Структура науки та пріоритетні напрями її розвитку в Україні.

Світовий досвід засвідчує, що темпи розвитку тієї чи іншої держави багато в чому залежать від правильності вибору пріоритетних галузей науки. В структурі наук ХХІ століття невпинно зростає роль теоретичних і фундаментальних наук, які створюють нові знання, забезпечують суспільство новими технологіями з метою їх подальшого використання на практиці.

Cтратегічні напрями модернізації освіти і науки, їх особлива значущість у суспільному розвитку визначаються як об’єктивними тенденціями загальносвітового розвитку а також процесами що мають місце в самій державі.

Перехід людства від індустріального виробництва до науково-інформаційних технологій, а потім і формування суспільства високого інтелекту об’єктивно висуває науку як найбіьш пріоритетну сферу, що продукує нові знання та освіту і долучає до цих знань суспільство в цілому. Саме від рівня інтелектуального розвитку людини більшою мірою залежатиме успіх будь-якої виробничої діяльності та сфери життєдіяльності[5].

Україна, як учасниця Болонського процесу, прагне увійти в єдиний європейський освітній простір і органічно поєднати його із простором європейських наукових досліджень. Саме це має забезпечити її участь у створенні "Європи знань" і конкурентоспроможність у європейській системі вищої освіти.

В цьому ракурсі пріоритетними напрямами реформування вищої освіти в Україні є:

Ø забезпечення інноваційного характеру розвитку вищої освіти, впровадження інформаційних, телекомунікаційних технологій, інтерактивних форм і методів навчання, гнучких навчальних програм перепідготовки та підвищення кваліфікації, вивчення, узагальнення та обміну позитивним вітчизняним та зарубіжним досвідом навчання, нарощування та модернізація обчислювальної техніки і програмного забезпечення, підвищення ефективності їх використання в навчальному процесі.

Ø забезпечення оптимізації структури вищої освіти та обсягів підготовки й перепідготовки кадрів з вищою освітою в контексті інноваційного розвитку економіки; надання державної підтримки підготовці фахівців за напрямами, які стимулюють розвиток пріоритетних базових галузей економіки у форматі "наука – освіта – технології" шляхом інтеграції з науковими установами та виробництвом.

Ø забезпечення реалізації стратегії кадрового забезпечення галузі, спрямованої на збереження і розвиток наукових та педагогічних шкіл, впровадження об'єктивної оцінки наукової та педагогічної діяльності.

Ø розширення доступу до вищої освіти та сприяння соціальному захисту учасників навчально-виховного процесу, удосконалення механізму призначення стипендій, надання цільових пільгових кредитів для здобуття вищої освіти, передбачивши істотне збільшення видатків з державного бюджету.

Ø удосконалення мережі вищих навчальних закладів та здійснення поетапної передачі до сфери управління МОН вищих навчальних закладів, які перебувають у сфері управління інших центральних органів виконавчої влади, з урахуванням специфіки підготовки фахівців. Укрупнення вищих навчальних закладів на регіональному рівні, шляхом їх об'єднання та створення університетів регіонального типу.

Перша стратегічна мета у розвитку освіти і науки – утвердження в суспільстві розуміння абсолютної пріоритетності цих сфер та їх фактичне забезпечення.

Друга стратегічна мета полягає у модернізації освіти з метою підготовки людини-громадянина-фахівця, здатного до ефективної життєдіяльності у ХХІ столітті. Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити такі завдання:

1.) скорегувати спрямованність освітнього процесу;

Світові суспільства вступили в такий період, коли зміна ідей, технологій, знань відбувається швидше ніж зміна поколінь. Є очевидним, що навчити людину на все життя неможливо, тому важливо навчити студента самостійно навчатися, оволодівати новою інформацією, готувати фахівця здатного сприймати зміни та розцінювати їх як органічну складову власного способу життя та життя суспільства.

2.) здійснити модернізацію освіти;

Глобалізація світу та його інформаційна багатомірність обумовлюють включення людини у складну і масштабну систему взаємовідносин, що суттєво змінюють і ускладнюють поведінку людини. Тому освіта повинна готувати розвинену, самостійну, самодостатню особистість яка б у житті керувалася власними знаннями та самостійним свідомим аналізом.

3.) переведення матеріально-технічної бази навчального процесу на сучасний рівень, оскільки сьогоднішня освіта неможлива без комп’ютерів, електронних носіїв інформації, новітніх сучасних приладів та техніки.

4.) здійснення мовного прориву в освіті що зумовлюється неможливістю досягнення максимальної ефективності фаху без професійної компетенції та можливості вільного спілкування зі світом та іноземними фахівцями.

17 квітня 2002 року Указом Президента України №347/2002 було затверджено національну доктрину розвитку освіти, згідно з якою метою та пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти є особистісна орієнтація освіти, формування національних і загальнолюдських цінностей, створення для громадян рівних можливостей у здобутті освіти, постійне підвищення її якості, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу та інтеграція вітчизняної освіти до європейського та світового освітніх просторів.

При цьому, згідно з даною доктриною держава повинна забезпечувати виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлена до життя і праці у світі, що змінюється.