Органічні теплоізоляційні матеріали: фібролітові та арболітові плити, торф’яні плити, будівельна повсть, полімерні теплоізоляційні матеріали (склад, застосування).

Способом розпушення одержують органічні теплоізоляційні матеріали - бавовняну і вовняну вату, ватні вироби (ватин, войлок), деревні волокна й ін.

Ксилолітові підлоги теплі, безшумні, зносостійкі, мають непоганий декора­тивний вигляд, добре забарвлюються. Найчастіше їх влаштовують у два шари: нижній - з більшим, верхній - з меншим вмістом тирси. Як добавки, що поліп­шують властивості ксилоліту, застосовують: азбест - для підвищення опору пок­риття ударним навантаженням; трепел - для зменшення теплопровідності; меле­ний кварцовий пісок — для зростання міцності та опору поверхні стиранню; тальк - для підвищення водостійкості. Після твердіння ксилолітових підлог їхню поверхню циклюють, шпатлюють магнезіальним розчином і просочують гарячою лляною олією.

Завдяки високій міцності й незначній стираності ксилолітові підлоги мож­на застосовувати у промисловому, житловому та цивільному будівництві: на тек­стильних фабриках, харчових, виноробних та консервних виробництвах; у примі­щеннях з інтенсивним рухом - вестибюлях клубів, кінотеатрів, їдалень, у кори­дорах шкіл, дитячих садків, лікарень. Особливо ефективно застосовувати ксило­літові підлоги у вибухонебезпечних приміщеннях, де потрібні антистатичні під­логи.

Ксилолітові підлоги за своїми властивостями наближаються до дерев'яних, їм притаманна властивість «дихати», яка обумовлює комфортність приміщення завдяки регулюванню відносної вологості повітря. На відміну від дерев'яних під­лог, ксилолітові мають ряд переваг: вони неспалимі (витримують температуру до 1000°С); мають високу адгезію до будь-якої нижчерозташованої основи, а також - до різних лаків і фарб; відрізняються низькою стираністю. Ці підлоги не пліс­нявіють та не гниють, перешкоджають появі шкідливих мікроорганізмів.

Ксилолітові підлоги не можна влаштовувати на сипких та хитких основах, вони не повинні торкатися сталевих труб та деталей, оскільки це призводить до корозії останніх. Влаштовуючи ксилолітові підлоги, треба мати на увазі, що твер­діння магнезіальних в'яжучих речовин відбувається нормально тільки при темпе­ратурі вище 12°С.

Ксилолітові плити виготовляють пресуванням гарячої ксилолітової маси жорсткої консистенції при тиску до 30 МПа. Склад маси (в'яжуча речовина : тир­са) - 1:4 за об'ємом. Плити виготовляють двошаровими: нижній шар більш по­ристий, верхній - щільний. Застосовують ксилолітові плити для влаштування підлог та опорядження стін.

Безазбестовий кольоровий покрівельний листвиготовляють за технологічною схемою, яка включає приготування тістоподібної суміші з каустичного доломіту, бішофіту (розчин замішування) та добавок для надання покрівельному матеріалу водо- і морозостійкості. Цю суміш укладають разом з двома шарами склосітки на полімерну плівку, що безперервно рухається, з одночасним нанесенням на неї шару барвника. Плоску заготовку відрізують від безперервної стрічки і скидають на профільований піддон, де вона набуває форми хвильового листа. Заготовку витримують на піддоні 8... 12 год, знімають з нього та транспортують на склад.

Покрівельний лист може мати будь-який колір чи бути яскраво-білим, він легко прикріплюється цвяхами, добре піддається розпилюванню. За основними фізико-механічними показниками, особливо за ударною в'язкістю, безазбестовий покрівельний лист переважає азбестоцементні листи, а водопоглинання його вдвічі менше.

Облицювальні плити(штучний мармур) виготовляють змішуючи каустичний доломіт, бішофіт, деревну тирсу, пігменти і добавки, що підвищують водо- та мо­розостійкість. Суміш укладають у форми, віброущільнюють, сушать при темпера­турі 40...50°С, вивільнюють із форм через 10... 12 год.

Цеглу та стіновий камінь на основі каустичного доломіту виготовляють на основі дрібнозернистих бетонів, до складу яких входять у вигляді заповнювача де­ревна тирса, спучений полістирол чи спучений перліт.

Залежно від вмісту заповнювача в бетонній суміші, який коливається у ме­жах 3...60% за масою, а також від виду заповнювача отримують вироби з міцніс­тю при стиску на 28 добу твердіння - 5... 10 МПа при середній густині від 850 до 1450 кг/м³, коефіцієнт розм'якшення становить 0,56...0,72 та коефіцієнті тепло­провідності - 0,20...0,36 Вт/(м • К). При введенні до складу бетонної суміші до 5% за масою гідрофобізуючої добавки ГКЖ-94, можна отримати матеріал з коефіці­єнтом водостійкості до 0,9.

Арболіт - це різновид легкого бетону на основі мінеральних в'яжучих речовин і заповнювачів, отриманих із деревних відходів після спеціальної обробки їх мінералізатором. Відходи лісопильного та деревообробного вироб­ництв (деревина сосни, ялини, ялиці, берези, вільхи, бука, дуба) переробляють на щепу, а потім на коротку стружку (дробленку). З кускових відходів на струж-кових верстатах одержують стружку (довжиною 2...20, товщиною не більш як 0,1 мм). Заповнювач із деревини надає арболіту легкості, обумовлює тепло- та звукоізоляційні властивості, повітропроникність, а цемент — міцності, вогне- та біостійкості. Значні показники тепло- та вологомісткості забезпечують можли­вість регуляції тепловологого режиму в приміщеннях. Здатність до обробки різними інструментами та до утримання шурупів і цвяхів збільшують переваги арболіту перед іншими стіновими матеріалами.

Фібролітмає стабільні фізико-механічні властивості й високу якість по­верхні. Його застосовують як декоративний та акустичний матеріал для ізоляції стін та перекриттів.

Для декоративних та акустичних потреб використовують вузьку стружку з вели­ким діаметром закручування, для ізоляції - ширшу й меншого діаметра. Як сировина найпридатніші відходи хвойної деревини. При використанні замість портландцементу магнезіальних в'яжучих можна застосовувати деревину листя­них порід.

Теплоізоляційний матеріал у вигляді плит, отриманих шляхом пресування деревних стружок із в’яжучими речовинами, а потім сушки. Стружка виготовляється з деревини осики, сосни або ялини у вигляді стрічок завдовжки не менше 400 мм, шириною 5-7 мм, завтовшки 0,5-1 мм. Фіброліт не горить, здатний тліти, біостійкий, повітронепроникний. Коефіцієнт теплопровідності залежно від в'яжучого елемента коливається у межах 0,11 - 0,25 Вт/мК.

Розрізняють фіброліт термоізоляційний та конструктивний. Перший застосовують для утеплення стін і покрівель, другий – для перегородок каркасних стін у сухих умовах. Фіброліт вважається місцевим матеріалом. Плити фіброліту на ринку будматеріалів пропонуються двох видів: ДВП (деревоволокнисті плити) та ДСП (деревностружкові плити). ДВП - теплоізоляційний матеріал, що виготовляється із деревоволокнистої маси, просоченої емульсією. Сировиною служить паперова макулатура, відходи лісопильної та деревообробної промисловості а також стебла соломи, кукурудзи, бавовника. Для підвищення міцності та довговічності застосовують спеціальні добавки: каніфольну, парафінову, бітумну емульсії; відповідно задля біостійкості та вогнестійкості використовують глинозем, гіпс та інші складники. Сировину подрібнюють у спеціальних агрегатах з великою кількістю води. Деревоволокнисті плити випускаються трьох типів:

1. Ізоляційні. Їх використовують для тепло- і звукоізоляції стін, стель, підлоги, перегородок і перекриттів. Розміри: 2700x1200x12,25 мм.

2. Вітрозахисні ізоплити. Застосовуються для ущільнення і зміцнення зовнішніх стін, стель і дахів будівель. Розміри: 2700x1200x12,25 мм.

3. Ізоляційні плити для підлоги. Застосовуються для "плаваючої" підкладки під паркет і ламінуючі підлоги. Плита вирівнює поверхню під паркетом, утеплює підлогу і забезпечує хорошу звукоізоляцію.