційний сертифікат у розмірі 10,5 грн., а економісти вважають, що його вартість повинна відповідати 5 тис. діл. Роздержавлення й приватизація носять негативні й позитивні аспекти.

Позитивні:

- ослаблення командно-адміністративних методів у керуванні підприємствами;

- розширення процесу демократизації власності в слідстві зосередженні частини акції в найманих робітників;

- деякий ріст рентабельності державних підприємств.

Негативні аспекти роздержавлення й приватизації:

- втрата населенням можливості одержувати товари й послуги від державного сектора по відносно низьких цінах;

- ріст безробіття;

- продаж державної власності по штучно занижених цінах;

- приватизація переважно прибуткових підприємств;

- монополізація державної власності в руках фіксованого капіталу;

- ріст цін на державні товари й послуги.

Тенденції еволюції сучасної економічної системи в значній мірі обумовлені закономірностями розвитку кожного з основних елементів цієї системи: продуктивних чинностей, техніко-економічних відносин, організаційно-економічних відносин, відносин економічної власності й господарського механізму.

Тенденції розвитку системи продуктивних чинностей по більшій частині детерміновані особливостями сучасного етапу розгортання НТП, особливо інформаційної революції. Згодом система продуктивних чинностей буде ускладнюватися внаслідок виникнення в ній якісно нових елементів, а також збагачення зв'язків між окремими елементами і яким-небудь елементом із системою в цілому. Як і раніше основною продуктивною чинністю залишається працівник, але його творчі здатності досягнуть високого рівня також як, і його утворення, кваліфікація, моральний і психологічний стан і т.д. Реальною погрозою цьому може стати тільки глобальна економічна криза, антидемократичний характер еволюції соціально-економічних систем і т.п.

Розвиток техніко-економічних відносин. Йому характерне поглиблення процесу усуспільнення виробництва й праці, насамперед на інтернаціональній основі.

Еволюція техніко-економічних відносин буде здійснюватися на основі чинності закону суспільного поділу праці й буде характеризуватися ростом автоматизації виробничих процесів, розвитком так званих «безлюдних» підприємств, все більшим використанням принципово нових немеханічних форм матерії – фізичної, хімічної, біологічної. Усе більше помітну роль буде грати освоєння космічного простору.

Розвиток організаційно-економічних відносин відбувається шляхом росту демократизації відносин керування на підприємстві, втілення передового досвіду в організації виробництва й праці з більшості країн і ін.

Розвиток відносин економічної власності характеризується розширенням плюралізму типів і форм власності, обумовленим ускладненням системи продуктивних чинностей і техніко-економічних відносин. Виникнуть нові форми інтегрованої власності на основі одиничного, особистого й загального поділу праці. У теж час цілісність відносин власності неможлива без домінування в них однієї суспільної форми розвитку продуктивних чинностей. Такою формою стане колективна трудова власність. Наступної за значенням соціально-економічною формою розвитку продуктивних чинностей буде державна власність на різні об'єкти власності. Її розвиток обумовлений чинністю закону одержавлення капіталістичної економіки.

Розвиток господарського механізму. Все більше значення придбає наднаціональне регулювання макроекономічних процесів на різних рівнях функціонування світового господарства. Будуть підсилюватися елементи свідомого розвитку реалій економічної дійсності й послаблятися елементи анархії, стихійності. У структурі господарського механізму визначальної залишиться державне регулювання економіки.

Отже, сучасна економічна система усе більше наповнюється елементами соціалістичного втримування, посиленням ролі й місця в ній найманих робітників.

 

Последнее изменение этой страницы: 2016-08-11

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...