Категории: ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Біокомпозити та композиційні матеріали на основі відходів переробки деревиниСучасні будівельні деревні матеріали, відомі як біокомпозити, виготовляють з використанням біотехнологій, заснованих на досягненнях біохімії, мікробіології та інженерних наук. Зв'язуючим матеріалом у біокомпозитах є природні клеючі речовини, що видаляються мікроорганізмами з деревини або іншої рослинної сировини. Основними компонентами деревини є природні полімери: целюлоза, геміцелюлоза та лігнін. Лігнін у деревині, яку умовно можна розглядати як природний композиційний матеріал, виконує функцію клею (матриці), а целюлоза - армуючої речовини. При виготовленні біокомпозитів подрібнена деревина під дією тиску та температури здатна до утворення монолітного матеріалу. Для прискорення цього процесу використовують дереворуйнівні гриби - ксшіотрофи, які беруть участь у процесах ферментації і сприяють мікробіологічному процесу руйнування лігніну. Технологічний процес виготовлення біокомпозитів передбачає: підготовку деревини (подрібнення), ферментацію її ксилотрофами, сушіння та дозування отриманої маси, її формування у пакети, холодне та гаряче пресування, заключну обробку готових плит. Плити можуть бути одно- та тришарові, товщиною 8...20 мм. Найбільшою міцністю та водостійкістю відрізняються матеріали із середньою густиною понад 1000 кг/м3. Деревношаруваті пластики (ДШП) (ГОСТ 20966, ГОСТ 13913) - листи або плити, виготовлені з тонкого лущеного шпону, просоченого та склеєного полімерами резольного типу. Деревні пластики відрізняються від фанери тим, що мають більшу густину та вищі фізико-механічні властивості. ДШП виготовляють з березового лущеного шпону вологістю 9... 12%, товщиною 0,3; 0,5; 0,8 та 1,15 мм. В окремих марках ДШП допускається застосовувати шпон до 2,5 мм завтовшки. Шпон просочують у ваннах із полімерним розчином протягом 1 год при температурі 15...25°С. Глибоке просочування виконують в автоклавах при тиску 0,4...0,5 МПа. Просочений шпон сушать у камерах або в конвеєрних сушарках при 8О...9О°С. Вміст полімеру в просоченому шпоні - 16...24%. Просочений та висушений шпон збирають у пакети з урахуванням товщини пластика, що ви- готовляється, та його властивостей. На 1 см товщини готового виробу потрібно 20...25 листів шпону. Властивості ДШП багато в чому залежать від напряму волокон шпону в суміжних шарах пластика. Пресують зібрані пакети на багатоповерхових гідравлічних пресах, які обігріваються парою, при тиску 15... 16 МПа й температурі 14О...15О"С. Деревношаруваті пластики товщиною до 15 мм відносять до листів, а понад 15 мм — до плит. Листи й плити за способом склеювання поділяють на суцільні та складені, що склеюються за довжиною з кількох листів шпону. Деревношаруваті пластики використовують для облицювання внутрішніх приміщень громадських і адміністративних будівель та як конструкційний матеріал. Деревношаруваті пластини слід зберігати у сухих закритих приміщеннях при температурі від —40 до +35°С і відносній вологості повітря не більше 70%, укладеними (окремо за марками й розмірами) горизонтально на рівних площадках. Перевозити пластики можна усіма видами транспорту з обов'язковим оберіганням їх від ударів, механічних пошкоджень і атмосферних опадів. Деревностружкові плити (ГОСТ 10632) виготовляють гарячим пресуванням деревних стружок з полімерними зв'язуючими речовинами. Плити, згідно з нормативними документами, поділяють: - за фізико-механічними показниками на марки П-А і П-Б; - за якістю поверхні на 1-й і 2-й сорти; - за видом поверхні зі звичайною та дрібноструктурною (Д) поверхнею; - за ступенем обробки поверхні на шліфовані (Ш) і нешліфовані; - за гідрофобними властивостями із звичайною та підвищеною (У) водо - за вмістом формальдегіду на класи емісії Е1, Е2, ЕЗ. В умовному позначенні плит зазначають марку, сорт, вид поверхні (для плит з дрібноструктурною поверхнею); ступінь обробки поверхні (для шліфованих плит); гідрофобні властивості (для плит підвищеної водостійкості); клас емісії формальдегіду; довжину, ширину в міліметрах. Приклади умовного позначення: - плити марки П-А 1-го сорту з дрібноструктурною поверхнею шліфова - плити марки П-5 2-го сорту зі звичайною поверхнею нешліфовані класу Плити перевозять усіма видами транспорту, оберігаючи їх від дії атмосферних опадів та механічних пошкоджень. Зберігають у закритих приміщеннях у горизонтальному положенні штабелями до 4,5 м заввишки. Різновидом деревностружкових плит є плити з орієнованим укладанням крупнорозмірної стружки, які є екологічно та гігієнічно нешкідливим матеріалом. Перевагою таких плит є висока міцність, однорідність структури, вологостійкість, легкість в обробці. Доцільно використовувати для заміни гіпсокарто-ну та фанери; як основу під килимові та лінолеумні покриття, а також для надання декоративного ефекту. Деревноволокнисті плити (ГОСТ 8740) виготовляють гарячим пресуванням волокнистої маси, яка складається з органічних, переважно целюлозних, волокон, води, наповнювачів, синтетичних полімерів і деяких спеціальних добавок. Сировиною для виготовлення плит є відходи деревообробних виробництв та лісозаготівель (тріска, дріб'язок), стебла очерету, льняна костриця та інші рослинні матеріали. Залежно від тиску при пресуванні та виду подальшої обробки деревноволокнисті плити поділяють на надтверді, тверді, напівтверді та м'які (ізоляційноопоряджувальні та ізоляційні). Для внутрішньої обробки будівель, обшивки салонів літаків і кают пароплавів застосовують тверді плити; надтверді використовують для покриття підлог. Залежно від границі міцності при згині тверді та надтверді плити виготовляють марок: Т-350; Т-400; НТ-500 (літери означають вид плит: Т - тверді, НТ - надтверді, а цифри - мінімальну границю міцності при згині в кгс/см2). Залежно від призначення випускають плити марок: Т - тверді з необла-городженою лицьовою поверхнею; Т-П - тверді з підфарбованим лицьовим шаром на основі тонкодисперсної деревної маси; НТ - тверді підвищеної міцності (надтверді) з облагородженою лицьовою поверхнею; НТ-С - тверді підвищеної міцності (надтверді) з лицьовим шаром з тонкодисперсної маси. М'які плити, залежно від густини, поділяють на марки: М-1, М-2, М-3. Плити зберігають у закритих приміщеннях розсортованими за марками й розмірами. Деревноволокнисті плити з лакофарбовим покриттям застосовують як опоряджувальний матеріал при будівництві житлових і громадських будівель і для виготовлення полотен дверей та інших виробів. Деревноволокнисті плити покривають лакофарбовими матеріалами і, залежно від їх виду, лицьова поверхня плит може бути глянцовою та матовою. Цементностружкові плити виготовляють пресуванням суміші з деревних частинок, портландцементу і хімічних добавок. Як сировину для виробництва плит використовують тонкомірну деревину хвойних і листяних порід. Плити водо-, морозо- та біостійкі, нетоксичні, добре обробляються інструментом, мають високу механічну міцність при стиску. їх випускають двох марок: ЦСП-1, ЦСП-2. Довжина плит - 3200 і 3600 мм, ширина - 1200 і 1250 мм, товщина -8...40 мм. Цементностружкові плити рекомендується застосовувати для внутрішньої та зовнішньої обшивок панелей стін, плит покриттів, плит перекриттів малоповерхових будівель; обшивок каркасних перегородок, підвісних стель, санітарно-технічних кабін, екранів, огорож, облицювань, елементів підлог, столярно-будівельних виробів. При використанні як зовні, так і в середині приміщень з вологим режимом експлуатації між плитами залишають компенсаційний зазор з урахуванням зміни лінійних розмірів від зволоження. Плити, які використовуються в середині приміщень з сухим і нормальним режимом вологості, обробляють лакофарбовими матеріалами, декоративними плівками, шпалерами. Арболіт - це різновид легкого бетону на основі мінеральних в'яжучих речовин і заповнювачів, отриманих із деревних відходів після спеціальної обробки їх мінералізатором. Відходи лісопильного та деревообробного виробництв (деревина сосни, ялини, ялиці, берези, вільхи, бука, дуба) переробляють на щепу, а потім на коротку стружку (дробленку). З кускових відходів на струж-кових верстатах одержують стружку (довжиною 2...20, товщиною не більш як 0,1 мм). Заповнювач із деревини надає арболіту легкості, обумовлює тепло- та звукоізоляційні властивості, повітропроникність, а цемент — міцності, вогне- та біостійкості. Значні показники тепло- та вологомісткості забезпечують можливість регуляції тепловологого режиму в приміщеннях. Здатність до обробки різними інструментами та до утримання шурупів і цвяхів збільшують переваги арболіту перед іншими стіновими матеріалами. Фіброліт має стабільні фізико-механічні властивості й високу якість поверхні. Його застосовують як декоративний та акустичний матеріал для ізоляції стін та перекриттів. Вихідні матеріали для виробництва цементного фіброліту - тонка деревна стружка й портландцемент. Довжина стружки 1...5 мм, товщина 0,2...0,5 мм. Для декоративних та акустичних потреб використовують вузьку стружку з великим діаметром закручування, для ізоляції - ширшу й меншого діаметра. Як сировина найпридатніші відходи хвойної деревини. При використанні замість портландцементу магнезіальних в'яжучих можна застосовувати деревину листяних порід. Ксилоліт одержують із магнезіальної в'яжучої речовини, тирси, розчину хлориду магнію густиною 1,14...1,24 г/см3 та пігментів; використовують для влаштування підлог, що не зазнають постійного зволоження у житлових, громадських та виробничих будівлях. |
|
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-11 lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда... |