Механізація та комплексна механізація робіт

За рахунок ефективного використання будівельних машин, устаткування та засобів малої механізації, застосування яких веде до підвищення продуктивності праці, скорочення тривалості будівництва можливо підвищувати техніко-економічні показники будівельного виробництва. Вибір комплектів машин, ступінь і характер механізації робіт на об’єкті обирається виконавцем робіт або, за погодженням з ним, розробниками проекту організації будівництва та проекту виконання робіт, виходячи з технічної необхідності та техніко-економічної доцільності.

Ефективність механізації будівельно-монтажних і спеціальних робіт забезпечується їх комплектністю. Комплектність передбачає взаємозв’язок між комплектами машин і механізмів за основними параметрами.

Під складом комплектів машин розуміють їх види, характеристики, кількість провідних і допоміжних машин у комплекті, а також склад технологічних комплектів засобів малої механізації, устаткування, оснастки, інвентаря, пристроїв та інструменту. При виборі складу комплекту машин спочатку вибирають одну ведучу машину і відповідно до її параметрів вибирають решту машин, механізмів. При виборі складу комплекту машин і механізмів дотримуються правил:

- виробнича потужність машин відповідно до технології виконання робіт та обсягів повинна бути максимальною;

- кількість машин в комплекті має бути мінімальною;

- виробнича потужність ведучої машини має повністю використовуватись.

Рівень механізаціїбудівельно-монтажних робіт визначаєтьсязаформулою

,

де V_mex – об’єм механізованих робіт;

V – загальний об’єм робіт.

Також прогресивним є спосіб виконання робіт, при якому всі процеси виконують механізованим способом. Такий спосіб називається комплексною механізацією. Рівень комплексної механізації визначається за формулою:

,

де V_к.mex – об’єм комплексно-механізованих робіт;

V – загальний об’єм робіт.

Правильно підібрані комплекти машин та механізмів значно підвищують якість робіт, скорочують строки виконання та зменшують вартість будівельних і монтажних робіт. Методи і порядок розрахунків потреби в засобах малої механізації і механізованому інструменті за видами будівельно-монтажних робіт на програму будівельної організації, методи підбору технологічних комплектів, раціональні системи концентрації і використання засобів механізації спеціалізованими підрозділами (управліннями, дільницями) визначаються нормами [18]. Цими нормами встановлюється система організації використання і оснащення бригад і будівельних організацій засобами малої механізації, механізованим і ручним інструментом на основі норм оснащення на 100 робітників відповідної спеціальності.

8.4 Дороги

Будівельний майданчик повинен мати не менше двох в’їздів. Ширину воріт автомобільних в’їздів потрібно брати за найбільшою шириною будівельних машин і транспортних засобів з додаванням 1,5 м, але не менше 4,5 м.

Тимчасові автомобільні шляхи потрібно проектувати виходячи з вантажообігу і інтенсивності руху транспорту з урахуванням черговості будівництва. До будівель і споруд по всій їхній довжині повинен бути забезпечений під’їзд автотранспорту і пожежних автомобілів.

Тимчасові внутрішньомайданчикові автомобільні дороги рекомендується проектувати по трасах постійних доріг за кільцевою, тупиковою або змішаною схемами. При улаштуванні тупикових шляхів необхідно передбачати майданчики для розвороту, з розмірами в плані не менше 12×12 м.

Відстань від краю проїзної частини автомобільного шляху до будівель та споруд регламентується [7].

Ширина проїзної частини транзитних шляхів в плані береться з урахуванням розмірів дорожніх плит: односмугових – 4,5 м, двосмугових з уширенням для стоянки машин при розвантаженні – 8 м. Радіуси закруглення шляхів в плані береться для перевезення довгомірних конструкцій – 30 м при швидкості автомобілів 15-20 км/год та розширенні проїзної частини кривих; для тимчасових шляхів з коротким строком експлуатації допускається радіус кривих 12 м.

Тимчасові шляхи можуть бути: ґрунтові профільовані, щебеневі, шлакові з верхнім шаром асфальту або поверхневою обробкою в’яжучими матеріалами.

На будівельному генеральному плані наносять напрямки руху, в’їзди і виїзди, місця розвантаження і навантаження, переїзди через залізничні шляхи, шлагбауми, небезпечні зони, ширини шляхів, радіуси кривих, допустимі відстані наближення до будівель.

8.5 Тимчасові будівлі (споруди) та інженерні мережі

Тимчасовими будівлями називають надземні підсобно-допоміжні та обслуговувальні об’єкти, які необхідні для забезпечення виконання будівельно-монтажних робіт.

Тимчасові будівлі (споруди) та інженерні мережі повинні розміщуватися на вільних ділянках майданчика і в таких місцях, які дозволяють здійснювати їхню експлуатацію протягом всього періоду будівництва без розбирання та перенесення з місця на місце. Тимчасові мережі не повинні бути розташовані в межах траси постійних мереж. Тимчасові об’єкти повинні розміщуватися компактно на обмеженій території з метою скорочення довжини тимчасових мереж і полегшення умов керування будівництвом. Розміщення тимчасових будівель і споруд відносно об’єктів, що будуються, сторін світу та пануючих вітрів повинно здійснюватися таким чином, щоб забезпечити умови для найсприятливішого природного освітлення та провітрювання приміщень.

Розміщення тимчасових виробничих будівель повинно здійснюватися найближче до місць максимального використання їх продукції. Виробничі приміщення повинні розміщуватися таким чином, щоб виключити несприятливу дію (в санітарному відношенні) одного об’єкта на інший. Всі санітарно-побутові приміщення повинні бути обладнані водопроводами, каналізацією, опаленням, вентиляцією та до них має бути підведено електроенергію, холодну та гарячу воду. Максимальна відстань від робочих місць до санітарно-побутових приміщень не повинна перевищувати 200 м (гардеробні – не більше 100 м, туалети – не більше 50 м). Норми потреби у площах обслуговувальних будівель регламентуються [7].

На будівельному генеральному плані повинні бути показані габарити приміщень, їх прив’язки в плані, місця підключення до інженерних мереж, підходи і під’їзди. В експлікації тимчасових будівель і споруд повинні бути відображені відомості про їх призначення, кількість і розміри в плані.

Точно визначена потреба у тимчасових будівлях та інженерних мережах, правильний вибір їх типу та раціональне їх розміщення на майданчику визначають вартість витрат на тимчасове будівництво. Витрати на будівництво тимчасових будівель та споруд повинні бути мінімальними, що досягається за рахунок тимчасового використання для потреб будівництва діючих і споруджуваних у першу чергу постійних будівель, споруд, інженерних мереж.

8.6 Організація складського господарства

Забезпечення будівництва всіма видами матеріалів технічних ресурсів повинно створювати передумови для виконання будівельних планів та графіків, що відображають прийняту технологічну послідовність та строки виконання. Потреба в матеріалах та обладнанні визначається проектними даними.

Основні питання, що вирішуються при організації складського господарства, це: визначення запасів матеріалів, конструкцій і деталей; розрахунок площі складів та їх розмірів; способів складування і збереження матеріалів, розташування складів; розробки схеми складського господарства, системи приймання, відпустку й обліку матеріалів.

За призначеннямсклади поділяються на:

- базові – для зберігання матеріалів та виробів, розподіл яких регулюється в межах всього будівництва;

- ділянкові – склад матеріалів, який використовують в межах певної ділянки;

- приоб’єктні – для створення виробничого запасу.

За способом збереження матеріаліврозрізняють такі види складів:

- відкриті – для зберігання матеріалів, якість яких практично не змінюється під впливом атмосферних умов;

- напівзакриті – для зберігання матеріалів, які втрачають якість (псуються) від безпосереднього впливу атмосферних опадів, але не змінюють своїх властивостей під впливом температури і вологи повітря;

- закриті – для зберігання матеріалів, на властивості яких впливають атмосферні умови, а також призначені длязберігання інвентаря, устаткування. Закриті склади споруджують надземними та підземними, одноповерховими та багатоповерховими, опалюваними та неопалюваними.

- спеціальні – призначені для зберігання паливних, хімічних, вибухових матеріалів.

Залежно від видів та типів матеріалів, що зберігаються на складі, розрізняють:

- універсальні склади – призначені для зберігання різних видів матеріалів;

- спеціалізовані склади – призначені для зберігання певних видів матеріалів.

Залежно від ступенів мобільності та конструктивних рішень складських приміщень розрізняють такі типи: збірно-розбірні, контейнерні, пересувні.

Запаси матеріалів на складах повинні бути оптимально мінімальними. Загальні розміри виробничого запасу складаються з поточного, підготовчого, гарантійного (страхового) і сезонного.

Поточний запас забезпечує безперебійну роботу спеціалізованої організації в період між постачаннями у випадку ритмічної роботи на об’єкті.

Підготовчий запасзабезпечує потребу в матеріалах в період приймання, розвантаження, комплектації, сортування.

Поточний та підготовчий запаси можуть бути поєднані під загальною назвою “поточний запас”.

Гарантійний (страховий) запасстворюють для компенсації можливих перебоїв у постачанні матеріалів внаслідок нерівномірної роботи транспорту і порушення договірних термінів відвантаження матеріалів постачальниками. При монтажі систем ТГПіВ безпосередньо з транспортних засобів також створюється гарантійний запас у мінімально необхідній кількості, для попередження зриву графіка виконання робіт при короткочасному порушенні ритму роботи транспорту.

Сезонний запасзабезпечує потребу в матеріалах, постачання яких неможливе в певний період року.

Загальна величина виробничого запасу визначається з урахуванням середньодобової витрати матеріалів, інтервалу між двома суміжними поставками, періоду приймання, сортування, комплектації матеріалів тощо.

Для визначення розмірів складів необхідно спочатку з’ясувати об’єм (кількість) матеріалів та конструкцій, що будуть зберігатися на складі, спосіб їхнього укладання, від якого залежить норма збереження на 1м² складської площі, а також норми запасу основних матеріалів і виробів на складах будівництва.

Кількість матеріалів, що складуються, визначається за формулою:

Р_скл = Р_з/ (Т·Н·К₁·К₂),

де Р_з – загальна кількість необхідних матеріалів і виробів;

Т – тривалість будівництва за календарним планом, дні;

Н – норма запасу матеріалів, береться за додатком Г;

К₁ – коефіцієнт нерівномірності надходження матеріалів на склади, для водного транспорту – 1,2; для залізничного і автомобільного – 1,1;

К₂ – коефіцієнт нерівномірності споживання матеріалів, орієнтовно береться 1,3.

При попередніх розрахунках площу складу визначають за формулою [9]:

де S – площа складу;

P_скл – кількість матеріалу, що підлягає збереженню;

r – норма збереження – кількість матеріалів, що припадає на 1м² площі;

k_в – коефіцієнт використання складської площі, який враховує наявність проходів або проїздів, місця сортування та зважування матеріалів, вид матеріалу, тип складу.

Точні розміри складу визначають шляхом проектування складу, розміщення на ньому штабелів та проходів між ними.

При проектуванні складів необхідно враховувати основні правила складування [19, 20]: збірні елементи розташовують на складі так, як і на транспортних засобах; розкладку привезених елементів конструкцій здійснюють в зоні дії крану; ширина складів визначається з урахуванням того, щоб всі елементи піднімалися зі складу без додаткового пересування; на складах виконують проходи 0,4 – 1 м та проїзди 3 – 4 м.

До складів необхідно передбачити вільний під’їзд транспорту та підвести лінії електричного освітлення. Склади мають знаходитись на відстані не менше ніж 0,5 м від краю дороги. Склади горючих матеріалів розміщують на відстані не менше 30 – 50 м відносно будівель та споруд.

8.7 Забезпечення будівельно-монтажного майданчика водою, теплом, електроенергією

Питання тимчасового забезпечення водою, теплом, електроенергією вирішується на стадії розробки проекту організації будівництва та уточнюється в проекті виконання робіт. Методика та приклади розрахунку наведено в [7, 21]. Розрахунки здійснюються за фізичними обсягами і розрахунковими формулами.

Водопостачання. Розрахунок потреби у воді проводять з урахуванням методів виконання робіт, об’ємів та строків виконання робіт. Розрахунки ведуть на період будівництва для максимального використання води. Витрати води на будівельному майданчику визначаються санітарно-технічними, господарчими, виробничими та пожежними потребами.

,

де Q – сумарні витрати води на будівельному майданчику, л/с;

Q_ст, Q_г, Q_вир, Q_пож – відповідно витрати води на санітарно-технічні, господарчі, виробничі та пожежні потреби, л/с;

Кожен доданок визначають використовуючи нормативну потребу на одного працюючого, кількість робітників, нерівномірність використання води, час роботи тощо. Протипожежну потребу у воді визначають з урахуванням площі забудови, типу об’єкта, нормативних витрат.

Після визначення витрати води вибирають джерело тимчасового водопостачання. Як джерела тимчасового водопостачання можуть бути обрані:

1) існуючі водопроводи з улаштуванням при необхідності додаткових тимчасових споруд – резервуарів, насосних станцій, водонапірних веж тощо;

2) водопроводи, що запроектовані, при умові введення їх в експлуатацію за постійною або тимчасовою схемою;

3) самостійні тимчасові джерела водопостачання – водоймища, свердловини.

Якщо можна, то джерело тимчасового водопостачання має бути без додаткових потужних насосних устаткувань, очисних споруд. Після вибору джерела водопостачання намічають схему водопостачання, розраховують діаметри трубопроводів та виконують прив’язку траси на будгенплані.

Електропостачання. Електрична енергія є одним з основних видів енергії, що використовується на будівництві (електрозварювання, освітлення, робота машин і механізмів тощо). Проектування електропостачання будівельного майданчика виконується таким чином:

- визначають потужність джерел електроенергії, які необхідні для будівництва на різних стадіях;

- обирають джерело електроенергії за потужністю;

- проектують електромережу – визначають величину напруги, кількість, потужність, тип, розташування трансформаторних підстанцій, розташування електромережі на будгенплані.

Теплопостачання.Теплопостачання будівельно-монтажного майданчика необхідно для забезпечення теплом технологічних процесів, опалення та гарячого водопостачання тимчасових будівель. Розрахунок виконують враховуючи потребу в теплі для кожного користувача окремо. Загальну потребу у теплі визначають за формулою

,

де Q – загальні витрати тепла, Вт;

Q₁, Q₂,...Q_п – витрати тепла для кожного користувача;

k₁ – невраховані витрати тепла (1,1 – 1,2);

k₂ – втрати тепла в мережі (1,1 – 1,5).

Після визначення потреби у теплі вибирають джерело тимчасового теплопостачання. Як джерело теплопостачання будівництва, як правило, обирають існуючі котельні, центральні теплові пункти. При відсутності або неможливості використання існуючих теплоджерел застосовують тимчасові. Тепло від джерела теплопостачання подається користувачу по тимчасовим тепломережам.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Яке призначення будівельних генеральних планів?

2. Види будівельних генеральних планів.

3. Які вихідні матеріали для розробки будівельних генеральних планів?

4. Зміст об’єктного будівельного генерального плану.

5. Зміст загальномайданчикового будівельного генерального плану.

6. Основні правила проектування будівельного генплану.

7. Які монтажні машини і механізми використовуються для монтажу систем ТГПіВ?

8. Які основні параметри монтажного крану?

9. Як підбирають комплекти машин та механізмів?

10. Що таке комплексна механізація?

11. Правила проектування доріг на будгенплані.

12. Як розміщують тимчасові будівлі (споруди) та інженерні мережі на будівельному майданчику?

13. Як класифікують будівельні склади?

14. Що таке поточний, підготовчий, гарантійний і сезонний запаси?

15. Як визначають площу складу?

16. Як розраховують водопостачання будівельного майданчика?

17. Як розраховують електрозабезпечення будівельного майданчика?

18. Як розраховують теплопостачання будівельного майданчика?

ЛІТЕРАТУРА

1. Рогожин П.С., Гойко А.Ф. Економіка будівельних організацій. – К.: Видавничий дім «Скарби», 2001. – 448 с.

2. ДБН А.3.1 – 5 – 96. Організація будівельного виробництва. – Київ, 1996. – 53 с.

3. ДБН А.3.1 – 2 – 93. Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт. – Київ, 1993. – 17 с.

4. ДБН А.2.2. – 3 – 2004. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва. – Київ, 2004. – 34 с.

5. ДБН А.2.2 – 4 – 2003. Проектування. Положення про авторський нагляд за будівництвом будинків і споруд. – ДержБуд України, Київ, 2003. – 11 с.

6. СНиП 1.06.04 – 85. “Положение о главном инженере (главном архитекторе) проекта”, 1985 – 9 c.

7. Посібник з розробки проектів організації будівництва і проектів виконання робіт (до ДБН А.3.1 – 5 – 96 «Організація будівельного виробництва») Частина 1. Технологічна та виконавча документація. – Київ, 1997. – 53 с.

8. ДБН А.3.1 – 3 – 94. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів. Основні положення. – Київ, 1994. – 31 с.

9. Жуковський С.С., Кінаш Р.І. Технологія заготівельних та спеціальних монтажних робіт: Навч.пос. для студентів вищих закладів освіти спеціальності 7.092108 “Теплопостачання і вентиляція”. – Львів: Видавництво науково-технічної літератури, 1999. – 448 с.

10. Таха Хэмди Введение в исследование операций. – 6-е издание: Пер. с англ. – М.: Издательский дом “Вильямс”, 2001. – 912 с.

11. Абрамов П.И. Манаенкова Є.А. Организация и планирование строительного производства. Управление строительной организацией: Учебн. для вузов. – М.: Стройиздат, 1990. – 400 с.

12. Дикман Л.Г. Организация жилищно-гражданского строительства М.: Стройиздат, 1990. – 459 с.

13. СниП 1.04.03 – 85. Норми тривалості будівництва і заділу в будівництві підприємств, будівель і споруд. Частина 1, 1985 .– 233 с.

14. СниП 1.04.03 – 85. Норми тривалості будівництва і заділу в будівництві підприємств, будівель і споруд. Частина 2, 1988 .– 375 с.

15. ДБН Д.2.2. – 16 – 99. Ресурсные элементные сметные нормы на строительные работы Сборник 16. Трубопроводы внутренние. – Киев, 2000. – 39 с.

16. ДБН Д.2.2. – 18 – 99. Ресурсные элементные сметные нормы на строительные работы Сборник 18. Отопление – внутренние усторйства. – Киев, 2000. – 27 с.

17. ДБН Д.2.2. – 20 – 99. Ресурсные элементные сметные нормы на строительные работы Сборник 20. Вентиляция и кондиционирование воздуха. – Днепропетровск, 2000. – 74 с.

18. ДБН Г.1 – 5 – 96. Нормативна база оснащення будівельних організацій (бригад) засобами механізації, інструментом і інвентарем. – Держкоммістобудування України. – Київ, 1997. – 161 с.

19. ДБН Г.1 – 4 – 95 Правила превзення, складування та зберігання матеріалів, виробів, конструкцій та устаткування в будівництві. Держкоммістобудування України. – Київ, 1997. – 72 с.

20. Строкин И.И. Перевозка и складирование строительных материалов. – М.: Стройиздат, 1991.– 463 с.

21. Методичні вказівки до виконання курсового проекту з дисципліни «Організація планування будівництва» для студентів спеціальності 7.092101 – “Промислове та цивільне будівництво”/ Уклад. В.Р. Сердюк, Т.Г. Ровенчак, О.В. Христич. – Вінниця: ВДТУ, 2003. – 50 с.

ДОДАТОК А

ФОРМИ ОСНОВНИХ ДОКУМЕНТІВ У СКЛАДІ ПРОЕКТУ ОРГАНІЗАЦІЇ БУДІВНИЦТВА

Форма 1

Календарний план будівництва (найменування будівництва)

Примітки:

1. Номенклатура у графі “Б” встановлюється в залежності від виду і особливостей будівництва.

2. Розподіл будівельно-монтажних робіт подається у вигляді дробу: в чисельнику – обсяг капітальних вкладень, в знаменнику – обсяг будівельно-монтажних робіт, для житлово-цивільних об’єктів подається по місяцях.

Головний інженер проекту ___________________

ПОГОДЖЕНО

Замовник ____________________

Керівник підрядної організації ____________________

Форма 2