Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Виникнення і розвиток економічної теорії

Поняття економіка (від грецького oikonomike, буквально – мистецтво ведення домашнього господарства) в сучасних умовах застосовують у чотирьох значеннях:

1) народне господарство певної країни, групи країн або всього світу;

2) сфера господарської діяльності людини, в якій ство­рюються, розподіляються і споживаються життєві блага;

3) економічна наука, що вивчає різноманітні економічні явища і процеси, які відбуваються в суспільстві;

4) сукупність економічних відносин між людьми у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання продукції, що утворюють певну економічну систему.

Економіка і економічна теорія знаходяться у взаємодії та впливають одна на одну. Економіка є об'єктом економічного вчення. Вона існує об'єктивно, тобто незалежно від волі та свідомості людей. Економічна теорія є явищем свідомості людей, яке відображує дію об'єктивних зако­нів економічного життя. Для того щоб виявити ці закони, недостатньо просто спостерігати та описувати явища. Потрібна наука, що здатна про­никнути у сутність економічного життя, з'ясувати його причинно-наслідкові зв'язки і рушійні сили. Цим і займається економічна теорія.

Економіка як складна різноманітно структурована система є об'єктом вивчення спеціальної науки – економічної науки.

Економічна наука — це сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематиза­ція об'єктивних знань про закони і принципи розвит­ку реальної економічної дійсності.

Перші спроби вивчення окремих сторін економічних процесів відомі ще з праць стародавніх грецьких і рим­ських мислителів (Ксенофонта, Арістотеля, Платона, Катона, Варрона, Сенеки, Коллумелли), а також мислителів Стародавнього Єгипту, Китаю та Індії. Вони досліджували проблеми ведення домашнього господарства, землеробства, торгівлі, багатства, податків, грошей тощо.

Економічна наука як система знань про сутність еконо­мічних процесів та явищ почала складатися лише в XVI – XVII ст., коли ринкове господарство почало набувати за­гального характеру. Основні етапи розвитку економічної науки показані на рис.1.1.

Меркантилізм (від італ. mercante – торговець, купець). Прибічники цієї школи основним дже­релом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а саме ба­гатство ототожнювали з накопиченням металевих грошей (золотих і срібних). Це досягалося лише в тому випадку, коли держава в сфері економіки проводить активну політику, захищаючи національні виробництво і торгівлю, тобто здійснюють політику протекціонізму ( від лат. protectio – заступництво, захист). Меркантилісти (Антуан де Монкретьєн) дали нову назву науці про способи збільшення суспільного багатства — політична економія. Погляди представників цієї школи від­ображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу та розвитку зовнішньої торгівлі. Представники: А. Монкретьєн, Т. Манн, У. Стаффорд, Кольбер, в Росії – А.Л. Ордин-Нащокін, І.І. Посошков, Петр І та ін.

Поступово з проникненням торгового капіталу в сферу виробництва змінювалися і погляди ідеологів буржуазії. Виникла наукова школа фізіократів (від грецького «фізіократія» - влада природи).

Фізіократи. На відміну від меркантилістів, вони перенесли акценти дослідження зі сфери обігу безпосередньо у сферу виробництва. Але джерелом багатства вважали тільки пра­цю у сільськогосподарському виробництві. Їх представники: Ф. Кене, П. Буагільбер, А. Тюрго, В. Мірабо, Д.Норе. Вони стверджували, що про­мисловість, транспорт і торгівля – безплідні сфери, а праця людей у цих сферах тільки покриває витрати на їхнє існуван­ня і не прибуткова для суспільства.

 

Рис.1.1 – Основні етапи розвитку економічної науки

Проте сама по собі природа без застосування капіталу і праці не може постійно примножувати суспільне багатство. Найбільш обґрунтовану відповідь на це питання дала класична школа.

Класична політична економія. Виникла з розвитком капіталізму. Її засновниками є У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, С. Сісмонді зосе­реджують увагу на аналізі економічних явищ і закономірно­стей розвитку всіх сфер суспільного виробництва, прагнуть розкрити економічну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму конкуренції. Саме вони започат­кували трудову теорію вартості, а ринок розглядали як саморегулюючу систему.

Подальший розвиток економічної теорії відбувався за двома основними напрямами.

Марксизм, або політична економія праці. Засновники цього напряму К. Маркс і Ф. Енгельс досліджують систему законів капіталістичного суспільства з позицій робітничо­го класу. Продовжуючи вивчення трудової теорії вар­тості, вони зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонува­ли свої концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтворення, економічних криз, земельної рен­ти. Однак положення марксизму про заперечення приват­ної власності і ринку, посилення експлуатації і зростання зубожіння трудящих, про єдиний фактор формування вар­тості, переваги суспільної власності, неминучість краху ка­піталізму не мали належної наукової обґрунтованості й не знайшли практичного підтвердження. Тому тепер вони пе­реглядаються і піддаються справедливій науковій критиці.

Маржиналізм(від франц. marginal — граничний, границя, межа)— теорія, яка пояснює економічні про­цеси і явища, виходячи з універсальної концепції викори­стання граничних, крайніх ("мах" чи "мін") величин, які характеризують не внутрішню сутність самих явищ, а їхню зміну в зв'язку зі зміною інших явищ. Дослідження маржиналістів ґрунтуються на таких категоріях, як "гранична корисність", "гранична продуктивність", "граничні витра­ти" та ін. Маржиналізм використовує кількісний аналіз, економіко-математичні методи і моделі, в основі яких ле­жать суб'єктивно-психологічні оцінки економічних дій інди­віда. Представники маржиналізму – К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас.

У сучасній західній економічній науці існують різні на­прями, течії, школи, типологія яких відрізняється як за ме­тодами аналізу, так і за розумінням предмету й мети дослі­дження. Концептуально відрізняються і підходи до вирі­шення економічних проблем. Але цей поділ значною мірою умовний, тому всю сукупність сучасних течій і шкіл можна згрупувати у такі чотири основні напрями: неокласицизм, кейнсіанство, інституціоналізм, неокласичний синтез.

Основні напрями сучасної економічної теорії показано на рис. 1.2.

Неокласицизм. Досліджує і розвиває ідеї класичної політекономії з урахуванням сучасних умов. Заперечує не­обхідність втручання держави в економіку, розглядає ри­нок як саморегульовану економічну систему, здатну само­стійно встановити рівновагу між сукупним попи­том та сукупною пропозицією. Засновники теорії — А. Маршалл і А. Пігу, послідовники – Л. Мізес, Ф. Хайєк, М. Фрідмен, А. Лаффер, Дж. Гілдер, Ф. Кейган та ін.

 

 

Сучасні напрямки економічної теорії
       
             
Неокласицизм   Кейнсіанство   Інституціо­налізм   Неокласичний синтез
                     

Рис. 1.2 – Основні напрями сучасної економічної теорії

Неокласичний напрям охоплює багато різних концепцій і шкіл: монетаризм, теорію теорію суспільного виборуї, теорію раціо­нальних очікувань та ін. Особливою популярністю користуєть­ся концепція монетаризму, визнаним теоретиком якої є аме­риканський економіст Мілтон Фрідмен. Прихильники моне­таризму: Ф. Найт, Дж. Стиглер, Ф. Кейган, А. Голдмен.

Монетаризм — теорія, яка пропонує відмову від актив­ного втручання держави в економіку і приписує грошовій масі, що перебуває в обігу, роль визначального фактора у формуванні економічної кон'юнктури, розвитку виробниц­тва і зміні обсягів валового національного продукту (ВНП). За правилом монетаризму приріст грошової маси (моне­тарної бази) має бути скоординований з темпами зростання товарної маси, динамікою цін і швидкістю обертання гро­шей за такою схемою (рис.1.3).

 

Рис.1.3 – Монетарні важелі регулювання ВВП

Кейнсіанство — одна з провідних сучасних теорій, яка обґрунтовує об'єктивну необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання сукупного попиту й інвестицій через проведен­ня певної кредитно-бюджетної політики. Засновником те­орії є видатний англійський економіст Дж. М. Кейнс. Кейнсіанство виникло в 30-х роках XX ст. як відповідь на по­треби подолання Великої депресії (1929—1933), яка постави­ла економічну систему капіталізму на межу повної ката­строфи.

Ідеї Дж. М. Кейнса, викладені в його головній пра­ці "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936 р.), широко застосовувались провідними країнами світу в практи­ці регулювання ринкової економіки, що дало їм змогу швидко подолати кризові явища, досягти стабільних темпів економічного зростання і динамічної рівноваги. Кейнсіанська концепція стимулювання попиту наведе­на на рис.1.4.

Рис.1.4 – Кейнсіанська концепція стимулювання попиту

Прихильники і послідовники Кейнса (Дж. Робінсон, П. Сраффа, А. Хансен, Н. Калдор, Р. Лукас та ін.) виступа­ють за активну участь держави у структурній перебудові економіки, визнають за необхідне запровадження антикризового та антициклічного регулювання, перерозподілу до­ходів, збільшення соціальних виплат.

Інституціоналізм, або інституціонально-соціологічний напрям, представниками якого є Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчелл, Аж. Гелбрейт , Я. Тінберген, Г. Мюрдаль та ін., розглядають економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб'єктами складаються під впливом як економічних, так і правових, політичних, соціологічних і соціально-психологічних факторів. Об'єктами вивчення для них є "інститути", під якими вони розуміють державу, корпорації, профспілки, а також правові, морально-етичні норми, звичаї, інстинкти та ін.

Неокласичний синтез – узагальнююча концепція, представники якої (Д. Хікс, Дж. Б'юкенен, П. Самуельсон та ін.) обґрунтовують принцип поєднання ринкового і держав­ного регулювання економічних процесів, наголошують на необхідності руху до змішаної економіки. Дотримуються принципу раціонального синтезу неокласичного і кейнсіанського напряму економічної теорії.

 

Последнее изменение этой страницы: 2016-08-11

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...