Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Характеристика матеріалів і виробів із деревини

Пиломатеріали, погонажні вироби, вироби для підлоги— це продукція з де­ревини, виготовлена поздовжнім розпилюванням колод на частини та поздов­жнім і поперечним розкроюванням утворених частин. її випускають у вигляді брусів, брусків, дощок, шпал, обаполів тощо (рис. 10.4).

Брус - пиломатеріал, товщина та ширина якого понад 100 мм, брусок — пи­ломатеріал завтовшки до 100 мм, ширина його не більша за потрійну товщину.

Дошка має товщину до 100 мм, а ширина її більша за потрійну товщину. Широкі сторони дошки називають пластями, вузькі - окрайками (або кромка­ми). Товщина дошки визначається відстанню між пластями, ширина - відстан­ню між окрайками. Довжину дошки вимірюють вздовж волокон між торцями -поперечними перерізами матеріалу. Лінію перетину пласті та окрайки називають ребром. Розрізняють дошки обрізні та необрізні. В обрізних дошках окрайки об­пиляні перпендикулярно до пластів, величини обзелу на окрайках не більші за допустимі. Обзел — це частина бічної поверхні колоди, що збереглася на обрізно­му пиломатеріалі чи деталі. У необрізних дощок окрайка необпиляна або частко­во обпиляна й величина обзелу більша за допустиму в обрізаному матеріалі.

Обапіл - пилопродукція, одержувана з бічної частини колоди і така, що має одну пропиляну, а другу непропиляну або частково пропиляну поверхню.

За характером обробки розрізняють пиляний пиломатеріал, якщо його по­верхні утворені після проходження пилки, і струганий, у якого принаймні одна частина чи обидві окрайки оброблені струганням чи фрезеруванням.

 

Види пиломатеріалів:

1 - будівельна колода; 2 - пластина; 3 - чвертки; 4, 5 - обрізні дошки; 6 - необрізна дошка; 7 - обапіл; 8 - брус; 9 - дошка, стругана з чотирьох боків; 10 - шпунтовані дошки з пазом та гребенем; 11 - фальцьовані дошки; 12 - плінтус; 13 - наличники

За якістю деревини пиломатеріали поділяють на сорти. Сортність визнача­ється сукупністю вад деревини та дефектів обробки.

Пиломатеріали виготовляють з деревини хвойних порід - сосни, ялини, модрини, кедра і листяних порід — дуба, бука, граба, в'яза, ільма, берези, вільхи, осики, тополі, липи.

Пиломатеріали за характером обробки поділяють на обрізні, однобічно об­різні (напівобрізні) та необрізні.

В обрізних усі чотири боки пропиляні, а розміри обзелу на пластях і ребрах не перевищують допустимих.

В однобічно обрізних пиломатеріалів пласті пропиляні повністю, а ребра — частково (одне ребро), і розмір обзелу перевищує розміри, допустимі для обріз­них пиломатеріалів. Однобічно обрізні пиломатеріали випилюють тільки з листя­них порід.

Номінальні розміри пиломатеріалів такі:

довжина: для твердих листяних порід - від 0,5 до 6,5 м з градацією 0,10 м; для м'яких листяних порід і берези — від 0,5 до 2,0 м з градацією 0,10 м, від 2,0 до 6,5 м з градацією 0,25 м;

товщина: 19, 22, 25, 32, 40, 45, 50, 60, 70, 80, 90, 100 мм;

ширина: для обрізних - 60, 70, 80, 90, 100, ПО, 130, 150, 189, 200 мм; для необрізних та однобічно обрізних — 50 мм і більше з градацією 10 мм.

Довжина хвойних пиломатеріалів: 1 ...6,5 м з градацією 0,25 м.

Дошки й бруски з деревини хвойних порід поділяють на п'ять сортів (до­бірний, 1...4-Й), а бруси - на чотири сорти (1 ...4-й).

Умовне позначення пиломатеріалів складається з цифри, яка відповідає сорту, назви породи деревини (хвойні позначаються скорочено — «ХВ»), цифро­вого позначення поперечного розрізу, для необрізного матеріалу - товщини.

Деталі дерев'яні профільні (ГОСТ 7016) - це підвіконні дошки, поручні для металевих билиць, дошки для покриття підлог тощо. Для виготовлення струганих виробів застосовують деревину сосни, кедра, ялини, смереки, а для приміщень з вологістю не більше 70% можна використовувати деревину бука, берези, вільхи, тополі та липи.

Дошки для покриття підлог виготовляють завтовшки 28...36 мм.

Дошки завтовшки 36 мм застосовують для підлог виробничих цехів, фіз­культурних залів та інших приміщень з підвищеним навантаженням на підлоги.

Для чистих підлог житлових приміщень застосовують дошки завтов­шки 28 мм та завширшки: для хвойних порід - 68... 118 мм (з градацією че­рез 10 мм), для листяних порід - 38...58 мм з тією ж градацією.

Споживачеві деталі поставляють завдовжки 2,1 м і більше з градацією 0,1 м.

Дошки й бруски з деревини осики та вільхи застосовують тільки в житло­вих будинках, лікарнях, дитячих садках і яслах. Дошки для підлог мають гребінь і шпунт, зміщені до нелицьової поверхні .

А б

Дошки різного профілю для підлог: а - шпунтована, б - фальцьована

Умовне позначення складається з марки деталі, перерізу, довжини.

Дерев'яні торцеві шашки (ГОСТ 7897) виготовляють з деревини хвойних по­рід, найчастіше із сосни. Шашки бувають прямокутними (тип 1) і прямокутними з пазами (тип 2). Глибина пазів становить 7 мм, ширина - 14 мм. Вологість де­ревини шашок не повинна перевищувати 15%. Шашки укладають без проміжних шарів безпосередньо на бетон.

До дерев'яних деталей для паркетних покриттів відносять штучний паркет, паркетні дошки й щити, мозаїчний паркет.

Для виробництва паркету використовують цінні породи дерев із високою твердістю (дуб, бук, горіх). Важливим моментом при виготовленні паркету є ха­рактер розпилювання дерева: радіальний або тангенціальний.

Паркет штучний призначений для влаштування підлог у приміщеннях жит­лових, громадських, а також допоміжних будівель промислових і сільськогоспо­дарських підприємств.

Штучний паркет складається з паркетних планок, які залежно від профілю ребер поділяються на типи П| - планки з гребенями і пазами на про­тилежних ребрах і торцях, П2 - планки з гребенем на одному ребрі та пазами на іншому ребрі та торцях.

Залежно від рівня якості, породи деревини й виду обробки планки поділя­ють на марки А і Б. Паркет марки А застосовують для влаштування та ремонту підлог у громадських будівлях і відповідних приміщеннях промислових підпри­ємств, марки Б - для влаштування та ремонту підлог у житлових будинках.

Планки штучного паркету: а, б - тип П|; в, г - тип П2

Планки марки А виготовляють з деревини дуба та тропічних порід. Планки марки Б виготовляють з деревини дуба, бука, ясена, гостролистого клена, берес­та (карагача), в'яза, ільма, каштана, граба, гледичії, білої акації, берези, звичай­ної сосни, сибірської сосни, корейської сосни, модрини, а також тропічних по­рід і модифікованої деревини з показниками експлуатаційних і фізико-механіч-них властивостей, що не поступаються деревині перелічених порід.

Привертає увагу паркет з бамбука. Цей матеріал відрізняється твердістю та вологостійкістю порівняно з дубом, а міцність при розтягу вища, ніж у сталі. Іс­нує більше 1000 видів бамбука, що забезпечує велику різноманітність фактур і відтінків натуральних матеріалів. Бамбук є швидко відновлювальною сировиною, на вирощування якого потрібно 3...5 років, в той час як для дуба — майже 180 ро­ків. Дешевизна цієї породи забезпечує економічність її застосування, навіть при транспортування на великі відстані.

Дошки паркетні призначені для влаштування підлог у житлових будинках. Паркетна дошка складається з паркетних планок, наклеєних за певним малюн­ком на основу. На ребрах і торцях є пази та гребені для з'єднання паркетних до­щок між собою.

Залежно від конструкції основи паркетні дошки поділяють на типи:

ПД1 - з одношаровою основою з рейок, складених у квадрати або прямо­кутники, розташовані взаємно перпендикулярно; на поздовжніх ребрах основу обклеєно рейками обв'язки;

ПД2 — з одношаровою основою з рейок, складених у напрямку поздовжньої осі паркетної дошки;

ПДЗ - з двошаровою основою з двох склеєних між собою шарів рейок або рейок і шпону, складених у взаємно перпендикулярних напрямах.

Паркетні планки наклеюють на основу паркетної дошки за різними візерун­ками. Залежно від породи та вад деревини планок лицьового покриття паркетні дошки поділяють на марки А і Б.

В умовному позначенні паркетних дощок зазначають тип, марку планок, ширину, товщину та довжину. Приклад умовного позначення паркетної дошки типу ПД1, марки Б, 200 мм завширшки, 15 мм завтовшки, 2400 мм завдовжки: ПД1-Б-200х15х2400.

Рейки основи паркетної дошки виготовляють з деревних хвойних порід, вільхи чи осики. Вологість деревини паркетних дощок при відвантаженні готової продукції споживачеві - 8±2%. Клейові з'єднання виконують, застосовуючи син­тетичні клеї середньої або підвищеної водостійкості. Границя міцності клейово­го з'єднання при випробуванні на відривання паркетних дощок становить не менше 0,6 МПа. Лицьову поверхню паркетних дощок покривають прозорим пар­кетним лаком. За домовленістю виробника зі споживачем допускається постачан­ня паркетних дощок марки Б з нелакованою поверхнею.

Паркетні щити відомі досить давно (ще з XVIII століття) і спочатку засто­совувалися при наборі художнього паркету з різних порід дерев, а зараз викорис­товуються переважно для влаштування підлог у житлових і громадських будівлях. Щит складається з паркетних планок, квадратів шпону чи фанерної облицюваль­ної плити, наклеєних за певним візерунком на основу .

Залежно від конструкції основи паркетні шити поділяють на типи:

ПЩ1 - з рамковою основою у вигляді обв'язки, кутові типові з'єднання

якої виконують на клею, та рейок заповнення, що закріплені у пазах брусків обв'язки;

ПЩ2 — з рейковою основою, облицьованою з обох боків лущеним шпоном;

ПЩЗ - з основою з деревностружкової плити, облицьованої з двох боків лущеним шпоном або з основою з цементостружкової плити;

ПЩ4 - з основою із двох склеєних між собою шарів рейок, укладених у взаємно перпендикулярних напрямах.

Залежно від виду лицьового покриття виготовляють щити, облицьовані пар­кетними планками (П), квадратами струганого або лущеного шпону (Ш) і квад­ратами фанерної облицювальної плити (Ф).

Залежно від породи та якості деревини лицьового покриття щити поділяють на марки А і Б. Умовне позначення паркетних щитів складається з типу, марки, виду лицьового покриття, розмірів (довжини, ширини, товщини).

Приклад умовного позначення паркетного щита типу ПЩЗ марки Б з лиць­овим покриттям фанерною облицювальною плитою розмірами 400x400x30 мм: ПЩЗ-Б-Ф-400х30.

Клейові з'єднання виконують, застосовуючи синтетичні клеї середньої або підвищеної водостійкості.

Один із різновидів паркетних щитів набирається з паркеліту - матеріалу у вигляді двошарових плиток, основу яких виготовляють з тирси та станкової стружки, змішаних із зв'язуючими, а облицювальний шар виготовляють зі шпо­ну листяних порід (береза, осика, вільха, тополя), просоченого або модифікова­ного синтетичними полімерами. Облицювальний шар набирається однотипово або в художньому виконанні з використанням однієї чи кількох деревних порід.

Мозаїчний паркет виготовляють у вигляді килимів, які складаються з окре­мих планок, наклеєних лицьовою поверхнею на папір або еластичний біостійкий матеріал. Мозаїчний паркет, як і інші види паркету, призначений для влаштуван­ня підлог у житлових і громадських будівлях.

Паркет, залежно від способу фіксації планок для утворення килима, поді­ляють на типи:

П] - планки наклеєні лицьовим боком на папір, який знімається разом з клейовим шаром після настилання паркету на основу підлоги;

П2 - планки наклеєні зворотним боком на еластичний (теплозвукоізоляцій-ний) біостійкий матеріал, який залишається у конструкції підлоги після насти­лання паркету.

Щити паркетні художні призначені для покриття підлог унікальних буді­вель. Це двошарова дерев'яна основа з лицьовим покриттям із паркетних планок з прямими ребрами, наклеєних на основу у вигляді квадратних елементів, які роз­ташовані у шаховому порядку. Лицьове покриття щитів набирають не менше ніж з трьох різних порід деревини.

Подальший розвиток ідеї створення паркетної дошки покладений в основу створення ламінованих покриттів для підлоги. Ламінат (від лат. Іатіпа - шару­ватий) є багатошаровою конструкцією, яка складається з:

- лицьового декоративного шару (паперопласту), отриманого гарячим пресу­
ванням декількох шарів паперу, просочених меламінформальдегідною смолою;

- несучого шару (основи), як правило, із твердої деревноволокнистої плити;

- компенсуючого шару паперопласту із 2...З шарів крафт-паперу.

Ламінат зазвичай має форму дошки довжиною 1200... 1300 мм, шириною 190...200 мм та товщиною 7...8 мм, візерунок поверхні імітує натуральну деревину, іноді природне каміння або керамічну плитку. Існує тенденція розширення спектра форматів (квадрати, прямокутники), що дозволяє комбінувати малюнок підлоги. Ла-мінатні покриття є гігієнічними, відрізняються високою міцністю та зносостійкістю.

Для виготовлення ламінатних покриттів використовують спеціальні преска-мери, які гарантують термостатичне пресування на протязі кількох годин при температурі більше 150°С. За цей час відбувається полімеризація смоли з утворен­ням покриття високої міцності та твердості, що позитивно впливає на механічні властивості ламінованої дошки.

В сучасному будівництві застосовують матеріали не тільки з деревини, але й з кори. Наприклад, з кори пробкового дуба виготовляють широкий асортимент тепло- та звукоізоляційних матеріалів, покриттів для стін та підлоги. Сучасні покриття для підлог із пробки - це багатошарові конструкції, основою яких є агломерована (пресована) пробка, лицьова поверхня якої покрита декоративним шпоном із пробки або цінних порід деревини та кількома шарами захисного лаку або полімерними (вініловими, акриловими, поліуретановими) композиціями.

За технологією укладки пробкові покриття для підлоги (у вигляді плиток різ­них розмірів) можна поділити на дві групи: «здатні до приклеювання» та «плава­ючі», різниця між якими полягає в способі інсталяції покриттів. Так, покриття мо­жуть приклеюватися безпосередньо до основи або кріпитися між собою спеціаль­ними «замками» і вільно лежати на основі. Покриття для підлоги відрізняються міцністю, пружністю та не деформуються при тривалому впливі навантаження.

Пробкові покриття для стін — це плитки (300x600x3 мм) або рулони (1000x100x2 мм) з агломерованої пробки з покриттям із декоративного пробково­го шпону. Внаслідок унікальної будови такі покриття не старіють, не вимагають спеціального догляду, оскільки вони є антистатиками і відштовхують пил, прак­тично не вбирають запахи і стійкі до дії хімічних речовин. Покриття із пробки мають добрі акустичні, тепло- й звукоізолюючі та радіаційнозахисні властивості.

Фанера (ГОСТ 3916.2) - це листовий матеріал, склеєний з трьох і більше шарів лущеного шпону. Зовнішні шари шпону називають сорочками, внутрішні — серединками. Розрізняють лицьову та зворотну сорочки. Лицьова сорочка містить

менше вад деревини й дефектів обробки, ніж зворотна сорочка та серединки.

Для обробки приміщень застосовують фанеру, облицьовану струганим шпо­ном, декоративну фанеру, фанеру бекелізовану і фанерні плити.

Листи шпону розміщують так, щоб напрями волокон у суміжних листах бу­ли взаємно перпендикулярними. Число шарів шпону у фанері - непарне: 3, 5, 7, 9 і т.д. Така будова фанери зумовлює майже однакову міцність в усіх напрямах, незначне короблення, гнучкість. Товщина фанери може бути 1,5... 18 мм, розміри листа - до 1525x2400 мм.

Клеєну фанеру виготовляють із деревини листяних та хвойних порід: бере­зи, сосни, бука, вільхи тощо. Залежно від застосованого клею та його водостій­кості розрізняють фанеру підвищеної, середньої та обмеженої водостійкості. Фа­неру підвищеної водостійкості використовують для обшивання зовнішніх стін та виготовлення опалубки, середньої й обмеженої водостійкості - для влаштування внутрішніх перегородок, обшивки стін і стель приміщень.

Бакелізовану фанеру (ГОСТ 11539) виготовляють з березового лущеного шпону, просоченого фенолформальдегідними смолами. Для цього виду фанери характерні підвищені густина й міцність, гладкі поверхні, що покриті тонким ша­ром отверділої смоли.

Фанерні плити (ГОСТ 8673) - багатошарові вироби, виготовлені із семи та більше шарів шпону, склеєних синтетичними клеями на основі фенолформаль-дегідних і карбамідоформальдегідних смол.

  10.4.Біокомпозити та композиційні матеріали на основівідходів переробки деревини Сучасні будівельні деревні матеріали, відомі як біокомпозити, виготовляють з використанням біотехнологій, заснованих на досягненнях біохімії, мікробіо­логії та інженерних наук. Зв'язуючим матеріалом у біокомпозитах є природні клеючі речовини, що видаляються мікроорганізмами з деревини або іншої рос­линної сировини. Основними компонентами деревини є природні полімери: целюлоза, геміцелюлоза та лігнін. Лігнін у деревині, яку умовно можна розгля­дати як природний композиційний матеріал, виконує функцію клею (матриці), а целюлоза - армуючої речовини. При виготовленні біокомпозитів подрібнена деревина під дією тиску та температури здатна до утворення монолітного матеріалу. Для прискорення цьо­го процесу використовують дереворуйнівні гриби - ксшіотрофи, які беруть участь у процесах ферментації і сприяють мікробіологічному процесу руйнуван­ня лігніну. Технологічний процес виготовлення біокомпозитів передбачає: підготовку деревини (подрібнення), ферментацію її ксилотрофами, сушіння та дозування отриманої маси, її формування у пакети, холодне та гаряче пресування, заключ­ну обробку готових плит. Плити можуть бути одно- та тришарові, товщиною 8...20 мм. Найбільшою міцністю та водостійкістю відрізняються матеріали із се­редньою густиною понад 1000 кг/м3. Деревношаруваті пластики (ДШП) (ГОСТ 20966, ГОСТ 13913) - листи або плити, виготовлені з тонкого лущеного шпону, просоченого та склеєного полі­мерами резольного типу. Деревні пластики відрізняються від фанери тим, що мають більшу густину та вищі фізико-механічні властивості. ДШП виготовля­ють з березового лущеного шпону вологістю 9... 12%, товщиною 0,3; 0,5; 0,8 та 1,15 мм. В окремих марках ДШП допускається застосовувати шпон до 2,5 мм завтовшки. Шпон просочують у ваннах із полімерним розчином протягом 1 год при температурі 15...25°С. Глибоке просочування виконують в автоклавах при тиску 0,4...0,5 МПа. Просочений шпон сушать у камерах або в конвеєрних сушарках при 8О...9О°С. Вміст полімеру в просоченому шпоні - 16...24%. Просочений та висушений шпон збирають у пакети з урахуванням товщини пластика, що ви-

Клеєні дерев 'яні конструкції виготовляють на спеціальних заводах склеюван­ням невеликих дерев'яних заготовок у великорозмірні елементи (рис. 10.9), вико­ристовуючи високоміцні та водостійкі полімерні клеї. Міцність, водостійкість, біо- та вогнестійкість таких конструкцій вищі, ніж в аналогічних суцільних де­рев'яних конструкцій. Вони практично не піддаються усиханню та коробленню.

Последнее изменение этой страницы: 2016-08-11

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...