Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Ергономічні вимоги до устаткування

 

Однією з основних умов забезпечення безпеки устаткування є виконання ергономічних вимог. Ергономічні вимоги встановлюються до тих елементів устаткування, що зв'язані з людиною при виконанні нею трудових дій у процесі експлуатації, монтажу, ремонту, транспортування і збереження устаткування. Загальні ергономічні вимоги регламентуються ГОСТ 12.2.049-80 ССБТ. «Оборудование производственное. Общие эргономические требования». Розглянемо його основні положення.

Загальні ергономічні вимоги відносяться до:

- факторів виробничого середовища;

- величин робочого (трудового) навантаження, у тому числі фізичного і нервово-емоційного, що виникають при керуванні й обслуговуванні устаткування;

- параметрів окремих елементів устаткування.

При проектуванні устаткування необхідно передбачити такий розподіл функцій між людиною і системою керування устаткування, такий рівень автоматизації технологічного процесу, щоб забезпечувалася висока ефективність функціонування системи при оптимальному чи припустимому ступені ваги і напруженості праці працюючих. При цьому мають бути обмежена не тільки верхня (надмірне навантаження), але і нижня (недостатнє навантаження) межа робочих навантажень. Для обмеження фізичних навантажень вимога до енерговитрат організму людини протягом зміни - не більш 293 Вт. Для виключення монотонності праці обмежують частоту повторення простих елементарних трудових дій і тривалість безупинного пасивного спостереження за ходом процесу. На робочих місцях типа конвеєрних ліній необхідно забезпечувати перемінний темп виконання трудових дій відповідно до динаміки працездатності людини протягом зміни. Якщо з технологічних причин темп роботи конвеєра не лімітується, то швидкість краще варіювати в межах 20% від заданої відповідно до кривої працездатності людини. Працездатність людини при цьому стійка і знаходиться на високому рівні протягом усієї зміни.

Зручність виконання трудових дій повинне забезпечуватися конструюванням елементів устаткування, з якими людина має безпосередній контакт: органам керування (ОК) і засобам відображення інформації (ЗВІ). Вимоги до них спрямовані на облік у конструкції елементів устаткування фізіологічних, психофізіологічних і антропометричних можливостей людини (припустимі динамічні та статичні навантаження на руховий апарат людини, його силових і швидкісних можливостей, антропометричних характеристик рук і ніг, порогів сприйняття і розрізнення зорового, слухового й інших аналізаторів).

Ергономічні вимоги висуваються і до організації робочого місця з погляду його відповідності антропометричним і фізіологічним властивостям людини. Робоче місце має бути спроектоване так, щоб виконання трудових дій здійснювалося в найбільш раціональних робочих положеннях, що враховують:

- величину фізичного навантаження при роботі;

- розміри робочої зони і необхідність пересування в ній;

- особливості технологічного процесу, у тому числі необхідну точність дій, характер чергування за часом пасивного спостереження і фізичних дій, необхідність ведення записів і ін.

Раціональна робоча поза повинна забезпечувати створення найбільшої зручності й найменшого стомлення працюючого.

 

Вимоги до органів керування

Органи керування призначені для передачі керуючих впливів від людини до машини і забезпечення виконання працюючим необхідної дії щодо реалізації прийнятого рішення.

Орган керування складається з приводного елемента і виконавчої частини.

За характером виконання людиною дійрозрізняють:

- органи керування одномоментного впливу на систему, що вимагають рухів включення, вимикання чи переключення;

- органи керування, що вимагають повторюваних рухів: обертальних, натискних, ударних;

- органи керування, що вимагають точних дозованих рухів.

За напрямом переміщення приводних елементів органи керування поділяються на лінійні (кнопки, педалі), що обертаються (маховики, поворотні кнопки) і змішані (важелі, тумблери).

У залежності від участі верхніх чи нижніх кінцівок у переміщенні приводного елемента органи керування поділяються на ручні й ножні.

За ступенем важливості й частоти використання органів керування в трудовому процесі їх можна поділяти на органи постійного (основного, оперативного), періодичної й епізодичної дії чи використовувані дуже часто, часто, рідко.

За конструктивним виконанням органи керування підрозділяються на кнопки і клавіші, тумблери, перемикачі, ручки керування, маховики, кривошипні рукоятки, важелі, педалі, ножні кнопки.

Вибір органів керування залежить від:

- характеру керуючих дій, вимог до зусиль, точності, діапазону та швидкості керуючих рухів;

- робочого положення тіла людини;

- характеру інформації, що пропонується оператору та вводиться ним у машину;

- місця розташування органа керування;

- типу робочого місця (стаціонарне, рухливе).

Рекомендується використовувати переважно ручніоргани керування. Руками можна керувати безліччю органів, для кожної ноги можна призначати не більше двох педалей. Ножніоргани використовують, якщо потрібно безупинне керування при невеликій точності, коли потрібно прикладати зусилля більш 90 Н чи коли руки перевантажені іншими операціями керування.

Для операцій, що вимагають невеликих зусиль і рідко здійснюються, рекомендуються поворотні вмикачі, вимикачі, натискні кнопки, тумблери, Для виконання часто повторюваних операцій ударного типу, які не потребують додаткових значних зусиль, але здійснюються з найбільшою швидкістю, рекомендуються натискні кнопки (клавіші). Органи керування поворотного типу (маховики, поворотні кнопки) з великим числом оборотів застосовують, якщо потрібна висока точність у широкому діапазоні безупинного регулювання. Для виконання східчастих переключень і плавного регулювання рекомендуються важелі.

При розміщенні органів керування варто враховувати: структуру трудової діяльності; вимоги до обсягу, частоти, точності й координації рухів; вимоги до величини прикладених зусиль; положення тіла людини; умови формування робочої пози; розміри моторного простору; умови пошуку і розрізнення органів керування. Органи керування не повинні бути розосереджені на робочому місці, їх варто групувати. При великій кількості органів їх варто розташовувати на панелях пультів керування, щитах.

Органи керування постійної дії, які дуже часто і часто використовуються, а також аварійні варто завжди розміщати в межах максимальної і мінімальної границь досяжності моторного простору. Органи ручного керування варто розташовувати так, щоб оператор міг маніпулювати ними при зігнутому лікті під кутом 90-135о. Органи ручного керування постійної дії мають бути розташовані зависотою на рівні ліктя (над підлогою, над сидінням) ± 100 мм при виконанні робіт як у положенні стоячи, так і в положенні сидячи. Ручні органи керування, які використовуються рідко (2-3 рази за зміну), можуть розташовуватися вище чи нижче рівня ліктя. Орган керування має бути розташований не ближче 200 мм від оператора.

Праворуч варто розташовувати орган керування постійної дії і найбільш частого використання, з огляду на, що більшість людей переважно працюють правою рукою. Цією рукою виконуються дії, що вимагають найбільшої точності та сили.

Розміщення органів керування повинне дозволяти легко контролювати (якщо діяльність вимагає екстреного огляду) положення групи органів керування.

Розташування органів керування відносно ЗВІ і керованих елементів повинне відповідати ряду вимог:

- ручні органи керування розташовують так, щоб ні рука, ні орган керування в будь-якім положенні не закривали поруч розташованих засобів інформації;

- органи керування, що приводяться в дію лівою рукою, розташовують нижче чи ліворуч від відповідних їм індикаторів, органи керування, що починають діяти за допомогою правої руки, –нижче чи праворуч;

- при розташуванні горизонтальними колонками індикаторів і органів їхнього керування повинна виконуватися відповідність – крайній лівий індикатор угорі – крайньому лівому органу керування і т.д.;

- переміщення органа керування має бути погоджене з переміщенням покажчика зв'язаного з ним індикатора, елемента чи устаткування з рухом самого керованого об'єкта.

Усі основні й аварійні органи керування повинні бути легко впізнаванні(візуально чи тактильно).

Для попередження випадкового впливу на органи керування рекомендується:

- кодувати кольором, формою, розміром чи розташуванням особливо важливі й аварійні блоки керування;

- використовувати екранування чи інші способи захисту органів керування (утоплення в панелі пульта, закриття спеціальними кришками, застопорення, автоматичне гальмування);

- передбачати в органах керування механічний опір, що вимагає підвищених м'язових зусиль при неправильних діях.

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...