Різниця між первісною вартістю основних фондів та ліквідаційною

За наявності інформації щодо терміну придбання і вибуття основних фондів, середньорічна вартість основних фондів визначається за формулою:

, (2.6)

де Впоч – вартість основних фондів на початок періоду;

П,В – вартість відповідно введених та виведених основних фондів протягом періоду;

r1, r2 – кількість повних місяців відповідно з моменту введення і вибуття основних фондів до кінця періоду.

У процесі функціонування основні фонди поступово зношуються, втрачаючи при цьому свої споживчі властивості. Для відтворення фізично спрацьованих основних фондів та заміни технічно застарілих засобів праці необхідні кошти, які поступово накопичуються через амортизаційні відрахування (амортизація).

Амортизація – це поступове перенесення вартості основних фондів на вартість виготовленої продукції, виконаних робіт і послуг з метою їх повного відновлення.

Нарахування амортизації здійснюється протягом усього терміну їх експлуатації у вигляді амортизаційних відрахувань, які включаються до собівартості продукції. Амортизаційні відрахування обчислюють за певними нормами протягом строку корисного використання об’єкта за визнанні цього об’єкта активом (зарахування його на баланс).

Підприємство самостійно визначає термін корисного використання (експлуатації) об’єкта основних фондів, виходячи з технічних, технологічних, економічних, екологічних та інших чинників.

Норма амортизації – це річні відсотки відшкодування вартості зношеної частини основних фондів. Норми амортизації обчислюються за такою формулою:

(2.7)

де Вп, Вл – відповідно первісна та ліквідаційна вартість об’єкта основних фондів;

Ткл – строк корисного використання, роки.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття основних фондів з експлуатації. Класифікаційний перелік груп основних засобів та інших необоротних активів у Податковому кодексі (табл. 2.1) майже повністю дублює відповідні положення П(С)БО 7 «Основні засоби». Підпунктом 145.1.5 п.145.1 ст. 145 третього розділу Податкового кодексу встановлено, що амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного;

2) зменшення залишкової вартості;

3) прискореного зменшення залишкової вартості (причому цей метод застосовується лише під час нарахування амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби);

4) кумулятивного;

5) виробничого.

Таблиця 2.1 – Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації