Глобалізація економіки та загально цивілізаційні проблеми людства

У своєму розвитку світове господарство пройшло два етапи: інтер­націоналізації та економічної інтеграції і наразі перебуває на третьо­му — етапі економічної глобалізації.

Термін «глобалізація» (globalisation)походить від французького «global»— всесвітній і вживається для характеристики сучасних пла­нетарних процесів. Він виявився найбільш адекватним новій фазі в роз­витку світового господарства.

Економічна глобалізація— новий рівень інтернаціоналізації та міжнародної економічної інтеграції, що характеризується інтенсифі­кацією і новою якістю внутрішніх міжнародних зв'язків у планетар­них масштабах, перетворенням національних господарств та їх суб'єктів на складову частину планетарного відтворювального про­цесу.

Форми вияву глобалізації:

— становлення загальнопланетарного науково-інформацій­ного простору, глобальної інформаційної інфраструктури, ме­режевих інформаційних технологій, світової комунікаційної системи та технологічних макросистем у сфері виробництва, транспорту і зв'язку;

— інтенсифікація міжнародних трансакцій, розвиток елек­тронної комерції, становлення ринків робочої сили, товарів, інформаційних технологій на основі поступового зняття бар'є­рів у торгівлі, підписання багатосторонніх торговельних угод тощо;

— Бурхливе зростання світового фінансового ринку, який функціонує в режимі реального часу на основі поєднання ринкових і мережевих комп’ютерно-комунікаційних технологій; різке збільшення обсягів і швидкості переміщення капіталів; інтенсифікація глобальних фінансових операцій.

Глобальна економіка – якісно новий етап розвитку світової економіки, яка поступово перетворюється на цілісний глобальний організм, утворений гігантською виробничо-збутовою, глобальною фінансовою та планетарною інформаційною мережею.

Глобальні проблеми – проблеми, пов’язані з природними, природно-антропогенними, суто антропогенними (у т.ч. економічними, соціальними) явищами, що виникли в процесі розвитку сучасної цивілізації та мають загальнопланетарний характер як за масштабами та значенням, так і за способами вирішення, а тому потребують координації зусиль усього світового співтовариства.

Проблеми взаємовідносин людини і суспільства з природою та самих суспільних відносин класифікуються як глобальні, якщо:

а) вони мають загальносвітовий характер, тобто стосуються інтересів усіх або значної групи держав;

б) нерозв'язання їх викли­кає загрозу людству, регрес в умовах життя людей, у розвитку продуктивних сил;

в) вони вимагають невідкладних та рішучих дій на основі колективних і скоординова­них зусиль світового товариства.

Подібні проблеми стосуються інтересів усіх класів і прошарків населення, всіх країн і народів планети, впливають на всі сфери суспільного життя і відображаються тією чи іншою мірою на стані справ у всіх регіонах планети.

За такими ознаками глобальні проблеми поділяють на три сфери дії.

До першої сфериналежать проблеми, що виникають у сфері взаємодії природи і суспільства, зокрема, надійне забезпечення людства продовольством, сировиною, енер­гією та ін., збереження природного навколишнього середовища, освоєння ресурсів Світово­го океану, оволодіння космічним простором. Витоки цих проблем закладені в тенден­ціях і закономірностях розвитку світових продуктивних сил, які сприяють як розши­ренню можливостей задоволення потреб людини в засобах існування, так і зростанню старих виробничих потреб та виникненню нових. Відносна обмеженість природних ресур­сів робить необхідним пошук радикальних рішень, що склалися в світовому масштабі.

До другої сфериналежать проблеми суспільних взаємовідносин, а саме: відносин між державами з різним економічним устроєм, подолання економічної відсталості бага­тьох країн світу, локальні, регіональні й міжнародні кризи і т. ін. На перший план серед них вийшла проблема регіональних конфліктів, у тому числі й у державах, які перехо­дять до ринкових відносин. Важливою залишається на цьому тлі проблема відве­дення загрози застосування ядерної зброї. У розв'язанні цієї проблеми зацікавлені не тільки держави, які мають ракетно-ядерний потенціал, а й народи всієї планети. Тільки спільними зусиллями можна попередити загибель людської цивілізації.

Третя сфера — розвиток людини, забезпечення її майбутнього. Вона охоплює перш за все проблеми пристосування сучасної людини до умов природного і соціального середовища, які змінюються під впливом науково-технічного прогресу, питання сучасно: урбанізації, боротьби з епідеміями і важкими захворюваннями (серцево-судинними, онкологічними, СНІДом). Проблему людину і її майбутнього вчені розглядають як таку глобальну проблему, в якій концентруються і багатократно посилюються всі інші про­блеми людського співжиття.

Головна передумова успішного вирішення глобальних проблем – розгляд їх у взаємопов’язаній цілісності, тісному переплетінні економічних, політичних, соціальних, культурних, технологічних, екологічних, психологічних та інших проблем.

Переосмислення шляхів вирішення глобальних проблем пов’язане з формуванням концепції сталого розвитку, яка нині визнається одним із найважливіших досягнень наукової та суспільної думки кінця ХХ ст. Сталістьекономічного розвитку трактується як здатність економічної системи зберігати динамізм, стабільне збалансоване зростання у часовому, просторовому та структурному аспектах.

Мета сталого розвитку – перехід до господарської діяльності, зорієнтованої на досягнення соціальної справедливості та суспільного добробуту в поєднанні з екологічною безпекою шляхом введення природо відтворювальної складової як внутрішнього параметра функціонування соціально-економічної системи.

Сталий розвиток є тривалим у часі й означає задоволення фізичних, духовних та інших потреб людей та сталій основі, без погіршення можливостей вибору наступних поколінь.