Боротьба за владу в Харкові і губернії (листопад 1917 - квітень 1918 рр.).

У якості столиці Радянської України Харків швидко забудовувався, стрімким був і зростання населення міста. У 1917 році в Харкові жило 279 тисяч осіб, у 1939-833 тисячі. Індустріальний Харків ріс в південно-східному напрямку, саме тут напередодні Першої світової війни виник великий промисловий район. У 1934 році був прийнятий генеральний проект планування Харкова. За своїм економічним розвитком місто стало третім після Москви і Ленінграда індустріальним центром СРСР. Машинобудування Харкова до Великої Вітчизняної війни давало близько 40% продукції всієї машинобудівної промисловості України і до 5% - СРСР.Жовтнева революція і подальша освіта СРСР кардинально змінили життя Харкова - з великого, але провінційного міста він перетворився на столицю України. З грудня 1917 по січень 1918 р. і з грудня 1919 по червень 1934 р. Харків зберігав цей статус. Столичне положення Харкова визначило спрямованість і темпи змін у всіх сферах життя міста. Незважаючи на Першу світову і громадянську війни, населення міста вже в середині 1920-х років перевищила 500 тис., а до початку 1940-х років - 900 тис. чоловік.

34. Харківщина на роздоріжжях громадянської війни 1918-1920 рр.3 січня 1919 р. Харків був захоплений військами більшовицької армії,а вже 24 червня 1919р. Харків був захоплений військами генерала Денікіна. Влада Денікіна тривала майже пів року- потім Харків захопила Червона Армія. Репресії місцевого населення. Денікінці проводили такуж політику проти тих хто підтримував більшовиків-робочого класу. Денікінці забрали в заручники 2 тис. в`язнів. 1 спосіб – репресії, 2 спосіб – ідеологічна обробка, пропаганда. 1 акція –сотні тисяч портретів Маркса, денікінці – портрети генерала Денікіна, селяни це дуже негативно сприймали.3 спосіб – масова мобілізація в армії.Тотальне переіменування вулиць, встановлення пам’ятники видатним діячам.

35. Територіально-адміністративні реформи в країв 1920-1930-ті рр.: причини, сутність, наслідки. Від Харківської губернії відділили кілька південних повітів, волостей, і їх приєднано до Донецької губернії. 1923 р. тер.-адм. Реформа, було скасовано повіти і створені райони.Трех-ступеневий поділ: райони=>округа=>губернія. Ця система призвела до зростання бюрократичного апарату. Потрібнібули чиновники, це було колосальні витрати на владу. Ліквідували губернії=>двох ступенева система: район=>округа. Округа підпорядковувалась центру. У харкові було 5 округів. Хотіли перенести владу до центрів округів. 1930 – прийнято рішення ліквідувати округи=>залишилися райони.Головна причина цього потреба здійснити якнайшвидше колективізувати сільське господарство. 1932 р. прийнято рішеня про створення проміжної ланки – області(між районами та центром) 27 лютого 1932 – створена Харківська область.Включала територію нинішньої Сумської, Полтавської областей – 78 районів. Населення 5-6 млн.. !937 – існувало 87 районів. Чергова реформа відбулася у 1937 р. створена Полтавська область. У січні 1939 – сумська область.1920 ті роки – переговори між УССР та РССР про територіальне розмежування. Створені спец. Комісії, які обґрунтовували ці крдони.

36. Розвиток промисловості Харківщини в добу непу та радянської модернізації. У 20-ті роки Рад. Росія продовжувала відставати в промисловому розвитку від країн Заходу. Назріла необхідність створення потужної важкої промисловості і техніко-технологічної перебудови всього нар. господарства. У грудні 1927 року 15й з’їзд РКП(б) проголосив курс на прискорення індустріалізації. Індустріалізація – процес створення важкої промисловості та перехід від аграрного до індустріального суспільства. Мета індустріалізації - ліквідація екон. відставання, досягнення екон. незалежності, розвиток нових галузей промисловості. Напередодні Великої світової війни тільки в місті Харкові діяло 1200 підприємств,на яких працювало 30 тис. інженерно-технічних працівників та службовців і десятки тисяч робітників. До 1932 р. біло введено в дію ряд електростанцій, зокрема Харківська (Есхар), яка повинна була забезпечувати електроенергією промисловість міста. У 1935 році закінчено будівництво гіганта машинобудування - Харківського верстатобудівного заводу. У роки перших п’ятирічок у Харкові поряд із заводами-гігантами – турбогенераторним, верстатобудівним – будувались «Електроверстат», електротехнічний завод, велосипедний. Докорінно змінились після реконструкції заводи «Світло шахтаря», паровозобудівний, ХЕМЗ та інші, які стали велетнями машинобудування. У роки індустріалізації продукція промисловості Харкова за 1937 рік збільшилась проти 1913 року в 34, 7 раза, проти 1928 – у 10, 5, проти 1932 року – втричі. Засоби виробництва становили 56% , а товари нар. споживання – 44 % від аг. Обсягу виробництва Харківської області. Металообробна і машинобудівна галузі промисловості розвивалися в 3-5 разів швидше, ніж усі інші галузі промисловості Харкова. Вочевидь було відставання виробництва товарів нар. споживання. Питома вага промисловості Харкова в промисловості України склала 12, 9 %, а в машино будівництві – більше 30 %.

37. Розвиток сільського господарства в 1920-1930-ті рр. Голодомор 1932-1933 рр; на Харківщині. Структурасільськогосподарських угідь.Рілляскладає 82,6%, пасовища - 12,5%, сіножаті - 4,9%Структура посівних площ. Зерновікультури складають 49%, кормові - 25%, технічні - 17%, овочі та картопля - 9%.Тваринництво:Скотарство, Птахівництво, Вівчарство, Конярство,Бджільництво Основою виробничої базиселянського господарства була земля.До 1920р.селяни зосереджували не менше ¾усього землеволодіння в губернії. Незважаючина це,селяни при першій же нагоді намагалисьрозширити своє землеволодіння та землекористування за рахунок купівлі та орендиземлі. Забезпеченість селянського господарства такими необхідними елементами виробничоїбази,як робоча худоба тасільськогосподарський реманент,була незадовільною.В цілому виробнича база селянськогогосподарства була відсталою та недостатньою, окрім його верхньої, заможноїчастини. Протягом ХХ ст. відбулисьзначні позитивні зміни у сільськогосподарському виробництві селянськогогосподарства, особливо у його головній галузі – землеробстві. Значнозбільшились валові збори продукції рільництва як в абсолютному відношенні, такі в розрахунку на душу населення. Але ці зміни відбувались не достатньо швидко.Селянське рільництво у своїй основі залишалось екстенсивним. Протягомпореформеного періоду частка селянського господарства у виробництвісільськогосподарської продукції постійно зростала, і напередодні 1923 р. вонастановила не менше 80 %. Года 1932—1933. в Харькове,как и в других регионах Украины, возникает спровоцированный сталинскойверхушкой голод, названный голодомором. У крестьян отбирались последниепродукты с целью уничтожить зажиточных крестьян и заставить остальных вступатьвколхозы. В Харьков стекались толпы голодных крестьян из близлежащих сел сцелью спастись, но многие из них все же умирали от голода.
По количеству умершихХарьковщина удерживала печальное лидирующее место. Только за 3 месяца 1933 годав Харьковской области, в состав которой в то время, кроме районовнынешней Харьковской, входили также большинство Сумской, Полтавской и некоторыерайоны Киевской области, умерло свыше 600 тыс. человек. Ученые Харьковскогонационального университета им. В. Н. Каразина вывели коэфициент смертности за1929 - 1933 годы в регионах, заселенных украинцами. В Харькове он превысил25%.О масштабах смертности в селах области и в г. Харькове свидетельствуетписьмо председателя Харьковского облисполкома Шелехеса в ЦК КП(б)У от 30 мая1933 года. В нем, в частности, указывается, что по неполным данным районов, всвязи с тем, что смерть вобще не регистрируется органами ЗАГС, есть села, гдеза последние 3 месяца умерло 450 – 600 человек, во многих селах выделеныспециальные подводы, которые ездят по дворам и собирают трупы. На улицахХарькова лишь за 27 - 28 мая 1933 года подобрано 5447 человек и 147 трупов.Наплыв нищенствующего и голодающего элемента в последнее время всеувеличивается, только за 5 месяцев 1933 года контингент детей в детдомахХарькова и области вырос на 14185 детей (больше чем вдвое), поток беспризорныхдетей не прекращается и, безусловно, так будет и впредь, сообщал Шелехес.Только за 1 день – 25 мая на Харьковском железнодорожном вокзале было подобрано2 тыс. детей, а за ночь с 27 на 28 мая по г. Харькову – 700 детей, отмечал он.

38. Харківський інститут народної освіти.Харківський Інститут Народної Освіти (ХІНО) ім. О. Потебні — вища школа, створена в 1921 році на базі ліквідованого Харківського Державного Університету, який ліквідували за причиною того що університет виступав проти більшовиків. ХІНО мав три факультети: професійної освіти, соціального виховання (4 роки навчання) робітничий факультет (3 роки). Довголітнім ректором ХІНО був Гаврилів Мирослав Степанович. У 1930 році в інституті навчалося більше 9000 студентів. В 1932—1933 роках на базі Інституту Народної Освіти, Інституту Народного Господарства та фахівців інших інститутів Харківський державний університет було відновлено. Головний предмет – педагогічного напрямку. Головний елемент – формування соціально-історичного огляду(освоїти Маркса). Було скасовано систему екзаменів і заліків, введені групові екзамени.

39. Харків: особливості урбанізаційних процесів 1920-1930-ті рр, у 1920-1930 рр. сформувалася політика радянської урбанізації, яка була підпорядкована форсованій індустріалізації для створення й розвитку ВПК. У рамках комуністичної системи остаточно сформувалася сталінська модель економіки. Її визначальною рисою стало замкнене планове господарство із жорсткою регламентацією всього економічногота соціального життя. Ліквідація громадянських прав включила робітників, як й інші верстви населення, у систему адміністративного управління. Практичне втілення урбанізаційна політика знайшла в будівництві підприємств та "соцміст" при них. При цьому зберігалася різниця в її здійсненні на Харківщині та в Донбасі. Оскільки Харків був столицею радянської України й тут потрібно було створити відповідну соціальну опору, то саме тут ішло будівництво нових підприємств та "соцміст". Поповнення робітників давали міграції селян Харківщини. Інші ж міста Харківщини в промисловому відношення розвивалися повільно, головним чином за рахунок місцевої та сільгосппереробної промисловості. Першим "соцмістом" стало селище Харківського тракторного заводу. Тут було побудовано укрупнені житлові квартали з відповідною системою культурно-побутового обслуговування населення. У межах "Нового Харкова", як називали "соцмісто", крім ХТЗ, працювало ще 14 промислових підприємств. Для розселення необхідної кількості робітників передбачалося створити 36 житлових комбінатів із населенням 2730 осіб у кожному.

40. Бойові дії на Харківщині в 1941-1942 рр. 22 червня 1941 – почалася Велика Вітчизняна Війна. Через 4 місяці, а саме 24 жовтня дійшли до Харкова. Проведена мобілізація (300 тис. чоловік). Вересень 1941 р. – не вдається утримати. Почали готувати укріплення (2-3 лінії) захисних споруд здебільшого з західної сторони. В нородне ополчення пішли 100 тис людей. Жовтень 1941 р. бої точилися навколо Харкова. Втрати Червоної Армії точних данних до сіх пір немає. Боїв в місті не було. Харків готували до евакуації. 2 вересня розпочалася евакуація (320 вагонів з обладнанням підприємств, 225 ешелонів з людьми). 56 військових госпіталів. Люди почали пішки кидати Харків, але втекти не вдалося – німці охопили місто кільцем. Не окуповані: Купянський, Дворічанський, Ольхатський, Великобурлуцький, Барвінківський райони.Січень 1942р. на території області розгорнулась Барвінківсько –Лозівська операція. Не було спец. Підготовлена. Лінія фронту проходила по річці Сіверський – Донець. Харківська битва 12 травня – 29 травня 1942р. ця операція носила стратегічний характер. Радянські війська хотіли відділити Донбас від німців і захопити Харків. Діяли 2 фронти: західний (менше ніж німецьки в 1,3 рази) та південний фронти(більше ніж німецький 1,5 рази). Німецьких танків 4400 танків, радянських було менше. Вважало що для перемоги тоді потрібне було потрійне перевищення сил. Мета Радянської Армії - захоплення Харкова, наступ закінчився провалом.Радянські війська втратили 207 тис військовополонених, потерпіли поразку, а німці пішли на Сталінінград. 12 травня почався великий наступ. Було повідомлено , що за період з 12 до 16 травня радянські війська просунилися на 29-60 км. Але через 3 дні 19 травня бої в Харківському напрямку. Ці поразки привели до наступу на Сталінінград.

41. Бойові дії на Харківщині в 1943 р. Лютий – березень 1943 р. особливо активні бої. Білгород –Харківська операція, завершально 3 серпня 23 серпня 1943 звільнення Харкова. Німці мали 300 тис танків. Почалося з наступу Воронежського і Степового фронтів, звільнення Бєлгород 5 серпня. 11 – 17 серпня провели наступ 3 танковими дивізіями у районі Богодухова, великі танкові бої. 18-20 серпня на північ і на захід від Харкова біли запеклі бої. На 1 км квадратний фронту радянських військ – 230 гармат і 70 танків – концентрація військ на маленькій ділянці. Відзначилися 10 дивізій степового фронту (15,28, 89,93 – гвардійські дивізії, 84,116,183,262,299,385 – стрілкові дивізії)Ця операція створила умови для звільнення Лівобережної України. Радянські війська просунилися на 140 км.

42. Харківщина під німецького окупацією 1941-1943 рр. Підпільний та партизанський рух. 22 червня 1941 – почалася Велика Вітчизняна Війна. Через 4 місяці, а саме 24 жовтня дійшли до Харкова. Проведена мобілізація (300 тис. чоловік). Вересень 1941 р. – не вдається утримати. Почали готувати укріплення (2-3 лінії) захисних споруд здебільшого з західної сторони. В нородне ополчення пішли 100 тис людей. Жовтень 1941 р. бої точилися навколо Харкова. Втрати Червоної Армії точних данних до сіх пір немає. Боїв в місті не було. Харків готували до евакуації. 2 вересня розпочалася евакуація (320 вагонів з обладнанням підприємств, 225 ешелонів з людьми). 56 військових госпіталів. Люди почали пішки кидати Харків, але втекти не вдалося – німці охопили місто кільцем. Не окуповані: Купянський, Дворічанський, Ольхатський, Великобурлуцький, Барвінківський райони.Січень 1942р. на території області розгорнулась Барвінківсько –Лозівська операція. Не було спец. Підготовлена. Лінія фронту проходила по річці Сіверський – Донець. Харківська битва 12 травня – 29 травня 1942р. ця операція носила стратегічний характер. Радянські війська хотіли відділити Донбас від німців і захопити Харків. Діяли 2 фронти: західний (менше ніж німецьки в 1,3 рази) та південний фронти(більше ніж

німецький 1,5 рази). Німецьких танків 4400 танків, радянських було менше. Вважало що для перемоги тоді потрібне було потрійне перевищення сил. Мета Радянської Армії - захоплення Харкова, наступ закінчився провалом.Радянські війська втратили 207 тис військовополонених, потерпіли поразку, а німці пішли на Сталінінград. 12 травня почався великий наступ. Було повідомлено , що за період з 12 до 16 травня радянські війська просунилися на 29-60 км. Але через 3 дні 19 травня бої в Харківському напрямку. Ці поразки привели до наступу на Сталінінград. Лютий – березень 1943 р. особливо активні бої. Білгород –Харківська операція, завершально 3 серпня 23 серпня 1943 звільнення Харкова. Німці мали 300 тис танків. Почалося з наступу Воронежського і Степового фронтів, звільнення Бєлгород 5 серпня. 11 – 17 серпня провели наступ 3 танковими дивізіями у районі Богодухова, великі танкові бої. 18-20 серпня на північ і на захід від Харкова біли запеклі бої. На 1 км квадратний фронту радянських військ – 230 гармат і 70 танків – концентрація військ на маленькій ділянці. Відзначилися 10 дивізій степового фронту (15,28, 89,93 – гвардійські дивізії, 84,116,183,262,299,385 – стрілкові дивізії)Ця операція створила умови для звільнення Лівобережної України. Радянські війська просунилися на 140 км. В 1941 р. до приходу німців на території області готуввалися спец. Групи для партизанської боротьби.В загони пішли 3861 особа. В підпілля більше 2 тис осіб. Обрано підпільний коміте партії. Очолив Бакулін – викладач математики. На початку 42 року Бакуліна вбили, на початку 42 майже всі підпільні організації були викриті. 160 тис осіб було вивезено на роботи до німеччині. В жовтні 1941 радянські війська відступаючи підпалили харчові склади, люди займалися грабунком.Міщанінов – головний лікар 9 лікарні. Пробув всю окупацію в Харкові. До 60-х років 20 століття його не вважали учителем руху опору. 23 тис німецьких солдатів було знищено партизанами.

43. Особливості соціально-економічного розвитку Харківщини 1945-1991 рр. 1943 область звільнена від окупантів і почався процес відбубови, яка в 1944-1945 відбувалась повільно. Населення в області: в 1959 р. чисельність населення не відновлена щ до рівня 1939 р. Область: в 1959 р. – 934 тис осіб., в 1970 – 2 млн 800 тис., в 1991- 3 млн 200 тис.. Харків - 1970 р. – 1млн.В 1939 р. – вперше на території області міських жителів більше ніж сільських 53%. 1990 р. – 70% жителів області жителі міст. Промисловість вийшла на 1 місто => область індустріально-аграрний регіон, особлива увага машинобудування. Машинобудування: 1940 – 100%, 1950 – 125%, 1970 – 1590%, 1985 – 4619%; легка промисловість: 1940 – 100%, 1950 – 80%, 1970 – 294%, 1985 – 398%. Найголовніша галузь: виробництво магістральних тепловозів на заводі Малишева (ТЭ – 3 – 15 – потужність); виробництво тракторів (кожний 5 трактор СРСР був з маркою ХТЗ) Т - 150 гусечний, Т – 150 К – колесний (10 знарядь), Джон Дір – американська фірма по виробництву тракторів (50 знарядь). Ефективний трактор є той який має навісне знаряддя. Основний час трактори ХТЗ простоювали, а американські працювали. Виробництво турбін завод Турбоатом ( їх використовували частіше ніж американські). Харківський авіозавод (літаки конструкції Туполева Т-150 и Т-134).ХЕМС- иготовляли електричне обладнання, також і длянафтової і газової промисловості. Існувало 2 вида виробництва: - цивільне, - військове (номерні цеха) умови праці і з/п краща за інші, найновіше обладнання. Приблизно 70 % обладнання виготовлено в 1930-х роках в перыод 1, 2, 3 пятирычки. Промисловысть йшла вперед але це тягло за собою сучасний крах. Сыльске господарство. Власність на землю 70-ті роки. – 55% землі належала колгоспам; 26% - радгоспам, 11% ліси(загальнодержавні). В другій половині 90-х р. землю розпаювали («дербан земли»). С 2012 земля в якості товара. Врожайність зернових.друга половина 20-х врожайність зросла. 1955 18 центнерів з гектара. 1975-79 р. 27 центнерів з гектара (до наших днів врожайність не зросла.) Гольтівський район (зміїв сучасний) в 1980 80 центнерів з гектара. Це був експеримент чехів, чехи поїхали врожайність повернулась в старі рамки. 2 млн 400 тис тон зерна в рік. 1 тис тон зерна на людину, щоб забезпечити достатню норму. Виробництво мяса. 43 кг на душу населення в 1969 р. В сша більше 100 кг. В 1985 р. – 63 кг. Угорщина найкраща соціалістична країна в виробництві мяса (140 кг на душу населення).

44. Харківський університет в другій половині XX ст. 1945 р. відновив свою діяльність.Був провідним ВУЗом регіону. В довоєнні роки кількість студентів 2 -2,5 тис.. 1946 р. - 1744 студентів. 1955 – 3800 студентів (денна+заочна+вечірня форми навчання). 1955-1965 були досягнуті головні зміни. 1965 – 13700 студентів, така кількість тривала до розвалу СРСР. До сер 50-х р. – заочників більше. В 80-х – 62% студенти стаціонару, 30% - студенти заочники, 8 % - вечірня форма. 1945 – 1950-х роках – факультетів: - біологічний, - географічний, - геологічний, - економічний, - історичний, - фізико-математичний, - філологічний, - хімічний. В 1949 р. при унів. створено факультет іноземних мов. В 1956 р. – факультет іноземних мов не існує самостійно до 1960р. В 1954р. припинили набір на економ факультет,тільки заочно, відновлено в 1966 р. В 50-х р.- приділили увагу фізико технологічній освіті. 1952 р. – відкрито радіофізичний факультет. 1949 – ядерне відділення при фіз.-матем. факультеті, прийом 10 чоловіків і тільки хлопці. 1963 – поділ фіз.-мат. на фізичний та механіко-математичний. 1960 – обєднали географів і геологів. З 1947-1953р. – існувала журналістика, зараз журналістика в рамках філологічного факультета. 1957 р. – вперше відкрито кафедру Історії України. 1963 р.- відкрита соціологічна лабораторія. 1981 – соціологічний факультет. В 1956 р. – 334 викладачи. В 1990 р. – 1035 викладачів. 1990 р. – 64% викладачів мали ступені кандидатів або докторів наук. Матеріально-технічна база укріплювалася. 1950 р. – передали Харківському Університету будинок проекту ( південний корпус). 1953 р. – відбудова споруди. 7.09.1963р.- відбудували. 14 поверхів, 2500 аудиторій – 1963 р., там були токаж і студентські гуртожитки. 1945-1960 р. – Іван Пуланкін – ректор. 1966-1975 – Хаткевіч. З 1975 р. Тарапов ректор(математик). З 1970-1971 р. за ініціативи ХУ в СРСР був запроваджений набір на технічні спеціальності і на педагогів. З 1950-х р. науково-дослідницька частина.

45. Вибір моделі територіально-адміністративні реформи в Україні: історичний досвід, дискусії кінця XX— початку XXI ст. Підготовка до т.-а. реформи України. Т.-а. потягне за собою перегляд кордонів т.-а. одиниці. Залежить нерівність держави, відновлення до планування системи упорядкування.Відноситься до системи влади, взаємин із владою упорядкування. Всі регіони повинні бути приблизно рівними, якщо ні то країна не буде нормально розвиватись. Всі області різні за площею, чим більша площа тим більше грошей треба вкладати в інфраструктуру області. Основою повинні бути 2 підходи: - приблизно пропорційні області за площею і населенням, - мають біти перерозподілені права і обов’язки між центром і іншими регіонами. Регіони треба укрупнювати. Перша спроба змінити т.-а. поділ бів у 2000 р. Концеіпція не оприлюднювалась (знали тільки спеціалісти, політологи і деякі журналісти). 2 місяці обговорювання, а потім вся інформація зникла, обговорювання закінчилися. В разі укрупнюванні регіонів будуть страждати інтереси регіональних міст – від цього ці нруппи можуть постраждати. Реформа закінчилась бо вважалось, що це поділ між владою, а не територією. В Україні було організовано «Міністерство регіонального розвитку і будівництва» - займається підготовкою т.-а. поділом. Кожен регіон сплачує податки. В Україні всі податки збираються, і в Києві розподіляються між облостями =>центральні чиновники в Києві втрачають владу. Центр втрачає важелі впливу на регіони. Роль центра повинна зростати, під час економ кризи => чіпати територіальний устрій не доцільно. Проблематика регіонів найсерйозніші для країни. В ході

46. Слобідська Україна як порубіжне суспільство: особливості історико - культурного розвитку. В кінці 20 століття зявилось поняття порубіжжя.Нек можна рівняти прикордонний і порубіжний регіон. Прикордонний регіон – поняття політичне. Порубіжний регіон – особливості транскордонного розвитку між різними частинами держав. В 17 столітті Білгородська і частина Воронежської області – частина Слобідської області. Співробітництво регіонів які поруч можуть дати більше користі, аніж регіонів на відстані (напр. Київ – Москва). Важливим є розвиток порубіжних регіонів і створення євро регіонів. Регіон – цілісна територія, яка відрізняється від інших сусідніх регіонів однорідними ознаками. Такими ознаками є: - етнічні, - культурні, - лінгвістичні, - кліматичні, - географічні, - особливості економіки, - адміністративного поділу. Що важливо для: - адміністрування, - планування, - економічних, - соціал-політичних процесів. Але будь-який регіон не можливий без наявності певної наявності самосвідомості. Міцнівнутрішну зв’язки і має бути центр, навколо якого все зосереджується.

виникло кілька моделей зміни: 1) за основу взяти природно-економічні зони України. Україна поділена на 3 регіони: -¹ Полісся -² Лісо-степ (Харків,Полтава, Черкаси,Вінниця) – ³Степова (Длнецьк, Запоріжжя, Миколаїв, Херсон, Одесса). Ділиться на Волості(мають більше повноважень ніж теперішні області). 2) рівних за площею територіальних одиниць не враховують специфіку економ., (приблизно 12-13 обл.). 3) повернутися до історичних укр. обл. (історичний принцип) кількість облостей менше в 2 рази (приблизно 12-14). Збережеться соц..-економ. Розвиток, сучасні центри, враховуючи особливості культури регіонів. На захід від Харківщини знаходиться Гетьманщина, на захід від Київщини – Волинь, на південь від Волині - Поділля, на захід від Поділля – Галичина, є закрпаття, схід України – степова Україна або Новоросія, Крим Одеса Херсон Миколаїв частина Запоріжжя – Таврія, Донбас як окремий регіон.

47. Європейська Хартія місцевого самоврядування та проблеми реформування взаємин між центром та регіонами в Україні. Європейська Хартія місцевого самоврядування – документ ухвалений в 1985р., Україна приєдналася до цієї хартії в 1997р. Пунктів всього 45, а важливих 14. Країна повинна підтримати 10 пунктів із 14, і їх можна обрати самій країні. В хартії зазначається: - місцеве самоврядування є однією із головних підвалин демократичного режиму (діє в виборах не тільки верхівка депутатів, а й місцеве самоврядування). Пункти: 1) принцип місцевого самоврядування має бути визнан національним законодавством і у міру можливості Конституції (Велликобританія не має Конституції). 2) місцеве самоврядування має здійснувати урегулювання і управління суттєвою часткою державних справ. 3)здійснюються радами або зборами члени яких вільно обираються таємними голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права. 4) повноваження якими наділяється місцевий власних як правило мають бути повними і виключними, вони не можуть скасовуватися або обмежуватися центральним або регіональним органом, якщо це не передбачено законом. 5) будь-який адміністративний нагляд за діяльністю місцевих властей має на меті тільки забезпечення дотримання закону та конституційних принципів, вищі інстанції можуть здійснювати адміністративний нагляд за виконанням завдань доручених місцевим властям. 6)місцеві власті мають право на свої власні, адекватні фінансові ресурси (3-6% фінансові можливості (затрати) мають бути, можлив від всіх доходів що збираються на данній території), якими можливо вільно розпоряджатися.7)принаймні частина фінансових ресурсів місцевих властей формується за рахунок місцевих податків та зборів. Розмір мають формуватися у межах закону.8) місцеві власті мають права самостійно входити в контакти з іншими місцевими самоврядуваннями для вирішення певних завдань.