Вимоги до систем охолодження різального інструмента

Застосування мастильно-охолодних рідин при обробці металів різанням підвищує швидкість різання, знижує температуру і сили різання, поліпшує якість обробленої поверхні. Тому визначені види сучасного механічного устаткування обов'язково оснащуються спеціальними системами для примусової подачі МОР.

У якості таких рідин застосовуються водяні розчини соди, бури, триетаноламіна, гліцерину, алізаринової олії, мінеральні олії, гас, скипидар та інші.

Систематична діяна шкіру людини таких рідин, як, наприклад, гас і мінеральні олії, викликає появу гасових і масляних вугрів, а содових і мильних розчинів - запалення і сухість шкіри, скипидару - роздратування й опіки. При тривалій дії цих рідин відзначені хворобливі явища можуть переходити у виразки і гнійні захворювання шкіри у виді фурункулів і флегмон. Ще більш важкі хворобливі явища можуть викликати мастильно-охолодні рідини при влученні на слизуваті оболонки дихальних шляхів і очей.

У зв'язку з цим міри безпеки персоналу, який зайнятий на роботах, що зв'язані з готуванням і застосуванням мастильно-охолодних рідин, повинні здійснюватися в трьох основних напрямах:

- МОР повинні приготовляться централізованим порядком і регулярно піддаватися аналізам;

- устаткування, яке призначене для підведення рідини до різальних інструментів, має бути так улаштоване і відрегульовано, щоб виключалася можливість улучення бризів й інших видів контакту з відкритими частинами тіла обслуговуючого персоналу;

- робітники, що стикаються із МОР, мають бути забезпечені захисними рідинами і мазями.

Розглянемо вимоги, які пропоновані до пристрою і роботи мастильно-охолодних систем механічного устаткування. Для збору МОР і запобігання розливання її по підлозі верстати обладнаються відповідними піддонами, коритами і т.п. Для вільного збігання рідини з деталей верстата і направлення її в збірник передбачаються необхідної довжини жолоба, канали і відповідні конструктивні форми деталей. Запобігання розбризкування рідини забезпечується установкою щитків і кожухів, що у випадку потреби можуть виконуватися зі звичайного чи органічного скла. Трубопроводи для подачі рідини до різального інструмента забезпечуються запірними кранами й улаштовані так, що їх можна підводити і відводити, не наближаючи руки до різального інструмента. Струмінь рідини спрямований на різальний інструмент убік, протилежний від робітника, для того, щоб бризки цілком уловлювалися захисними пристроями. Двигун чи інший приводний пристрій насоса, що подає рідину, блокується з пусковим пристроєм верстата з таким розрахунком, щоб при вимиканні останнього (з невеликим випередженням) припинялося нагнітання рідини.

Відпрацьовані МОР необхідно збирати в спеціальні ємності. Водяну і масляну фази можна використовувати як компоненти для готування емульсій. Масляна фаза емульсій може надходити на регенерацію чи спалюватися. Водяну фазу МОР очищають до ГПК чи розбавляють до припустимого змісту нафтопродуктів і зливають у каналізацію.

Вимоги до огороджень

Засоби, що обгороджують, є одними з основних при роботі металорізальних верстатів. Розглянемо їх більш докладно.

Вибір виду огородження залежить від умов його застосування. Стаціонарні огородження лише періодично демонтують для виконання допоміжних операцій (зміна робочого інструмента, змазування, проведення контрольних вимірів деталей). Їх виконують так, щоб вони пропускали оброблювану деталь, але перешкоджали б проходженню рук працюючого в технологічний проріз. Таке огородження може бути повним, коли локалізується небезпечна зона разом із самою машиною, чи частковим, коли ізолюється тільки небезпечна зона машини. Прикладами повного огородження є огородження розподільних пристроїв електроустаткування, корпуса електродвигунів, часткового – огородження фрез чи робочої зони верстата.

Можливе застосування рухливого (знімного) огородження, що являє собою пристрій, який зблокований з робочими органами механізму чи машини, унаслідок чого воно закриває доступ у робочу зону при настанні небезпечного моменту. В інший час доступ у зазначену зону відкритий.

Переносні огородження є тимчасовими. Їх використовують при ремонтних і налагоджувальних роботах для захисту від випадкових доторкань до струмоведучих частин, а також від механічних травм і опіків. Виконуються вони найчастіше у виді щитів висотою 1,7 м.

Конструкція і матеріал пристроїв, що обгороджують, визначаються особливостями устаткування і технологічного процесу в цілому. Огородження виконують у виді зварених і литих кожухів, ґрат, сіток на твердому каркасі, а також у виді твердих суцільних щитів (щитків, екранів). Розміри осередків у сітчастому і ґратчастому огородженні визначаються відповідно до ГОСТ 12.2.062-81 ССБТ. «Оборудование производственное. Ограждения защитные». Величини безпечної відстані від деталей, що рухаються, до поверхні огородження наведені в табл. 8.

Таблиця 8 - Безпечна відстань від деталей, що рухаються, до поверхні огородження

Зони безпеки для працюючих з урахуванням використання огородження повинні відповідати зонам досяжності моторного полю чи за ГОСТ 12.2.032-78 і ГОСТ 12.2.033-78 ССБТ. Мінімальну висоту огороджень типу бар'єрів, що перешкоджають улученню працюючих у небезпечну зону, вибирають у залежності від висоти розташування небезпечного елемента і відстані між огородженням і небезпечним елементом. При використанні огородження заданої висоти за табл. 9 знаходять необхідну відстань від нього до небезпечного елемента.

Таблиця 9 – Відстань від небезпечного елемента до огородження

У якості матеріалу для огороджень використовують метали, пластмаси, дерево. При необхідності спостереження за робочою зоною, крім сіток і ґрат, застосовують суцільні огороджувальні пристрої з прозорих матеріалів (оргскла, триплекса й ін.).

Відповідно до ГОСТ 12.2.009—80 ССБТ повинна відгороджуватися зона обробки універсальних верстатів при обробці заготівель діаметром до 630 мм включно; універсальних фрезерних верстатів із хрестовим столом, зубообробних верстатів і шліфувальних верстатів, круглопильних і стрічкових відрізних верстатів (неробоча зона різального інструмента).

Захисні екрани металорізальних верстатів повинні захищати працюючого від стружки, що відлітає, і мастильно-охолодної рідини; мати масу не більш 6 кг і кріплення, що не вимагає застосування ключів і викруток (захисні пристрої відкриваючого типу повинні при усталеному русі переміщатися з зусиллям не більш 40 Н); бути твердим, для чого виконуватися з листової сталі товщиною не менш 0,8 мм, листового алюмінію товщиною не менш 2 мм чи міцної пластмаси товщиною не менш 4 мм.

Оглядові вікна в захисних екранах на верстатах, що працюють лезвійним інструментом, необхідно виготовляти з безосколкового тришарового полірованого чи плоского загартованого полірованого скла товщиною не менш 4 мм. Можливе використання іншого прозорого матеріалу, що не уступає за експлуатаційними властивостями.

Захисні екрани не повинні обмежувати технологічні можливості верстата і викликати незручності при роботі, збиранні, налагодженні, а також призводити при відкриванні до забруднення підлоги мастильно-охолодною рідиною. При необхідності захисні екрани варто постачати рукоятками, скобами для зручності відкривання і закривання, зняття, переміщення й установки. Кріплення захисних пристроїв має бути надійним, що виключають випадки самовідкривання.

Товщини захисних огороджень з різних матеріалів і їх схеми для різних типорозмірів шліфувальних кіл заточувальних верстатів визначені ГОСТ 12.3.028-82 ССБТ у залежності від робочої окружної швидкості.