Гроші – особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

У розвинутому товарному господарстві гроші як загальний еквівалент виконували п’ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, засобу платежу і світових грошей.

Функція міривартості полягає в тому, що гроші є загальним втіленням і мірилом вартості найрізноманітніших товарів, надаючи їй форму ціни.

Ціна – це грошове вираження вартості товару. Функція грошей як міри вартості реалізується через масштаб цін. Масштаб цін – це певна вагова кількість дорогоцінного металу, яка законодавчо встановлюється для виміру товарних цін. За сучасних умов першу функцію грошей виконує споживчий кошик, який має реальну вартість.

Функцію засобу обігу гроші виконують реально як посередник між продавцем і покупцем. Виконання даної функції забезпечується за допомогою готівкових (металевих і паперових) і безготівкових грошей (з використанням розрахункових і поточних рахунків). Функцію засобу платежу гроші виконують реально при розриві в часу купівлі й продажу товару. Йдеться про кредитування, авансування, попередню оплату, сплату податків та ін. Саме з даною функцією виникла потреба в існуванні кредитних грошейяк боргових зобов’язань у вигляді облігацій, боргових розписок, векселів, банкнот і деяких інших цінних паперів.

Функцію засобу нагромадження гроші виконують, якщо за обміном товару на гроші не настане обмін грошей на товар і гроші залишать сферу обігу і утворять скарб у вигляді у вигляді запасів золота та інших дорогоцінних металів. За сучасних умов поруч зі золотом функцію нагромадження виконують срібло, метали платинової групи (іридій, паладій, платина), дорогоцінні каміння, інші матеріальні й нематеріальні активи, насамперед, вільно конвертована валюта.

Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов’язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, надання кредитів та іншими угодами. Первісно цю функцію виконувало тільки золото. У цій функції гроші виступають у трьох значеннях: як загальний платіжний засіб; як загальний купівельний засіб; як загальне втілення суспільного багатства нації.

Сучасний ринок, його структура і функції. Інфраструктура ринку.

Ринок— система економічних відносин, пов'язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використан­ня різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінан­сово-кредитних механізмів.

Ринок – невід'ємний атрибут товарного господарства. Він забезпечує рух товарів і грошей (Т—Г—Т та Г—Т—Г). Через ринок здійснюється переважна більшість економіч­них процесів. Це специфічна форма економічних взаємовідно­син, що пов'язує між собою різних господарюючих суб'єктів.

Умови виникнення ринкового господарства:

· Суспільний поділ праці, що ґрунтується на спеціалізації.

· Економічна відокремленість суб'єктів господарювання.

· Вільний обмін ресурсами, який забезпечує вільне ціноутворення та ефективне господарювання.

Ринок є результатом природно-історичного процесу розвитку товарного виробництва, обумовлений суспільним розподілом праці і відособленням суб'єктів господарювання.

Затверджені в суспільстві ринкові відносини оказують величезну дію на всі сторони господарського життя, виконуючи ряд істотних функцій.

Найважливіші функції ринку:

1. Функція регулювання– ринок регулює всі економічні процеси – виробництво, обмін, розподіл та споживання.

2. Функція стимулювання– ринок спонукає виробників до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів.

3. Розподільча функція– доходи виробників і споживачів у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумов­люючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

4. Функція санації– ринок через конкуренцію очищає еко­номічне середовище від неконкурентоспроможних госпо­дарств і підтримує найефективніші.

5. Алокаційна функція– ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації товарів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів.

6. Інформативна функція– ринокчерез ціни інформує ви­робника, торговця, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати.

7. Функція інтеграції– ринок об'єднує суб'єктів економіч­ної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

Всі ці функції в ідеалі виконуються автоматично через механізм цін і конкуренції, виключаючи яке-небудь централізоване регулювання і державне втручання.

У формуванні ринку виділяють наступні етапи:

— класичний вільний ринок(до середини XIX ст.), в якому держава не втручалася в економіку, лише стежила за тим, щоб усі, хто має самостійне джерело доходів, ретельно сплачували податки до державної казни;

— регульований ринок(середина XIX – 50-ті роки XX ст.) характеризувався втручанням держави в економічне життя суспільства з метою обмеження свавілля монополій та захисту конкурентного середовища;

— соціально орієнтований ринок, у якому, крім ме­ханізмів регулювання, держава бере на себе виконання функції соціального захисту населення.

Основні риси сучасної ринкової економіки:

1. Автономність дій учасників ринку

2. Економічна свобода

3. Конкуренція

4. Мобільність ресурсів

5. Поінформованість господарюючих суб'єктів

6. Соціалізація та глобалізація економічних зв'язків

7. Глобалізація економічних зв'язків

Основними дійовими особами або суб'єктами ринку є: домашні господарства, фірми і держава.

Домашні господарства (сім'ї) – це економічна одиниця у складі одного або декількох осіб, яка:

1. забезпечує виробництво і відтворення людського капіталу (піклується про здоров'я, виховання, освіту своїх членів);

2. самостійно ухвалює рішення;

3. є власником якого-небудь чинника виробництва і може здати в оренду або продати своє майно, капітал, робочу силу;

4. прагне до максимального задоволення своїх потреб.

Фірма – це економічна одиниця, яка:

Ø використовує чинники виробництва для виготовлення продукції з метою її продажу;

Ø прагне до максимізації прибутку;

Ø самостійно ухвалює рішення.

Держава представлена урядовими установами, що здійснюють юридичну і політичну владу для забезпечення контролю над господарськими суб'єктами і над ринком для досягнення суспільних цілей. Держава:

Ø пред'являє попит на економічні ресурси для здійснення економічної діяльності в державному секторі економіки;

Ø пред'являє попит на засоби виробництва для виробництва суспільних і інших благ;

Ø пропонує гроші і пред'являє попит на гроші;

Ø пропонує суспільні блага без безпосередньої сплати їх, що полегшує продуктивність підприємницького сектора і зменшує витрати на споживання домогосподарств;

Ø здійснює урядове регулювання ринкової економіки.

Суб'єкти ринку вступають у економічні відносини з приводу володіння, використання, купівлі і продажу об'єктів ринку.

Об'єктами ринкового господарства є товари і послуги, чинники виробництва (праця, земля, засоби виробництва), гроші, цінні папери, субсидії, соціальні виплати і тому подібне.

Ринок як розвинена система відносин товарного обміну є системою окремих взаємозв'язаних елементів і має певну структуру. Структура ринку – це внутрішня будова окремих елементів ринку. Структуру ринку класифікують за різними критеріями, найважливішими з яких є наступні:

1) за економічним призначенням виділяють:

o ринок робочої сили;

o фінансовий ринок (ринок позичкових капіталів);

o ринок засобів виробництва;

o споживчий ринок;

o ринок послуг;

o ринок технологій;

o ринок духовних благ.

2) за об'єктами обміну:

а) ринок ресурсів, який набуває форм:

o ринку праці;

o ринку капіталу;

o ринку землі та нерухомості;

б) товарний ринок, який набуває форм:

o ринку споживчих товарів;

o ринку послуг;

o ринку науково-технічних розробок та інформації;

в) фінансовий ринок, що набуває форм:

o грошового ринку;

o ринку цінних паперів;

o валютного ринку;

3) за географічним положенням розрізняють: місцевий, регіональний, національний і світовий.

4)залежно від умов, в яких діють господарюючі суб'єкти:

· вільний ринок (багато продавців, багато покупців, товари однорідні, вхід та вихід на ринок вільний, інформація доступна);

· монополізований (олігополія, монополія) (один про­давець або обмежена кількість їх, багато покупців, доступ на ринок та до інформації обмежений);

· монополістична конкуренція (відносно велика кіль­кість продавців, диференціація товару, вільні вхід на ринок та вихід);

· регульований (держава законодавче обмежує економіч­ну свободу окремих господарюючих суб'єктів, формуючи та захищаючи конкурентне середовище);

5) за галузями розрізняють: автомобільний, зерновий і тому подібне.

6) за характером продаж: оптовий та роздрібний.

7) стосовно відповідності чинному законодавству:

· легальний (дозволений законом і відкритий для оподаткування);

· тіньовий (не зареєстрований, ухиляння від сплати податків).

Сучасний ринок неможливий без розвиненої інфраструктури, тобто допоміжних галузей і організацій. Інфраструктура – це основа, фундамент економічної системи і її підсистем, її внутрішня структура, яка забезпечує її цілісність. Ринкова інфраструктура має свої підсистеми.

Ø Організаційно-технічна: товарні біржі, оптові ринки, аукціони, торговельно-промислові палати, сервісні центри, опціони, ярмарки, транспортні комунікації, ріелтерські фірми, земельні аукціони.

Ø Фінансово-кредитна: банки, фондові біржі, валютні біржі, фінансові небанківські інститути, страхові компанії, інвестиційні, пенсійні та інші фонди, ощадні каси, ломбарди і т. ін..

Ø Державно-регулятивна (законодавче регулювання ринкових відносин): біржі праці (служби зайнятості), ліцензування, оподаткування, митна система, державні фонди для сприяння діловій активності тощо.

Ø Науково-дослідне та інформаційне забезпечення: науково-дослідні установи з вивчення ринкових проблем, консалтингові компанії, інформаційні центри та агентства, рекламні агентства, спеціальні навчальні заклади, юридичні контори, рекламні агентства і т. ін..

Завдяки інфраструктурі здійснюється рух товарів і послуг від продавця до покупця. Інфраструктура ринку – це сукупність установ, державних і комерційних фірм, що забезпечують успішне функціонування ринкових відносин. Функції інфраструктури ринку:

• Правове та економічне консультування підприємств, захист їхніх інтересів у державних та інших структурах.

• Страховий захист підприємницької діяльності.

• Забезпечення фінансової підтримки і кредитування підприємств.

• Підвищення оперативності роботи суб’єктів ринку.

• Створення умов для ділових контактів підприємців.

• Сприяння матеріально-технічному забезпеченню і реалізації товарів та послуг.

• Регулювання руху робочої сили.

• Здійснення маркетингового, інформаційного та рекламного обслуговування.

Отже сучасна ринкова економіка є складним організмом, який складається з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових і інформаційних структур, які взаємодіють між собою на основі розгалуженої системи правових норм і об'єднані єдиним поняттям – ринком.

В сучасній науковій літературі, в політичних і законодавчих документах поняття «ринкове господарство» нерідко ототожнюють з такими поняттями, як «ринок», «ринкова економіка», «ринкова організація виробництва». Ці поняття в цілому можна використовувати як тотожні для економічних систем, господарська діяльність яких ґрунтується на конкуренції.

Таким чином, ринкова економіка – це сфера прояву і відтворення відносин товарного виробництва, а ринок є складовою, компонентом ринкового господарства та механізмом, за допомогою якого товарно-грошові відносини перманентно виявляються у господарському житті. Формуючи конкурентне середовище, ринок є ефективним організатором товарного виробництва.

3.Конкуренція і монополія в ринковій системі

Важливим складовим компонентом механізму ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції.

Конкуренція означає економічне суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення інтересів, пов'язаних з продажем продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим самим споживачам.

Основне завдання конкуренції — завоювати ринок у боротьбі за споживача, перемогти своїх конкурентів, забез­печити одержання сталого прибутку. Умови виникнення конкуренції:

Перша — наявність на ринку великої кількості вироб­ників будь-якого конкурентного продукту або ресурсу. Якщо виробництво зосереджене у руках одного власника, тоді утворюється монополія, яка, по суті, заперечує конкуренцію.

Друга — свобода виробників щодо вибору господарської діяльності. Кожний повинен мати можливість визначати не тільки що виробляти, а й регулювати якість та обсяг продукції.

Третя — відповідність між попитом і пропозицією; інакше, якщо, припустимо, попит перевищує пропозицію, то покупець обмежений у виборі продукції. За наявності дефі­циту всі вироблені товари швидко реалізуються. Там, де існує дефіцит, немає вільної конкуренції.

Четверта — наявність ринку засобів виробництва. У конкурентній боротьбі велике значення має встановлення високої норми прибутку, яка, по суті, є орієнтиром у виборі господарської діяльності. Проте вибір діяльності показує тільки можливість виробництва. Для того щоб ця мож­ливість перетворилась на дійсність, потрібно, маючи грошо­вий капітал, перетворити його на засоби виробництва.

Конкуренція має як негативні, так і позитивні риси.

Негативні риси конкуренції полягають у тому, що дрібні виробники витісняються великим капіталом: одні розоряються, інші збагачуються, посилюється соціальне і майнове розшарування населення, зростає безробіття, поси­люється інфляція.

Позитивні риси конкуренції.

• Вона є рушійною силою ринкової економіки. В умовах конкуренції перемагає той, хто створює якісну продукцію при найменших витратах виробництва завдяки використанню науково-технічних до­сягнень, передової організації виробництва.

• Конкуренція корисна для суспільства, вона стимулює еко­номію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, спону­кає постійно оновлювати асортимент продукції, що випус­кається, стежити за досягненнями науково-технічного про­гресу і швидко впроваджувати їх у виробництво.

• Конкуренція позбавлена суб'єктивних вад. Підсумки її оцінюють самі споживачі, надаючи перевагу тим чи іншим товарам. Вона є процесом-причиною, що зумовлює утворення вартості.

Конкуренція у ринковій економіці виявляється через певні функції:

Функція регулювання. Під впливом ціни капітали спрямо­вуються в ті галузі, де можливий найвищий прибуток.

Функція мотивації. Для підприємця конкуренція озна­чає шанс і ризик одночасно: підприємства, що пропонують кращу за якістю про­дукцію або виготовляють її з меншими виробничими ви­тратами, одержують винагороду у вигляді прибутку (пози­тивні санкції). Це стимулює технічний прогрес; підприємства, що не реагують на уподобання клієнтів або порушують правила конкуренції зі своїми суперника­ми на ринку, виявляються покараними шляхом збитків або виштовхуються з ринку (негативні санкції).

Функція розподілу. Конкуренція не тільки активізує стимули до вищої продуктивності, а й дозволяє розподіляти прибуток серед підприємств і домашніх господарств відпо­відно до їхнього ефективного внеску.

Функція контролю. Конкуренція обмежує і контролює економічну силу кожного підприємства. Чим досконаліша конкуренція, тим справедливі­ша ціна.

Виконуючи ці функції, конкуренція безпосередньо впли­ває на ефективність виробництва, підвищуючи його техніч­ний рівень, забезпечуючи якість і розширення номенклату­ри продукції.

Конкуренція – об’єктивний закон розвитку товарного виробництва. Формами прояву закону конкуренції є різноманітні види конкуренції: внутрішньогалузева, міжгалузева, конкуренція на національному рівні та міжнародна конкуренція.

Сумлінна (чесна) конкуренція -заснована на використанні ринкових форм конкурентної боротьби: підвищення якості продукції; зниження цін; реклама; розвиток до- і післяреалізаційного обслуговування; створення нових товарів і послуг із використанням досягнень НТР і т. ін.

Сумлінна конкуренція поділяється на цінову і нецінову.

Цінова конкуренція означає, що головними методами боротьби проти конкурентів є ціна, її використання грунтується на різних методах і способах. У такій боротьбі перемагає той, хто досягає меншої, ніж ринкова ціна вартості своєї продукції. Це по суті боротьба за скорочення витрат виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, науковій організації праці, підвищенню її продуктивності.

Нецінова конкуренція пов'язана зі стратегією бороть­би, спрямованої не на зміну цін, а на створення зовнішніх умов, які поліпшують реалізацію продукції. Вона використовує такі способи:

§ Поліпшення якості продукції.

§ Використання реклами.

§ Умови, пов'язані з продажем товару.

Несумлінна конкуренція (нечесна)– це діяльність господарського суб'єкта, яка направлена на отримання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого положення на ринку, обманом споживача, партнерів, інших господарюючих суб'єктів і державних органів.