Новелізація переліку митних режимів у Митному кодексі України 2012 року

Щодо переліку митних режимів, то законодавець збільшив їх кількість з 13 до 14 за рахунок розподілу митного режиму «тимчасове ввезення (вивезення)» (далі - ТВ/В) на два окремих режими: «тимчасове ввезення» та «тимчасове вивезення». Також слід зазначити, що ряд митних режимів дещо змінили свою назву. Так, митний режим «імпорт» перейменовано на «імпорт (випуск для вільного обігу)», "експорт" – на «експорт (остаточне вивезення)», «спеціальна митна зона» – на «вільна митна зона», «магазин безмитної торгівлі» - на «безмитна торгівля», а з назв митних режимів «переробка на митній території України» та «переробка за межами митної території України» вилучено слово «України».

Спробую проаналізувати причини вищезазначених змін.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України [1] та ч.1 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» [6] чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Згідно з ч.2 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору [6]. Дані положення закріплюють вищу юридичну силу міжнародних договорів над Законами України, але не над Конституцією України.

З вищезазначеного можна побачити роль та місце міжнародних договорів у законодавстві України.

Основними міжнародними договорами України, що регулюють, в тому числі, питання митних режимів є: Міжнародна конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур (м. Кіото, 1973р.) ( далі – Кіотська конвенція) [2], дата набрання чинності для України: 15.09.2011р., Конвенція про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990р.) (далі - Конвенція) [3], дата набрання чинності для України: 22.09.2004р.

Приведення національного законодавства у відповідність до норм міжнародного права є одним із ключових завдань України в умовах європейської інтеграції.

Кіотська конвенція щодо митних режимів оперує наступними поняттями:

* випуск для вільного обігу ( див. роздій 1 спеціального додатку В Кіотської конвенції ),

* остаточний вивіз ( див. розділ 1 спеціального додатку С Кіотської конвенції),

* вільна зона ( див. розділ 2 спеціального додатку D Кіотської конвенції),

* переробка на митній території/ за межами митної території (див. розділи 1,2 спеціального додатку F Кіотської конвенції), тощо.

Щодо митного режиму ТВ/В, то роз’єднання останнього було необхідним для того щоб у частині тимчасового ввезення привести його у відповідність до Конвенції 1990р.

Необхідно звернути увагу на законодавчі дефініції митних режимів тимчасового ввезення/вивезення, які зазнали значних «зовнішніх» змін, а саме:

1. Для кожного з режимів конкретизується статус товарів, які можуть переміщуватись через митний кордон України (відповідно до ст. 72 МКУ 2012р.);

2. Поряд з терміном «товари» з’являється звичний для МКУ 2012р. термін «транспортні засоби комерційного призначення»;

3. Для режиму тимчасового ввезення (МКУ 2012р.) передбачено як умовне повне, так і часткове звільнення від оподаткування митними платежами, на відміну від режиму ТВ/В (МКУ 2002р.), де передбачено тільки умовне повне;

4. Замість терміну «повернення» товарів використовуються терміни «реекспорт» та «реімпорт» (в залежності від режиму).

Проаналізувавши зміни у дефініціях, можна зробити висновок, що, в принципі, їх зміст залишився незмінним, але самі поняття стали більш конкретизованими та деталізованими і набули більш завершеного вигляду. Цього вдалося досягти саме завдяки «роз’єднанню» режиму ТВ/В, що дало змогу акцентувати увагу на напрямі переміщення і, як наслідок, вживати замість загальних понять «товари» та «повернення» більш конкретні - українські/іноземні товари, реімпорт/реекспорт відповідно.

Висновок до розділу 1

Отже, митний режим належить до системи адміністративно-правових режимів, оскільки йому притаманні усі ознаки останніх: застосовуються у сфері державного управління; базуються на правових нормах, що встановлюють особливий порядок діяльності у тих, чи інших сферах; являють собою особливий порядок правового регулювання із дозволів, заборон, позитивних зобов’язань; певною мірою трансформують правовідносини, що перебувають у сфері їх впливу; змінюють правовий статус суб’єктів правовідносин; мають специфічний об’єкт правового регулювання; законодавчо закріплені; охороняються державою.

Серед функцій митних режимів слід виділити: фіскальну, стимуляційну, охоронну.

З прийняттям МКУ 2012р. перелік митних режимів було збільшено з 13 до 14 за рахунок розподілу митного режиму «тимчасове ввезення (вивезення)» на два окремих режими: «тимчасове ввезення» та «тимчасове вивезення». Щодо зміни найменувань митних режимів, то тут очевидно, що законодавець здійснив такі зміни з метою приведення понятійного апарату у відповідність з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни.

З прийняттям МКУ 2012р. загальна сутність митних режимів не змінилася. Однак багато істотних нюансів було підкориговано (і здебільшого на користь декларантів). Найбільш суттєві позитиві зміни МКУ 2012р. вніс за наступними категоріями: товари, які можуть бути заявлені у той чи інший митний режим; строки перебування товарів у відповідних режимах; заходи митно-тарифного регулювання.

Також можна виділити наступні митні режими: основні, економічні, завершальні, спеціальні; за тривалістю дії: строкові, безстрокові;залежно від завершеності: завершені, незавершені тощо.

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ МИТНОГО РЕЖИМУ

Таблиця 1

Структура митного режиму

Умови, обмеження, вимоги митних режимів, відповідають певному етапу їх реалізації – поміщення товарів у митний режим, використання та завершення останнього.

Чітке визначення змісту митного режиму є дуже важливим, адже за допомогою митного режиму визначають:

· порядок переміщення товару через митний кордон України залежно від його призначення (мети переміщення);

· умови перебування товару та можливість використання останнього на(поза) митній території;

· права та обов’язки користувача (беніфіціара) митного режиму;

· додаткові вимоги до товару й до статусу особи, яка переміщує товар;

· обсяг повноважень митних органів [26, с.7].

Зміст митного режиму зайвий раз підтверджує адміністративно-правову природу останнього, оскільки його складові відображають форми, методи управлінської діяльності.

Щодо законодавчого закріплення змісту митного режиму, то, наприклад, якщо звернутися до російського митного законодавства , можна спостерігати те, що як загальний, так і конкретний зміст кожного окремо взятого митного режиму закріплено на рівні Міжнародних договорів [9] та Федеральних законів Російскої Федерації [11].

В українському митному законодавстві питання чіткого закріплення як загального, так і конкретного змісту кожного окремо взятого митного режиму, нажаль, не знайшло свого відображення у МКУ 2012р. Безумовно, МКУ 2012р. містить більш детальну регламентацію змісту митного режиму (наприклад, ст.ст. 74, 75, 76, 77, 78, 79, 82, 83, 86, 92 тощо) [4], на відміну від МКУ 2002р. Але, все одно, МКУ 2012р. до кінця не вирішив вищезазначеної проблеми, адже для того щоб знайти всі складові змісту митного режиму, необхідно звертатися до низки підзаконних актів (наприклад, Наказ Міністерства фінансів України від 31.05.2012 N 657 Про виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму [12]; Постанова КМУ від 17 липня 2003 р. N 1089 Про затвердження Правил продажу товарів магазинами безмитної торгівлі [14], наказ ДМСУ від 31.07.2003 N 512 Про затвердження форми звіту про рух товарів у магазині безмитної торгівлі[16], Наказ Міністерства фінансів України від 08.06.2012 № 692 Про затвердження Порядку подання та розгляду заяв, надання, зупинення дії, анулювання дозволів на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі та форми Заяви на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі [17] та ін.).

Вищевикладене свідчить про необхідність чіткої правової регламентації змісту митних режимів на рівні Законів України, що дозволить, з одного боку, легше орієнтуватись суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності в усьому масиві митного законодавства, з іншого – дасть змогу посадовій особі митного органу набагато оперативніше виконувати функції, які закріплено за конкретною посадою.