Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ БУДІВЕЛЬНИХ РОБІТ

Процес створення викінченої будівельної продукції (будівлі, споруди тощо) є організованим та складається з таких етапів:

· підготовка майданчика будівництва (підготовчий період);

· зведення підземної частини (нульовий цикл);

· зведення надземної частини та огороджувальних конструкцій; монтаж інженерного обладнання (надземний цикл);

· внутрішні оздоблювальні роботи; монтаж технологічного обладнання; зовнішні оздоблювальні роботи; благоустрій (лицювальний цикл).

Підготовка майданчика. Підготовка майданчика є обов’язковим етапом будівництва, незалежно від призначення (промислове, цивільне, санітарно-технічні системи, енергосистеми тощо). Підготовка будівельного виробництва повинна забезпечувати можливість цілеспрямованого розгортання і виконання будівельно-монтажних робіт і взаємопов’язаної діяльності всіх учасників будівництва. Підготовка до будівництва кожного об’єкта передбачає вивчення інженерно-технічним персоналом проектно-кошторисної документації, детальне ознайомлення

з умовами будівництва, а також виконання позамайданчикових та внутрішньомайданчикових підготовчих робіт.

До позамайданчикових підготовчих робіт відносять будівництво:

- під’їздних шляхів і причалів;

- ліній електропередач з трансформаторними підстанціями;

- мереж водопостачання з водозабірними спорудами, каналізаційних колекторів з очисними спорудами;

- житлових містечок для будівельників;

- об’єктів виробничої бази будівельних організацій;

- будівництво пожежних депо та організацію пожежної охорони.

До внутрішньомайданчикових підготовчих робіт відносяться:

- влаштування необхідних огороджень будівельного майданчика (охоронних, захисних або сигнальних);

- створення розбивочної геодезичної основи для будівництва і геодезичні розбивочні роботи для прокладання інженерних мереж і доріг;

- звільнення будівельного майданчика для будівельно-монтажних робіт (розчищення території, знесення старих будівель, зняття родючого шару грунту, складування його в спеціально відведених місцях для подальшого використання при рекультивації земель тощо);

- планування території (за необхідності штучне зниження рівня грунтових вод);

- влаштування постійних та тимчасових внутрішньомайданчикових доріг, під’їздів та інженерних мереж (каналізації, водо-, тепло-, енергопостачання тощо), необхідних на період будівництва та передбачених проектом організації будівництва і проектами виконання робіт;

- влаштування огородження будівельного майданчика з організацією при потребі контрольно-пропускного режиму;

- розміщення мобільних (інвентарних) будинків і споруд виробничого, складського, допоміжного, санітарно-побутового та громадського призначення;

- влаштування складських майданчиків і приміщень для матеріалів, конструкцій і устаткування;

- забезпечення будівельного майданчика освітленням, протипожежним водопостачанням, засобами пожежогасіння, сигналізації та зв’язку.

У випадках, коли будівельний майданчик розташований на території, яка підлягає впливу несприятливих природних і техногених явищ та геологічних процесів (лавини, зсуви, обвали, заболоченість, просідання, підтоплення тощо), після створення геодезичної розбивової основи до початку виконання інших внутрішньомайданчикових підготовчих робіт повинні бути виконані за спеціальними проектами першочергові заходи і роботи із захисту території від вказаних процесів.

Тимчасові позамайданчикові і внутрішньомайданчикові дороги влаштовують при недоцільності або неможливості використання для потреб будівництва постійних існуючих і запроектованих доріг. Конструкція всіх доріг, що використовуватимуться як тимчасові, повинна забезпечувати рух будівельної техніки і перевезення максимальних за масою і габаритами будівельних вантажів.

Водою, теплом, парою, газом, стисненим повітрям і електроенергією будівництво слід забезпечувати, як правило, від існуючих діючих систем, мереж і установок з використанням запроектованих постійних інженерних мереж і споруд.

Завершення позамайданчикових та внутрішньомайданчикових підготовчих робіт в обсязі, що забезпечує будівництво об’єкта, повинно бути підтверджено актом. Акт складається замовником і генпідрядником за участю субпідрядних організацій, що виконували роботи підготовчого періоду, а також голови профспілкового комітету генеральної підрядної будівельної організації та представників територіальних органів Державного нагляду за охороною праці. Після закінчення підготовчого періоду переходять до виконання робіт нульового циклу.

Зведення підземної частини. До робіт нульового циклу відносяться: земельні роботи, улаштування підвальних приміщень та перекриття над підвалами, виконання гідроізоляції та зворотного засипання котлованів. При виконанні робіт на цьому етапі будівельники при виконанні стін та перекриття залишають всі потрібні отвори для труб, влаштовують підвальні канали для трубопроводів, фундаменти під агрегати та передають цю роботу за актом сантехнікам. Сантехніки виконують монтаж вводу магістральних мереж опалення, газопроводу, водопроводу, каналізації. Після завершення всіх будівельних та монтажних робіт підвальний поверх здається за актом будівельному управлінню, що виконує наступний етап. Забороняється розпочинати роботи із зведення надземних конструкцій будинку (споруди) або його частини (захватки, секції, ділянки тощо) до повного завершення влаштування підземних конструкцій і зворотного засипання котлованів, траншей, пазух з ущільненням грунту до щільності його у природному стані або заданої проектом.

Зведення надземної частини. До робіт надземного циклу відносяться: монтаж будівельних конструкцій, монтаж зовнішніх, внутрішніх стін та вікон, покрівельні, столярні та санітарно-технічні роботи. На цьому етапі виконання робіт сантехніки перевіряють правильність розташування отворів та штраб та виконують монтаж системи газопроводу, водопроводу, каналізації, але сюди не входять роботи із устаткування сантехнічного обладнання. Виконуються випробовування змонтованих систем.

Оздоблювальні роботи. До робіт лицювального циклу відносяться оздоблювальні роботи, устаткування сантехнічного обладнання та водорозбірної апаратури.

До початку монтажу сантехнічних ситемповинні бути виконані такі загальнобудівельні роботи [9]:

– у приміщеннях, що розташовані вище від нульової відмітки, наявні міжповерхові та горищне перекриття, сходові марші, перегородки, основи і фундаменти під сантехнічне обладнання; залишені або пробиті отвори, рівчаки для прокладання трубопроводів (зі збереженням розмірів і допусків, що встановлені нормами); залишені монтажні отвори в стінах, перекриттях та перегородках, які передбачені ПВР для подання великогабаритних вузлів і обладнання до місць монтажу; встановлені в будівельних конструкціях закладні деталі для прикріплення трубопроводів; виконана підготовка під покриття підлоги; на стінах та колонах нанесені незмивною фарбою відмітки чистої підлоги плюс 0,5 м; виконані покриття підлог або смуги покриття підлог в місцях встановлення підлогових конвекторів; заштукатурені і загрунтовані під лицювання стіни, ніші та перегородки в місцях встановлення нагрівальних і санітарних приладів; засклені приміщення; очищені від будівельного сміття місця виконання робіт та забезпечений вільний доступ до них; споруджені риштування, настили для роботи на висоті більше ніж 1,5 м; освітлені місця виконання робіт та передбачена можливість підключення на поверхах до електоромереж електрифікованого інструменту і електрозварювальних пристроїв;

– у сантехнічних вузлах та кухнях: до прокладання трубопроводів – повинні бути наявні перегородки, поштукатурені стіни та стелі, виконана підготовка під покриття підлог; до встановлення сантехнічних і газових приладів – виконана гідроізоляція підлоги, покриття підлоги, облицьовані плиткою стіни, пофарбовані стіни і стелі, встановлені двері; до встановлення водорозбірної арматури – пофарбовані стіни і стеля.

На даному етапі робіт виконується регулювання системи опалення та промивання системи внутрішньої каналізації. Остаточно здається об’єкт замовнику.

В етапи створення будівельної продукції можуть бути внесені корективи залежно від призначення будівництва. Наприклад, під час будівництва димових труб, градирень та інших подібних споруд в зв’язку з обмеженим фронтом робіт лицювальні роботи в самостійний цикл не виділяються.

Під час виконання робіт на об’єкті будівництва відповідно до [7] належить:

- вести загальний журнал робіт. Загальний журнал робіт є основним первинним виробничим документом, який відтворює технологічну послідовність, терміни, якість і умови виконання будівельно-монтажних робіт. Загальний журнал робіт веде особа, відповідальна за будівництво і заповнює його з першого дня роботи на об’єкті особисто або доручає керівникам змін. При здачі завершеного будівництвом об’єкта загальний журнал робіт передається замовнику і зберігається в нього до введення об’єкта в експлуатацію;

- вести спеціальні журнали з окремих видів робіт, перелік яких встановлюється генпідрядником за погодженням із замовником і субпідрядними організаціями. Спеціальні журнали робіт ведуться спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями, які виконують певні роботи на об’єкті. При здаванні завершеного будівництвом об’єкта спеціальні журнали робіт передаються замовнику і зберігаються в нього до введення об’єкта в експлуатацію;

- вести журнали авторського нагляду проектних організацій. Журнал авторського нагляду ведеться проектувальниками (2 примірники). Представники підрядника і замовника відмічають в журналі авторського нагляду факт ознайомлення із зауваженнями, а також вносять записи щодо виконання вказівок спеціалістів, які здійснюють авторський нагляд. Після прийняття об’єкта в експлуатацію генеральний підрядник повинен передати журнал на зберігання замовнику, а проектувальник повинен передати свій примірник в архів проектної організації;

- складати акти обстеження прихованих робіт, проміжного прийняття відповідальних конструкцій, індивідуального та комплексного випробування устаткування, систем, мереж та пристроїв. Види робіт та конструкцій, на які повинні складатися акти огляду прихованих робіт, наведені в додатку В.

- оформляти іншу виробничу і виконавчу документацію – комплект робочих креслень з написами, зробленими особами, вдповідальними за виконання будівельно-монтажних робіт, про відповідність виконаних в натурі робіт цим кресленням або внесеними в них за погодженням із замовником та проектною організацією змінами.

Після завершення окремих етапів робіт (зведення підземної частини, надземної частини тощо) слід своєчасно звільняти майданчик від тимчасових будівель і споруд, як тільки в них відпаде необхідність, керуючись будгенпланом до відповідних стадій будівництва, а також своєчасно відключати і розбирати мережі тимчасового водо-, енерго-, газо- та теплопостачання.

Закінчені будівництвом і підготовлені до експлуатації відповідно до затвердженного проекту об’єкти підлягають введенню в експлуатацію в порядку, який встановлений чинним законодавством. Закінчені будівництвом об’єкти можуть бути прийняті і введені в експлуатацію тільки при забезпеченні необхідних умов охорони праці відповідно до вимог техніки безпеки і виробничої санітарії, вимог пожежної і радіаційної безпеки та виконання заходів із захисту навколишнього середовища. Здача-прийняття проводиться в порядку, встановленому діючими нормами [8], і оформляється актом, підписання якого визначає момент передачі об’єкта у власніть замовника.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Охарактеризуйте підготовчий період будівництва.

2. Які позамайданчикові та внутрішньомайданчикові роботи виконуються на підготовчому етапі будівництва?

3. Які роботи виконуються при зведенні підземної частини?

4. Які роботи виконуються при зведенні надземної частини?

5. Які документи оформляються на будівництві під час виконання будівельних робіт?

4 ОРГАНІЗАЦІЙНО - ТЕХНОЛОГІЧНІ МОДЕЛІ БУДІВЕЛЬНО – МОНТАЖНОГО ВИРОБНИЦТВА

При організації виконання робіт найдоцільніше використовувати моделі, оскільки прямі експерименти з виробничими системами неможливо проводити. Ефективність будівельного виробництва залежить від вміння проектувальника дослідити та визначити найраціональніший, близький до оптимального, варіант організації робіт в просторі і в часі. На відміну від фізичних (наприклад, модель машини), гідравлічних (наприклад, модель гідравлічних процесів) та інших видів моделей в практиці організаційно-технологічного проектування використовують моделі у вигляді графіків, матриць та математичних виразів. Організаційно-технологічна модель розробляється в проекті виконання робіт і повинна відповідати таким вимогам:

адекватно відображати умови виконання робіт;

відображати динаміку та характер спеціалізованого будівельного виробництва, при цьому залишатися стійкою відносно несуттєвих змін об’єкта моделювання;

проста та “прозора ” у використанні;

зручна для аналізу.

Задача організації та управління виробництвом має високу ступінь складності та велику розмірність, оскільки вирішуються одночасно задачі підвищення виробничої потужності, зниження собівартості та тривалості монтажу. При розв’язанні таких задач використовують різноманітні моделі, в тому числі основані на теорії масового обслуговування, лінійного та динамічного програмування [9]. Для моделювання планів виробництва робіт в часі найчастіше застосовують лінійні, циклограмні та сітьові організаційно-технологічні моделі.

4.1 Лінійні моделі

На лінійній моделі (графіку) кожну роботу зображають у вигляді лінії або смужки. Ліва межа смужки відповідає початку модельованій роботи, права – завершенню. Початок відліку часу відповідає початку монтажу. Лінійні моделі виробництва робіт показана на рис.4.1.

Крім наведених на графіку даних (перелік, початок, кінець та тривалість робіт) можно також навести додаткові відомості, наприклад, потреба в ресурсах за кожним видом робіт. Тоді для будь-якого моменту часу можно визначити загальну потребу даного ресурсу в процесі монтажу.

Лінійні моделі завдяки своїй простоті, наочності та чіткості прив’язки до часу широко застосовуються при організації комплексів робіт, найчастіше це інтерпретація календарного плану у вигляді лінійної моделі.

 

Вид роботи Порядкові дати, одиниці виміру
 
1 Монтаж систем опалення                  
2 Монтаж систем газопостачання                  
                   
m                    

Рисунок – 4.1 Лінійна модель виробництва робіт

Одним із головних недоліків лінійних моделей є те, що на них достатньо складно, а іноді і неможливо, подати технологічні та організаційні зв’язки між окремими видами робіт, тому про існування таких зв’язків потрібно пам’ятати не лише при складанні, а й при використанні графіка. При складанні графіка, у випадку незначної кількості робіт, цей недолік може бути компенсований пам’яттю, знаннями та інтуїцією організатора. Проте в сучасних проектах, де кількість робіт велика, створення лінійної моделі проблематичне. Відсутність зв’язків між окремими видами робіт унеможливлює визначення робіт, термін виконання яких впливає на загальну тривалість монтажу. Неможливо також оцінити наслідки несвоєчасного виконання (відставання) певних робіт на загальну тривалість робіт. До недоліків лінійної моделі слід віднести також її статичність. Процес монтажу динамічний, тобто в ході виконання роботи можуть бути зміни, наприклад, змінилась тривалість виконання ряду робіт, це щоразу призводить до перебудови графіка.

Через ці недоліки лінійні графіки застосовують для розробки календарних планів монтажу систем на невеликих об’єктах з незначною кількістю робіт або для будівництва крупних об’єктів, але з укрупненням робіт – однією лінією позначають групу робіт. Лінійні моделі застосовують, як правило, при використанні типових проектів та типових технологій. Приклад побудови лінійного графіка розглянуто в 6 розділі.

4.2 Циклограмні моделі

Циклограмні моделі почали застосувувати з впровадженням на будівництві потокового методу виконання робіт. Монтаж потоковим методом передбачає використання спеціалізованих бригад, які в певній послідовності переходять з об’єкта на об’єкт або з захватки на захватку (в межах одного об’єкта), виконуючи весь комплекс робіт. Весь фронт робіт розділяють на часткові фронти – захватки, але з умовою, що на одній захватці може працювати одночасно лише одна бригада або ланка. Після закінчення роботи на захватці бригада переходить на наступну захватку, а на її місце приходить друга спеціалізована бригада.

Приклад циклограмної моделі наведено на рис 4.2. На циклограмі відображено, що бригада І за одиницю часу виконує роботи на першій захватці та переходить на другу. Через одиницю часу від початку будівництва на даний об’єкт приходить бригада ІІ, яка працює на захватці теж одиницю часу. Через дві одиниці часу від початку будівництва до роботи приступає бригада ІІІ. Будівництво об’єкта закінчується за 6 одиниць часу.

 

N

 

          І ІІ ІІІ  
5                
               
               
               
1     T,дн
                     

Рисунок 4.2 – Циклограмна модель виконання робіт

N – захватки; T – робочий час; І, ІІ, ІІІ – бригади.

 

До переваг циклограмної моделі виконання робіт відноситься наочне зображення захваток та порядку виконання робіт на них. Недоліком таких моделей є те, що на них відображаються лише основні види робіт, що виконуються безпосередньо на об’єкті, а такі роботи, як загальнобудівельні, електромонтажні, транспортні не відображаються та не ув’язуються між собою. Циклограмні моделі так само, як і лінійні не відображають динаміку будівельного процесу. Циклограмні моделі, як правило, застосовують при потоковій організації праці. Приклад розрахунку та побудови циклограмної моделі організації будівництва наведено в розділі 5.

4.3 Сітьові моделі

Значну кількість практичних задач із організації будівництва та планування робіт можна подати у вигляді сітьових моделей, наприклад, такі задачі, як:

1. Мінімізація вартості будівництва мережі (газо- , теплопроводів, кабелів, доріг тощо). Задача розв’язується на основі оптимізаційного алгоритму знаходження мінімального кістякового дерева;

2. Знаходження найкоротшого маршруту між двома пунктами по вже існуючій мережі. Задача розв’язується на основі оптимізаційного алгоритму знаходження найкоротшого шляху;

3. Визначення схеми транспортування сировини від пунктів добування до заводів-переробників з мінімальною вартістю транспортування. Задача розв’язується на основі оптимізаційного алгоритму мінімізації вартості потоку в мережі з обмеженою пропускною здатністю;

4. Побудова графіка будівельних робіт з визначенням початку та закінчення окремих етапів робіт. Задача розв’язується на основі оптимізаційного алгоритму знаходження критичного шляху.

Наведені задачі можна також сформулювати та розв’язати як задачі лінійного програмування, однак застосування спеціальних сітьових алгоритмів є ефективнішим. Алгоритми, на основі яких розв’язуються розглянуті задачі, детально подані в літературі з математичного моделювання [10]. Як прикладу розглянемо першу та четверту задачі.

Основу сітьових моделей складає теорія графів. Відповідно до, якої сітьова модель складається із множини вузлів, що з’єднані між собою дугами (або ребрами).

Таким чином, сітьова модель описується парою множин (N, A), де N – множина вузлів, A – множина ребер. Наприклад, сітьова модель, що показана на рис.4.3, описується таким чином:

N = {1,2,3,4,5},

А = {(1,3),(1,2),(2,3),(2,4),(2,5),(3,4),(3,5),(4,5) }.

 
 

Рисунок 4.3 – Сітьова модель

 

З кожним типом сітьової моделі може бути пов’язаний певний тип потоків, наприклад, автомобільний потік в мережі доріг, потік транспортування теплоносія по тепломережі, потік робітників на будівництві об’єкта тощо.

Послідовність різних ребер, що з’єднують два вузли, незалежно від направлення потоку в кожному ребрі, називається шляхом. Шлях формує цикл, якщо початковий та кінцевий вузли збігаються. На рис.4.3 ребра (2,3), (3,4), (4,2) складають цикл. Сітьова модель в якій будь-які два вузли пов’язані хоча б одним шляхом називається пов’язувальною сітьовою моделлю. На рис.4.3 показано саме такий тип сітьової моделі. Пов’язувальна сітьова модель, що складається із підмножини вузлів вихідної сітьової моделі та не має циклів називається деревом. Дерево, що включає всі вузли, називається кістяковим (рис. 4.4).

 
 

 

Рисунок 4.4 – Кістякове дерево

4.3.1 Планування найекономічнішої мережі

Планування найефективнішої мережі (по довжині, за вартістю тощо) основане на побудові мінімального кістякового дерева. Побудова мінімального кістякового дерева передбачає з’єднання всіх вузлів мережі за допомогою шляхів найменшої довжини. Побудова мінімального кістякового дерева виконується за алгоритмом з такими позначеннями:

N = {1,2,…, n} – множина вузлів сітьової моделі;

Сk – множина вузлів сітьової моделі, з’єднаних алгоритмом після виконання k-ої ітерації цього алгоритму;

k – множина вузлів сітьової моделі, не з’єднаних з вузлами множини Сk після виконання k-ої ітерації цього алгоритму.

Крок 0. Беремо С0 = Ø та 0 = N.

Крок 1. Обираємо будь-якийвузол і із множини 0 та визначаємо С1= {і}, тоді 1 = N – {і}. Беремо k = 2.

Основний крок: Із множини к-1 обираємо вузол j, що з’єднується найкоротшою дугою з будь-яким вузлом з множини Ск-1. Вузол j приєднується до множини Ск-1 та видаляється з множини к-1. Таким чином, Ск = Ск-1+{j}, к= к-1-{j}.

Основний крок виконуємо доти, доки множина к не стане порожньою.

Якщо множина к порожня, то виконання алгоритму закінчується.

Типовими задачами, для розв’язання яких використовують наведений алгоритм, є проектування мережі доріг з твердим покриттям (або мережі газопроводів), що з’єднують населені пункти, коли дороги (газопроводи), що з’єднують будь-які два пункти можуть проходити через інші населені пункти.

Приклад

 
 

Необхідно запроектувати найефективнішу за вартістю (по довжині) мережу газопроводу, що з’єднує населені пункти (рис .4.5)

Рисунок 4.5 – Вартість (довжина) з’єднання між пунктами мережі газопроводу

Виконання алгоритму побудови мінімального кістякового дерева починають з вибору вузла 1 (або будь-якого іншого вузла).

Тоді С1 = {1} і С1 = {2,3,4,5,6}.

Послідовні ітерації виконання алгоритму зображені на рис. 4.6. Тонкими лініями зображені ребра, що з’єднують вузли, що належать множинам Ск і Ск , серед яких відшуковується ребро з мінімальною вартістю (довжиною). Це знайдене ребро зображено пунктирною лінією. Товстими суцільними лініями зображені ребра, що з’єднують вузли множини Ск (і які раніше позначались пунктирними лініями).

Наприклад, на першій ітерації ребро (1, 2) має найменшу вартість (найменшу відстань між пунктами) з усіх інших ребер, що з’єднують вузол 1 з вузлами множини С1 (відмітимо, що вузол 6 не має ребра, що з’єднує його з вузлом 1). Тому j = 2 і С2 = {1, 2}, C2 = {3, 4, 5, 6}. Розв’язок поставленої задачі у вигляді мінімального кістякового дерева отриманий

 
 

на 6-ій ітерацїї (рис. 4.6).

 

 
 

Ітерація 1 Ітерація 2

 

Ітерація 3 Ітерація 4

 
 

Ітерація 5 Ітерація 6

(мінімальне кістякове дерево)

Рисунок 4.6 – Знаходження мінімального кістякового дерева

 

4.3.2 Побудова сітьового графіка виконання будівельних робіт

Виконання будівельних робіт досить зручно зображати за допомогою сітьових моделей. Сітьові моделі-графіки відображають технологічний та організаційний взаємозв’язок в процесі виконання будівельних робіт. Сітьові графіки за ступенем охоплення поділяються на [11]:

локальні (для окремих видів робіт);

комплексні (на окремі об’єкти та комплекси робіт);

комплексні укрупнені (на окремі великі об’єкти та комплекси);

зведені (на програму робіт певної організації на певний термін).

 
 

На відміну від попередніх моделей виконання робіт сітьова модель змістовніша та інформаційніша. Приклад сітьової моделі організації монтажних робіт зображено на рис 4.7.

Рисунок 4.7 – Сітьова модель організації монтажних робіт

В основі побудови сітьового графіка лежать означення “робота”, “очікування”, “подія”, “залежність”.

Робота – це виробничий процес, що потребує витрат часу та матеріальних ресурсів. Під роботою можно розуміти як простий процес, наприклад, монтаж радіаторів, так і цілий комплекс процесів, наприклад, монтаж системи опалення.

Очікування – це процес, що потребує тільки витрат часу та не потребує витрат матеріальних ресурсів. Очікування відповідає організаційним та технологічним перервам.

На сітьовому графіку робота та очікування зображаються ребром – суцільною стрілкою, на якій зазначається найменування та тривалість роботи. Також, при потребі, на сітьовому графіку можуть бути вказані додаткові дані, що подані на рис. 4.8.

Залежність – “фіктивна робота” – це процес, що не потребує витрат часу та матеріальних ресурсів. На сітьовому графіку залежність позначається пунктирною стрілкою. Залежність вводиться для відображення технологічної та організаційної (ресурсної) взаємозалежності робіт, тобто для визначення послідовності подій.

 
 

Подія – факт закінчення однієї або декількох робіт, необхідний та достатній для початку наступних робіт. На сітьовому графіку подія позначається кружечком, в якому записують номер – код події. Початкова подія – визначає початок даної роботи і є кінцевою для попередньої роботи. Кінцева подія– визначає закінчення даної роботи і є початковою для наступної роботи.

Рисунок 4.8 – Зображення роботи та подій на сітьовому графіку

Правила побудови сітьового графіка. При побудові сітьового графіка стрілки, що зображають роботи та залежності, потрібно позначати зліва направо не перетинаючи їх. Кожна робота повинна мати свій код, як правило за номером початкової та кінцевої події. В сітьовому графіку не повинно бути замкнених ланцюжків робіт, тобто при виконанні робіт немає повернення до дії, з якої починалися роботи. В сітьовому графіку не повинно бути “тупиків”, тобто подій, із яких не виходить жодної роботи окрім кінцевої події, а також “хвостів”, тобто подій, з яких не входить жодна робота окрім вихідної події. В сітьовому графіку потрібно строго дотримуватись взаємозв’язку робіт.

Параметри сітьового графіку. До параметрів сітьового графіку відносять тривалість робіт та шляхів, терміни початку подій та робіт, резерви часу робіт та подій.

Тривалість роботи i-j сітьового графіку вимірюється в одиницях часу – днях або тижнях. Безперервна послідовність робіт в сітьовому графіку називається шляхом. Тривалість шляху дорівнює сумі тривалостей всіх робіт, що складають даний шлях. Шлях від вихідної до кінцевої подїї називають повним. Повний шлях максимальної тривалості називають критичним шляхом сітьового графіка. Роботи, які лежать на критичному шляху, називають критичними. Їх, як правило, виділяють подвійною лінією.

Розрахунок сітьового графіка можна здійснювати прямо на мережі [11]. Для розрахунку сіткового графіка безпосередньо на мережі рекомендується розділити кожну подію на 4 сектори (рис.4.9), в яких записують: номер події; пізній термін виконання події ; номер попередньої події, через яку до даної веде максимальний шлях Νi; ранній термін (строк) здійснення початку події .

 
 

Рисунок 4.9 – Розрахунок на мережі: ΝJ – номер події ; – пізній термін виконання події; Νi, – номер попередньої події, через яку до даної веде максимальний шлях; – ранній термін (строк) здійснення початку події.

При розрахунках параметрів мережі для кожної роботи визначають її тривалість і послідовно розраховують: ранній термін (строк) здійснення початку події; пізній термін виконання події; критичний шлях; резерв часу події; загальний (повний) резерв часу роботи; частковий резерв часу.

Ранній термін (строк) здійснення початку подїї – це найраніший із можливих строків, за якого може наступити дана подія. Він визначається як максимальне значення із значень сум ранніх строків здійснення попередніх подій та тривалості роботи, що входять в дану подію.

= мах [ + ] . (4.1)

Ранній термін (строк) початку першої подїї сітьового графіку дорівнює нулю.

Пізній термін виконання подїї – це найпізніший термін із можливих, за якого може відбутися дана подія. Він визначається як мінімальне значення із значень різниці пізніх термінів закінчення кінцевої подїї та тривалості робіт, що виходить із даної подїї.

= мin [ ] . (4.2)

Критичний шлях – повний шлях, що має найбільшу тривалість зі всіх повних шляхів. Ця тривалість визначає термін виконання робіт на об’єкті. Події, що лежать на критичному шляху, мають однакові ранні та пізні терміни виконання подїї.

Різниця між пізніми та ранніми строками подій називається резервом часу подїї та визначається за формулою:

= . (4.3)

Загальний (повний) резерв часу роботи – це максимальний час, на який можливо затримати початок роботи або збільшити її тривалість без зміни загального строку будівництва. Загальний (повний) резерв часу роботи визначається як різниця пізніх та ранніх строків подій, що обмежують дану роботу, та тривалості роботи.

= . (4.4)

Частковий (вільний) резерв часу роботи – це максимальна кількість часу, на який можливо перенести початок роботи або збільшити її тривалість без зміни раннього початку наступної роботи. Частковий резерв часу роботи визначається як різниця ранїх строків подій, що обмежують дану роботу, та тривалості роботи.

= . (4.5)

До переваг сітьових графіків можна віднести наявність взаємозв’язку між роботами та технологічну послідовність їх виконання; можливість встановлення робіт, строки завершення яких впливають на загальну тривалість монтажу; можливість перебору варіантів послідовності та тривалості робіт з метою доцільнішого використання обмежених ресурсів, полегшення контролю за виконанням монтажу, динамічність моделі.

Приклад

Розрахувати основні параметри сітьової моделі (рис. 4.10), в якій відомі порядок виконання та тривалість робіт, а також чисельний склад бригади. Склад бригади зазначено в дужках. Побудувати графік руху робітників.

Розрахунок сітьового графіка виконується безпосередньо на графіку за формулами (4.1) та (4.2), поданий на рис.4.11.

Розрахунок резервів часу подїї Ri (в днях) виконується за формулою (4.3).

 
 

Рисунок 4.10 – Сітьова модель виконання робіт

R1 = 0 – 0 =0, R6 = 19 – 11 = 8,

R2 = 4 – 4 = 0, R7 = 18 – 12 = 6,

R3 = 14 – 6 =8, R8 = 18 – 18 = 0,

R4 = 10 – 10 = 0, R9 = 22 – 22 = 0.

R5 = 14 – 10 = 4,

Розрахунок повного резерву часу Ri-j (в днях) кожної роботи виконується за формулою (4.4). Розрахунок часткового резерву часу ri-j (в днях) кожної роботи виконується за формулою (4.5).

R1-2 = 4 – 0 – 4 = 0 , r1-2 = 4 –0 – 4 = 0,

R1-3 = 14 – 0 – 6 = 8

Последнее изменение этой страницы: 2016-08-11

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...