ВИКОРИСТАННЯ НОРМУВАННЯ В УМОВАХ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

Норми витрат палива на автотранспорті – це планові показники його витрат при виробництві одиниці роботи чи пробігу. Норми витрат встановлюються окремо по автомобільному бензині, дизельному паливі та газу. Такі норми є технологічними, вони включають тільки витрати палива, необхідні для здійснення транспортного процесу Витрати палива на ремонт автомобілей, інші господарчі потреби до складу цих норм не входять і формуються окремо.

Визначення нормованих витрат автомобільного бензину, дизельного палива на автопідприємствах при розрахунках з водіями здійснюються за лінійними нормами витрат та нормативними коефіцієнтами. Це літня пора року, розташування над рівнем моря, покриття дороги, кліматичні умови, стан дороги.

Нормативні витрати палива (бензину, дизпалива, газу) на автотранспортних підприємствах при розрахунках з водіями, що виконують різні види робіт транспортного процесу, вираховується по формулі:

,

де Нл – лінійна норма витрати палива на автомобілі

L – пробіг автомобіля

D – сумарна надбавка

b – витрати палива на кожні 100 тисяч км

W – об’єм транспортної роботи, що виконується автомобілем, ТКМ

Q_e – нормативні витрати палива на кожну поїздку з вантажем автомобіля

r_e – кількість поїздок з вантажем.

Витрати моторного масла складають 2,4% від витрат палива.

Витрати трансмісійного масла складають 0,3% від витрат палива.

Витрати пластичних мастил складають 0,2 кг від 100 л витрат палива.

На нормування впливають якість палива, конструктивні та експлуатаційні чинники.

До конструктивних відносяться: ККД двигуна, радіус коліс, ККД трансмісії, маса автомобіля.

До експлуатаційних чинників належать: стан дороги, маса вантажу, кваліфікація водія, ТО автомобіля.

Якість палива – це в першу чергу його витрати, на них впливає теплота згоряння, густина, в’язкість.

Швидкість автомобіля – це експлуатаційний показник, який дуже впливає на витрати палива, важливим також є режим руху. Завдяки експериментам було доведено, що найекономічнішим режимом руху автомобіля є режим його руху зі сталою швидкістю.

Проблема економії палива у всіх країнах світу набуває великого значення, якщо правильно експлуатувати машину можна економити 20 – 30% палива. На кожній ступені технічного стану двигуна, автомобіля ( втрати компресії двигуна, несправність механізмів шасі, наявність смолистих відкладень у системі живлення) можна втратити від 5 до 30%.

Наприклад, накип на стінках рубашки охолодження двигуна завтовшки 1,2 мм підвищує витрати палива на 7 –8%.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ:

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

Полянський С.К. Експлуатаційні матеріали: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / С.К.Полянський, В.М.Коваленко – К.:Либідь, 2003. – с. 263 - 266

ВИКЛАДАЧ– Донець Т.А.

ЛЕКЦІЯ № 15 (2 год.)

ТЕМА:Зберігання і видача ПММ

МЕТА:

- навчальна: сформувати загальне уявлення про зберігання і видачу ПММ;

- розвиваюча: уміння працювати зі схемами, таблицями і рисунками;

- виховна: виховувати інтерес до вивчення курсу.

ОБЛАДНАННЯ:дошка, плакати з рисунками.

ПЛАН

1. Зберігання і видача ПММ.

2. Організація контролю якості ПММ.

3. Найпростіші методи визначення якості ПММ.

ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

ЗБЕРІГАННЯ І ВИДАЧА ПММ

Причини, що збільшують витрати паливо мастильних матеріалів, технічних рідин досить різноманітні. Вони проявляються під час транспортування, заправки ними машин, технічного обслуговування, зберігання, видачі ПММ. Втрати бувають якісні і кількісні. Це і випаровування, прилипання до стінок, залишки в тарі, зміною їх якості

Фізико-хімічні властитвоті ПММ не дозволяють повністю позбавитись їх втрат. Застосування централізованого завезення ПММ,скривних резервуарів для транспортування та зберігання, механізованих засобів заправки машин можна зменшити втрати.

Під час випаровування бензину втрачаються легкі фракції, що призводить до погіршення його пускових якостей – знижується октанове число, зростає неповнота згоряння.

Внаслідок коливання температури навколишнього повітря і зміни об'єму палива відбувається «дихання» резервуарів. Зумовлені цим явищем втрати можна зменшити (наприклад: шляхом заглиблення в ґрунт резервуарів).

Коротко про сутність процесу: резервуар ніколи не заповнюють доверху бензином (максимально на 97% місткості), тому що він за зростання температури інтенсивно випаровується, отже над поверхнею рідини зна -ходиться бензоповітряна суміш; вдень резервуар нагрівається і суміш через дихальний клапан (внаслідок зростання тиску) виходить в атмосферу; вночі резервуар охолоджується (тиск пари зменшується), в нього надходить повітря, яке змішується з парою бензину. Орієнтиром втрат бензину внаслідок цього явища може бути таке співвідношення: якщо за добу температура змінилася від 15 до 40 °С, то з наземного резервуара місткістю 25 м³ вони становлять приблизно 2 кг. У разі заглибленого резервуара втрати із-за випаровування вдвічі зменшуються. Менші втрати також за умови, що наземний резервуар пофарбований у світлий колір.

Потрібно регулярно слідкувати за справністю дихальних клапанів: щільність прилягання затворів, межі спрацювання тощо.

Дихальний клапан - пристрій, що безпосередньо впливає на витрати палив під час зберігання, приймання видачі палив.

Для зберігання і транспортування нафтопродуктів призначені бочки ( стальні ) з обручами катання або з гофрами. Місткість 5, 10, 20 л з однаковою за будовою і розмірами горловиною кришкою.

Щоб продукти не змішувалися, кожну автоцистерну використовують для певного палива (якщо це неможливо, то спочатку - вищої якості).

Під час зберігання палив (особливо бензину) за температури понад 20 °С їх хімічний склад змінюється. Тому заходи, спрямовані на зменшення випаровування водночас стримують швидкість окислення. Внаслідок того, що залишки нафтопродуктів у місткостях, смоли, вода, різноманітні забруднення - активні каталізатори (багатократно прискорюють процеси окислення), необхідно слідкувати за чистотою тари.

Витратні матеріали витрачаються також поза безпосереднім викорис-танням машин: при транспортуванні, зберіганні, заправці внаслідок роз-ливання, випаровування, несправного обладнання, низької кваліфікації персоналу тощо.

Чималі втрати можуть спричинитися підтіканням із-за нещільностеи пробок, кранів, з'єднань труб (пропускання через нещільне з'єднання однієї крапі бензину в секунду складає за добу більше 4 кг). Внаслідок малої в'язкості бензин може витікати через невидимі отвори (мікротріщини). Так, втрати його за рахунок «потіння» погонного метра шва можуть досягти за місяць 60 л. Небезпечним є витікання палива із заглиблених резервуарів. «Потіння» швів резервуарів ліквідують промазуванням бензотривкою замазкою (розчин масових частин: 100 ацетону, 20 целулоїду, 10 алюмінієвої пудри або тальку).

Особливе місце в проблемі економної витрати нафтопродуктів займає моторна олива.

Подовження терміну роботи оливи у двигуні до заміни мало ефективно без скорочення її витрати за рахунок вигару (на заміну витрачається приблизно 40% загальної кількості оливи, на вигар - 60%). У двигунах із досконалою циліндро-поршневою групою деталей вигар оливи в межах 1% від витрати палива (у кращих зразках - 0,3%).

Одним із джерел економії мастильних матеріалів є збір та наступна їх регенерація (відновлення якості).

Зібрані нафтопродукти поділяють на три групи: оливи моторні від-працьовані; оливи індустріальні відпрацьовані, а також турбінні та комп-ресорні; суміш відпрацьованих нафтопродуктів (олив, палив). Оливи перших двох груп призначені для регенерації. Для можливості використання нафтопродукту третьої групи в суміш не можна зливати продукти ненаф-тового походження.

Регенерація ( відновлення ) відпрацьованих нафтопродуктів – це очищення від накопичених забруднень, паливних фракцій, продуктів старіння, відпрацьованих присадок. Регенерація – це складний технологічний процес, тому її доцільно проводити на спеціальних регенераіційних заводах.

Заправлення ПММ машин - важлива операція їх технічного обслуго-вування: виконання її спеціалізованим обладнанням дозволяє скоротити кількість технологічних дій, підвищити продуктивність праці, зменшити втрати матеріалів.

На стаціонарних пунктах застосовуються паливороздавальні колонки різних конструкцій з ручним, дистанційним або автоматичним керуванням і об'ємним способом обліку. Для прикладу повідомимо короткі характерис-тики деяких.

Нара 27 М1С: продуктивність - 50 л/хв.; дискретність дозування -1л; лічильний пристрій - стрілковий; електродвигун - 3-фазний, потужністю 0,55 кВт, напругою 380 В; довжина заправного шланга -4 м; маса - 135 кг.

Багатошлангова колонка для двох продуктів з одночасним заправ-лянням з обох боків типу 397/2-4:- продуктивність - 45 або 80л/хв.; система Ekometer з вмонтованим електронним імпульсним датчиком; фільтр на лінії всмоктування з вмонтованим зворотнім клапаном; 3-фазний електро-двигун вибухобезпечного виконання, потужністю 0,75 кВт, напругою 400 В з тепловим захистом; електронний обліковець ціни з автоматичним контролем, індикацією кода помилок і підсумковим лічильником; заправний шланг довжиною 4 м проведений через пружинну щоглу з оглядовим вікном; система повернення газу фірми SALZKOTTEN; передбачена можливість підключення систем централізованого керування і касових апаратів.

Багатопродуктна паливороздавальна колонка ДРХ-F (Італія) для бен-зину або дизельного палива: продуктивність - 40, 80 бо 130 л/хв. (проду-ктивність змінюється залежно від наявності парозворотньої системи, типу і довжини заправного шланга, типу продукту, умов всмоктування); дисплей має 7-ми цифровий суматор електромеханічного типу з немагнітними характеристиками і 10-ти цифровий електронний суматор для підрахунку вартості й об'єму.