Категории: ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника |
ВВП визначають як сумарну ринкову вартість всіх кінцевих товарів та послуг, вироблених у країні за рік.До ВВП не входять проміжні товари, тобто ті, що використовуються для виробництва інших товарів: сировина, матеріали, паливо, електроенергія та ін. До виміру ВВП (ВНП) існує три способи: 1) за доданими вартостями (виробничий метод); 2) за витратами (метод кінцевого використання); 3) за доходами (розподільчий метод). Виробничий метод, коли складаються додані вартості усіх товарів і послуг на кожній стадії виробництва, щоб уникнути подвійного рахунку при його вимірюванні. Додана вартість (ДВ) – це вартість, яка створена в процесі виробництва на даному підприємстві і визначає його реальний внесок у створення вартості конкретного продукту. Додана вартість включає заробітну плату, прибуток, амортизацію. Якщо до показника ВВП додати різницю між надходженнями від факторів виробництва (факторними доходами) з-за кордону та факторними доходами, які отримали закордонні інвестори в країні, то одержимо показник – валовий національний продукт (ВНП). ВНВ = ВВП + чисті факторні доходи з-за кордону Чисті факторні доходи з-за кордону визначаються як різниця між доходами, отриманими громадянами даної країни за кордоном, і доходами іноземців, отриманими на території даної країни. Розрахунок ВНП за витратами: ВНП = С + Іg + G + NE, де C – споживчі витрати; Ig– валові приватні інвестиції; G– державні витрати; NE– чистий експорт. Витрати на споживання включають витрати домашніх господарств на різні види товарів та послуг. Валові приватні інвестиції складаються з інвестицій на заміщення капіталу, який був зношений у процесі виробництва протягом року (амортизація) та чистих інвестицій (чистого приросту обсягів основного капіталу). Державні витрати у даному випадку об’єднують усі витрати держави, які йдуть безпосередньо на виробництво суспільних товарів та послуг, а також на оплату праці державних службовців та працівників державних установ. Державні трансфертні платежі не включаються у ВНП, оскільки вони не відображають зростання поточного виробництва, а є формою перерозподілу. Чистий експорт – це різниця між обсягами експорту і імпорту. Обчислення ВНП за доходами: ВНП = W + R + і + р + А + Тн; де W– заробітна плата; R –рента; і – процент; р – прибуток; А – амортизація; Тн –непрямі податки. Заробітна плата – це нарахована грошова винагорода за працю, яка включає основну заробітну плату, додаткові виплати до заробітної плати, виплати на соціальне забезпечення, соціальне страхування, виплати з приватних пенсійних фондів. Рента визначає рентні доходи, які отримують домашні господарства за здані в оренду землі, приміщення, житло та ін. Процент – у даному випадку виступає у вигляді доходів від грошового капіталу, заощаджуваного домашніми господарствами. Прибуток, який отримують власники одноосібних господарств, товариств (р1 – некорпоративний прибуток) та корпорації (р2 – корпоративний прибуток). р = р1 + р2, де р1 = нерозподілений прибуток + податок на прибуток; р2 =нерозподілений прибуток + податок на прибуток + дивіденди. Нерозподілений прибуток є джерелом розширеного відтворення підприємств. Амортизація – це еквівалент величини знецінення основного капіталу за рік. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг, їхній розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів (універсальні акцизи, мито, податок на додану вартість). На підставі ВВП розраховують низку похідних показників, зокрема: — валовий національний продукт (ВНП) = ВВП + чистий експорт; — чистий національний продукт (ЧНП) = ВНП – амортизація; — національний дохід (НД) = ЧНП – Тн (непрямі податки); Національний дохід – це сума факторних доходів від праці, землі і капіталу за рік. НД = W + R + і + р Особистий дохід (ОД) – це дохід, який отримують приватні особи (основна та додаткова заробітна плата; дивіденди, проценти, рента; через виплату трансфертних платежів). Особистий дохід розподіляється на споживання, заощадження і виплату податків. Дохід кінцевого використання( ДКВ) – це частина особистого доходу, яка залишається сектору домогосподарств після сплати індивідуальних податків. ДКВ = ОД - Тінд Індивідуальні податки містять: - особисті прибуткові податки; - податки на особисте майно; - податки на спадщину. Треба відзначити такі види ВНП: — номінальний ВНП – вартісний показник, який визначається за ринковими цінами поточного року (тобто у незмінних цінах і при фактичному рівні безробіття); — реальний ВНП – вартісний показник, який визначається за незмінними (базисними) цінами. Він точніше показує динаміку фізичного обсягу виготовленого продукту; — потенційнийВНП – це такий реальний обсяг ВНП, який виробляється в країні за умов повної зайнятості, тобто коли фактична норма безробіття дорівнює природному рівню безробіття. На величину номінального ВНП впливають: Þ динаміка реального (фізичного) обсягу виробництва; Þ динаміка рівня цін (інфляція). Реальний ВНП підраховується шляхом коригування номінального ВНП на індекс цін (дефлятор ВНП). Дефлятор ВНП (індекс цін) враховує динаміку цін та зміни в структурі виробництва. Дефлятор ВНП = номінальний ВНП : реальний ВНП × 100% = ∑р1q1 : ∑p0q1 × 100 %, де р1– ціни поточного року; p0 – ціни базисного року; q1 – обсяг виробництва в поточному році. Якщо величина дефлятора менше одиниці, то відбувається коригування номінального ВНП у бік збільшення, тобто спостерігається інфліювання ВНП. Якщо величина дефлятора більше одиниці, то відбувається коригування ВНП в бік зниження, тобто дефілювання ВНП. Макроекономічні показники не враховують: Þ позаринкову діяльність домашніх господарств; Þ товари та послуги тіньової економіки; Þ зростання фонду вільного часу; Þ підвищення якості продукції; Þ екологічні наслідки промислового розвитку суспільства Відтворювальний ефект допомагають досліджувати наступні ключові категорії: — споживання, тобто частина доходів, що вибуває з наступного руху активів; — заощадження, тобто частина доходів, що залишається після вирахування споживання і бере участь у подальшому обігу; саме заощадження є основою інвестицій; — нагромадження, тобто використання заощаджень для виробничих потреб; — інвестиції, тобто вкладення, насамперед, довгострокові, у розвиток виробництва; — середня схильність до споживання (ССС) = споживання : дохід; — середня схильність до заощаджень (ССЗ) = заощадження : дохід = 1 – ССС; — гранична схильність до споживання (ГСС) = зміни у споживанні : зміни у доході; — гранична схильність до заощаджень (ГСЗ) = зміни у заощадженнях : зміни у доході = 1 – ГСС; — мультиплікатор інвестицій (Мі) = зміни у доході : зміни в інвестиціях = 1 : ГСЗ; — акселератор (А) = зміни в інвестиціях поточного періоду : приріст доходу за проміжок часу від попереднього до поточного періодів. Безперервність економічної діяльності описується за допомогою моделі макроекономічного кругообігу, який поєднує потоки й взаємодії ресурсів, кінцевих товарів і грошових доходів усіх суб’єктів. Ефективна економіка передбачає узгодженість між витратами та доходами, між сукупними попитом і пропозицією в масштабах суспільства, дотримання єдності натурально-речових і вартісно-грошових пропорцій. Формування та розподіл національного продукту. Розподіл як економічний процес можна розглядати як для факторів, та і для результатів виробництва. Розподіл факторів виробництва – це передумова виробництва, за якої матеріальні та трудові ресурси переливаються з менш прибуткових у більш ефективні галузі з метою найбільшої окупності кожного фактора виробництва. Розподіл результатів виробництва – це розподіл фонду споживання на доходи від праці (заробітна плата), доходів від власності (дивіденди та проценти) та трансфертні платежі (пенсії, допомога). Функціональний розподіл доходу – це розподіл грошового доходу суспільства відповідно до функції, яку виконує отримувач доходу. Сукупний дохід розподіляється на: заробітну плату, ренту, процент та прибуток. Особистий розподіл доходу – це розподіл грошового доходу суспільства між окремими домашніми господарствами. Сукупний дохід нерівномірно розподіляється між групами домогосподарств. Функція, яка відображає формування доходів, є подоходна функція споживання. В ній зафіксовані як моменти розподільчих, так і перерозподільчих відносин (податки). Вона має вигляд: Y= f (UL +UK + UW – T), де Y – дохід; UL – дохід від праці; UK – дохід від бізнесу; UW – дохід від власності; T – податки. |
|
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-11 lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда... |