Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Механізм функціонування національної економіки

Як ми відзначали раніше, макроекономічний рівень господарювання охоплює відносини суб’єктів у масштабах національного економіки. Об’єктом досліджень макроекономіки виступають загальнонаціональні (сукупні, агреговані) показники й явища, наприклад, сукупні попит і пропозиція, валовий внутрішній продукт, суспільне відтворення.

Суспільне відтворення – це постійно відновлювальний та повторювальний процес виробництва, розподілу, обміну і споживання, тобто виробництво у широкому значенні.

Головними складовими суспільного відтворення є:

- відтворення людини, зокрема його робочої сили;

— відтворення навколишнього середовища існування людей, деяких природних ресурсів;

— відтворення засобів виробництва;

— відтворення виробничих відносин у цілому.

Відтворювальні процеси складні, тому актуальна проблема пропорційності, тобто оптимального сполучення усіх економічних ресурсів суспільства. Слід зазначити історичний внесок у моделювання відтворювальних схем Ф. Кене (“Економічна таблиця”), К. Маркса (схеми простого і розширеного відтворення), Нобелевських лауреатів з економіки: В. Леонтьєва (теорія “витрати-випуск”), Л. Канторовича (теорія оптимального функціонування виробництва), уродженця Харківської губернії, студента Харківського університету, а потім відомого американського вченого С.Кузнеця (принципи обчислення національного доходу, кінцевого і проміжного споживання).

Визначають 3 види суспільного відтворення:

звужене, тобто при зменшенні обсягів суспільного виробництва порівняльно з попереднім періодом;

просте, тобто при незмінності масштабів виробництва протягом попереднього і поточного періодів; принциповим є повне використання додаткового продукту на особисте споживання;

розширене, тобто з поширенням розміру суспільного продукту порівняльно з попереднім часом при використанні частини додаткового продукту на виробниче споживання.

Якщо розширене відтворення характерне і на макро-, так і на мікроекономічному рівнях, то економічне зростання описує ситуація тільки в макроекономіці.

Економічне зростання – стійке розширення масштабів діяльності господарської системи в цілому з такими основними факторами:

— народонаселення;

— природні (кліматичні, геологічні, екологічні та інші умови);

— нагромадження, тобто використання частини додаткового продукту на поширення виробництва;

— науково-технічний прогрес.

Відрізняють два основних типи економічного зростання:

екстенсивнийз розширенням виробництва при кількісному збільшенні наявних ресурсів і при незмінності ефективності їх використання;

інтенсивнийз розширенням виробництва при якісному поліпшенні використання ресурсів, тобто при їх більш ефективному застосуванні.

На практиці не існують чисто екстенсивний або інтенсивний шляхи зростання. Більш коректними є терміни «переважно екстенсивний» або «переважно інтенсивний» типи зростання.

На межі ХХ і ХХІ століть вчені почали відрізняти категорії «економічне зростання» і «економічний розвиток». Розвитком вважається різними економістами й соціологами таке збільшення обсягів виробництва, яке забезпечує поліпшення рівня життя більшості населення, сприяє економічній та політичній свободі особи, гальмує екологічну деградацію. Останній аспект є змістом так званого «сталого розвитку», який був вперше проголошений у 1992 році на спеціальній конференції під егідою ООН у Ріо-де-Жанейро. Показники макроекономічного рівня господарювання.Основні показники, які використовуються в макроекономічному аналізі, можна поділити на три групи:

· потоки;

· запаси;

· показники економічної кон’юнктури.

Потоки – це економічні параметри, які відображають передачу цінностей суб’єктами один одному в процесі економічної діяльності і вимірюються в одиницях за певний період часу, як правило, у розрахунку за рік (заощадження, інвестиції, дефіцит бюджету та ін.).

Запаси – це економічні параметри, які відображають нагромадження та використання цінностей суб’єктами і вимірюються на конкретний момент часу, на певну дату (капітал, державний борг та ін.).

Між показниками запасу і потоку існує взаємозв’язок:

- запас дорівнює накопиченим за певний період потокам;

- потік дорівнює різниці між запасами на початок та кінець періоду.

До потокових величин відносяться: національний обсяг виробництва (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), чистий національний продукт (ЧНП), національний доход (НД), особистий доход (ОД) та ін.

До показників запасів відносяться: майно (реальний капітал, земля, цінні папери, ліцензії та ін.), національне багатство (сукупні активи, які належать сектору домашніх господарств, підприємницькому сектору та державі), реальні грошові залишки (у формі готівки).

Показниками економічної кон’юнктури є: ставка процента (і), рівень цін (Р), інфляція (Ř), рівень безробіття (и) та ін.

Україна як член Організації Об’єднаних Націй повинна виконувати її вимоги в сфері статистики, зокрема систему національних рахунків (СНР), яка ухвалена Статистичною комісією ООН у 1993 році.

Система національних рахунків (СНР) – це міжнародний стандарт оцінки основних економічних показників країни. Вона містить такі макроекономічні показники: ВНП, ВВП, ЧНП, НД та ін.

За радянські часи статистика спиралася на систему балансу народного господарства (БНГ) з головним показником сукупним суспільним продуктом (ССП) як суми вартості всіх товарів у сфері матеріального виробництва.

Таким чином, ССП мав такі риси:

— вимірював тільки вартості у матеріальному виробництві й не враховував суми при наданні більшості послуг;

— включав подвійний рахунок, тобто продукцію проміжного споживання (сировину, матеріали), яка неодноразово враховувалася на різних ступенях виробничого процесу.

СНР аналізую процеси як у матеріальному, так і в нематеріальному виробництві, підсумовує лише нові, тобто додані вартості і виключає подвійний рахунок.

З іншого боку, СНР використовує балансовий метод, тобто спирається на так званий принцип подвійного запису, коли одна операція описується двічі: як активна при створенні продукту і як пасивна при споживанні ресурсів. У цілому система охоплює більш 500 рахунків і біля 30 допоміжних таблиць.

Головний показник СНР-93 – валовий внутрішній продукт (ВВП) як сума кінцевих вартостей товарів і послуг, які створили резиденти всередині країни протягом року.

Резиденти – це юридичні й фізичні особи, економічні інтереси яких пов’язані відносно тривалого часу з територією даної країни, тобто вони зареєстровані на її території та підпорядковані її законодавству.

Таким чином, за методикою, яка використовується в більшості країн, виготовлену національну продукцію чисельно виражають показником ВВП (валовий внутрішній продукт).

Последнее изменение этой страницы: 2016-08-11

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...