Рулонні полімерні матеріали для внутрішнього опорядження стін, стель та вбудованих меблів поділяють на плівкові, лінкруст, текстовініт та вологостійкі шпалери.

Полівінілхлоридні плівки(ГОСТ 16272; ГОСТ 10354; ГОСТ 12998) - це вели­ка група рулонних опоряджувальних матеріалів, широко застосовуваних у сучас­ному житлово-громадському будівництві для оздоблення стін, меблів та іншихповерхонь. Плівки виготовляють із пластифікованого полівінілхлориду одноко­лірними та з багатоколірним друкованим візерунком, гладенькими та рельєфними.

Розрізняють плівки безосновні, з клейовим шаром, на паперовій та тканин­ній основі. Плівки на звукоізоляційній основі використовують для опорядження приміщень з підвищеними акустичними вимогами.

Лінкруст (ГОСТ 5724) - різновид плівок на паперовій основі. Це рулонний матеріал завдовжки 12 м, завширшки 500...900 мм, товщиною 0,5...1,2 мм. Виго­товляють його нанесенням на папір пасти з полівінілхлориду чи іншого поліме­ру, до якого додають борошно з деревини або з її кори. Він має рельєфний ри­сунок. Наклеївши лінкруст на стіни, його зазвичай зафарбовують олійними чи синтетичними фарбами.

Текстовініт належить до рулонних матеріалів на тканинній основі. Його виготовляють нанесенням пасти, яка складається з полівінілхлориду, пластифіка­тора та мінеральних пігментів, на бавовняну тканину з наступним тисненням та термообробкою. Водопоглинання текстовініту не перевищує 2%. Він стійкий до зміни температур від +50 до -36°С; його видовження при розриві не перевищує 8%.

Застосовують текстовініт для опорядження панелей стін та обшиття дверних полотнищ житлових і громадських будівель.

Близькі до текстовініту павіноли (штучні шкіри) (ГОСТ 4.116; ГОСТ 23367), їх застосовують у виробництві меблів, для високоякісного акустичного опоряд­ження стін, влаштування розсувних перегородок тощо.

Гідроізоляційні, покрівельні та герметизуючі матеріали.Спільною ознакою гідроізоляційних, покрівельних та герметизуючих матеріалів є водо- та пароне-проникність, тріщиностійкість, водо- та атмосферостійкість.

З полімерних матеріалів для гідроізоляції особливо широко застосовують плів­ки, мастики (див. розд.11), лаки та фарби (див. розд.13)(ДСТУ Б А. 1.1-29-94; ДСТУ Б В.2.7-77-98; ДСТУ Б В.2.7-78-98; ДСТУ Б В.2.7-79-98; ДСТУ Б В.2.7-106-2001).

Поліетиленові плівки спеціального призначення для потреб будівництва ви­користовують у конструкціях покриттів для захисту піддахового простору від пи­лу, дощу та снігу.

При застосуванні паропроникних плівок завдяки мікроперфорації крізь них вентилюється водяна пара, що проникає у теплоізоляційний шар покрівельної конструкції.

Для попередження конденсації вологи з пари, що піднімається з піддахово­го приміщення, використовують багатошарові плівки, верхній і нижній шари яких ламіновані і забезпечують гідроізоляційні властивості та паронепроникність матеріалу, а тканинний прошарок - необхідну міцність. Плівки призначені для похилих покрівель, що вентилюються. Наприклад, паронепроникна захисна ар­мована плівка «паробар'єр» використовується як захисний шар із внутрішньоїсторони теплоізоляції підпокрівельного простору, а також для утворення паро­непроникного шару з внутрішньої сторони теплоізоляції у випадках внутрішньо­го утеплення зовнішніх стін будівель. Різновидом такої плівки є паронепроникна підпокрівельна плівка «паробар'єр-Ал», що являє собою чотиришаровий матері­ал, який має несучу сітку для армування. Ця сітка з обох боків ламінована полі­етиленовою плівкою, як нижній шар використовується віддзеркалююча алюміні­єва фольга.

Будівельними герметиками називають матеріали, основне призначення яких - ущільнення стиків між різними конструкціями та панелями будівель з ме­тою надання їм водо-, паро- та повітронепроникності. Герметичність стиків за­безпечується лише тоді, коли для їхнього ущільнення застосовано матеріали, здатні деформуватися разом з деформацією стику. Герметики повинні бути також тепло- та морозостійкими, зручними під час ущільнення стиків, мати здатність зберігати свої властивості протягом усього строку служби будівлі. Найкраще цим вимогам відповідають герметизуючі матеріали на основі полімерів. Залежно від способу ущільнення стику герметики можна поділити на пористі прокладки, про­фільовані ущільнювачі, мастики та обклеювальні плівки (ГОСТ 4.224; ГОСТ 24285; ГОСТ 10174).

Достатньо поширеними герметиками є силіконовий (кислотний, нейтраль­ний), акриловий, поліуретановий, бітумний, каучуковий, полісульфідний, полібу-тановий. Кислотний і нейтральний силіконові герметики є діелектриками, що відрізняються від інших термостабільністю, високою адгезією та підвищеною хі­мічною стійкістю.

Кислотні силіконові герметики поділяють на універсальні та санітарні. Во­ни протягом тривалого часу зберігають еластичність, мають високу волого- і ат-мосферостійкість, витримують коливання температур від -60°Сдо 200°С, прак­тично не мають усадки, стійки до дії ультрафіолетових променів. Та­кі герметики мають високу адгезію до скла, керамічної плитки, емалі, деревини, фарбованих поверхонь. Санітарний герметик містить у своєму складі антисептик, і тому його доцільно використовувати у кухнях, сантехнічних приміщеннях, пральнях, складських приміщеннях.

Нейтральний силіконовий герметик має високу адгезію до непористих по­верхонь, є безусадочним і його можна використовувати в будь-яких приміщеннях і на будь-яких поверхнях, крім мармуру. Він має густину 1,00 г/см³, розтяжність при розриві - 350%, інтервал робочих температур - від -40°С до +180°С, стій­кий до дії ультрафіолетових променів.

Такий герметик найчастіше застосовують при виготовленні склопакетів, для ремонту термошвів. Акриловий герметик має густину 1,55 г/см³, здатен надійно працювати в ін­тервалі температур від -20°С до +75°С, добре піддається фарбуванню, має висо­ку адгезію до різних будівельних матеріалів. Але йому властиві деякі недоліки, що обмежують галузі застосування. До них належать низька водостійкість, усадка від 1 до 15%, низька стійкість до дії ультрафіолетових променів. Тому його застосо­вують тільки для внутрішніх робіт.

Поліуретановий герметик характеризується високою міцністю, зносостій­кістю, стійкістю до дії кислот, мастил, бензину, має високу адгезію до скла, ме­талів, кераміки. Застосовують його у шляхобудуванні, для ущільнення стиків кон­струкцій підземних переходів, тунелів.

Бітумний герметик дуже еластичний, має високу водостійкість і водонепро­никність та адгезію до бітумних матеріалів, бетону, каменю, деревини, металів, скла. Застосовується для потреб дорожнього будівництва, герметизації щілин і швів покрівлі.

Каучуковий герметик має високу еластичність, стійкий до розтягу вальних напружень, дії ультрафіолетових променів та інших атмосферних факторів, в то­му числі і коливань температури від -25°С до +100°С. Після затвердіння його можна фарбувати. Крім того, такий герметик має високу адгезію до бетону, скла, кераміки, природного каменю, деревини. Тому його достатньо широко застосо­вують у будівництві крім випадків, коли з'єднані елементи знаходяться під пос­тійним тиском води.

Теплоізоляційні матеріали.

Полімерні теплоізоляційні матеріали класифіку­ють за структурою, формою, видом основної сировини, середньою густиною, теплопровідністю та стискуваністю (ГОСТ 16381).

Полімерні матеріали, що мають ніздрювату структуру, яка може бути пред­ставлена системою ізольованих пор, називають пінопластами, сполучених пор -поропластами, а регулярно повторюваних порожнин - сотопластами.Такий по­діл пористих пластмас є умовним, оскільки зазвичай не вдається одержати мате­ріали з одним типом пор.

Промисловість випускає різноманітні за формою теплоізоляційні матеріали: рулонні, штучні, сипкі та шнурові.

Полімерні теплоізоляційні матеріали поділяють також за жорсткістю (за стискуваністю під навантаженням 0,002 МПа) на м'які (понад 30%), напівжорсткі (6...30%) і жорсткі (до 6%).

Для будівельної теплоізоляції застосовують жорсткі пластмаси, які мають границю міцності при 50% деформації понад 0,15 МПа. їх одержують з термо­пластичних та термореактивних полімерів хімічними та фізичними способами (ДСТУ Б В.2.7-8-94).

До жорстких пластмас можна віднести теплоізоляційні плити, прикладом яких є плити «Піноплекс» довжиною від 1200 до 4500 мм та шириною 600 мм, виготовлені методом екструзії з пінополістиролу . Залежно від середньої густини, яка змінюється від 30 до 50 кг/м³, матеріал має міцність при стиску 0,25...0,5 МПа, водопоглинання 0,4...0,1%, коефіцієнт теплопровідності 0,028...0,03 Вт/(м • К), ді­апазон робочих температур -50...+75°С. Застосовують плити «Піноплекс» для теп­лоізоляції підлог, стін громадських, житлових і промислових будівель.

За хімічним способом поризації структура ніздрюватого матеріалу утворю­ється при термічному розкладанні газоутворювачів або взаємодії компонентів композиції, при фізичному - внаслідок інтенсивного розширення розчинних га­зів із зниженням тиску чи підвищенням температури, а також їхнього механічно­го диспергування.

Без спінювання одержують сотопласти. їх виготовляють, склеюючи в бло­ки гофровані аркуші паперу чи шматки тканини, просочені полімером.

Густина ніздрюватих пластмасзалежить від виду полімеру та вмісту газоутворювача. Середня густина теплоізоляційних пластмас становить 10...200 кг/м³. Теплопровідність пластмас, застосовуваних для теплоізоляції, нижча, ніж теплоп­ровідність інших неорганічних та органічних теплоізоляційних матеріалів. Вона становить 0,026...0,045 Вт/(м • К). При однаковій структурі матеріалу теплопровід­ність певною мірою залежить від величини пор .

Особливістю теплоізоляційних полімерних матеріалів є обмежена темпера­туростійкість (60...70°С), яку потрібно враховувати при визначенні можливості їх застосування.