Практичні індивідуальні завдання

У системі показників, що характеризують ефективність господарської діяльності будівельних організацій, одне з провідних місць належить виробничій собівартості будівельно-монтажних робіт. Неухильне зниження собівартості є важливим фактором зростання прибутку.

Собівартість – це витрати будівельної організації, безпосередньо пов’язані з виконанням на свій ризик і власними силами будівельно-монтажних робіт та надання послуг на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян.

До витрат, що включаються у собівартість будівельно-монтажних робіт, належать витрати, передбачені П(С)БО 16 «Витрати» (з урахуванням змін і доповнень до нього) та П(С)БО 18 «Будівельні контракти», а також витрати, пов’язані з особливостями технології, організації та управління будівельним виробництвом, контролю за виробничими процесами та якістю будівництва.

Важлива особливість собівартості як одного з показників ефективності полягає в тому, що вона відображає економію всіх виробничих ресурсів: трудових, матеріальних і засобів праці.

На величину собівартості робіт позитивно впливають: впровадження нової техніки, застосування прогресивних видів матеріалів, розвиток технологічної спеціалізації, підвищення продуктивності праці, вдосконалення організації управління будівництвом та методи господарювання. У плануванні використовують показники вартості будівельно-монтажних робіт за договірними цінами, показники планової та

фактичної собівартості.

Планова собівартість включає витрати на виконання будівельно-монтажних робіт, що визначаються на підставі техніко-економічних розрахунків з використанням економічно обґрунтованих норм і нормативів затрат на виконання робіт за умови дотримання нормативних (договірних) термінів будівництва, раціонального та ефективного використання виробничих ресурсів та вимог до якості будівництва, а також інженерних розрахунків щодо підвищення організаційно-технічного рівня будівельного виробництва.

Планова собівартість є меншою за вартість будівельно-монтажних робіт за договірними цінами на суму планових нагромаджень та величину економії, яка забезпечується за рахунок реалізації організаційно-технічних заходів:

(6.1)

де Вд – вартість робіт за договірними цінами;

Пн – планові нагромадження, у відсотках;

Еорг.т.з. – економія за рахунок організаційно-технічних заходів, у відсотках;

Кр – компенсації, одержані підрядником від замовників за умови невключення окремих витрат до договірної ціни.

Фактична собівартість включає витрати будівельної організації на виконання будівельно-монтажних робіт, що визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Планування витрат, що включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт, здійснюється за об’єктами витрат, до яких належать:

- окремі види будівельно-монтажних робіт;

- об’єкти будівництва;

- будівельний контракт.

За способами включення до собівартості будівельно-монтажних робіт витрати поділяються на прямі витрати та загальновиробничі (непрямі) витрати.

Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виконанням будівельно-монтажних робіт на відповідних об’єктах.

Загальновиробничі витрати пов’язані з управлінням, організацією та обслуговуванням будівельного виробництва, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкту. Вони розподіляються між об’єктами витрат пропорційно до бази розподілу, обраної будівельною організацією самостійно.

Для планування виробничої собівартості будівельно-монтажних робіт, організації бухгалтерського обліку витрат, їх аналізу та визначення вартості робіт принципове значення має групування витрат за статтями калькулювання.

Витрати основної діяльності будівельної організації під час формування виробничої собівартості робіт можуть групуватись за статтями калькулювання, назви яких наведено далі:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- витрати на експлуатацію будівельних машин та механізмів, які можна віднести до конкретних об’єктів витрат за прямою ознакою;

- інші прямі витрати;

- загальновиробничі витрати.

Загальновиробничі витрати складаються з постійних загальновиробничих витрат (розподілені та нерозподілені) та змінних загальновиробничих витрат.

До постійних витрат належать витрати, які залишаються незмінними в разі зміни обсягу виконаних будівельно-монтажних робіт. Постійні витрати розподіляються між об’єктами витрат з використанням бази розподілу, обраної будівельною організацією самостійно, виходячи з нормальної потужності цієї організації.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати визначаються як різниця між загальною сумою постійних загальновиробничих витрат та сумою розподілених постійних загальновиробничих витрат.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати, що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу виконаних будівельно-монтажних робіт і розподіляються між об’єктами витрат з використанням бази розподілу, обраної будівельною організацією самостійно.

Базою розподілу загальновиробничих постійних і змінних витрат можуть бути:

- сума всіх прямих витрат на виконання будівельно-монтажних робіт;

- сума прямих витрат на оплату праці на виконання будівельно-монтажних робіт;

- трудовитрати на виконання будівельно-монтажних робіт (нормативні або фактичні);

- відпрацьований на будівництві об’єкта будівельними машинами і механізмами час.