Главная Случайная страница


Категории:

ДомЗдоровьеЗоологияИнформатикаИскусствоИскусствоКомпьютерыКулинарияМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОбразованиеПедагогикаПитомцыПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРазноеРелигияСоциологияСпортСтатистикаТранспортФизикаФилософияФинансыХимияХоббиЭкологияЭкономикаЭлектроника






Вимоги до засобів відображення інформації

ЗВІ призначені для одержання людиною відомостей про стан об'єкта керування, ход виробничого процесу, наявності енергетичних ресурсів, стан каналів зв'язку і т.д. Ці дані подаються у виді кількісних і якісних характеристик. ЗВІ застосовують у тих випадках, коли людина не може безпосередньо спостерігати за процесом унаслідок його територіальної далекості, шкідливості чи небезпеці при контакті з предметом праці.

ЗВІ сприяють підвищенню точності безпосереднього спостереження, з їхньою допомогою інформація подається в більш зручній для сприйняття й обробки формі. Широке впровадження систем дистанційного керування привело до того, що іноді ЗВІ стають єдиним джерелом інформації про об'єкт і процес. У цьому випадку людина має справу не з реальними об'єктами, а з інформаційними моделями. Інформаційна модель дозволяє людині аналізувати стан аналізованого об'єкта, приймати рішення і здійснювати контроль і керування процесом виробництва.

Вимоги до інформаційної моделі:

- модель повинна адекватно відбивати керований об'єкт, процес, стан навколишнього середовища, самої системи керування;

- за кількістю даних модель повинна забезпечувати оптимальний обсяг інформації, не привести до перевантажень чи дефіциту даних;

- за формою і композицією модель повинна відповідати задачам трудового процесу і можливостям людини, здійснювати аналіз і оцінку інформації.

Засоби відображення інформації підрозділяють на візуальні (зорові) і акустичні (звукові).

До візуальних ЗВІ відносяться різні індикатори, сигналізатори, табло і мнемосхеми. Індикатори бувають аналогові (положення стрілки на шкалі є аналогом величини, яку вона являє) і цифрові, що відбивають вимірювану величину у виді числа (лічильники, вимірювальні прилади).

При виборівізуальних засобів інформації необхідно враховувати наступні положення:

- враховувати звичну форму сприйняття людиною знакової інформації (наприклад, просторове кодування використовують для передачі напряму, декілька крапок – для позначення кількості об'єктів і т.д.);

- просторові характеристики і характеристики яскравості вибирати з урахуванням порога оптимальної видимості об'єкта людиною;

- враховувати значення контрасту об'єкта з тлом, інтервал яскравості для забезпечення чіткості зображення. Максимально припустимий перепад яскравості 1:100, оптимальний – 20:1 між джерелом світла і найближчим оточенням і 40:1 між найяснішим і самими темними ділянками;

- визначати тимчасові характеристики з обліком інерційності в роботі ока;

- вибирати спосіб кодування інформації за допомогою умовних знаків, виходячи з числа об'єктів і їхніх характеристик (наприклад, самий короткий час пошуку – за кольором, найбільше – за яскравістю та розміром; легко розрізняються і розпізнаються прості фігури; колірне кодування не більш 10-12 колірних тонів, з найбільшою точністю розпізнаються фіолетовий, блакитний, зелений, жовтий, червоний),

- рекомендується використовувати букви для передачі інформації про назву, цифри – про кількість, колір - про значущості, геометричні фігури – у тих випадках, коли оператору необхідна наочна картина для швидкої переробки інформації;

- використовувати світлові мелькання для залучення уваги людини, при цьому число одночасне мигтючих сигналів - не більше трьох;

- враховувати розміри полю чи зору людини при компонуванні елементів зорової інформації і розміщенні на робочому місці: оптимальне охоплення досягається рухом тільки очей, максимальний – рухом і ока і голови; розміри – 30о униз від горизонтальної лінії у положенні стоячи і 38о – у положенні сидячи; максимальний кут огляду при повороті тільки очей складає 70о, при одночасному русі очей і голови – 90о нагору і 55о униз від горизонталі;

- форма подачі сигналу повинна відповідати задачам зчитування і виключати необхідність перетворень (для зчитування точних даних – електронні лічильники, для визначення характеру зміни - нерухомі шкали, для спостереження – кругові дугові чи нерухомі шкали);

- компонування ЗВІ повинне створювати оптимальні умови для формування моделі та здійснюватися з урахуванням характеристик системи «людина – машина», важливості задачі, частоти звертання до ЗВІ, точності та швидкості зчитування показань, вплив неточності та несвоєчасності одержання інформації на надійність і безпеку, групування в логічні блоки, взаємозв'язок між ЗВІ й органами керування.

Звукові ЗВІ підрозділяються на сигналізатори немовних повідомлень і системи мовних комунікацій. Для подачі звукових немовних сигналів використовують гудки, дзвоники, сирени, свистки, зумери.

Область застосування звукових засобів інформації:

- для попереджувальних чи аварійних сигналів з метою зниження навантаження на функцію зору людини;

- при несприятливих умовах зорової роботи;

- для забезпечення гнучкого зв'язку між працюючими, коли потрібний швидкий двосторонній обмін інформацією, у напружених ситуаціях, коли є небезпека помилкового розпізнання немовного коду.

 

Вимоги до акустичних ЗВІ виходять із психофізіологічних можливостей людини й основних параметрів слухових відчуттів (голосність, висота, тривалість звуку):

- частота має бути в межах 200-5000 Гц;

- попереджуючі й аварійні сигнали мають бути переривчастими, попереджуючі – частота 200-600 Гц, тривалість сигналів і інтервалу між ними 1-3 с; аварійні – частота 800-2000Гц при тривалості 0,2-0,8 с;

- рівень звукового тиску повинний знаходиться в межах корисного динамічного діапазону – 30-100 дБ, при наявності шуму повинне бути перевищення сигналу над шумом не менш 10-16 дБ;

- тривалість сигналів не менш 0,2 с і не більш 10 с;

- словесні сигнали мають бути на 20 дБ вище рівня перешкод, слова мають бути розбірливими, відповідати змісту ситуації, короткими, паузи між повідомленнями не менш 3с доти, поки положення не буде виправлено;

- голосність звукового сигналу застереження повинна регулюватися оператором чи автоматичним механізмом з урахуванням виробничих умов.

Ергономічні вимоги до організації робочого місця будуть докладно розглянуті в підрозділі 2.9.

Ефективність реалізації ергономічних вимог залежить від того, якою мірою, і на якій стадії створення і функціонування устаткування ці вимоги враховані. Вони мають бути реалізовані на стадії технічного завдання.

 

 

Безпека виробничих процесів

 

Загальні вимоги безпеки до виробничих процесів установлені ГОСТ 12.3.002-75 ССБТ «Процессы производственные. Общие требования безопасности». Згідно з ГОСТом безпека процесів забезпечується виконанням наступних заходів:

1 Вибір технологічного процесу і режиму роботи.

При виборі враховують:

- наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливість їхнього усунення і захисту від них;

- можливість механізації й автоматизації виробництва, застосування дистанційного керування;

- упровадження систем контролю і керування процесами, що забезпечують захист працюючих і аварійне відключення виробничого устаткування;

- своєчасне одержання інформації про виникнення НіШВФ на окремих технологічних операціях;

- забезпечення пожежо- і вибухобезпеки процесу;

- виконання вимог охорони навколишнього середовища;

- інші фактори.

2 Вибір виробничого приміщення чи промислового майданчика (для процесів здійснюваних поза приміщеннями).

При виборі враховують відповідність приміщень і площадок вимогам будівельних норм і правил, а також стандартам безпеки – рівні НіШВФ на робочих місцях не повинні перевищувати припустимі значення.

3 Вибір виробничого устаткування, його розміщення й організація робочих місць.

Обладнання повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91 (підрозділ 2.2.1). Розміщення обраного устаткування й організацію робочих місць необхідно здійснювати з урахуванням мінімізації небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

При організації робочих місць керуються наступними засадами, викладеними в ГОСТ 12.2.061-81 ССБТ. «Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам»: конструкція робочого місця, його розміри і взаємне розташування його елементів (органів керування, засобів відображення інформації, крісел, допоміжного устаткування і т.п.) повинні відповідати:

- антропометричним, фізіологічним і психофізіологічним даним людини,

- характеру роботи.

Конструкція робочого місця повинна забезпечувати:

- зручну робочу позу людини, що досягається регулюванням положення крісла, висоти і кута нахилу підставки для ніг при її застосуванні чи висоти і розмірів робочої поверхні;

- виконання трудових операцій у зонах моторного полю (оптимальної, легкої досяжності, досяжності) чи в залежності від необхідної точності і частоти дій. Визначення зони моторного полю виробляється відповідно до вимог ГОСТ 12.2.032-78 ССБТ. «Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования» та ГОСТ 12.2.033-78 ССБТ. «Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования»;

- стійке положення і волю рухів працюючого, безпеку виконання трудових функцій. Виключати чи допускати в рідких випадках короткочасну роботу, що викликає підвищену стомлюваність;

- раціональне розміщення технологічного й організаційного оснащення на робочому місці;

- необхідний огляд спостережень – засоби відображення інформації мають бути розміщені в зонах інформаційного полю робітника чи місця з урахуванням частоти і значимості інформації, що надходить.

Последнее изменение этой страницы: 2016-06-09

lectmania.ru. Все права принадлежат авторам данных материалов. В случае нарушения авторского права напишите нам сюда...