Інфляція, безробіття та соціальний захист

Економічна нестабільність також супроводжується інфляційними процесами. Найпоширенішим є розуміння інфляції як такої ситуації в економіці, за якої кількість грошей в обігу перевищує потребу в них, зумовлену грошовою оцінкою товарної маси. Наслідком такої невідповідності грошової маси сукупній ціні товарів є знецінення грошової одиниці й загальне підвищення цін на товари та послуги.

Інфляція – це стійке і відчутне зростання рівня цін, яке виникло внаслідок того, що значна частина грошової маси виявилась не забезпеченою економічними благами.

Показником рівня інфляції та її темпів є індекси цін. Темп (рівень) інфляції визначається шляхом віднімання від індексу цін поточного року індексу цін попереднього року та ділення цієї різниці на індекс цін попереднього року і множенням отриманої частки на 100%, тобто:

Ř = 100%;

де Ř – темп інфляції; P_t– індекс цін у t-му році; P_t-1 – індекс цін, що передує року t.

Інфляція – багатофакторний, багатовимірний і складний соціально-економічний процес, властивий ринковій економіці, який може бути спричинений різними подіями. В таблиці 2.2. представлені різні види (форми) інфляції залежно від критерію покладеного в основу її класифікації.

Всі теоретичні концепції інфляції можна поділити на дві групи: економічні та неекономічні.

Неекономічні теорії ґрунтуються на природних (зумовлені стихійними лихами, серйозними технологічними аваріями, епідеміями тощо) та політичним факторах – зумовлені війнами, мілітаризацією економіки і т. ін.

Але більш уваги приділяється економічним теоріям інфляції, які можна поділити на дві групи: монетарні (аналізують інфляцію, скориставшись рівнянням обміну MV = PY)та немонетарні (виводять умови існування інфляції з того самого рівняння, але в цьому вбачають тільки умову, а не причину існування інфляції).

Таблиця 2.2 – Класифікація інфляції за різними критеріями

Таким чином, с точки зору прихильників монетарної теорії, інфляціяспостерігається:

1) за умови, що темп приросту номінальної грошової маси буде більшим, ніж темп приросту реального доходу при незмінній швидкості руху грошей.

Інфляція за цих умов спричиняється або банківською системою, яка послабила контроль над грошовою базою в процесі створення чекових грошей, або населенням, яке використовує свої боргові зобов’язання як засіб платежу.

2) за умови, що темп приросту швидкості обороту грошей буде перевищувати темп приросту реального доходу при незмінній номінальній кількості грошей.

Причини інфляції, згідно з немонетарною концепцією, пов’язані:

1) зі зростанням витрат виробництва;

2) зростанням сукупного попиту, не пов’язаного зі зростанням грошової маси (очікування підприємців щодо майбутньої кон’юнктури в умовах повної зайнятості);

3) структурні зрушення в сукупному попиті, які виявляються у стрімкому оновлені благ, що пропонуються на ринку;

4)змінами структури ринку, пов’язаними із владою монополій, олігополій та держави, яка реалізується в адміністративному монопольному зростанні цін.

В реальному житті інфляцію спричиняють та підживлюють як монетарні, так і немонетарні чинники.

Розрізняють слідуючи форми відкритої інфляції:

· інфляцію попиту (пояснюється порушенням рівноваги між сукупним попитом та сукупною пропозицією з погляду перевищення сукупного попиту);

· інфляцію пропозиції (витрат виробництва). Має два основних джерела: зростання цін на енергію та сировину; зростання номінальної заробітної плати.

· структурну інфляцію (викликана макроекономічною міжгалузевою незбалансованістю).

Залежно від темпів інфляції та її згубного впливу на економіку, виділяють помірну (повзучу), галопуючу та гіперінфляцію.

· помірній інфляції (природна, повзуча) властивий не надто швидкий темп зростання рівня цін (до 10% за рік);

· галопуюча інфляція (стрибкова) передбачає річне зростання цін від 10 % до 200 %;

· гіперінфляція характеризується темпом зростання цін, який перевищує 200 % річних.

При помірній інфляції підприємці та фінансові структури ще можуть адекватно реагувати на зміни, що відбуваються на ринку. Відповідним чином може реагувати й уряд, коригуючи свою соціально-економічну політику.

Галопуюча інфляція – це така ситуація в економіці, коли:

- підприємці постійно підвищують ціни;

- банки неухильно підвищують плату за кредит, невпинно падає купівельна спроможність населення;

- економіка перебуває у фазі такої напруженості, коли на межі можливого здійснюється регулювання та координація міжгалузевих зв’язків;

- постійно коригується соціальна політика;

- активно діють банківські структури.

Отже, при галопуючій інфляції можливостей для узгодження дій стає обмаль, передбачуваність і стабільність розвитку обмежена до краю.

Якщо економіка не втрималась у межах галопуючої інфляції й остання продовжує прискорюватись, вона переходить у форму гіперінфляції. Галопуюча інфляція означає кризу грошової системи, гіперінфляція – її крах.

За умов гіперінфляції:

- руйнуються господарські зв’язки;

- масово банкрутують підприємства;

- припиняють свою діяльність підприємці.

Стагфляція – це інфляція, яка супроводжується стагнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні (одночасне підвищення рівня цін і рівня безробіття).

Розглянуті форми інфляції властиві відкритій інфляції.

Прихована (подавлена) інфляція – це такий стан в економіці, коли зростання рівня цін не спостерігається, але наявний дефіцит товарів та послуг, має місце штучне обмеження споживчого попиту.

Ознаки прихованої інфляції:

- тимчасове заморожування доходів та цін;

- встановлення тотального державного контролю за цінами;

- встановлення граничних цін на продукцію.

Процес, протилежний інфляційному, називають дефляцією. За економічним змістом дефляція – стійке і тривале зниження рівня цін.

Уповільнення темпів інфляції називають дезінфляцією.

Очікувана ( прогнозована) інфляція – це інфляція, яка враховується в очікуваннях і поведінці економічних суб’єктів до свого проявлення. Очікувана інфляція є збалансованою (такою, що не змінює відносні ціни) і передбаченою і, таким чином, суттєво не впливає на загальний обсяг виробництва чи перерозподіл доходів, бо отримувач доходів може зменшити негативні наслідки інфляції.

Непередбачувана (не прогнозована) інфляція – це інфляція, яку населення не очікує, тому вона призводить до зниження всіх видів фіксованих доходів і перерозподіляє їх на користь тих економічних суб’єктів, чиї номінальні доходи зростають швидше за середній рівень цін.

Держава повинна провадити ефективну антиінфляційну політику, здійснюючи систему заходів, спрямовану на усунення причин і умов зростання рівня інфляції. Антиінфляційні заходи можуть застосовуватися тільки до відкритої інфляції.

Антиінфляційна політика має два види:

— адаптивна політика, яка проявляється у пристосуванні до умов інфляції, у пом’якшенні її негативних наслідків, поступовому зниженні темпів зростання грошової маси;

— активна політика (шокова терапія) – базується на різкому скороченні темпів зростання грошової маси, особливо прийнятна в умовах гіперінфляції.

Безробіття, його сутність та види.В умовах ринкової економіки циклічність розвитку позначається і на сфері зайнятості. Проявом економічної нестабільності при цьому стає зростання безробіття.

Безробіття як економічне явище виникає внаслідок саморегулювання ринкової економіки, охоплює певну частину працездатного населення, яке тимчасово не має можливості працювати.