Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Матеріали та вироби на основі вапняних в’яжучих речовин: дрібноштучні силікатні вироби, вапняно-шлакова цегла, вироби із щільного силікатного бетону, ніздрюваті силікатні вироби.

Силікатні матеріали і вироби автоклавного твфдіння являють собою штучні будівельні конгломерати на основі вапняно-кремнеземисгого в'язкого, одержуваного в процесі автоклавної обробки ггід дією пару при високій температурі і підвищеному тиску. Одним з основних компонентів сировинної суміші, із якої формують вироби, служить вапно, що має велику хімічну активність до кремнезему при термовологій обробці. Саме тому другим основним компонентом сировинної суміші е кварцовий пісок або інші мінеральні речовини, що містять кремнезем, наприклад шлаки, золи ТЕЦ і ін. Щоб хімічна взаємодія проходила достатньо інтенсивно, кремнеземистий компонент піддають тонкому здрібненню. Чим більше тонке здрібнювання піску, тим вище повинно бути відносна кількість вапна у суміші. У якості інших компонентів можуть бути також уведені заповнювачі у вигляді немолтоого кварцового піску, шлаку, керамзита, шученого перлита і т.п. Неодмінним компонентом у всіх сумішах виступає вода.

До числа автоклавних силікатних виробів відносять силікатну цеглу, крупні силікатні блоки, плити з важкого силікатного бетону, панелі перекриттів і стінні, колони, балки й ін. Легкі заповнювачі дозволяють понизити масу стінних панелей і інших елементів. Силікатні вироби випускають повнотілими або полегшеним із наскрізним або напівзамкнутими пустотами. Основне значення мають силікатні ячеїсті бетони, заповнені рівномірно розподільними повітряними осередками, або пузирьками. Вони можуть мати конструктивне і тегоюізоляційне призначення, що обусіювлює форму і розміри виробів, їхні якісні показники. Вироби одержують із властивостями, необхідними для будівельних матеріалів, після автоклавної обробки, у процесі якої утворюється новий вапняно-кремнеземистий цемент із характерними для нього новотворами гідросилікатів кальцію і магнію, а також безводних силікатів.

Можливість утворення в автоклаві кам'яного виробу була встановлена нагфикінці XIXв., але масове виробництво силікатних виробів, деталей і конструкцій, особливо типу бетонів, було вперше організовано в нашій країні. Технологія їхнього виготовлення механізована і значною мірою автоматизована., що забезпечує одержання більш дешевої продукції в порівнянні з цементними матеріалами і виробами.

 

 

Дрібноштучні силікатні вироби. Силікатні вироби одержують у результаті формувания і наступної автоклавной обробки суміші вапна чи інших в'язких речовин на його основі, тонких дисперсних кремнеземистих добавок, піску і води.

Спосіб виготовлення дрібних каменів шляхом пресування вапняково-пещяной суміші і наступної автоклавной обробки був запропонований до 1880 р. німецьким ученим В. Михаэлисом. Протягом останніх трьох десятиліть цей спосіб удосконалювали з метою виготовлення крупнорозмірних силікатних виробів.

Швидке зростання виробництва силікатних виробів у нашій країні можна пояснити наявністю в багатьох районах основної сировини — кварцового піску, використанням у якості в'язкого дешевого повітряного вапна, порівняно невеликою витратою палива, а також можливістю повної механізації й автоматизації виробничих процесів.

В даний час випускають велику кількість різноманітних силікатних виробів як щільної, так і ноздрюватої структури (силікатна цегла, панелі, блоки й ін.).

Силікатна цегла - Силікатна цегла (ДСТУ Б В 2.7.-80-98). При виготовленні силікатної цегли, як вихідну сировину застосовують вапно, кварцовий пісок, який виконує функції дрібного заповнювача і в’яжучої речовини. При виробництві перемішана зволожена суміш цих матеріалів находить до силосів, де її витримують до полного гашення вапна протягом 1...4 год. Пресування виробів відбувається на гідравлічних пресах під тиском 15...20 Мпа із формувальної суміші (вологість 5...9%), що містить 92...94% кварцового піску і 6...8% повітряного вапна. Твердіння відформованих виробів відбувається у середовищі насиченої водяної пари в автоклавах при тиску 0,8...1,6 МПа і температурі 175...2000С. Увесь цикл автоклавної обробки становить 8...12 год. Автоклавна обробка дозволяє створювати специфічні умови твердіння матеріалів.

Існують дві схеми виробництва силікатної цегли: силосна і барабанна. По більш розповсюдженій силосній схемі вапно разом з піском гасять у силосах протягом 4-8 г. По барабанній — вапно разом з піском гасять в обертових барабанах з підведенням пари під тиском до 0,5 Мпа, завдяки чому процес гасіння триває 30-40 хв.

Погашена тим чи іншим способом маса надходить у мішалку для додаткового зволоження, перемішування і здрібнювання грудок. З підготовленої маси пресують на пресах під тиском 15-20 МПа сирець, що укладають на вагонетки і направляють в автоклави для запарювання під тиском насиченої пари 0,8 МПа. при температурі близько 175°С. Тривалість циклу запарювання 10-14 г. Ціль запарювання — прискорення реакції між піском і вапном, у результаті якої утвориться гідросилікат кальцію, що цементує зерна піску і додає цеглі високу міцність.

Міцність силікатної цегли росте протягом деякого часу і після вивантаження з автоклава (на повітрі). Це обумовлено його висиханням, а також тим, що не вступила в реакцію з кремнеземом .

Силікатну цеглу випускають двох видів: одинарну розміром 250x120X65 мм і модульну розміром 250X120x88 мм. Модульну цеглу виготовляють з технологічними порожнечами, замкнутими з однієї сторони. Колір цегли ясно-сірий, але він може бути і кольоровим за рахунок уведення до складу суміші мінеральних пігментів.

Завдяки пресуванню під великим тиском і відсутності усадочних явищ розміри силікатної цегли витримані більш точно, ніж у глиняної. Щільність ії трохи вище, ніж у глиняної цегли,— 1800—1900 кг/м3.

За міцністю силікатну цеглу і камені поділяють на марки: М 75; М 100; М 125; М 150; М 175; М 200; М 250; М 300.

За морозостійкістю силікатну цеглу і каміння поділяють на марки F 15; F 25;F 35; F 50;

Застосовують силікатну цеглу й каміння для зведення кам’яних і армо- кам’яних конструкцій у надземній частині будівель з нормальним та вологим режимами експлуатації. Не можна застосовувати силікатну цеглу для влаштування фундаментів і цоколів нижче гідроізоляційного шару, які зазнають впливу грунтових і стічних вод. Під час тривалої дії високих температур (понад 5000С) силікатна цегла руйнується внаслідок дегідратації гідросилікатів кальцію, тому вона не придатна для мурування печей.

Вапняно-шлакову цеглу (ДСТУ Б В 2.7-36-95) виготовляють із суміші вапна і гранульованого металургійного шлаку. Кількість вапна у суміші за об’ємом становить 3...12%, шлаку - 88...97%. Замінюючи шлак паливною золою ТЕС, виготовляють вапняно-зольну цеглу. Вапняно-зольну та вапняно-шлакову цегли отримають за технологією виробництва силікатної цегли і використовують при зведенні стін будинків висотою не більше трьох поверхів.

Силікатні бетони — велика група бесцементных бетонів автоклавного твердіння, одержуваних на основі вапняно-піщаного, вапняно-зольного й інших в'яжучих.

Силікатний бетон - кам'яний штучний будівельний конгломерат, що утворюється з ущільненої й отверділої в автоклаві зволоженої суміші меленого негашеного вапна (6... 10... 10%), меленого кварцового Ігіску (8... 15... 15%) і звичайного кварцового піску (70...... 80%) (або іншого заповнювача). Силікатні бетони можуть бути важкими - із середньою пдльніспо більш 1800 кг/м3 (у них щільні заповнювачі - пісок і щебінь й5о гравій), легкими - із середньою пдльніспо менше 1800 кг/м3 (у них заповнювчі - керамзит, аглопорит і ін.) і ячеїсгі - із середньою щільністю менше 500 кг/м3. Розрізняють бетони дрібнозенисті з крупністю зерен заповнювача до 5 мм і крупнозернисті з зернами більш 5 мм.

Найбільше застосування одержали важкі дрібнозернисті бетони з межею міцності при стиску 15, 20, 25, ЗО, 40 і 50 МПа. Можна виготовити високоміцні силікатні бетони з більш високою межею міцності - 60, 70, 80 МПа і більш. Морозостійкість таких бетонів, особливо бетонів високої міцності, досягає 300 циклів перемінного заморожування й відтавання без помітних слідів руйнацій структури. Крім того, вони мають достатню водостійкість і стійкість до впливу деяких агресивних серед. Мцність, морозостійкісіь і інші властивості силікатних бетонів у значній мірі залежать від тонкощів помолу піску й утримання його в суміші при визначеній кількості активної Са так, при утриманні активної Са 12,5% із збільшенням питомої поверхні меленого піску міцність і морозостійкість силікатного бетону помітно зростає.

Силікатні бетони можна армувати як звичайної, так і попередньо напруженою арматурою. Проте при вологому режимі експлуатації конструкцій арматуру варто захищати антикорозійними сполуками. При нормальному режимі експлуатації арматура в щільному силікатному бетоні не руйнується. У цьому зв'язку силікатні бетони широко застосовують у промисловому і житловому будівництві нарівні зі звичайними цементними бетонами.

З щільних силікатних бетонів виготовляють усі несучі конструкції: панелі стін і перекриттів, сходові марші і площадки, балки, колони, плити й інші деталі для збірного промислового, житлового і сільськосподарського будівництва. 3 інших силікатних бетонів виготовляють також напружшо-армовані залізничні шпали, тюбінги для шахтного будівництва і метро, безасбестовий шифер і інші вироби. Силікатний бетон знаходить застосування для будівництва збірних покриттів і основ доріг загального користування. Він має високу опірність зносу (не більш 0,2 мм у рік) і високий коефіцієнт зчеплення з колесом автомобіля. Крім несучих конструкцій із силікатних бетонів виготовляють лицювальні вироби, зокрема силікатні лицювальні плити, їх застосовують для облицювання цегельних житлових і промислових будинків, за винятком цоколів, зовнішніх підвіконнів, пасків і інших частин будинків, що піддаються значному зволоженню. Можливість фарбування плит у різноманітні кольори за допомогою лужностійких пігментів дозволяє підвищити їхні декоративні якості і широко використовувати для архітектурної оздоби фасадів будинків.

В даний час значна увага приділяється розвитку виробництва легких силікатних бетонів із застосуванням пористих заповнювачів, наприклад керамзита, аглопоріта, спученого перліта, шлакової пемзи й ін. У якості в'язкої речовини в таких бетонах схпужать тонкомелена вапняно-кремнеземиста суміш, що забезпечує придбання міцності в умовах автоклавної обробки.

Ніздрюваті силікатні вироби.

Силікатні вироби ячеїстої структури можуть бути у вигляді піно- і газосиліката.

Пносилікат - кам'яний будівельний конгломерат ячеїстої будови. Його одержують шляхом змішування технічної піни з вапняно-піщаною суміщю, відформованої у виробі із послїдуючою обробкою в автоклаві. Для виготовлення піщаносиліката крім технічної піни беруть до 25% меленої вапна-кіпелки і кварцевий пісок, крім піску можуть бути використані доменний шлак, золи, трепел, діатоміт і інші заповнювачі із більшим вмістом кремнезема вапно і заповнювачі піддають сумісному або окремому зідрібнюванню, після чого готують ячеїсту суміш шляхом перемішування вапняно-піщаного розчину із стійкою технічною піною. Готову ячеїсту суміш випускають із змішувального барабану пінобетономшіалки у роздавальний бункер, а потім розливають у форми майбутнього виробу. Після 6...8 год піносилікат у формах направляють в автоклави для запарювання і отвердіння.

Газосилікат - штучний кам'яний матеріал ячеїстої будови, у якому пориста структура вапняно-піщаної суміші утворюється введенням газоутворувачів. Технологічний процес одержання газосилікату схожий із виробництвом газобетона і складається в основному із здрібнювання вапна і піску, приготування вапняно-піщаного розчину з газоутворювачем, формування виробу і запарювання в автоклаві.

Із силікатних бетонів ячеїстої структури виготовляють вироби із середньою щільністю 300... 1200 кг/м3 і межею міцносгі при стиску 0,4...20,0 МПа Такі вироби харжтерюуються дрібнопорисгою структурою, малою теплопровідністю і достатньою морозостійкісю. Піно- і газосилікати із малою середньою щільністю (до 500 кг/м3) використовуються для утеплення будівельних конструтадй і теплових установок (трубопроводів, котлів і ін.). Вироби із межею міцності 2,5.. .7,5 МПа і теплопровідніспо до 0,29Вт/(м-°С) використовуються для виготовлення великорозмірних виробів зовнішніх і внутрішніх стін, перегородок та перекриттів будівель. Для перекриттів промислових і житлових будівель виготовляють армопіносилікатні плити із межею міцності при стиску вище 7,5 МПа.

 

Матеріали та вироби на основі гіпсових в’яжучих речовин: камені стінові, гіпсокартонні листи(«суха штукатурка»), безкартонні гіпсоволокнисті листи, плити гіпсові декоративні, акустичні вироби, теплоізоляційні вироби, гіпсові плити пазогребеневої конструкції, панелі гіпсобетонні для перегородок, панелі підвалин підлоги.

 

Які матеріали, вироби і чому технічно можливо і економічно доцільно виготовляти на основі гіпсових в’яжучих речовин.Гіпсові в'яжучі є повггряними в'яжучими. Це означае, що у вологому середовищі міцність їх значно знижуеться. Водостійкість будівельних матеріалів звичайно характеризуеться коефіцентом розм'якшення.

Коефщіент розм'якшення — це відношення міцності матеріалу у водонасиченому стані до його міцності в сухому стані. Ма­териал вважаеться водосийким, якщо коефіціент розм'якшення перевищуе 0,75.

Міцність Г1ПСОВИХ виробів різко знижуеться при зволоженні че­рез високу розчиннність двогідрату. Коефіщент розм'якшення вилитих виробів із будівельного гіпсу становить 0,35—0,40, з високомщного — 0,40—0,45. Вища водостійкість виробів із високоміцного гіпсу пояснюється щільнішою структурою останнього.

Основними шляхами шдвищення водостійкості гіпсових виробів є такі: зменшення розчинності гіпсу введениям добавок; ущільнення гіпсових виливок; просочування або обмазування виробів речовинами, що перешкоджають проникненню води.

У наш час ГЦПВ широко застосовуються для виготовлення пане­лей ванн, сантехкабін, вентиляційних каналів. Заміна портландцемен­ту на ГЦПВ дає змогу зекономити близько 70 кг умовного палива на 1 т в'яжучого.

Ангідритове в'яжуче застосовують для без­шовних підлог, підготовок під лінолеум, для приготування розчинів, виготовлення так званих теплобетонних виробів, тобто виробів з лег­ких бетонів на ангідритовому в'яжучому з використанням штучних і природних заповнювачів (котельних шлаків, туфів, опоки, деревних стружок, тирси тощо). Блоки з «теплого» бетону мають малі об'ємну масу і теплопровідність, витримують до 15 циклів заморожування і розморожування, їх застосовують для мурування стін малоповерхо­вих будівель при відносній вологості повітря не більше 70 %. Засто­совується ангідритове в'яжуче також для добування штучного мар­муру.

З оздоблювального ангідритового цементу виготовляють штучний мармур, обробні розчини, архітектурні деталі. Вироби, як правило, полірують і для надання їм блиску і захисту від атмосферного впливу вкривають воском або парафіном.

 

Камені стінові (ДСТУ Б В 2.7.-36-95) виготовляють на основі гіпсових чи змішаних в’яжучих речовин. За габаритними розмірами каміння стінові можуть бути цілими (390 X 190 X 188 мм ) , половинками (390 X 90 X 188мм) й перегородковими (590 X 90 X 188 мм).

Залежно від міцності при стиску (Мпа) стінові каміння поділяють за марками: М3,5; М5,0; М7,5; М 10; М 12,5; М15.

Застосовують камені для внутрішніх стін із відносною вологістю повітря до 60%, а також для мурування зовнішніх стін малоповерхових будівель.

Гіпсокартонні листи («суха штукатурка») (ДСТУ Б В 2.7.- 95-2000) - листовий оздоблювальний матеріал, що складається з тонкого шару затверділої гіпсової в’яжучої речовини, вкритої з обох сторін картоном і міцно з’єднаної з ним. Залежно від властивостей та області застосування листи расподіляють на такі види: звичайні ( ГКЛ) ; вологостійкі (ГКЛВ); з підвищеним опором впливу відкритого полум’я (ГКЛВП) . Вологостійкий матеріал виготовляють з добавкою гранул силікону, а вогнестійкий - з добавкою скловолокна. Виробництво гіпсокартонних листів складається з таких операцій: виготовлення гіпсобетонної суміші; подавання й розподіл ії на нижньому шарі картону; накладання верхнього шару картону на гіпсове осердя; прокатування тришарового виробу між формувальними валками; сушіння листів та складування.

Довжина гіпсокартонних листів 2000...4000мм, ширина - 600 та 1200мм, товщина - 6,5...24мм. Довжина гіпсокартонних листів 2000...4000 мм з кроком 50 мм, тобто на ви­соту поверху приміщення, ширина 600 та 1200 мм, а товщина 6,5...24,0 мм.

Водопоглинання листів ГКЛВ та ГКЛВП не повинно бути більшим за 10%, а опір впливу відкритого полум'я повинен бути не менше 20 хв.

Іноді гіпсоволокнисті листи виготовляють без картону (безкартонні гіпсово­локнисті листи).Як армуючий матеріал, що забезпечує високу міцність при зги­ні, застосовують подрібнену деревину, паперову макулатуру, лляну кострицю то­що, які додають до гіпсової в'яжучої речовини у кількості до 10%. Такі листи не поступаються за міцністю гіпсокартонним, а вартість їх значно нижча.

Так, наприклад, при застосуванні у вигляді наповнювача до будівельного гіпсу марок Г4...Г5 розпушеної у воді целюлозної макулатури, методом напівсу­хого пресування отримують гіпсоволокнисті листи товщиною 10 мм і розміра­ми 1200x2500мм, яким властива висока вогнестійкість та звукоізоляційність. Та­кі листи мають міцність при згині не нижче 5,3 МПа, міцність при стиску не нижче 10 МПа, середню густину 1250 кг/м3, коефіцієнт теплопровідності 0,22...0,36 Вт/(м • К), і тому їх можна застосувати не тільки для влаштування і опорядження стін, перегородок і стель, а також і для влаштування підвалин під­логи.

Прикріплюють листи сухої штукатурки до конструкцій будівель за допомо­гою металевих чи дерев'яних каркасів гвинтами-саморізами або безкаркасним клеєвим методом з використанням мастик.

Середня густина гіпсокартонних листів становить 800...900 кг/м3, а відпуск­на вологість не повинна перевищувати 1% за масою.

Для зменшення середньої густини до складу гіпсобетонних сумішей іноді додають піноутворювач (казеїн+омилена каніфоль, каустична сода).

Доставляють листи на будівництво у вертикальному стані в спеціальних контейнерах із сталевих кутиків; зберігають їх у сухих приміщеннях, складуючи штабелями заввишки не більш як 2 м.

Зазвичай гіпсокартон використовують для оздоблення внутрішніх стін, стель, перегородок у приміщеннях з відносною вологістю повітря не більше 60%. Якщо вологість вища, то необхідно забезпечити захист матеріалу від зволоження гідрофобізацією, спеціальним фарбуванням тощо.

Щоб поліпшити декоративні властивості гіпсокартонних листів, їх покрива­ють іноді полімерними плівками чи текстурним папером (під дерево, мармур), а зверху - прозорим лаком. Таким чином одержують декоративні облицювальні панелі типу «Декорот».

Використовуючи гіпсокартонні листи замість мокрої штукатурки, можна значно скоротити строки, трудомісткість і вартість опоряджувальних робіт.

Плити гіпсові декоративнівиготовляють з гіпсової в'яжучої речовини і ар мують оцинкованим залізом, скловолокном, склосіткою. Плити мають квадратну форму (600x600 мм), товщину 15, 20 або 25 мм. Вони призначені для внутрішньо­го опорядження стін і стель у приміщеннях з відносною вологістю до 70%.

Гіпсові плити для стель і кесонів одночасно є оздоблювальними та декора­тивними виробами. Сучасний асортимент таких плит відрізняється широким різ­номаніттям текстур і малюнків, що дозволяє оформлювати інтер'єр приміщення у будь-якому стилі. Як правило, виробники виготовляють плити чисто білого кольору (коефіцієнт світловідбиття більше 80%), однак при необхідності їх мож­на легко перефарбувати у різні кольори.

Гіпсові плити відносять до класу неспалимих матеріалів, вони є екологічни­ми та довговічними. Деякі різновиди плит армують скловолокном, що сприяє підвищенню їхньої міцності.

Високоміцні облицювальні гіпсові плити для внутрішнього опорядження бу­дівель отримують методом двоступеневого пресування. Декоративна фактура по­верхні плит може бути різною, у тому числі імітувати природний мармур.

Технологія отримання високоміцних декоративних плит передбачає вико­ристання фільтраційного способу пресування пластичних водогіпсових сумішей на основі низькомарочних гіпсових в'яжучих при тиску 5... 10 МПа і дозволяє ви­готовляти вироби з міцністю при стиску до 50...70 МПа, придатні для облицю­вання інтер'єрів будівель і споруд замість природного мармуру. Поверхня цих плит може бути плоскою та рельєфною, лощеною та полірованою. При застосу­ванні різних заповнювачів, армуючих компонентів та добавок можна виготовля­ти плити зі спеціальними властивостями, завдяки чому розширюються галузі їх­нього застосування.

Гіпсоволокнисті конструкційні елементи і вироби (панелі, перегородки, підвіконні дошки, декоративні плити) виготовляють переважно методом екструзійного формування (рис. 9.15). Такі вироби мають гладку поверхню, точні геометричні розміри, підвищену міцність (при стиску до 30 МПа, при згині до 20 МПа) і не потребують теплової обробки.

Акустичні виробивипускають у вигляді плит, призначених для поглинання звукових хвиль. Часто вони виконують також декоративну функцію.

Плити звукопоглинальні гіпсові литі випускають розмірами 600x600x30(40) і 600x300x30(40) мм. Вони складаються з гіпсової перфорованої матриці, заповне­ної звукопоглинальним матеріалом (наприклад, мінеральною ватою), і признача­ються для влаштування підвісних стель та внутрішнього облицювання стін.

Теплоізоляційні виробивиготовляють із ніздрюватого гіпсобетону. Вони призначені для теплоізоляції стінових конструкцій та перекриттів. Границя міц­ності при стиску таких виробів становить 0,3...0,5 МПа, а середня густина не пе­ревищує 500 кг/м3.

Пінополімергіпсові плитки призначені для теплової ізоляції різних будівель, виготовляють за литтьовою технологією на формувальному конвеєрі. Плити ма­ють розміри 600(750)х500(600)х50( 100) мм, їхня середня густина становить від 100 до 300 кг/м3, міцність при стиску - 0,08...0,4 МПа, коефіцієнт теплопровідності - 0,06...0,1 Вт/(м-К). Плити мають гідрофобну поверхню і морозостійкість не нижче 50 циклів.

Архітектурно-декоративні вироби та деталі - колони, капітелі, ніші, розет­ки, карнизи, тяги, кронштейни, елементи балюстрад тощо виготовляють з гіпсо­вих, гіпсоцементнопуцоланових та зологіпсоцементних в'яжучих чи з розчинових або бетонних сумішей на їх основі.

Формують вироби способом лиття у жорсткі чи гнучкі (силіконові, поліуре-танові) форми; способом протягування на твердій і рівній поверхні за допомогою спеціального формоутворюючого шаблона; «викруткою» на станках типу токар­них, чи гончарного кругу, використовуючи змінні шаблони.

Вироби складної форми (капітелі, скульптурні композиції) виготовляють методом склеювання з окремих більш простих елементів.

Іноді для поліпшення експлуатаційних властивостей опоряджувальних ма­теріалів гіпсомісткі композиції модифікують полімерами.

Наприклад, при введенні карбамідної смоли в кількості 25% (від маси в'яжучої речовини) до складу будівельного гіпсу а-модифікації марки Г-5 одер­жують матеріали з міцністю при стиску до 20 МПа, а в разі використання цієї до­бавки до гіпсової в'яжучої речовини, представленої р-модифікацією Са804-0,5^0, можливе отримання матеріалів міцністю до 60 МПа. При моди­фікації гіпсу полімерами поліпшуються й інші властивості виробів: водопогли нання знижується до 3%, коефіцієнт розм'якшення зростає до 0,96, морозостій­кість підвищується до 100 циклів. Це дає змогу застосовувати полімергіпсові ма­теріали не тільки для внутрішнього, а й для зовнішнього облицювання споруд та будівель різного призначення.

Гіпсові плити пазогребеневої конструкції призначені для влаштування внутрішніх ненесучих перегородок в приміщеннях з сухим і нормальним режи­мом вологості. В приміщеннях з підвищеною вологістю використовують волого­стійкі (гідрофобні) гіпсові плити.

Плити гіпсові для перегородок та внутрішнього облицювання стін (ДСТУ Б В.2.7-111-2001) виготовляють у формі прямокутного паралелепіпеда двох типів: пазогребеневі (з пазами і виступами) та пазові (з пазами). За призначенням пли­ти поділяють на:

а) перегородкові (середня густина не більше 1350 кг/м3, міцність при стис­ку та при згині становить, відповідно, 5,0 та 2,4 МПа);

б) облицювальні (середня густина не більше 1100 кг/м3, міцність при стис­ку та при згині становить, відповідно, 3,5 та 2,0 МПа).

Випускають два види пазогребеневих плит: звичайні і вологостійкі. Маса однієї плити приблизно 30 кг.

Максимальна висота перегородки з пазогребеневих плит 3,6 м, а довжина -6 м. Перегородки більшої довжини чи висоти можна зводити з окремих елемен­тів конструкції стіни 3,6x6,0 м і роз'єднувальних елементів з металу чи залізобе­тону, які треба надійно скріплювати з несучими конструкціями елементів бу­дівлі.

Монтаж плит виконують без розчину, поверхня їх готова для фарбування чи обклеювання шпалерами.

Панелі гіпсобетонні для перегородок (ГОСТ 9574) виготовляють з бетону на гіпсовій чи гіпсомісткій в'яжучій речовині. їх використовують для влаштування ненесучих перегородок у будинках різного призначення.

Панелі за зовнішнім видом можуть бути: без прорізу, з прорізами, з вирі­зами.

Розміри панелей можуть бути не більше: завдовжки 6600 мм, заввишки 4000 мм. Товщина панелей 60, 80 та 100 мм.

Панелі повинні мати отвори для пропуску інженерних комунікацій, замуро­вані труби для електропроводки, гнізда для розподільних коробок, вимикачів, ро­зеток тощо.

Середня густина бетону панелей має бути 1100... 1500 кг/м3, міцність при стиску - не нижче 5 МПа.

Панелі, що використовуються у приміщеннях з вологим режимом експлуа­тації, необхідно виготовляти з бетону на гіпсоцементнопуцоланових в'яжучих. Підвищення водостійкості виробів досягається шляхом гідрофобізації їх.

Панелі підвалин підлогивиготовляють методом прокатування з гіпсобетону на ГЦПВ, армованого дерев'яними рейковими каркасами. Можна армувати кар­кас панелей склоджгутом чи ровингом із скляних ниток замість дерев'яних роз­подільних рейок.

Панелі виготовляють завтовшки не менш як 50 мм, ширина і довжина — за розмірами кімнати чи її частини. Міцність гіпсобетону в сухому стані має бути не менш як 7,5 МПа при середній густині не більш як 1300 кг/м3, у водонасиче-ному стані - не менш як 4 МПа. Для підвищення водостійкості панелей їх гід-рофобізують розчинами.

Гіпсобетонні панелі підвалин підлоги використовують для влаштування під­лог з лінолеумним, плитним та мастиковим покриттям. Панелі випускають з гладкою поверхнею, і тому при їх укладанні не потрібно влаштовувати в перек­риттях трудомісткі звукоізоляційні засипки та вирівнювальні стяжки. Завдяки застосуванню таких панелей вдається в1,5...2 рази знизити загальну трудо­місткість влаштування підлог.

Последнее изменение этой страницы: 2016-08-11

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...