Рекомендації для подальшого надання медичної допомоги

Реабілітаційні заходи в амбулаторних умовах: прийом рекомендованих схем протипаркінсонічних препаратів; чітке дотримання терапевтичного режиму, обов`язкове використання умовно-рефлекторного тренінгу та лікувальної фізкультури упродовж тривалого часу, тренінг навичок самообслуговання, заходи соціальної реабілітації з хворим та його родиною; динамічне спостереження лікарем, своєчасна корекція терапевтичних схем.

Вимоги до дієтичних призначень та обмежень

Загальний стіл, особливих дієтичних призначень та обмежень немає, але режим прийому їжі повинен ураховувати особливості фармакокінетики препаратів леводопи.

Вимоги до режиму праці, відпочинку

Визначаються індивідуально з урахуванням ступеня інвалідізації, можливостей соціально-побутової та професійної адаптації згідно із чинним законодавством.

Клінічний протокол

Надання медичної допомоги хворим

На розсіяний склероз

Код МКХ-10׃ G 35

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Усі хворі на розсіяний склероз підлягають обстеженню та лікуванню у спеціалізованих відділеннях або центрах розсіяного склерозу з подальшим наглядом спеціалістів цього медичного закладу та невролога поліклініки.

Середня тривалість лікування захворювання у стаціонарі залежить від стану хворого та ступеня інвалідізації – від 7 до 21 днів.

Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів – 1++ (А) рівень.

Клініко-діагностична програма

1. Огляд невролога.

2. МРТ головного та спинного (при необхідності) мозку з контрастом для визначення вогнищ демієлінізації.

3. Консультація окуліста.

4. Викликані потенціали – зорові, слухові, сомато-сенсорні.

5. Лабораторні дослідження крові та сечі.

6. Імунологічні дослідження.

7. Дослідження спинно-мозкової рідини на наявність ДНК вірусів, тропних до нервововї тканини та, по можливості, визначення олігоклонального імуноглобуліну G.

8. Функціональна діагностика (ЕЕГ, РЕГ, Ехо-ЕГ, електроміографія).

Лікувальна програма

Загострення лікуються за допомогою: глюкокортикостероїди; плазмаферез з пульс–терапією метилпреднізолоном.

Стабільно-хвилеподібні та початкові етапи прогредієнтних типів перебігу: глатирамера ацетат; b-інтерферони; a- інтерферони; аміксин; імуноглобулін людський донорський.

При прогредієнтних формах – цитостатики: азатіоприн, метотрексат, мітоксантрон.

Інгібітори протеаз: трасісол або контрікал.

Противірусна терапія при необхідності.

Препарати, які стимулюють процеси ремієлінізації: вітамін Є, кокарбоксилаза; віт. В12; вітамін С, a-ліпоєва кислота; ретаболіл.

Препарати, які покращують нервово-м’язову провідність.

Десенсибілізуюча терапія.

Метаболічна терапія.

Судинна терапія.

Симптоматична терапія.

Препарати, які знижують спастичний гіпертонус.

Характер кінцевого очікуваного результату лікування

Відсутність загострень, зменшення їх кількості та зниження їх тяжкості. Припинення прогредієнтності перебігу. Покращення якості життя. Стабілізація стану хворого, зменшення неврологічного дефіциту, ступеня інвалідізації.

Тривалість лікування у спеціалізованому стаціонарі

Лікування загострень у спеціалізованному стаціонарі 14 днів. Симптоматичну терапію можливо проводити за місцем проживання.

Критерії якості лікування

Клінічний – зменшення неврологічного дефіциту та вираженості ступеня інвалідізації за шкалою ЕDSS.

Соціально-психологічний – адаптація хворого і родичів.

Можливі побічні дії та ускладнення

Бетаферон: грипоподібний синдром (лихоманка, головний біль, міалгії, поліартралгії); місцеві реакції (гіперемія, болючість); серцево-судинні реакції (артеріальна гіпотензія, тахікардія, аритмія); гематологічні реакції (лейкопенія, тромбоцитопенія); неврологічні синдроми (зростання спастичності, рідше – посилення інших неврологічних проявів на тлі грипоподібного синдрому);

поява депресивного синдрому з суіцидальними думками;

Копаксон: почервоніння та затвердіння у місці ін`єкції; почуття стягування в грудній клітці; задишка, серцебиття; почуття тривоги, занепокоєння.

Глюкокортикоїди: інсомнія; легка ейфорія; тривога; металевий присмак в роті; підвищений апетит; нудота; шлунково-кишкові розлади (гострі виразки шлунку та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкові кровотечі); головний біль; міалгії; підвищення цукру в крові; підвищення артеріального тиску.

Імуноглобулін: головний біль; міалгії; артралгії; лихоманка; шкірні висипки.

Плазмаферез: стійка артеріальна гіпотонія; виразкова хвороба шлунку і 12-ти палої кишки у стадії загострення; геморой в стадії загострення.

Метаболічна терапія: рідкі алергічні реакції; гостра ниркова недостатність; епілептичні напади; диспептичні явища.

Противірусна терапія: диспептичні явища; підвищення активності ферментів печінки; підвищення вмісту білірубіну в плазмі крові; головний біль; підвищена стомлюваність; шкірні алергічні реакції.

Мітоксантрон: головний біль, нудота, блювання; інфекції верхніх дихальних та сечостатевих шляхів; кардіотоксичний ефект; аменорея.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Та реабілітації

Основною умовою медичної допомоги є своєчасне лікування загострень, призначення адекватної превентивної терапії з урахуванням типу перебігу захворювання.