Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Усі хворі з віддаленими наслідками ЧМТ підлягають лікуванню та обстеженню у неврологічних кабінетах поліклінік або неврологічних відділеннях обласних, міських та центральних районних лікарень залежно від тяжкості стану. Середня тривалість лікування захворювання у поліклініці складає від 3 до 12 днів. У поліклініці та у стаціонарі хворому надає медичну допомогу невролог, а лікування проводиться у стаціонарі неврологічного або нейрохірургічного профілю. Середня тривалість лікування захворювання у стаціонарі залежить від стану хворого - від 7 до 12 днів.

Ступінь - наукової доказовості запропонованих медичних заходів - 2++ (В) рівень.

Клініко-діагностична програма

1. Огляд невролога;

2. Огляд нейрохірурга;

3. Консультація окуліста;

4. Огляд терапевта;

5. Рентгенографія черепу;

6. КТ або МРТ головного мозку;

7. Електроенцефалографія;

8. Ехоенцефалографія;

9. Лабораторні дослідження;

10. Ультразвукова доплерографія судин головного мозку (за показаннями);

11. Електрокардіографія;

12. Ангіографія судин головного мозку (за показанням).

Лікувальна програма

В залежності від клінічних проявів захворювання призначають лікарські засоби, які спрямовані на зменшення вираженості неврологічних синдромів:

1. препарати для лікування лікворно-гіпертензійного синдрому – манніт, діуретики, венотоніки;

2. препарати для лікування головного болю – анальгетики, спазмолітики;

3. препарати для лікування вегето-судинних дисфункцій – вегетотропні препарати, α- та β - адреноблокатори;

4. препарати для лікування астенічного та депресивного синдромів – транквілізатори, ноотропи, препарати фосфору, антидепресанти;

5. препарати для лікування церебросудинних порушень - венотоніки; вазоактивні препарати;

6. препарати для покращення вестибулярної функції;

7. препарати для лікування пароксизмальних станів та судом – протиепілептичні засоби;

8. препарати для лікування підкоркового синдрому - холінолітики, агоністи дофаміна;

9. симптоматична терапія.

Немедикаментозні методи (фізіотерапевтичне лікування, голкорефлексотерапія, лазеротерапія, масаж).

Характер кінцевого очікуваного лікування

Покращення самопочуття. Стабілізування об'єктивного та суб'єктивного станів, зменшення проявів неврологічного дефіциту, зменшення інвалідизації. Відсутність хронізації процесу, зменшення проявів або зникнення ознак лікворної гіпертензії, церебрального арахноїдиту та пароксизмальних станів, астенічного, вестибуло-атактичного синдромів.

Тривалість лікування в спеціалізованому стаціонарі

У спеціалізованому стаціонарі термін перебування повинен бути максимально коротким до досягнення мети етапу активної терапії.

Критерії якості лікування

1. Клінічний:

а) зменшення або зникнення клініко-неврологічної симптоматики та покращення самопочуття протягом 1-2 тижнів.

б) відсутність ускладнень у вигляді формування стійкої лікворно-гіпертензійної, підкоркової симптоматики та пароксизмальних станів протягом 6 місяців

в) стійка редукція лікворно-гіпотензійного, вестибулярного, астенічного, гіпоталамічного синдромів; цереброваскулярних порушень.

2. Соціальний – повне відновлення працездатності протягом від 2 тижнів до 3 місяців

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі побічні дії препаратів згідно з їх фармакологічними властивостями.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги та реабілітації

Основною умовою успіху є вживання всіх заходів щодо чіткого дотримання терапевтичного режиму.

Вимоги до режиму праці, відпочинку

Дотримування режиму сну, відпочинку. При епілептичному синдромі – заборонена робота на висоті, біля рухомих механізмів, на транспорті.

Санаторно-курортне лікування.

Вимоги до дієтичних призначень та обмежень

Не зловживати алкоголем, тютюнопалінням. Дієтичні обмеження та лікувальна фізкультура при збільшенні ваги.

Клінічний протокол

Надання медичної допомоги хворим

На дорсалгії

Код МКХ-10׃ М54

М54.0 Панікуліт, що уражає ділянку шиї та спини

М54.1 Радикулопатія

М54.2 Цервікалгія

М54.3 Ішіалгія

М54.4 Люмбаго з ішіалгією

М54.5 Біль у нижній ділянці спини

М54.6 Біль у грудному відділі хребта

М54.8 Інші дорсалгії

М54.9 Дорсалгія, неуточнена

Умови, в яких повинна надаватися медична допомога

Амбулаторно; при наявності надмірного, тривалого стійкого больового синдрому медична допомога повинна надаватися у неврологічних або спеціалізованих вертеброневрологічних відділеннях стаціонарів; з урахуванням того, що дорсалгія має поліфакторну етіологію, може бути проявом соматичного, ортопедичного, ревматологічного захворювання, у випадках виявлення такої патології при проведенні диференційно-діагностичних заходів, подальше надання медичної допомоги доцільно проводити у спеціалізованих закладах (ревматологічних, ортопедичних та інших).

Клініко-діагностична програма

1. Клініко-неврологічне, вертеброневрологічне обстеження з елементами ортопедичної діагностики

2. Клінічні аналізи крові та сечі, біохімічні, імунологічні дослідження

3. Рентгенологічне обстеження хребта

4. Магнітно-резонансна томографія хребта

5. Консультації лікарів-специалістів (ревматолога, ортопеда, уролога, гінеколога та ін.)

Лікувальна програма

1. Створення умов, що повинні сприяти зниженню інтенсивності больових проявів, зменшенню навантаження на структури опорно-рухової системи (ортопедичний режим, ортези та ін.)

2. Медикаментозне лікування

Основні класи препаратів:

· нестероїдні протизапальні засоби

· анальгетики

· міорелаксанти

· антипароксизмальні

· транквілізатори

· антидепресанти

· препарати з хондропротекторною дією

· препарати, що покращують мікроциркуляцію, реґіонарну та центральну гемодинаміку, зменшують венозний застій та гідратацію тканин

· препарати з метаболічною дією

3.Медикаментозні блокади (епідуральні сакральні, корінцеві селективні

та інші) з ГКС пролонгованої дії та місцевим анестетиком

4. Фізіотерапія

5. Рефлексотерапія

6. Мануальна терапія, ЛФК